Ярослав Юрчишин: Організована меншість завжди б’є неорганізовану більшість

З народним депутатом України, членом депутатської фракції Політичної партії "Голос", першим заступником голови Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики Ярославом Юрчишиним Фіртка поспілкувалася в одному з офісів, що належить Володимиру Тищенку, ексочільнику обласної організації партії "Голос" на Прикарпатті.

Колишні партійці для багатьох з яких "Голос" став першим політичним досвідом, після розколу в партії не зневірились в політиці і зараз, судячи з усього, починають підготовку до нового політичного проекту. 

Власне саму розмову ми й розпочали з того, де сьогодні ті люди, що рік-два тому прагнули зі Святославом Вакарчуком змінити країну та як вплинув розкол в партії та фракції на діяльність в контексті його опіки Прикарпаттям.

Окрім внутрішньопартійних тем з одним із найвідоміших українських антикорупціонерів говорили про скандал навколо зриву операції по захопленню вагнерівців, як впливає ситуація на білорусько-польському кордоні на Україну та чого очікувати місцевим громадам від бюджету 2022 року.

Про повені на Прикарпатті

З моменту обрання до парламенту ви були куратором Прикарпаття від «Голосу». Після розколу, що стався як у фракції у парламенті, так і самій партії чи в цьому контексті змінилась ваша робота з областю – стало легше чи важче, загалом, які нюанси виникли?


Насправді мені дуже пощастило з командою Володимира Тищенка і тими людьми, що були основою «Голосу» на Франківщині.

Ми зберегли повністю команду, яка і далі працює не лише в обласному центрі, але й по області. Як і 75% активних членів «Голосу» команда вийшла (ред. на початку серпня міські та обласні осередки «Голосу» на Прикарпатті оголосили про вихід з партії) зважаючи на те, що керівництво фракції/партії зрадило принципи, з якими ми йшли на вибори.

Але на мою роботу з областю це ніяк не вплинуло. В мене й надалі працюють приймальні в Івано-Франківську та Коломиї. Робота організована таким чином, щоб працювати з населеними пунктами за принципом територіальної близькості. Кому ближче до обласного центру - їде сюди, кому ближче до Коломиї - розв'язує питання через ту приймальню.  

Далі ведемо справи і розподілу коштів, що виділялися на боротьбу з повенями, і розв'язуємо оперативні питання, що стосуються обласного центру та області загалом.

Тому в плані роботи з франківською командою, яка, я переконаний, і надалі перебуватиме в активному політичному процесі, відстоюючи права франківчан – все залишилось так як було.


Якщо ви вже згадали про повінь 2020-го – чи за останній рік достатньо виділено коштів на ліквідацію її наслідків? Загалом, як справа з пошкодженими об’єктами інфраструктури, котрі ви відвідували – їх відновлення вже повністю завершено чи можливо є потреба виділення додаткових субвенцій?


Нам вдалося добитися виділення додаткових ресурсів, зокрема на показове село Ланчин Надвірнянського району, яке відвідував Президент України Володимир Зеленський. Пообіцяли все, а насправді на початковому етапі дали лише частину коштів. Спільними зусиллями з командою ми домоглися, щоб кошти додатково виділили та розподілили.

Тут є кілька моментів. По-перше, там, де є проактивна громада, як, наприклад в Білих Ославах того ж Надвірнянського району, розподіл коштів був більш пропорційним і наскільки я пригадую – місцеве керівництво, яке не справлялось (ред. з подоланням наслідків стихії) усунули, власне зусиллями місцевої громади.

Там, де громада менш активна, то спостерігався непропорційний розподіл: хто ближче до влади, до місцевих депутатів – отримував якісь додаткові ресурси. Треба активізувати роботу з місцевим рівнем влади, адже на загальноукраїнському рівні місцеві проблеми просто не помічаються.


Нагадаємо: Одні просять фото, інші - допомоги: Зеленський поспілкувався з прикарпатцями, які постраждали від стихії (ФОТО/ВІДЕО)


Стосовно інфраструктури – в переважній більшості вдалось досягти її відновлення. Але проблема запобігання не вирішена досі. Переважно роботи проводились не із зміцнення берегових укріплень, а просто їх поновлення. І це може призвести до того, що якщо не будуть вжиті заходи, то через певний проміжок часу, майже щочотири роки нас чекають наводнення більші чи менші.

Тому тут вже настає відповідальність місцевої влади доносити актуальну інформацію, для того, щоб на національному рівні влада запобігала, а не фактично боролася з наслідками.

Надзвичайно важливо працювати з самими мешканцями. В дуже багатьох випадках найбільше постраждали ті, хто не дотримувався фактично рекомендованих відстаней від берегової лінії. Якщо людина будується на березі – є всі шанси, що вода забере не лише прибудови, але й в хату зайде.

Це складний екологічний момент, але все, що було в наших силах ми зробили. Навіть, якщо подивитись на ситуацію по Ланчину, нам вдалося досягнути набагато більш пропорційного розподілення коштів.

Є звісно незадоволені. Ми продовжуємо працювати в цьому напрямку, не залишаючи справу без контролю, так останні звернення від нас пішли кілька місяців тому.


На вашу думку, чи є шанс в цього парламенту або в найближчій перспективі підключити до вирішення подолань повеней такий інструмент як страхування.

Прикарпаття специфічний регіон, де повені трапляються з певною періодичністю – відповідно дуже часто держава відшкодовує з такою ж періодичністю кошти одним і тим самим мешканцям. Хоча в багатьох країнах виплата компенсацій лягає на страхові компанії, а не тягарем на бюджет.


Це пов’язані питання – для того, щоб люди мали ресурси на страхування насправді мають бути створені умови для нормальної підприємницької діяльності, для адекватної заробітної плати. І так страховий підхід стосовно майна є набагато більш ефективним, ніж очікувати, що держава в надзвичайних ситуаціях зможе запобігти та допомогти.

Зрештою, страховик буде оцінювати ризики та рекомендуватиме, чи варто, чи не варто, скажімо будуватися на березі річки. І держава тоді адекватніше реагуватиме – в кого проблеми сталися насправді через недотримання обмежень, отже вибачай, друже, тебе попереджали.

В той самий час, якщо проблема виникла через неадекватність місцевого планування чи надзвичайної ситуації, то держава може заходити та паритетно зі страховиком допомагати людям. І це буде, так би мовити, справедливіше.

Рано чи пізно ми до цього прийдемо. Але люди страхують своє майно тоді, коли в них є певний резерв коштів і вони розуміють наскільки це важливо і перспективно.

Другий момент – це коли ці кошти є захищені від негативних явищ інфляції, працює ринок цінних паперів. Тобто страхові фонди можуть використовувати кошти, отримані від населення, та заробляти на майбутні виплати.


Читайте також: На Надвірнянщині, за сприяння швейцарців, вчились реагувати на надзвичайні ситуації в територіальній громаді (ФОТОФАКТ)


В Україні поступово ведеться і другий напрямок. Ми буквально на минулому тижні мали позачергове засідання Верховної Ради, яке мало на меті вдосконалити механізми управління коштами, які є в Україні.

Однак через надзвичайний випадок, коли загорівся пульт голосування одного із народних депутатів, на жаль, до цих моментів розгляду в залі не дійшло. Та ми рухаємось в цьому напрямку.

Альтернативи страхуванню житла, життя та здоров’я насправді немає. В Україну активно заходять і міжнародні страхові компанії, добре працюють на ринку вітчизняні.

Україна не настільки багата держава, в нас немає нафтодоларів, відсутній якийсь унікальний ресурс, окрім наших людей. Хоча не варто говорити про людей, як про ресурс, щоб ми йшли якимось іншим шляхом.

Зрештою включення України в європейський простір стимулюватиме появу таких речей.

Чи варто очікувати на це в короткостроковому періоді – я думаю, що ні. Бо тут справді потрібно підіймати офіційні середні статки. Бо так в тіньовій економіці в нас достатньо грошей, але це не ті кошти, які люди готові вкладати в страхування.

В цьому напрямі поступовий рух відбувається. Зараз вдосконалюється законодавство про кредитні спілки – механізм легального заробітку коштів, і про страхування, і про фінансові механізми. Рано чи пізно ми до цього прийдемо. Повторюсь, єдине, що потрібно - це час.


І ще одне питання, повязане з повенями. Час від часу в ЗМІ виникає інформація про нераціональне використання коштів чи інформація, пов’язана з їх "відмиванням" – коли підрядник завдяки зв’язкам або виконує роботи за завищеними розцінками, або ж "виконує" їх лише на папері.

За вашими оцінками, якщо брати до уваги останню повінь, наскільки те, про що звітує влада, відповідає реальному стану справ.


Насправді, якщо порівнювати з тим, що було за часів Кучми чи навіть Ющенка – механізм домальовування менший. Завдяки системі Prozorro можна простежити, хоча знову таки - немає жодної досконалої системи, яку б людина не могла зламати. Як кажуть, все що створила людина, людина може обійти.

Помітив тенденцію – чим віддаленіше село, чим менше комунікації з обласним центром, тим більше шансів, що справді певні роботи недороблені, відкладені і відповідно їх ціна зростає.

Важливо розуміти, що з Києва і навіть з Франківська це не завжди реалістично простежити. Тому важливо, коли місцева громада бере на себе відповідальність за контроль над цими процесів. Бо якщо за це відповідатиме лише місцева влада, то вмонтувати її в систему відкатів достатньо легко. 


Читайте також: Лісівники Осмолодського лісгоспу відбудували зруйнований повінню міст (ФОТО)


В нас по Ланчину була цікава ситуація. Ще в попередньому скликанні депутат місцевої ради, який відповідав за розподіл компенсаторних коштів розподілив їх суто між своїми.

А коли його почали розшукувати просто виїхав на заробітки. І як кажуть "взятки гладки". Хіба подавати запит на міжнародний розшук та екстрадицію, але тут знову таки треба дивитися, чи вартує шкірка вичинки. Кошти вже пішли, не пропорційно, але пішли все таки людям. Прикро, та такі ситуації сприяють руйнуванню довіри в середині громади.

На одній вулиці комусь повернули, а комусь повернули менше чи взагалі нічого – хоча пошкодження приблизно однакові. Починаємо шукати крайніх, хто розподіляв – за рішенням селищної ради розподіляла ця особа, її зараз немає. Тому дуже важлива якість взаємодії в громаді.

Фактично ми зараз маємо ситуацію з місточком в мікрорайон Пасічної, де ще з 2006 року мав бути нормальний проїзд який би забезпечував нормальний зв'язок з основною інфраструктурою для понад 350 сімей, але протидія кількох людей фактично блокує вже 15 рік виконання цієї задачі. Чому так відбувається?

Тому що 350 людей неорганізовані, не добиваються своїх прав, а ті, хто зацікавлені, щоб цього не відбулося вони організовані та протидіють. Організована меншість завжди б’є неорганізовану більшість.

Наша функція – це дати людям механізми. Дуже прикро, що дуже часто на такий рівень доводиться опускатися з національного рівня. Набагато легше такі питання вирішувати тут і зараз з місцевими депутатами та очільником населеного пункту, який ходить по тих самих вулицях, аніж пробувати ці питання через Київ контролювати.

Там, де активна участь місцевої громади – набагато легше контролювати цільове використання. Тоді шансів на те, що за роботи буде переплачено або вони будуть недороблені чи зроблені неякісно  падають в рази.

Навіть в розвинутих державах, якщо немає контролю знизу правоохоронні органи не можуть бути ефективними. Там, де є активна позиція громади, той же Ланчин чи Білі Ослави, там є можливість добиватися. Де, менше людей живе за принципом «моя хата скраю».

Хоча оригінал цієї приказки переінакшений за часів СРСР, звучить як моя хата скраю – перший ворогів зустрічаю. То веду до того, якщо немає взаємодії та довіри в середині громади, то дуже важко проконтролювати. Навіть вам з Франківська, не те що нам з Києва не видно, як скажімо поремонтували дорогу до того моменту, поки самі не приїхали.

Про новий політичний проєкт

На Прикарпатті ви продовжуєте тісну співпрацю з екскомандою «Голосу», яка одномоментно покинула партію після відомих подій. Власне, де бачите себе і команду в рамках підготовки до наступних парламентських виборів?


Планувати політичне життя варто не на один електоральний цикл. Проаналізувавши помилки, зокрема частково спровоковані тим, що «Голос» за менш як дев’ять місяців змушений був перерости з ініціативної команди в парламентську партію.

Звісно тут були кадрові помилки. В результаті керівництво партії в особі Кіри Рудик, Ярослава Железняка зловживаючи довірою колишнього лідера Святослава Вакарчука захопили владу та монополізували її, повиштовхуючи з керівництва партією практично 75% активу, зокрема й Івано-Франківську обласну організацію.


Читайте також: Івано-Франківський міський осередок "Голосу" повним складом вийшов з партії


Зараз моя відповідальність на національному рівні - запропонувати альтернативу. Мені приємно, що в цьому напрямку як і оголошував на момент виходу з «Голосу» рухається Сергій Притула, а також переважна більшість регіональних осередків, що залишили лави партії.

Дуже сподіваюсь, що нам вдасться за цих неповних три роки запропонувати українському суспільству альтернативу, яка б враховувала роботу над помилками «Голосу». Звісно вона (альтернатива - ред.) працюватиме набагато гірше, бо вже є «негативний спадок».

Але в той самий час, якщо ми зараз аналізуємо ситуацію по Україні за даними соціологічної агенції Info Sapiens понад 38% виборців бажають створення нової політичної партії. Це переважно виборці чинної провладної сили, котрі голосували не так за «Слугу народу», як проти наявних на той момент політичних проєктів.

Виборці покладали на «Слугу народу» та Володимира Зеленського великі надії на те, що буде зруйнована система, а не що в неї вмонтуються нові політики, як це по факту сталось.

Вже запиту на новизну точно не буде. Скоріш за все в українському суспільстві з'явиться запит на досвід. Ми, оскільки досвід не має знаку плюс чи мінус, такий досвід здобули і я думаю зможемо його продемонструвати.

Особливо в Івано-Франківську, де робота не зупинялась ні на мить. Можливо ця робота не настільки публічна і розпіарена, але всі проекти, котрі ми з командою Володимира Тищенка починали реалізуються десь маленькими кроками, десь більшими.

Дуже сподіваюся, що в межах  року ми побачимо новий політичний проєкт, який буде цілитись не лише на парламентські, а й наступні президентські й обов'язково місцеві вибори.


Чи це буде створення нової партії з нуля чи можливо ребрендинг якогось вже наявного проєкту зважаючи на те, що Вагнергейт все таки може призвести політичної кризи, котра своєю чергою може теоретично завершитись позачерговими виборами: як президентськими, так і парламентськими?


Насправді, переважна більшість проєктів, які існують на сьогодні починалися з ребрендингу. Довіра до цих проектів в суспільстві в принципі не дуже висока. Плюс кожен ребрендинг передбачає історію перед тим.

Моя особиста позиція, бо команда ще визначатиметься, полягає в тому, що більш чесно це піти до виборців і запитатися, а чи взагалі потрібен проєкт. Тому створення партії з нуля, що передбачає збір підписів в областях, зустрічі з місцевими активістами – це, на мою думку, виглядає набагато правильнішим.

Чи можливий інший шлях, особливо в ситуації, коли розкрутиться як би і мало бути ситуація із ймовірним зливом операції проти вагнерівців? Тоді так, мабуть доведеться консультуватися з більш серйозними групами проукраїнської, прозахідної опозиції. Бо саме акцентування на цих справах знову покаже дві геополітичні тенденції в українській політиці.

Перша – це орієнтація на захід і демократичні цінності, де влада підзвітна та пояснює, якщо є якісь помилки або нерозуміння її дій з боку суспільства.

Друга – це орієнтація на Росію, де влада частково канонізована, все, що вона робить апріорі має сприйматися як благо.

Діюча українська влада зависла між одним і другим поняттями, бо суспільство вимагає підзвітності, а влада намагається діяти так, як російська - нічого не пояснюючи, намагається збрехати.


Читайте також: Президентський рейтинг. Відомо, хто лідирує в соцопитуваннях


Приклад, «вагнергейту» чітко прослідковує як спочатку Офіс Президента та Президент України персонально заперечував взагалі проведення операції. Згодом змінили покази на те, що операція не наша. Тепер операція наша, але винен будь-хто на світі, окрім нас.

Чи я очікую, що ситуація з «вагнергейтом» призведе до якоїсь активнішої конфронтації? Робити прогнози важко, але на даний час я не бачу, що суспільство це збурило настільки, щоб запустився механізм дострокових виборів і процедура імпічменту президента. Хоча «слуги» прописали процедуру імпічменту таким чином, що її нереально реалізувати.

Для зміни Конституції в парламенті необхідно 300 голосів, а для процедури імпічменту 333. Виходить цікава ситуація, коли президент, як гарант наших конституційних прав є вищим за саму Конституцію, яку він гарантує.

Я не очікую, що зараз буде щось екстраординарне, хоча на достроковий розпуск парламенту за умови політичної кризи Володимир Зеленський може піти. Він вже зрештою показав, що може втілювати це, а як кажуть апетит приходить під час їжі.

Тому консолідація політичних сил чи запуск нового проєкту на вже наявній базі теж цілком можливий. Але якщо все буде йти логічним шляхом - в нас є можливість звернутися до виборців за підтримкою і вже на базі цієї підтримки відповідно до українського законодавства створювати новий проєкт.

Про вагнергейт

На вашу думку, чи здатен вагнергейт призвести до масових протестних вуличних акцій? Або ж повториться ситуація з так званими «плівками Мельниченка», коли імпічмент Президенту обговорювався лише серед політичного істеблішменту, а суспільство спостерігало за всіма політичними розбірками виключно через телевізор.

Як і в 2000-му, так і сьогодні резонансна інформація стала відома суспільству наприкінці в листопаді, коли скажемо відверто погода вже не для вуличних протестів. Власне понад 20 років масові акції «України без Кучми» розпочались лише з настанням тепла.


Українців ніколи не зупиняли холодні зими, якщо говорити про питання протестів. В нас і Помаранчева революція і Революція гідності, лише Студентська революція на граніті відбувалась за відносного тепла у жовтні.

Але чи є зараз той рівень розчарування владою, який міг би вивести людей на вулиці? Я поки що такого рівня не відчуваю. Є скажемо так незадоволені люди, які мають певну політичну мету – контреліта, котра прагне стати елітою. Я маю на увазі команду попереднього президента Петра Порошенка.

Водночас є частина суспільства, яку намагаються пов'язати з цією командою, але яка насправді має зовсім інші цілі. Для неї головним спонукальним моментом є не зміна влади, а домогтися справедливості і власне відстояти гідність.

Для таких людей ключовим моментом є – чому в результаті вагнергейту ми не отримали додаткових можливостей і свідчень, арештувавши вбивць українських військових міжнародних терористів.

Всю доказову базу наші контррозвідники зібрали. Зафільмувати на плівку злочини і звернення тих, хто ці злочини скоював. Зрештою демонстрація того, що ПВК Вагнера це ні які не приватні найманці, а це штатні військові, котрі приватною збройною службою прикривають Росію від звинувачень  в підтримці міжнародного тероризму.

Нерішучість, страх влади, а ймовірно як говорив пан Бурба (Василь Бурба ексочільник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, -ред.) наявність крота – нам лише можна здогадуватись на якому рівні цей «кріт» є чи в самих лавах спецпризначенців, чи у найвищих владних кабінетах, де приймалося рішення про відкладення операції…. Це не вдало втілити нам одну з найкращих операцій, яку б вивчали в підручниках, мабуть не лише в Україні.

Ця частина суспільства, на жаль, не дуже велика. Ще немає в суспільстві критичної маси людей, котрі б ідентифікували своє сприйняття влади зі справою вагнерівців. Від цього суспільного прошарку і залежить як буде розвиватися ситуація.

В нас ситуація із протистоянням Кучми після вбивства Гонгадзе звелася до того, що через меншу на той час поширеність соціальних мереж, через нерозвиненість соціальних зв’язків між активною частиною суспільства та його більшою частиною – це вдалося обмежити і зрештою придушити. Власне Помаранчева революція стала наслідком вистрілу тієї пружини, яку свого часу загнули.

Наскільки сьогодні активний прошарок суспільства, який не розуміє чому спецпризначенців звільнили замість того, щоб представити до найвищих державних нагород. Чому таких людей не просувають на найвищі державні посади, не дають додаткових коштів Головному управлінню розвідки Міноборони, не реформують Службу безпеки України, де і надалі більшість службовців займаються не контррозвідкою, а економічними злочинами. Ця частина суспільства є не дуже великою.

Наскільки вона зможе прокомунікувати з іншою частиною суспільства, настільки в принципі і є можливість того, що справді будуть якісь серйозніші виклики. Тут ані погода, ані коронавірус чи будь-які економічні моменти не завадять.

Однак які є нюанси, що можуть допомогти або навпаки завадити. На великих каналах тему вагнерівців зараз пропрацьовують лише медіахолдинги, котрі співпрацюють з Петром Олексійовичем – Прямий, П'ятий канал, Еспресо чи канали Рената Ахметова. Чому? Пішла серйозна заруба по закону про деолігархізацію. В принципі цього ресурсу достатньо, щоб розкрутити ситуацію.

Але що треба зробити команді Президента, щоб зняти цей негатив – просто піти на домовленості з Ахметовим. З Порошенком в них навряд чи це вдасться зробити – там вже горщики побиті дуже серйозно. Наскільки я розумію цей процес вже почався.


Читайте також: Визначення та реєстр: Верховна Рада ухвалила закон про олігархів


Найближчим часом ми побачимо Рух опору капітуляції, з яким я маю дуже тісну комунікацію - ініціював наступний збір 1 грудня. Знову таки до роковин розгону першого майдану та інших сумних подій, що давали поштовх. Подивимось, якщо цей протест буде наростати у влади є кілька варіантів реакції.

Перший – найменш ймовірний. Це звільнення всіх причетних, визнання Президентом Зеленським своєї помилки та заклик на кшталт – друзі давайте єднатися, тому що насправді в ситуації з коронавірусом та тарифами, які розкачує Росія давайте не будемо давати їм ще один привід для розкачування країни.

Зеленський може сказати, як він це любить, «я неосвідчений, я можливо не оцінив масштаб загрози та в мене було логічне пояснення – на той час ми намагалися домовлятися з Путіним, який щойно замінив Суркова на Козака. Ми думали останній більш «наш» - виявилось помилилися. З усіма буває, давайте разом виправимо цю помилку і більше такого не допускатимемо».

В такій ролі Зеленського я не уявляю. Визнавати свою помилку в поняттях старої української політики - це визнавати себе слабким. Хоча насправді, коли визнаєш власну помилку і починаєш її виправляти – це ознака досвідченого політика. Ті ж Франклін Рузвельт та Вінстон Черчіль визнавали свої помилки.


В цьому контексті чи звільнення Керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака здатне буде погасити протестні настрої?


Так це погасило б. Але насправді можна навіть не з Єрмака починати. Бо цинічно виглядає, коли влада до річниці Революції Гідності покладає квіти до меморіалу пам'яті жертв Небесної сотні, тоді, коли заступником в Єрмака є Олег Татаров, який під час тих кривавих подій говорив, що майданівці самі себе розстрілювали.

Чому я не вірю в перший сценарій? Тому що мали б бути звільнення посадовців та поновлення на посадах спецпризначенців. Мало бути визнання того, що це була найкраща в історії українських спецслужб операція, яку можна порівняти з операцією щодо знищення Мотороли (одного з найвідоміших бойовиків Донбасу – Арсена Павлова).

Мали б виділити додаткові кошти на  ГУР МО, реформувати СБУ для того, щоб контррозвідники служби мали реальну можливість займатися своєю справою, а не більшість ресурсів спрямовувалися на тиск на бізнес.

Просто вдумайтесь! На операцію витратили менше ніж 30 тис. доларів - а це агентурна сітка, всі витрати на зв’язок, переїзди. Так в ці витрати не входять зарплати співробітників, але вони не великі.

Наші спецпризначенці зуміли пройти шлях від повного розвалу у 2014 році до сьогоднішнього дня, коли за по великій мірі копійки провели таку масштабну операцію.


Читайте також: «Спроба тиску на опозицію»: що відомо про обшуки у депутата облради у справі про замах на Шефіра (ФОТО)


Другий сценарій – це домовитись з Ахметовим, щоб зняти питання з інформаційного простору і воно само піде на спад. Теж можна принести якусь сакральну жертву, наприклад видати за агента якусь із секретарок…Так само як Віктора Медведчука закрити її на певний проміжок часу, а потім за спливом терміну давності випустити та забути. Бо якщо немає фокуса – суспільство забуває.

Третій сценарій – найгірший для Зеленського, але не факт, що найкращий для України. Влада починає думати, що це все спровоковано оточенням Порошенка.

Починає з цим боротися, пружина загинається, а зараз не часи Кучми. Зараз правоохоронці далеко не такі безкарні, як були раніше. Суспільство стало прозорішим і більш взаємопов'язаним. Зрештою соціальні мережі дають альтернативу телевізійним каналам. Тому ця пружина може призвести до вибуху.

Четвертий майдан, мабуть, буде найбільш кривавим, зважаючи на кількість людей, котрі перейшли межу насильства. Особливо ветерани АТО/ООС – це ті люди, що вже мають досвід стрільби в людей, в них уже бар’єр знятий. Варто врахувати й ту кількість зброї на руках, яку держава боїться легалізувати, але яка де факто є в людей.

Нам би потрібно було за можливості, хоча це може бути чи не єдиний варіант зміни, якщо справді влада піде на загострення потрібно буде шукати механізми як не допустити цього варіанту.

Я думаю, що все ж ситуація буде розвиватися за другий сценарієм. Еліта спробує домовитися всередині, щоб спустити це «на гальмах», можливо знайти якогось цапа відбувайла.

Ви як депутат Верховної Ради маєте доступ до результатів звіту Тимчасової слідчої комісії парламенту. На ваш погляд ситуація, що виникла з провалом операції є результатом того, що у владі дійсно є «кріт» чи це просто вияв професійної бездарності команди Президента або ж поєднання цих двох факторів?


Насправді, нам як депутатам доступу до матеріалів, навіть тим, хто має доступ до державної таємниці, не надано. Комісію спеціально сформували таким чином, щоб опозиційних депутатів до засідання, до опрацювання основних матеріалів не допустити.

Але варто сказати, що сама Комісія не витребувала значну частину документів, вона не заслухала нікого окрім Бурби. Тільки тоді, коли Бурба підійшов до найцікавішого питання – де «кріт»? - пані Безугла зірвала засідання Комісії.

«Слуги» почали виходити, не було кворуму і головуюча оголосила, що все засідання на цьому припиняється. Коли опозиційні депутати, мій колега Роман Костенко, колишній полковник Альфи Служби Безпеки України, запропонував дати державний захист тим людям, які вже засвічені. Ми ж розуміємо, що Росія готова дати за голови тих, хто фактично довів, що ПВК Вагнер - це не приватна структура, а просто прикриття для спецслужб Росії. Це не Вагнер - терористична організація, а Росія держава-терорист.

Провладна більшість таку ініціативу провалила. Ми звільнили людей, котрі створили один з небагатьох прецедентів в історії України, який показував, що країна здатна боротися.

Гаразд влада думає, що ці спецпризначенці діяли не в її інтересах, але хоча б подумали про наслідки, якщо на території України знищать когось із цього списку. Ну навряд чи наші міжнародні партнери після такого захочуть надалі співпрацювати з українськими спецслужбами.

З тих матеріалів, якими я володію, можу зробити висновок, що скоріш за все ситуація виникла через поєднання двох аспектів. Справді влада непрофесійна, має нелогічні пріоритети – домовлятися з Росією легше, аніж домовляючись з Росією створити собі додатковий і дуже серйозний аргумент, щоб ці домовленості таки виконувалися. 

Третє – влада боїться приймати рішення. Зрештою зі спецпризначенцями говорив не Президент України, а людина, якій Президент доручив говорити. Взагалі в даній ситуації Єрмак виглядає як чи не єдина людина, що реально має, перепрошую, яйця для того, щоб приймати рішення. Хай помилкові, але рішення. Це до того, хто в країні президент.


Читайте також: Гучне святкування за державний кошт: голова Офісу Президента Єрмак відзначив свій ювілей у державній резиденції


Ще один аспект – ми не провели в країні дерусифікацію наших спецслужб та керівних органів. Пам’ятаєте, як за часів прем’єрства Гройсмана виявили агента, що працював персональним перекладачем Прем'єр-міністра. Очікувати, що через недофінансування спецслужб в нас немає «крота» на різних рівнях, ну про це важко говорити.

Другий момент – це амбіції влади не відповідають її наявному досвіду.  Насправді, те що Єрмак особисто знав Козака (Тарас Козак - представник Росії в Тристоронній контактній групі, - ред.) могло бути зманіпульовано останнім навіть без того, що Єрмак співпрацює з ним. Мовляв, це ж Порошенко був поганий, а ми зараз тут з тобою все легко вирішимо.

Ввели в оману, використали, викинули. І зараз дали можливість Росії показувати, що «кріт» не там в середній ланці чи спецслужбі, або ж виконавчих органах, а «кріт» справді в цьому кабінеті.

Хоча Єрмак міг отримати інформацію, котра не дозволяла адекватно відреагувати, але ми цього знати не будемо, оскільки ТСК це навіть не досліджувала. Не опитали Андрія Єрмака, Володимира Зеленського взагалі нікого з тих, хто знаходився в кабінеті під час цієї розмови. З усіх спецпризначенців опитали лише Бурбу і то лише до моменту, коли він почав згадувати про «крота».

Я переконаний, що «кроти» є. Зрештою очікувати, що Росія з її ресурсами не має представників у нашій владі – це бути наївним. Але на якому рівні відбувся "злив" ми зараз не можемо зрозуміти ні з матеріалів ТСК, ні з розслідування Белінгкету. Влада не говорить, тому ми можемо лише припускати.

Ще один критичний момент – це постійна зміна позиції влади через що ми не можемо їй довіряти вже апріорі. Тому тут є складний момент, який не дає чітко сказати, що саме і на якому рівні відбулось в операції з вагнерівцями.

Також варто розуміти і це скаже будь-який військовий, що відкладена операція в час війни про яку знають дорівнює зриву операції. Зеленський сам сказав, що телефонував Лукашенку – тобто вже була інформація з найвищих каналів.

Підсумовуючи: чи був зрив операції – так був, чи була це діяльність агентів чи помилка – це було поєднання цих двох факторів, що призвело до результату, який маємо.

Бурба говорить, що операція зірвана, але насправді навіть той обсяг інформації, який без завершальної стадії операції зібраний – це золота карта для України в протистоянні з Росією.

Про найближче майбутнє

Нарощування військових сил Росією на наших кордонах…


Росія не нарощує. Насправді, ситуацію дещо "розкочегарюють" наші західні партнери. Російські війська після навчань «Захід», на яких Росія та Білорусь спільно відпрацьовували механізм протидії військам НАТО (легенда самих навчань), нікуди не відведені. Тому її війська там знаходяться з початку навчань і переміщаються в робочому порядку на кордоні.

Чому в західних джерелах це зараз виглядає  як нарощування? Тому що після ситуації на польському кордоні, кількох фактів порушень російськими військовими літаками та кораблями кордонів країн членів НАТО ситуація виглядає на загострення між Північноатлантичним альянсом та Росією. Україна тут розмінна монета. НАТО, щоб локалізувати проблеми починає нас переконувати, що Росія нарощує свою присутність. Українські спецслужби неодноразово говорили про те, що ситуація залишається незмінною.

Мілітаризація Криму, навчання «Захід» чітко показують, що Росія готова, вони чекають чогось. Захід не протидіє, ворог не Україна, ми лише поле битви.  Що на мою думку, ми мали б робити: перше – не панікувати, адже захід говорить те, про що наші військові говорять вже понад рік. Друге – здійснювати адекватну підтримку армії та не блокувати її озброєння.

Минулого року Міністр оборони Андрій Таран, проваливши оборонні закупівлі, зупинив багато в чому постачання новітнього озброєння для армії. Дуже добре, що останнім часом активізували співпрацю з Туреччиною – країною членом НАТО, яка також надає нам свої розробки "Байрактари" з прагматичної точки зору – краще воювати з Росією на території України, чим поблизу своїх кордонів в Сирії.

Третій момент – треба ставити питання перед Заходом – «друзі, а де ви були?». Не слід вестися на риторику інших країн.

Так, якщо Росія таки наважиться напасти вона втратить багато, бо сьогодні наша армія – це не ЗСУ 2014 року чи добровольчі батальйони, котрі своєю кров'ю за підтримки волонтерів зупинили російські війська набагато раніше, ніж передбачали наші західні партнери. 

Але якщо Захід буде діяти за принципом невтручання, вони просто отримають російські війська в Балтиці, Молдові і тоді форсування кордонів з боку Білорусії здаватиметься квіточками.


Щодо ситуації на білорусько-польському кордоні, на вашу думку, наскільки реальний ризик для західних областей України. Як бачимо, поляки наглухо перекрили свою ділянку кордону.

Однак попит завжди породжує пропозицію. У зв’язку з цим питання, чи підприємливі ділки не захочуть почати проводити нелегалів через наші західні кордони, зважаючи, що наш кордон з Білорусією практично прозорий і мабуть нелегалам перетнути його буде в рази легше аніж польський.


На останньому пленарному засіданні ВРУ ми заслуховували Міністра внутрішніх справ, який запевнив, що така загроза зараз розглядається як середньо можлива, але все робиться для того, щоб цьому запобігти. Посилені прикордонні служби, введено в стан мобілізації військові частини, що знаходяться в західних областях для оперативного реагування.

При тому, наразі немає належної синхронізації роботи з нашими західними партнерами. І тут велике завдання перед МОН та МЗС синхронізуватися зі східними кордонами ЄС.

Знову таки, якщо Європа не включиться в цей процес і не допоможе Україні відстояти свої кордони які, ви цілком праві, в нас цілком прозорі. В нас відсутній візовий режим як з Білорусією, так і з Росією.

Чому зараз питання переходу мігрантів не актуалізується через Україну? Для Росії та Білорусії важливо показати не те, що вони можуть прорвати, а те, що Росія і Європа направду залежна від Білорусії і тому до її позиції потрібно ставитися більш слухняно. Україна може бути частиною цієї гри. Тому нам просто потрібно зараз посилено укріпити свій кордон.

Прикордонники в нас за рівнем фінансової підтримки наразі перебували далеко не в пріоритеті, наприклад в нас внутрішні війська, які запобігають негараздам в середині країни отримують в рази більше, аніж прикордонні війська, що оберігають наші кордони, в тому числі від зовнішнього ворога.  


Читайте також: У готелях, хостелах, на ринках і вокзалах Прикарпаття виявляють нелегалів


В контексті прийняття бюджету 2022 року чого очікувати регіонам? І чи зможе область розраховувати на фінансування двох ключових об’єктів – добудову моста в Пасічну в Івано-Франківську та переходу між Україною та Румунією в Верховинському районі, на сьогодні Івано-Франківська область єдина з прикордонних областей країни, яка не має жодного переходу/пункту пропуску з сусідньою країною.


Запити такі точно є. Якби це належало виключно до компетенції депутатів, думаю вони б вирішились достатньо оперативно. Але тут дуже важливо, щоб місцеві органи влади і обласна адміністрація, мерія активно працювали з Міністерством фінансів.

Зараз Мінфін готує до другого читання свої пропозиції, де звісно не буде виділено конкретно на ці статті гроші, але на область, на власне адміністраторів бюджетних програм може бути зарезервовано достатня кількість грошей.

Бюджет 2022 року достатньо реалістичний. Окрім розкачування соцеконому, тобто банально коштів, які вливаються на те, щоб депутати-мажоритарники підтримували свої округи. Чи фонду регіонального розвитку, який, якщо логічно буде розподілятися пропорційно і в залежності від проєктів, то це механізм ставки інвестування і сюди входять потужності, можливості розвитку. Якщо ж буде розподілятися вручну – то стане черговою "годівничкою".

Насправді все дуже залежить від активної позиції тих, хто представляє область у владі. Мені було б дуже дивно, коли на черговий вже менш залежний від ковіду рік, людина, яка була керівником обласної адміністрації в Івано-Франківську виявилась б сліпою до потреб Прикарпаття.

При тому, що прикордонний перехід це сприяння інвестиціям, малому прикордонному руху – це вливання живих коштів. Зрештою це допомога нашим заробітчанам, які на сьогодні є найбільшими постачальниками валюти в країну. 

Щодо мосту в Пасічну справді місто перебрало кредитів, так десь місцева влада не розрахувала своїх потужностей, але від цього не повинні страждати містяни.

Якщо місцева влада не справилась чи допустила правопорушення для цього є правоохоронна система, щодо зловживань – контролюючі органи. Але містяни мають отримати послугу, яку їм обіцяли і почали виконувати, і фактично ніяк не можуть довести до пуття.

Міст вже вийшов з рівня місцевого на національний, оскільки вже неодноразово влада з Києва обіцяла допомогти розв'язати питання добудови.

Я зі свого боку постійно підіймаю ці питання, але можливості від депутатів мажоритарників є набагато більшими. Оскільки вони є представниками цих конкретних виборців.

Коли я подаю запити в Кабмін – це один рівень, коли такий запит подає депутат, що обраний в парламент від Івано-Франківська чи області, особливо, коли депутат ще й належить до більшості, це вже інший рівень. 


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram та читайте нас у Facebook. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також: 

У партії «Слуга народу» - нова очільниця

Абстракції, амбіції та скромні результати. Як Руслан Марцінків робить Івано-Франківськ «найкращим»

Чотири голови ОДА за два роки. Чому на Прикарпатті так часто змінюються очільники області?


Коментарі ()

10.05.2022
Тетяна Дармограй

Чимало українців, які наразі у відносній безпеці, відчувають провину, що можуть жити звичним життям. Зокрема, у них нерідко виникає так званий «синдром вцілілого».

846
28.04.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з психологинею Оленою Коструб про те, як упоратися з втратою близької людини, як підтримати того, хто переживає втрату та чого робити не потрібно.    

1809
19.04.2022
Алла Павлуцька

Що таке війна для психіки, як уникнути конфліктів у команді, якщо ти волонтер? Як волонтерити, щоб не вигоріти передчасно? Як говорити з дітьми про війну та заспокоювати їх? Вправи, які допоможуть під час паніки в укритті та вдома, про синдром “провини вцілілого” та інша корисна інформація від психологині та коуч-менторки.

2660
15.04.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка продовжує публікувати історії людей, які особисто пережили жахіття війни та переїхали з місць, які постраждали від воєнних дій, на Івано-Франківщину або перебувають тут транзитом.

3296
08.04.2022
о. Володимир Лукашевський

Війна торкається абсолютно кожного. З чим найчастіше сьогодні люди звертаються до лікаря та як побороти відчуття неспокою, говоримо з терапевтом Клініки св. Луки Лілією Федунців.

3589
07.04.2022
Мар’яна Цимбалюк

Голова Івано-Франківського обласного відділення Асоціації фахівців з нерухомості України розповів про те, що відбувалося з орендою житла на початку війни, чи стабілізувалися ціни, настільки комерційна нерухомість виросла в ціні у зв'язку з релокацією бізнесу і що слід очікувати на ринку нерухомості Прикарпаття найближчим часом.

6662 1

24 лютого Росія оголосила про початок так званої «спеціальної військової операції» в Україні. Кожній розважливій людині зрозуміло, що те, що відбувається в Україні, є повномасштабною війною. Однак, це не класична конвенційна війна (масові звірячі злочини проти мирного населення це підтверджують), в якій збройні сили однієї держави у відкритій конфронтації за нормами міжнародного права протистоять військовим силам іншої.

3759

Сьогодні кожен українець незалежно від своїх політичних, релігійних чи інших поглядів є солдатом української армії, що захищає свою країну від російсько-білоруських окупантів.

5582

Російський ліберал не може відчувати емпатію до українського народу, до його трагедії. Для нього душевні терзання російського мародера і вбивці куди важливіші і, головне, ближчі. Це таке осмислення власної нікчемності.

6619 1

Раз на рік Президент США звертається до країни з трибуни у Конгресі. State of the Union. Своєрідний звіт про стан речей в країні. Перші 20 хв (з 60) були про Україну. Овації стоячи кожну хвилину. Майже всі з українськими прапорцями.  

7532
18.04.2022

Аби уникнути харчових отруєнь чи гострих кишкових інфекцій, спеціалісти Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області рекомендують дотримуватись основних правил.

2358
28.03.2022

Вже незабаром в Івано-Франківську запрацюють анонсовані владою соціальні ринки. Тут всі охочі зможуть придбати продукти за нижчою, аніж у магазинах, ціною.

4623
25.03.2022

Харчуватися тут можуть як евакуйовані українці, так і місцеві мешканці громади.

5018
09.05.2022

Кожен охочий мав змогу доєднатися до молитви через трансляцію на інтернет-ресурсах Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та Архікатедрального собору.  

385
04.05.2022

Розмова між предстоятелями церков відбулась через відеозв'язок Zoom і тривала близько 40 хвилин. Патріарх Кирило під час розмови з протягом 20 хвилин, "читаючи з папірця", намагався переконати Папу Римського в доцільності війни росії проти України. 

841
25.04.2022

Православні християни вшановують пам'ять преподобного Василя Сповідника, єпископа Парійського. Наші пращури у молитвах до святого просили про надання сили та хоробрості, а також про позбавлення від хвороб. Що не можна і що  слід робити в цей день.

1716
07.04.2022

Християни східного обряду 7 квітня відзначають Благовіщення Пресвятої Богородиці – третє за значенням свято після Різдва та Великодня. Згідно віруваннями цього дня Діві Марії явився Архангел Гавриїл, який повідомив її про те, що вона стане матір'ю Ісуса Христа.  

3302
08.05.2022

Схиляємось перед матерями та батьками, які виростили мужніх патріотів, перед дітьми, які втратили батьків...

824
25.04.2022

У Франції офіційно оголосили переможця президентських виборів, другий тур яких відбувся у неділю 24 квітня.

1680
07.04.2022

Нагадаємо, що попри те, що ЗСУ фіксують численні обстріли українських земель, що ведуться з території Білорусії; дислокацію на білоруських землях російських окупантів, котрі вбивають, гвалтують та грабують цивільне населення в Україні Лукашенко цинічно заявляє, що Білорусь не є учасником війни.  

3592
05.04.2022

Метою законопроєкту є встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду символіки військової агресії рф проти України та за порушення законів і звичаїв війни в частині використання військовими формуваннями держави-агресора цивільного населення окупованих територій в якості «живого щита».

3691 9
20.03.2022

За словами Володимира Зеленського, РНБО прийняла рішення призупинити будь-яку діяльність на території України низки партій, які мають зв’язки з росією.

5337