У суспільстві цю тему воліють уникати, замовчувати та інколи й осуджувати. Самогубство - надзвичайно чутливе і складне питання. Визначити остаточну причину такого вчинку майже ніколи не можливо.
За даними ВООЗ, кожні 40 секунд у світі стається один випадок самогубства. Таким чином у світі щороку близько 800 тисяч людей закінчують життя суїцидом.
Ця стаття не покликана нажахати. Вона про те, чому важливо помічати чужий біль та пам’ятати, що попри всі труднощі, найвища цінність – наше життя.
У 2019 році станом на листопад на території Івано-Франківщини поліція зареєструвала 139 заяв та повідомлень про вчинення самогубства. За ними слідчі розпочали 139 кримінальних проваджень за ст. 115 ККУ з приміткою «самогубство». При цьому 119 самогубств вчинили чоловіки, 16 жінки, та 4 неповнолітні.
Найбільше заяв надійшло до Івано-Франківського відділу ГУНП - 26, Коломийського відділу ГУНП – 23, Косівського та Рожнятівського ГУНП по 11, Тисменицького ГУНП – 9.
Наймолодший вік на момент скоєння 11 років, найстарший - 91. Водночас за цей період 2018 року розпочато 157 проваджень. При цьому вчинено 135 самогубств чоловіками, 29 жінками, та 3 неповнолітніми.
Найбільше заяв за цим фактом надійшло до Івано-Франківського ГУНП – 25, Калуського та Косівського по 16, Коломийського відділу ГУНП – 15, Долинського відділення ГУНП – 11, Рожнятівського відділення – 10.
Наймолодший вік - 16 років, найстарший - 90. Іноземців серед самогубців не було.
Як пояснюють в управлінні поліції Івано-Франківської області, у кримінальних провадженнях, які розпочаті за фактом самогубства людини проводять слідчі, розшукові дії, призначають та проводять судово-медичні експертизи та вживають заходів, необхідних для повного та об’єктивного дослідження обставин суїциду.
Після завершення досудового розслідування, якщо відсутні будь-які дані про насильницький характер смерті, причетність до смерті сторонніх людей – провадження закривають. Проте у випадках підозри та наявних фактів доведення до самогубства проводиться досудове розслідування за ст. 120 ККУ.
Минулого року на Прикарпатті слідчі відкрили шість таких проваджень. У цьому році таких справ не реєстрували.
Щоб запобігти випадкам самогубств прикарпатські полісмени проводять превентивні заходи щодо протидії домашньому насильству та булінгу щодо дітей, профілактичну роботу з сім’ями та людьми, які опинились у складних життєвих обставинах.
Дільничні офіцери проводять профілактичні бесіди, координаційні наради для профілактики запобігання правопорушення щодо осіб похилого віку, особливо самотніх, надання їм соціальної допомоги та патронажу.
Для запобігання дитячим суїцидам та їх спробам ювенальні поліцейські організовують лекції та бесіди серед школярів. Такі ж бесіди проходять з батьками на зборах та педагогами навчальних закладів.
Чому людина вчиняє суїцид запитуємо у психолога:
За словами психолога Ганни Максимчук, самогубство відбувається через незнання чи невміння подолати кризовий період у житті. Через те, що турбує щось, з чим людина справитися у конструктивний спосіб не може, не знає як.
Кризою може бути втрата близької людини, фінансові проблеми, серйозна хвороба, розірвання стосунків, проживання серйозного конфлікту чи катастрофи, алкогольна чи наркотична залежність, перебування на війні без відповідної психологічної підготовки, сексуальне насилля.
Втеча. Спосіб уникнення проблем, труднощів, відповідальності.
Страхи перед невідомим, страх самотності, страх не виправдати надії (свої чи когось), страх покарання, страх неприйняття таким яким є (сексуальна орієнтація, віра), страх бути незрозумілим, страх приниження, ганьби.
Цікавість. До того, що буде після.
Помста. Комусь за щось. Діти можуть мститися в такий спосіб за щось своїм батькам.
Відчуття провини. Бажання уникнути болю (фізичного і душевного).
Відсутність любові, підтримки, розуміння, сенсу життя.
Бажання звернути на себе увагу. Бажання викликати співчуття, жаль.
Ефект Вертера (наслідування суїцидальної поведінки улюблених героїв з фільмів, книг).
Психічні розлади.
Перебування у стані хронічного стресу (психічного та фізичного виснаження).
Психолог радить звертати увагу на:
Слова про безсенсовність життя, про бажання померти: «Я хочу померти», «Я не можу більше так, треба з цим покінчити», «Усе скоро закінчиться», «Цей світ несправедливий. Не хочу (не можу) більше в ньому жити».
Безпорадність і безнадійність у поведінці людини.
Панічні атаки.
Затяжну депресію.
Посттравматичний стресовий розлад.
Замкнутість, тривале уникнення спілкування, ізоляція від оточуючих, втрата інтересу до стосунків, улюбленого раніше заняття.
Незвичні покупки: мотузки, зброя.
Раптове написання заповіту чи перепис усього майна.
Записи у щоденнику, малюнки, музика, яку слухає, фільми, які дивиться.
Як допомогти:
- Підтримати.
- Вислухати.
- Обняти.
- Бути поруч.
- Показати інші варіанти проживання стану, проблеми;
- Використанням притч, досвіду інших, хто вже справився з аналогічною проблемою. Показуючи цим тимчасовість труднощів, які виникли.
- Порадити спеціаліста: психолога, психотерапевта, психіатра.
«Інстинкт самозбереження завжди працює. Тому перед тим, як скоїти суїцид, людина зазвичай подає свідомі чи несвідомі сигнали. Важливо бути уважним до близьких чи оточуючих вас людей», - зазначає Ганна Максимчук.
Куди звертатися за допомогою:
Якщо ви помітили у близької людини схильності до суїциду — найкращий варіант порадити звернутися до спеціаліста. В такому випадку друзі, родичі, форуми та Google не нададуть кваліфікованої допомоги.
Проте у спілкуванні не потрібно панікувати, варто бути відкритим, давати людині розуміти, що вона цінна для вас. Важливо не знецінювати людину та її переживання, проявляти підтримку і розуміння, давати зрозуміти, що з кризи є вихід, не тиснути, а в турботливій формі пропонувати допомогу спеціаліста.
Інфографіка: зі сторінки Міністерства охорони здоров'я України
"найкращий варіант порадити звернутися до спеціаліста. В такому випадку друзі, родичі, форуми та Google не нададуть кваліфікованої допомоги."
Тут є суттєва проблема. Сам постраждалий розподіляє свою довіру прямо протилежні чином (хоча залежить, звичайно - в кому саме він зневірився): хто довіриться "спеціялістові" який нічого про людину не знає (і вона, головне - це чудово усвідомлює!)?
На відміну якраз від друзів та родичів, з якими історія стосунків (та відтак взаємного "вивчення") тривають (по-нормальному) не один рік.
"Кваліфіковано" - ажніяк не є синонімом поняття "краще": це ПАРАЛЕЛЬНІ поняття, а НЕ тотожні. (Грубувато, але "кваліфіквано" - це = "за заданою схемою"\"за НАЯВНІМ (=котрий ніколи не буває АБСОТНОЮ ПОВНІМ!) досвідом")
Так чи інакше, до спеціяліста ще слід довести (а краще - щоб свідомо та з доброї волі). Хто це пояснить постраждалому, як не родчі чи друзі?!
Я розумію, про що думали ті, хто писав про спеціялістів - але таким чином вони мимохіть водночас ніби знімають відповідальність одним махом з усіх ближніх.
(А тоді дивуються, чому проблема суїцидів у суспільстві, мовляв, "замовчується"!..)
Ясна річ, що зовсім інша спорава - коли ті самі родичі (чи "друзі") своєю поведінкою з людиною й спокукають її до самогубства.