Про пригоди впродовж дворічного робочого відрядження "Фіртка" поспілкувалася із франківцем Юрієм Войчаком - фахівцем у банківській сфері, міжнародним експертом з кредитування бізнесу.
Ділимося з вами його «нотатками мандрівника» про дивний для українця світ Непалу.
Спогади
Вже минуло чотири місяці, як я повернувся в Україну після подорожі в Непал, але мені й досі сняться сни з краєвидами гір та повсякденного життя в Катманду.
Коли друзі запитують мене, як пройшла чергова подорож, яка тривала майже два роки, то я завжди відповідаю, що в перший день мого приїзду у Непал я був вражений та трохи шокований тим, що побачив – аеропорт, дороги, інфраструктура, тощо.
Але, коли повертався додому в мене були сльози в очах. В день відльоту в Україну я написав в себе на сторінці в Facebook, що частина мого серця назавжди залишиться в Непалі.
За ці неповних два роки я зміг не просто повністю адаптуватися до життя в цій дивовижній та незвичній для європейця країні, але знайти багато друзів, побувати в різних куточках місцевих провінцій, відчути смак національних традицій та святкувань….
Скажу відверто, якщо у вас колись буде можливість поїхати в Непал – обов'язково зробіть це і ви побачите цікавий світ.
Робота
Моя присутність в Непалі була пов'язана з роботою консультанта в одному з проєктів банківського консалтингу для місцевого ринку малого бізнесу.
Це була технічна допомога з боку швейцарської консалтингової компанії після того, як німецький уряд (KfW) надав фінансування національному банку Непалу (NRB) для розвитку програм підтримки малого бізнесу та оптимізації відповідних процесів всередині місцевих банків.
Такі проєкти досить популярні, консультантами часто залучають спеціалістів зі східної Європи та Центральної Азії з відповідним досвідом та знанням англійської мови.
Адаптація
Якщо в плані роботи все було більш-менш зрозуміло (таких проєктів за спиною було вже достатньо), то в плані адаптації до місцевості, країни все було дуже незвично та поступово.
Наприклад, календарний рік в Непалі на той момент був 2076, а новий рік непальці святкують у квітні згідно з місцевими традиціями. При цьому фіскальний рік офіційно закінчується 15 липня, після чого всі починають жити в новому 2077 році.
Початок кожного місяця стартує з 16 числа та кожний місяць має окремо своє значення. Субота – вихідний день, а неділя – вже робоча.
Різниця з українським часовим поясом становить 3 години 45 хвилин. Є ще багато інших моментів. Ці всі речі довелося пізнавати поступово, крок за кроком, таким чином адаптовуючись до життя в Непалі.
Їжа
Окрема історія – це їжа та специфіка місцевої кухні.
Я вже мав досвід життя в Китаї, але в Непалі концепція була все ж таки трохи інша. Спочатку я часто готував вдома, по-максимуму, бо не орієнтувався в ресторанах навколо.
Місцева їжа дуже гостра, потрібно бути гурманом гострих страв, або просто запивати все водою, що зазвичай я і робив.
З часом я знайшов місцеві ресторани, в яких готують європейські страви, або домовлявся з кухарем, щоб мені готували без гострих спецій.
Навколо в магазинах продають безліч цікавих місцевих фруктів та делікатесів – все це довелося спочатку спробувати, щоб зрозуміти смак.
Скажу відверто, багато що я куштував вперше в житті.
Транспорт
З часом я придбав собі велосипед в Непалі та щоранку на ньому добирався в офіс.
Оскільки, щоб підтвердити свої водійські права мені потрібно пройти відповідний екзамен в поліції та отримати посвідчення водія, але я вирішив, що наявний хаотичний автомобільний правосторонній рух точно не для мене та зупинився на більш логічному варіанті - на велосипеді.
До речі, вечірні катання в період тотального карантину у 2020 були дуже рятівними та корисними.
Карантин
Щоб зрозуміти правила місцевого карантину, то потрібно просто усвідомити, що все повністю в місті закрито, а перебування громадян за межами власних будинків та квартир забороняється відповідним розпорядженням місцевих органів влади – щось на кшталт комендантської години. За порушення карантинних умов можуть забрати до відділу поліції.
Продовольчі магазини відкривалися буквально зранку о 5-6 год, на декілька годин та ввечері о 18-19 год. Решта часу люди знаходилися вдома. Ми тоді працювали з банком в режимі дистанційного діалогу та підтримки, що було також не завжди ефективно. Ну, але вибору особливого не було.
Карантин тривав впродовж чотирьох місяців. Це був непростий час для мене: в плані перебування в чужій країні, з обмеженнями в пересуванні. На той момент я мав візу до кінця 2020 року та особливо не переживав, хоча мав плани поїхати додому у відпустку, яку довелося скасувати.
Звичайно, що коли я жив в Непалі, то я планував побувати додатково в Таїланді, Індії, В'єтнамі, Камбоджі, Індонезії… але карантин та закриті аеропорти повністю обмежили мої можливості відносно потенційних подорожей та «спонукали» вивчати Непал. Проте це виявилося не менш цікавим, бо у державі вистачає красивих лісів, парків, озер навколо. І я із величезним задоволенням здійснив чимало подорожей!
Окрім велосипеда по столиці, я користувався місцевими видами транспорту – літаками, автобусами, мотоциклами, таксі, рікші…
До речі, в країні немає залізниці, оскільки переважає гірська місцевість, тому авіасполучення та дороги є фактично єдиними можливими варіантами добратися з провінції в провінцію.
А ще зранку дуже часто буває густий туман (перепади температури в сезон осінь-весна), тоді рейси літаків відкладалися на 3-4 години. Мені часто доводилося чекати в аеропорті свій літак, інколи навіть оголошували повідомлення про скасування рейсу або його перенесення на декілька годин пізніше.
Особливості
В нашому офісі працювали місцеві мешканці, це давало можливість ставити запитання та дозволяло отримувати вичерпні відповіді про місцеві традиції та святкування, звичаї та правила етикету.
Також завдяки цьому моя адаптація відбувалася максимально комфортно та швидко.
Місцеві приязно та доброзичливо ставляться до іноземців та дуже дипломатично пояснюють, що можна робити та як правильно реагувати на місцеві традиції.
В Непалі багато цікавого – релігія, історія, культура, мистецтво, кулінарія, взаємовідносини між чоловіками та жінками, захоплюючі танці на весіллях, національний червоний одяг для жінок, вживання їжі правою рукою, привітання щоранку, тощо….безліч абсолютно іншого, ніж наше повсякденне життя.
Мене часто запитують, яка різниця між українцями та непальцями?
З власного досвіду, я можу із впевненістю сказати, що в Непалі до незнайомців люди ставляться відкрито та із позитивом одразу, та можуть змінити свою позицію на гірше лише після якогось поганого вчинку, або стають друзями у випадку доброзичливої відповіді.
В нашій українській реальності все навпаки – ми ставимося з недовірою до незнайомих людей та лише після певного часу починаємо довіряти один одному.
В цьому основна відмінність, на мою думку.
І ще. Я дуже радий, що в мене досі в серці є частина Непалу. Я обов'язково туди повернуся одного дня, щоб зустрітися з друзями. Їх там залишилося багато.
Namaste.
Розмовляв Андрій Кецмур
Читайте також:
Як вижити в умовах кризи: франківський фінансист розповів, що чекає бізнес та банки