Мюзикл «Гуцулка Ксеня» у виконанні митців Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Івана Франка - це поєднання сучасних технологій з українською автентикою. Саме цю виставу актори зіграли 15 серпня на стадіоні Ворохтянського ліцею, пише Фіртка.
За сюжетом, до Ворохти прибувають українські емігранти з США, аби знайти молодому хлопцеві наречену в Карпатах. Батько заповідав йому мільйон доларів, але за умови, якщо той знайде на історичній батьківщині «свідому українку» та одружиться з нею.
За словами режисера мюзиклу, народного артиста України Ростислава Держипільського прем’єра «Гуцулки Ксені» відбулася в 1939 році у Делятині.
«Цьогоріч в липні ми зіграли «Гуцулку…» й у Косові. Чому там? Бо саме в Косові свого часу мали зіграти прем’єру вистави, але на той час польський уряд заборонив це. Тоді Ярослав Барнич, автор музики лібрето, швидко зметикував і прем’єру продемонстрували у Делятині. Ми своєю чергою відновили історичну справедливість і зіграли її таки в Косові як і мало бути колись», - розповідає Ростислав Держипільський.
За його словами, у Ворохті є оселя «Говерла», про яку колись писав Барнич. Тому символічно 15-го серпня колектив зіграв виставу «Гуцулка Ксеня» в перлині Гуцульщини - Ворохті.
«Є ще одна причина, чому особисто для мене важливо зіграти саме тут і, власне, на цьому місці. Річ у тім, що тут колись була стара школа (ред. на місці стадіону Ворохтянського ліцею). Саме у цій школі вчилася моя мама, а згодом кілька років працювала вчителькою. Тому для мене це свого роду данина вже покійній мамі», - ділиться режисер.
Прем’єра «Гуцулки Ксені» у виконанні творчого колективу Івано-Франківського драмтеатру відбулася 29 грудня 2018 року.
«Загалом у драмтеатрі я почав працювати з вересня 2018 року, і тоді ж почав працювати над тренажами. Крім того, приблизно з вересня ми багато говорили про цю ідею, обдумували, писали музику. Фіксованого графіку роботи у нас не було, щодня по-різному. Репетиції, як правило, тривали з 11:00 до 14:00 та з 18:00 до 22:00 год. Звичайно, чим ближче до виступів, тим графік ставав інтенсивнішим. Але якщо зібрати весь час, то вийде десь півтора місяця загальної інтенсивної підготовки», - ділиться Дмитро Лека, головний балетмейстер театру.
За його словами, бувало й таке, що змінювали акторів. У самому театрі артистів балету немає. Тобто самі ж актори і виконують ролі, і співають, і танцюють. Івано-Франківський драматичний театр об’єднав у один колектив випускників Прикарпатського інституту мистецтв, львівських та київських театральних факультетів.
«Мені як хореографу дуже цікаво співпрацювати з акторами, бо вони, так би мовити, оживляють будь-який хореографічний номер. Буває, дивлюся, думаю, що все прикольно, а тут вони щось своє додають і виходить ще краще. Мені подобається наш колектив насамперед тим, що кожна особа унікальна. Вони всі класні, здібні, від них віє чиста, добра енергія. І це відчувають глядачі», - додає Дмитро.
Крім того, у виставах колективу, як правило, присутня «організована імпровізація». Словом, є рамки, де можна імпровізувати. Актори добре розуміють сюжет, але щоразу на виступах вкладають частинку своєї креативності, наповнюють загальну картину чимось від себе. В такі моменти кожен бере на себе відповідальність і старається зробити це якнайкраще та доречно.
««Гуцулка Ксеня» у нас дуже «виїзна» вистава. З нею ми вже були у Києві в Жовтневому палаці, у Львівському театрі опери та балету. До речі, там ми виступали неодноразово і щоразу був аншлаг. Крім того, демонстрували виставу в Косові, Делятині, Ворохті. Для нас це дуже знакові геолокації», - каже хореограф.
Зараз розпочали 83-й театральний сезон. Як правило, серпень – це час для активних репетицій у Івано-Франківському драмтеатрі. Актори приходять з відпусток і починають працювати над тренажами, згадують попередні епізоди, займаються новими постановками.
«Цьогоріч, коли ще навіть не вересень, ми вже активно всі працюємо. У нас насичений графік, і я вважаю, що це правильно. До слова, ми не знаємо як розвиватиметься ситуація з коронавірусом. Нас готують до того, що все знову закриють на карантин. Але ми стараємося встигнути демонструвати своє – українську культуру та цінності», - розповідає Дмитро Лека.
Дорогу до Ворохти колективу оплатили меценати, які, на думку акторів, зробили добру справу, адже глядачі змогли безплатно побачити виставу. Під час виступу не було жодної піар-кампанії, не роздавали листівки з рекламою. Тобто таку акцію організували лише задля культурного збагачення, обміну енергією та натхнення.
«В театрі я вже два роки. Вчилася у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. У виставі «Гуцулка Ксеня» зіграла головну героїню. Перший рік, коли тільки прийшла в театр, то я танцювала. Те, що люди називають масовкою. І для мене вестися в танці було набагато складніше, аніж вивчити слова чи пісні. Що стосується тексту зі сценарію «Гуцулки..,», то у цій акторській грі його ще не так багато, як інколи буває», - ділиться враженнями Інна Бевза, артистка драми.
Крім того, Інна розповіла кореспондентці Фіртки, що після кожного виступу «Гуцулки…» у неї «сідає» голос, адже часом доводиться співати не у своїх теситурах (ред. "теситура" - висотне положення звуків у музичному творі відносно діапазону голосу або музичного інструмента). В таких випадках дівчина іде до лікаря-фоніатра чи лора, які роблять заливку адреналіном. Для відновлення голосу потрібно приблизно 10 таких терапій двічі на рік.
За місяць митці театру дають приблизно 30-32 вистави. Про свій досвід роботи у театрі розповів й артист-вокаліст Владислав Комуницький.
«Цьогоріч у вересні буде 13 років як я у театрі. На мою думку, місія кожного театрала – жити сценою. Закінчив Київську консерваторію за спеціальністю «Оперний вокал». Але коли потрапив у 2008 році у драматичний театр в Івано-Франківську, то довелося перелаштуватися з оперного вокаліста в театрала. Тобто оперний театр і драматичний – це дещо різні речі. Але зараз мені це подобається, я вже звик», - розповідає Владислав.
Митці театру поділилися, що виїзні вистави люблять особливо. Як правило, під час таких поїздок є чимало спогадів та позитивних емоцій.
«Минулого сезону, коли ми їхали з Києва, то двічі або й тричі пробивали колесо в транспорті. Тоді просто неба грали вистави для себе, співали, танцювали. Словом, підбадьорювали водія, бо він, бідолаха, самостійно мусив замінювати колесо о 4:00 год ранку», - додає Владислав.
Довідково мюзикл "Гуцулка Ксеня" це:
Лібрето і музика Ярослава Барнича.
Режисер - народний артист України Ростислав Держипільський.
Балетмейстер - Дмитро Лека.
Художник-постановник - Олеся Головач.
Серед костюмів - унікальна колекція гуцульських гунь Руслани Гончарук.
Лазерне шоу від команди «Show Service».