Як відкриваються таємниці третього міста Галичини
Жінка з бузком, патлатий хлопець у футболці АС/DC за руку з коханою, дитина у футболці «Майнкрафт», туристи, пенсіонери та дівчина з руденькою таксою... Понад сотня людей, яких не можна описати одним узагальненим словом, зібралися на безкоштовну екскурсію «Третє місто Галичини» від Богдана Семківа.
На ній охочі дізналися чому Івано-Франківськ – не Яйцевськ. Яку функцію виконував поліцейський на Бельведері та чому хлопчик на фасаді не пісяє. І найголовніше: чому Івано-Франківськ таки третє місто Галичини.
Це друга із 23 запланованих на 2021 рік безкоштовних екскурсій містом. Цьогоріч оплачують «банкет» Управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій Івано-Франківської облдержадміністрації та Департамент інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв’язків, туризму та промоцій міста виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Це вже ІХ сезон безкоштовних екскурсій - проєкт триває з 2012 року (з перервою на пандемійний 2020-й).
Як це працює: приходиш, стаєш, слухаєш. Нецікаво – ідеш собі геть. Однак, натовп під ратушею зібрався вже за 15 хвилин до початку екскурсії. І супроводжував гіда до завершення, а це майже дві години під палючим обіднім сонцем.
Професійний гід Богдан Семків «проїхався» по історії Івано-Франківська вздовж і впоперек.
- Кожне місто має свої чесноти. Є міста, де народилися відомі люди, є міста, де є фортеці, є міста, які уславилися подіями. І ми намагаємося пригадати всі події, які відбувалися у нашому місті.
Впродовж екскурсії він встиг розповісти про місто ледь не все – починаючи від його заснування й завершуючи планами побудови 24-поверхового будинку на вулиці Бандери («втім, його ще не будують»).
Звуки портативного мікрофона з динаміком перебивалися службою у соборах – спочатку Свято-Покровського ПЦУ, а по ходу руху - Архікатедрального і Митрополичого собору УГКЦ. Тому група мусила збиватися докупи, щоб краще чути гіда.
- Дивись, всі без масок, і ще й в купі йдуть, – говорить молода дівчина своєму супутнику.
- Нам то що, ми вакциновані, - відповідає він.
Гід вказує рукою на яйце перед ратушею:
- Мала архітектурна форма «Яйце», як символ життя… Пам’ятаєте, у 2004 році студент Прикарпатського університету кинув яйцем у кандидата в президенти Януковича. Говорили, що якби тоді Янукович переміг, то місто на честь цієї події назвали б Яйцевськ.
Ми обходимо площу Ринок з другого боку і дивимося на фасад будинку. Намагаємося вгадати хто на ньому. Івана Франка угадали одразу. Однак його візаві виявилася невідомою ні для кого з екскурсійної групи.
- Три перші кохання Івана Франка були пов’язані з Прикарпаттям. На зображенні - станіславська вчителька Юзефа Дзвонковська, третє кохання Каменяра.
В той час Іван Франко мав мрію купити землю, будинок та зробити там комуну. Родина дівчини землю продавала, тож так вони й познайомились. Втім, ні з комуною, ні з коханням не склалося: Юзефа померла від туберкульозу. А Івана Франка з містом пов’язуватиме не лише кохання. Адже під час другого етапу з Коломиї в Нагуєвичі він, ймовірно, провів ніч у підземеллях Ратуші, де тоді була в’язниця.
Ці підземелля викликають жвавий інтерес у публіки. На питання про те, чи є там прохід, гід відповідає: підземні ходи завалені й відповісти точно важко. Але, є відомості, що від Ратуші до Палацу Потоцьких під землею могла проїхати карета.
І ось ми вже на початку «стометрівки», дружно вглядаємося в обриси хлопчика на фасаді.
- От символ Брюсселя – пісяючий хлопчик, – говорить екскурсовод. - А символ Івано-Франківська – хлопчик, який утримується. Як терплячий український народ…
А ще гід розповів про відомих людей, які жили в Івано-Франківську за весь час існування міста. Сім’я Пилипа Орлика, батько Івана Айвазовського, всесвітньовідомого художника-мариніста. А із сучасників – нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич (перед переїздом до Білорусі).
Розповідає і про єврейське гетто, головною вулицею якого була Бельведерська. Екскурсовод говорить, що після Першої світової війни тут стояв поліцейський. Його завданням було дивитися, щоб з того району не вибігала худоба і свині.
- То тільки тепер козли тут ходять! – сміються між собою дві старші жінки. Можливо, натякаючи на те, що тут люблять розпивати алкоголь та влаштовувати бійки.
Щоправда, невідомо, що робили свині у єврейському гетто.
А ще Богдан Семків ділиться інформацією про гігантську релігійну конкуренцію між євреями, вірменами та поляками. Вірменську («голубу») церкву, одну з найстаріших і найкрасивіших історичних будівель, виявляється, добудовували не вірмени.
- Вірмени пішли далі в Європу, а завершувати цю споруду доручили євреям – їх злісним конкурентам. Майже 15 років євреї платили податок, щоб завершити цю будівлю. Колись казали, що коли до міста приїжджав один вірменин, то плакали два євреї й три поляки.
Після завершення екскурсії Богдана Семківа не відпускали ще хвилин 20. Кожен підходив, цікавився про щось своє. Чому на «голубій» церкві саме ця ікона? Що за технічний будиночок на території Палацу? Чи правда приїжджав Вольф Мессінг? (правда, проводив славнозвісні сеанси гіпнозу у готелі «Дністер»). І тільки в самому кінці таємниця назви екскурсії була розкрита:
- Колись Станіслав був дорожчий, ніж Берлін і Париж. На початок ХХ століття це було компактне містечко і лише потім, завдяки залізниці, Станіслав став третім містом в Галичині після Кракова та Львова.
Коли ж гід порівнював вік Галича (майже 900 років) та Івано-Франківська (350 років), з-під церкви пролунало:
- Дев’ять! 359 років Івано-Франківську, а не 350!
Це перехожа бабуся вирішила вставити свої 5 копійок в історичну дискусію. І з відчуттям виконаного обов’язку пішла далі, дещо обурено помахуючи квітами в руці. Бо точність – це важливо.
Доєднатися до екскурсій може кожен охочий щонеділі впродовж травня-жовтня (а то й листопада). Наступна екскурсія присвячена «Романтичному Франківську» та проведе її Тетяна Воскобойнікова уже наступної неділі, 23 травня.