Якщо відьми справді існують, то чи відрізняються взагалі на вигляд від інших людей? Цікаво, чому уявлення про цих істот різняться в окремих народів. І які ж вони, справжні карпатські відьми? На ці запитання спробує дати відповідь відомий вчений-карпатознавець Юрій Чорі.
Частенько, не задумуючись, у побуті ми використовуємо це слово, коли говоримо про жіночу стать: “Гарна, як відьма”, “Зла, як відьма”. Власне є два типи, як описує Юрій Чорі та “Енциклопедія надістот”, походження відьм: за першим відьма це жінка чорта, нечистої сили, тобто вроджена, а за другим відьма – звичайна жінка щодо зовнішньої подоби і відповідної статевої приналежності.
Ця розповідь – про народні демонологічні вірування, які донедавна побутували у Карпатському краї. Сподіваємось, Вам ніколи не доведеться користуватись такими порадами, та все ж дізнатись, хто такі відьми і чому люди уже стільки століть поспіль вірять у них, буде цікаво.
Красуні чи чудовиська?
Живуть відьми серед земних людей, мають свою оселю, обійстя, сім’ю, тільки наділені надприродними силами і можуть здійснювати незвичні справи: керувати дощем, градом, хмарами, вітром, забирати від корів та рожениць молоко, літати на вінику чи в ступі, забавлятися з чортами та іншою нечистою силою. За переказами, відьми – надзвичайно гарні жінки, мають дуже довге розпущене волосся і смугляве обличчя, але зовсім не слідкують за своєю зовнішністю, ходять нечесані, неохайні, у непривабливому одязі. Це тому, щоб не привертати на себе увагу чоловіків, які заважали б їй займатися бісівськими справами, але коли вони йдуть на відьомські зібрання стають справжніми красунями, тому рекомендували мужчинами бути обережними при нічних зустрічах з красунями.
Як народитись відьмою?
У народі побутувала легенда, що якщо у родині народиться семеро доньок підряд, то одна з них обов’язково є вродженою відьмою. Відьмою могла народитися дівчинка і у тієї матері, на яку було наслане закляття, або яка випадково проковтнула згаслу вуглинку, коли пекла різдвяний хліб-карачун, тобто одщипнула шматок на якому запеклася вуглинка, а вона її не помітила і проковтнула.
Упізнають уроджену відьму і по наявності у неї невеличкого відростка-хвостика, що є ніби продовженням хребту. Тому у середньовіччі таких новонароджених, у яких копчик нагадував відросток хвоста, інквізитори карали насмерть. Власне, вроджені відьми багато знають, багато можуть, але нікому не шкодять, на відміну від іншого виду відьм, вони стараються допомогти при можливості.
Хто такі босоркані?
На відміну від вродженої відьми, дуже небезпечною була відьма вчена. Її ще називають в угорському фольклорі – босорканя. Нею могла стати будь-яка жінка. А для цього потрібно було лише – на Юрія, коли вперше виганяли череду на толоку, дочекатися вечора і піти до річки до того місця, де череда переходила ріку вбрід, відшукати слід коров’ячої ступиці і набрати звідти в рот води. Відтак, набравши у рот води, підійти до польового хреста, або хреста без церкви, покропити його водою з рота, зняти усю одежу, повісити на розп’яття, а потім і самій залізти на хрест.
Після цього, згідно повір’я, та жінка ставала відьмою, яка могла накликати на людей хворобу, відібрати від чужої корови та рожениці молоко, скликати до себе гадів, забрати дощ, а також перевтілюватись у різних тварин та людей, але тільки з півночі до третіх півнів. Крім того можна було стати вченою відьмою, якщо зняти з шиї власний хрестик, покласти у взуття під п’ятку лівої ноги і ходити упродовж дев’яти днів.
У відьом багато допоміжних засобів. Серед них скляна куля, яка допомагає насилати порчу на людей та майно, крім того у кожної відьми є помічники, які приймають участь у відьминських зустрічах, а частіше за усе її помічниками стають щури, кажани, сови та чорні коти.
Як ж впізнати відьму?
Та існували народні способи, за якими можна була впізнати, хто з жінок є відьмою і побачити їх. Для цього було потрібно піти в ту хату, де читають псалтир над покійником і спостерігати, коли будуть співати перші десять псалмів Давида, відьма обов’язково почервоніє і схилить голову на груди, щоб сховати обличчя.
Ще один спосіб здійснювався у Великий Четвер, напередодні Великодня – вивертали одяг, одягали на себе і йшли до церкви, у церкві треба було ні до чого не доторкатися і тоді можна буде побачити відьму, що стоїть оголеною і повернутою спиною до священика.
Цього ж дня треба було взяти свячений ножик і почати майструвати стільчик, робити його упродовж року і закінчити до Святвечора (6 січня). Потім піти з ним до церкви на Сейнічне й сісти на нього. Сидячи на ньому, під час Богослужіння можна побачити усіх відьом, що стоять оголені та повернуті спинами до священика. При цьому попереджували таких сміливців, що відьми сердиті на тих, хто їх побачив і можуть відомстити.
Відьму-чорнокнижницю, за повір’ями, нічим не можна вбити, тільки свяченою пшеницею. Коли вона помирала, то її груди в труні пробивали терновим, або осоковим кілком.Це для того, щоб вона не могла вставати з могили і блудити вночі, роблячи людям шкоду. Десь ще обсипали її в труні маком або битим склом. Якби подібних запобіжних заходів не зробили, відьма могла б щоночі шкодити: накликати засуху, повінь, бурю,град, сльоту, падіж худоби тощо.
За матеріалами kolyba.org.ua