В таблоїдах натрапляєш на словосполучення «захист життя», «політика в ім’я життя», «життєвий зміст політики». Слова «життя», «життєвий», «жизненный» доліплюють до брендів. Навіть до тих, від котрих конкретно так тхне цвинтариком. Й це не випадково. Це - впровадження політичної моди шляхом створення певного «гіпертексту». Зміст якого було сформульовано майже сто років тому. Але ж відомо: все нове є лише добре забутим старим. Чим воно новіше, тим вищий градус забутості.
Свого часу Європа перехворіла на захоплення «філософією життя». Представники цієї течії – Ніцше, Шелер, Бергсон, Дільтей -- відкидали вивчення традиційних і класичних цінностей заради безперервного творчого процесу фабрикації «життєвих» цінностей нового типу. Анрі Бергсон був кумиром європейських інтелектуалів трьох перших десятиліть минулого століття й отримав у 1927 році Нобелівську премію з літератури. Його «Матерія і пам’ять» стала настільною книгою руйнівників класичного світу. А класичний світ тікав від життя в монтенівські роздуми і програв. «Життя є фундаментальним фактом, - писав з цього приводу Дільтей, - Вона є тим, що ми осягаємо зсередини; тим, за межі чого неможливо вийти. Життя неможливо притягнути до суду розуму». Останнє твердження стало аксіомою для більшості мислителів, які сформували ідеї та міфи ХХ століття. Для більшості пророків та авторитетів епохи модерну.
Й дійсно, розум людини, спрямований назовні, конструює «для себе» лише фізичний рівномірний час, котрий можна виміряти та розділити на години, століття, ери. Внутрішньому ж досвідові людської особистості відомий ще й інший (цікавіший, цінністніший) час: «тяглість, тривалість». Те, що життя «триває», означає, що воно є потоком, повінню, водопіллям, відповідно, з часопросторовими водоспадами, чорториями, коловоротами. Людина рухається в цьому потоці як у середовищі і здатна регулювати його тривалість. Адже тільки людина є такою істотою, якій властива функція починання. Здатність свавільно засновувати щось «нове». Десь під сподом нашого особистого (дуже особистого) відчуття часу криється та таємниця світу, яка – якщо вірити Канту --проявляється виключно через свободу.
В наш час, здається, до цих «ресурсів тривалості» таки добралися ті політичні сили, яких стало звично називати «новими лівими». Тепер, коли епоха комуністичних рухів та пролетарських революцій відійшла у минуле, ліва ідея шукає новий, свіжий одяг для чергового «походу в маси». Комісарська шкірянка «a la Trotzky» разом із чекістським наганом тимчасово (але тільки тимчасово!) відпочивають у шафі. Тепер ліваки одягнені у бергсонівську «філософію життя». Правому республіканізмові «нові ліві» протиставляють «демократію потоку», або Ж-політику. Для країни У одною з реальних форм «демократії потоку» є концепція Перманентного Мітингу. Можемо в уяві змоделювати, як би це виглядало. Столичні адміністративні будівлі в облозі багаторічних наметових містечок. Довгобороді «вічні революціонери», що у ритмі «харі рама» професійно лупають в бочки, й час від часу відїзджають поспати в новісіньких BMW. Зграї біотуалетів та мітингових наметів, остаточно зареєстровані міською владою, як «малі архитектурні форми». Витоптані сквери і парки. Товсті ситі бомжі, обклеєні партійною символікою. І вічний – вдень і вночі -- мітинг, резолюції якого оперативно затверджуються Верховним судом як правові акти рівної із законами легітимності. Така от маячня, яка не зовсім маячня. А, може так статися, й зовсім не маячня.
Адже в сфері масової комунікації найрадикальніші пропозиції «філософії життя» вже знайшли для себе широкі «життєві ніші». Усі ці ріелеті-шоу, інтерактивні шоу, «танці з кимось» є нічим іншим як масмедійною візуалізацією нестримного життєвого потоку. В інтернеті – ЖЖ та блоґи. На ефемках – розмовні жанри з неробами. Життя вирує й давить як тарганів усі поодинокі прояви критичного розуму. Ось де неозорі «ресурси тривалості» для неолівацької тусовки. Чавес – форевер! Справа Ілліча живе і перемагає...
Які владні конструкції виникнуть врешті-решт в чорториях Ж-політики? Найїмовірніше, це будуть популістські диктатури, які захищатимуть «життя» від його ворогів. Застаріле «ворог народу» буде замінено трансмодерним «ворог життя». І цих ворогів життя позбавлятимуть. З високою життєвою наснагою. І в ім’я щасливого існування двоногих життєвих форм.