Уродженка Микуличина Надія Кодола перейшла в один з найвідоміших клубів Європи.
Французькі Канни найперше відомі як місце проведення міжнародного кінофестивалю. Та це багатогранне місто. Славне воно й своїми спортивними досягненнями.
Найбільшою гордістю Канн є однойменний жіночий волейбольний клуб, який з кінця минулого сторіччя не розстається з титулом найсильнішого у Франції, двічі здобував звання найкращої команди континенту. Перед початком нового сезону склад «Канн» поповнила наша землячка Надія Кодола.
Надія народилася у гірському Микуличині і навіть не думала пов'язувати своє життя зі спортом. Її батько був волейболістом-аматором, тож часом брав доньку на матчі. Під час одного з них на дівчину, що вирізнялася високим зростом, звернув увагу арбітр міжнародної категорії франківець Михайло Мельник.
«Я був арбітром одного з турнірів, який традиційно проводився у Микуличині, — розповів п. Михайло. — Надя перебувала серед глядачів і ззовні нагадувала хлопчиська. Пізніше мені розповіли, що дівчина є дуже спортивною і майже весь вільний час проводить у шкільному спортзалі. Я рекомендував її тренерам терно-пільської «Галичанки».
Так у 14 років Надія (дівоче прізвище – Косило) перебралася до Тернополя, де спершу дуже сумувала за домом та батьками.
«Якби знала, де вокзал, втекла б першого ж дня», — зізнавалася вона згодом. Вважається, що, розпочавши тренування в такому віці, великих успіхів у спорті вже не досягти. Однак наша землячка своїм прикладом спростувала це твердження. Після року занять у волейбольній секції її включили до складу юніорської команди України, яка в 2005 році тріумфувала у фіналі чемпіонату Європи, що проходив у Таллінні (Естонія).
До речі, тоді в складі «жовто-синіх» виступало одразу четверо волейболісток з Прикарпаття. Окрім Косило, Тетяна Мандражеєва з Галича (вона також представляла «Галичанку») і сестри Наталія та Валерія Гончарови, які на той час вже перейшли з франківського «Університету» до рівненської «Регіни».
Ще школяркою Надія Косило стала виступати у «дублі» тернопільської «Галичанки», а поступивши до вузу, отримала місце в основній команді. «Коли виконувала якусь вправу з м’ячем, хотіла зробити її якнайкраще, щоб ніхто із старших дівчат не накричав, — пригадує наша землячка. — Хвилювання було дуже сильним, адже не все виходило з першого разу».
В складі «Галичанки» Косило спершу двічі здобула «бронзу» національного чемпіонату, а в сезоні 2009-10 рр. зійшла на найвищу сходинку п’єдесталу пошани. Це був перший і наразі єдиний тріумф тернополянок.
Після цього Надія Косило-Кодола перейшла до іншого українського клубу — южненського «Хіміка», стаж виступів якого в національному чемпі-онаті вимірювався лише одним сезоном (5 місце). Проте южненці мали амбітні плани, які підтвердили наступні сезони. З 2011 по 2015 рік «Хімік» п'ять разів поспіль виборює титул чемпіона країни. У двох останніх сезонах представник Одещини надодачу прихоплює також Кубок України. В 2012-14 рр. партнеркою Надії у «Хіміку» була вже згадувана нами Тетяна Мандражеєва (Хилюк).
«Хімік» незмінно представлений у континентальних кубках. Найуспішнішим для нього став минулий сезон, коли він дістався півфіналу Кубка виклику. Зауважимо, що через військові дії на сході України, домашні матчі южненки змушені були проводити поза рідними стінами. Обидва півфінали з російською «Уралочкою» (Єкатеринбург), майбутнім переможцем змагань, відбулися на нейтральних майданчиках — в Білорусі та Польщі.
Надія Кодило провела сезон 2014-15 рр. у статусі капітана «Хіміка». Вона також є капітаном національної збірної України. Що цікаво, останніми роками южненці передсезонну підготовку розпочинали у Карпатах, у рідному для Надії Микуличині. Бігали, працювали у тренажерному залі і на піску, сходили на Говерлу…
Наприкінці літа інформаційні агенції повідомили, що Надія Кодола уклала контракт з французьким «Канном», 20-разовим чемпіоном своєї країни і 18-разовим володарем кубка. За останні два десятиліття клуб лише одного разу не зміг підтвердити звання найсильнішого – у сезоні 1997-98 рр. В 2002 та 2003 рр. «Канн» ставав переможцем жіночої Ліги чемпіонок ЄКВ. Торік у цих змаганнях він дістався раунду плей-офф, в якому поступився швейцарському клубу «Волеро».
Дебют 26-річної Надії Кодоли в найпрестижнішому клубному турнірі Європи відбувся 28 жовтня у Бєлграді (Сербія). Перший млинець вийшов глевким – французькі волейболістки «всуху» поступилися господаркам з «Візури». Не принесла успіху «Канну» й наступна гра у рідних стінах зі вже згадуваним «Волеро» — 0:3 на користь команди з Цюріха.
Водночас наша землячка за статистичними показниками стала кращою в своєму колективі. В чемпіонаті Франції «Канн» переміг у трьох стартових турах з чотирьох. Кодола принесла найбільше очок команді в обох виїзних поєдинках.