Торгівля жінками давно вже стала явищем глобального масштабу, складовою частиною міжнародного кримінального бізнесу. Експлуатація жіночої праці й жіночого тіла призвела до появи міжнародної індустрії торгівлі жінками, адже дешева робоча сила українських жінок та злочинне використання їх у секс-бізнесі складають основи надприбутків посередників в Україні, а також за її кордонами.
Торгівля жінками не існувала б, якби не було попиту на дешеву робочу силу та дешеві сексуальні послуги жінок і дітей у більш розвинутих країнах, пише Фіртка з посиланням на Департамент молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міської ради.
Саме на задоволення сексуальних потреб клієнтів цих країн спрямована діяльність злочинних угрупувань з розгалуженими міжнародними зв’язками, які «експортують» і експлуатують «живий товар». Тому це не тільки проблема нашої держави, але й складова організованої міжнародної злочинності, що є реальною загрозою для всієї міжнародної безпеки.
Українські жінки та дівчата потрапляють у закордонне рабство не випадково. Злочинцями-трафікерами ведеться активна пропаганда серед молодих жінок і дівчат нашої країни. Вони їдуть у невеличкі містечка та села, де підшукують молодих дівчат, сиріт, пропонуючи гарні заробітки.
Використовуючи недосвідчених дівчат та жінок, які шукають легші шляхи фінансового забезпечення та здійснення своїх мрій про роботу чи шлюб за кордоном, останнім часом торгівці людьми розгорнули організоване постачання жінок з України чоловікам в індустріально розвинені країни. Для цього активно використовується й інтернет, що став невід’ємним компонентом постачання на шлюбний ринок українських жінок та дівчат.
Як інструмент досягнення своїх цілей злочинні угрупування використовують корупційні схеми, які мають місце на різних рівнях державної влади. Зокрема через корумпованих представників державних структур терміново оформляються закордонні паспорти для жінок, здійснюється прикриття наявних злочинних груп та численних фірм із "працевлаштування за кордоном".
Трафікери найчастіше не є випадковими людьми. Насправді вони проходять відповідну підготовку й свідомо використовують отримані знання для маніпулювання жертвою. Для цього застосовуються типові насильницькі методи: зґвалтування (початок трафікінгу майже всіх жінок, потерпілих від торгівлі людьми, починається зі зґвалтування); маніпуляції з фізіологічними ритмами (сном), потребами (їжею) і почуттям приватності (жінка ніколи не залишається наодинці, з нею завжди хтось є); погрози вбивства чи вбивство на її очах інших жінок; постійне обмеження свободи й постійне насильство.
Трафікери запроваджують систему покарань, жорстких правил і наказів, яких жінкам потрібно дотримуватися. У ході контролю поведінки придушуються будь-які прояви особистої ініціативи жінки, навіть прості вчинки відбуваються тільки після особливого дозволу. Жорстокість трафікерів, постійний страх жінки, коли вона бачить, що буває з тими, хто хотів втекти, примушує її шукати шляхи емоційного відсторонення. А поряд – наркотики, алкоголь, які допомагають подолати страх, відразу до клієнтів, тугу за близькими. Тому часто жінки стають на шлях нарко/алкозалежності, або її умисно, для кращого контролю, змушують ставати залежною.
Їх вчать боятися всього: хазяїна, поліції, сутенера, власних думок, почуттів, вчинків. Провина та страх складають істотну частину життя жінки та трафікінгу.
Мета цього всього є суто економічна – жінок готують для використання як товар. А жінки у такому психічному стані вважають, що якщо вони хочуть залишитися живими, то у них немає іншого виходу, окрім як служити трафікерам.
Найчастіше потерпілі від трафікінга жінки повертаються на батьківщину примусово – шляхом депортації через порушення правил перебування за кордоном, за заняття проституцією, або відсутність паспорту чи фальшивий паспорт, який їм зробили трафікери.
Частина жінок повертається самостійно – відпрацювавши встановлений їм термін, що був умовою покриття боргу, або коли тяжко захворіли. Іноді їм вдається втекти, чи хтось може викупити їх із борделю.
Значна частина жінок повертається завдяки допомозі консульств України та за допомогою міжнародних організацій.
Жінки повертаються на Батьківщину дуже різні. Деякі виглядають звичайно, більшість змучені, пригнічені, у депресії; є збуджені, які плачуть, агресивні.
Майже всі мають поганий загальний фізичний стан: до 90% - різноманітні статеві хвороби, зокрема СНІД. Багато з них є нарко/алкозалежними. Для них характерний страх перед трафікерами, перед життям, перед майбутнім. Проте у деяких присутнє бажання помсти, бажання через поліцію покарати трафікерів.
Серед найбільш поширених реакцій жінок, які потерпіли від торгівлі людьми є:
СТРАХ, зокрема:
- нічних кошмарів;
- бути знайденою та покараною трафікером;
- що отримала СНІД чи інше венеричне захворювання;
- що проти неї буде порушена кримінальна справа, що буде покарана за проституцію;
- що люди дізнаються, що вона була проституткою.
ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ, зокрема:
- що вона зробила помилку;
- що вона так і не змогла заробити грошей для сім’ї;
- що вона порушила закони пристойності та релігії.
ЗЛІСТЬ, зокрема:
- на саму себе, через те, що «дозволила, щоб з нею таке сталося»;
- на інших людей, тому що вони її не захистили;
- на суспільство та державу;
- на те, що її життя розбито.
ВІДЧУТТЯ БЕЗПОРАДНОСТІ, зокрема:
- що «ніколи не буде краще»;
- що в неї немає прав керувати своїм життям.
НЕДОВІРА, зокрема:
- до всіх людей, хто її оточує, навіть до тих, які її не зрадили;
- до своєї здатності правильно оцінювати людей та ситуацію.
ВІДЧУТТЯ ЗАГУБЛЕНОСТІ, зокрема:
- нездатність залишатися спокійною в якомусь певному місці;
- проблеми у визначенні днів;
- проблеми із пам’яттю.
ШОК, зокрема: постійний шоковий стан і нездатність плакати.
Стан потерпілої, як жертви торгівлі людьми включає симптоми хронічної віктимізації, а саме:
- низьку самооцінку;
- виражене почуття провини;
- страх перед майбутнім;
- замкнутість, небажання розмовляти;
- нестабільний емоційний стан, неможливість контролювати свої емоції;
- відсутність інтересу до життя;
- відчуття безнадії;
- схильність до суїциду;
- придушення статевого потягу;
- іноді ненависть до чоловіків.
Ставши жертвою торгівлі людьми, перебуваючи за кордоном, найкращим рішенням буде звернення до правоохоронних органів тієї країни в якій перебуваєте, або до консульських установ тобто до посольства України.
В Івано-Франківській області за допомогою можна звернутися у Департамент соціальної політики обласної державної адміністрації (вул. Л.Курбаса, 2, тел. 0342 75-24-67) або управлінь соціального захисту районних державних адміністрацій відповідно до територіальної приналежності, БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ» (вул. Крихівецька, 102, тел. 066 350 31 53, 097 791 14 84).
У місті Івано-Франківську рекомендуємо звертатися у Департамент молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міської ради, як відповідального суб’єкта за реалізацію державної політики з питань протидії торгівлі людьми (вул. Грушевського, 21, тел. 0342 53-40-79).
Дана публікація є можливою за підтримки Канадського фонду місцевих ініціатив (CanadafundforLocalInitiatives) в рамках реалізації Департаментом молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міської ради проєкту«Інформаційна кампанія «Протидія торгівлі жінками та дівчатами» (Informationalcampaign «Combatingtraffickinginwomenandgirls»). #CanadaFundUA
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram та читайте нас у Facebook. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Партнерський матеріал