Сьогоднішня добірка книг від "Фіртки" має дещо "дивний" характер. Кожна з цих книжок не так давно дуже вразила тисячі книгоманів по всій країні й залишила яскравий відбиток у моїй душі. Сьогодні з вами Ксенія Фукс, Оксана Шаварська, Роман Крижанівський, дядечко Стівен Кінг і наш оглядач Остап Микитюк.
Почну з дебютного роману молодої письменниці Оксани Шаварської «8000 миль самотності», що в цьому році з’явився у видавництві «Люта справа». Часом задумуєшся — "навіщо писати книжки про життя, як воно є... в той час, коли від цього життя хочеться тільки сховатися". А Оксана взяла і написала, незважаючи ні на що... Оксана взяла і вивернула себе навиворіт і проговорила головні істини, біль, нездійснені мрії й сподівання, проблеми, кохання і самотність, дружбу, добро і зло, проговорила себе, а заодно й мене і вас (про це вона, як і ви, що правда не здогадується).
«8000 миль самотності» — це той момент, коли ти читаєш і застрягає ком в горлі. Коли згадуєш своїх колишніх жінок, друзів, далеких родичів, маленьке містечко з якого ти родом, своє життя, зрештою, й те інше життя, в не щасливому (як виявилось) шлюбі, коли виєш від болю тих ран, які вони всі (та і теж їм) залишили.
А потім розумієш — яке щастя, що я звідти звалив. Але чи щастя? І що таке щастя взагалі? І читаєш Оксанині скетчі. Маленькі сповіді самій собі. Рука самовільно тягнеться до закоркованої пляшки Сангрії, яка вже місяць стоїть в холодильнику. Читаєш все, що її виїдає з середини. І хочеться обійняти її. Сказати «така фігня трапляється з кожним» і «ми були б не ми, якби не все це» і що «в цьому ж насправді вся радість і весь грьобаний сенс життя»...
І ти читаєш цей нетиповий роман. А це роман! Дещо дивний, дещо не такий до яких ми звикли. Він більше схожий на телепорт в «тут і зараз». «8000 миль самотності» — це справді про самотність. І про людину, яка вигризає з неї себе. І ту яку любить, і ту яку ненавидить. Але натомість залишає в ній мене, читача, й словами "тепер нам жити з цим разом".
Не менш потужною хвилею б’є по емоціях і дебютний роман Ксенії Фукс — «По той бік сонця». Основною «фішкою» Ксенії як у цій, так і в наступній книжці є відчуття реальності й дестигматизація суспільно важливих та, на жаль, замовчуваних тем — психічне здоров’я, депресія, вигорання, самотність та безсилля.
Головна героїня роману після еміграції в Німеччину (що перегукується з біографією авторки) звикає до нового світу, світу, який прийняв її такою як є, без осуду й нарікань. В неї є робота в офісі, житло, яке не яке соціальне життя. Та одного дня вона згорає остаточно. Згорає настільки, що потрапляє в психіатричну лікарню. Здається там зовсім інший світ, інші люди, інші проблеми, інші турботи. Та він виявляється не таким вже й іншим. Головна героїня знаходить там іншу себе, яку їй доведеться прийняти, щоб рухатись далі. Це хоч і драматична історія та все ж у ній відчувається життя і світло.
Я часто люблю порівнювати книжки українських авторів зі світовими книжковими бестселерами та фільмами й часто таким чином оцінюю книжки. Саме цей роман мені в чомусь нагадав культові «Пролітаючи над гніздом зозулі» й «Вероніка вирішує померти»… погодьтеся, з такими порівняннями, книжка точно не може бути поганою.
Але давайте трошки змінимо вектор і заради гендерної та жанрової рівності поговоримо про дві захопливі книжки написані чоловіками. І тому мені до рук потрапляє роман «Стрілець» легендарного Стівена Кінга. Всі знають, що містер Кінг - майстер слова у всіх сенсах. Його романи видаються й продаються мільйонними накладами по всьому світу, екранізуються культовими режисерами та надихають на інші звершення. Згадайте тільки «Зелену милю» і «Втечу з Шоушенка». Але мова сьогодні не про них. Роман «Стрілець» вразив мене з кількох причин:
- він написаний понад 50 років тому, та досі не втратив новизни й актуальності;
- в ньому майстерно поєднані вестерн, фантастика, фентезі, бойовик, пригодницька сага і соціальна драма;
- і він розпочинає цикл восьмикнижжя, magnum opus автора — «Темна Вежа»!
Тут можна б було ще багато перелічувати, але не варто. Отже, за сюжетом стрілець, на ім'я Роланд йде пустелею, переслідуючи чоловіка в чорному. Ця історія відбувається вже давно і з тим чоловіком Роланда пов’язує темне й в’язке минуле. Одного дня крізь часопростір до його світу провалюється малий хлопець, на ім'я Джейк…Тепер їх з Роландом долі пов’язані, але ніхто з них ще не усвідомлює цього. Стрілець повинен рухатись далі, але з Джейком історія набуває нового характеру.
А закриває добірку, на жаль, поки що остання в циклі книжка Романа Крижанівського — «Орден лицарів. Викрадення короля». Я направду вже закохався в цих кроликів. Останній раз, читаючи серію книжок з історіями про Гаррі Поттера я відчував подібний захват, це було чи не десять років тому. А трошки пізніше з уже згаданою сьогодні «Темною Вежею». Так от. Цього разу наш вухатий Орден потрапляє у ще більш небезпечну й драйвовішу перипетію.
На народному святкуванні зникає таїландський король. Як виявляється згодом, відбулась розплата за давнє прохання духу древньої королеви Суріотай. Куди ж в такі справі без наших кроликів Вася, Савамури, Ле Круна, Рексстоуна, Узпа та Мойчика Намхерна на чолі з Хранителем. Що цікаво, до їх команди цього разу приєднається колишній Лицар Ордену Конрад. Шанси на порятунок звісно стали більшими, але й недооцінювати древню королеву теж не варто….
Обирайте собі книжки до душі. Не забувайте читати нашу щотижневу книжкову рубрику і дарувати щастя собі й своїм близьким. До нових зустрічей.