Василь Кіндій: Дороги на Прикарпатті мають бути - як у Європі

 

Керівник Івано-Франківського відділення мережі АЗС «ОККО» відкрив понад тридцять(!) сучасних автозаправних станцій і все життя працює за гаслом «Самопомочі»: «Візьми і зроби»!

 

 

Про таких як Василь Кіндій кажуть: «Одружений з роботою». Зранку як взявся до праці й аж… У таких роботоголіків досвід завжди основний капітал. А ще нетерпимість до чужого нехлюйства. «Ну як таке може бути? В ціні кожного літра бензину понад три гривні становить акциз на будівництво і ремонт доріг! А от виїжджаємо за Івано-Франківськ – яма на ямі», – ділиться зі мною Василь Михайлович. – Звісно. Це проста математика. Узяти показник за день з продажу хоча б по наших автозаправках. Тоді можна вивести середню суму для всіх загалом. Повірте, це мільярди! А тепер слід зрозуміти, куди діває держава гроші, які призначені на дороги. Вони щезають десь там, нагорі. А якби гроші вкладати тут…»

 

— Тож навіщо вам політика, ви ж чудовий господар? Для чого йдете в депутати?

— Завжди казав, що я господарник. Громадськими справами займався, бо брав участь у трьох українських майданах – підтримував голодування студентів у 1990-му, був на Помаранчевій революції і тепер – на Майдані. Тричі був депутатом Галицької районної ради. Але я не думав про велику політику і про Верховну Раду. Наша помилка була у тому, що ми вважали що політика не впливає на господарників. Я мав сигнали від колег у Львові, що їхній бізнес утискали за Кучми, якісь непорозуміння були за Ющенка. Але такого, як творилося за того Януковича, ніхто собі й не міг уявити. Коли я у грудні минулого року з друзями був на Майдані, серед інших мені запам’яталося одне російськомовне гасло: «Поймите, нас задолбало». Все. Крапка. Я не буду більше довіряти долю своїх дітей, своїх внуків безвідповідальним і злочинним людям. Ми щойно тепер переконалися в тому, що всі європейці зрозуміли давно. Якщо ти не займаєшся політикою, політика займається тобою. Ти собі працюєш, щось плануєш, щось думаєш, а політики одним безглуздим законом можуть все це знищити. З цим треба покінчити раз і назавжди.

 

Василь Кіндій з синами

 

Думаєте, що це вдасться змінити?

— Я вважаю, що теперішня активність патріотів вселяє надію, що ми це всі разом змінимо. Я оптиміст. Тож нині, як ніколи, маємо нагоду свій набутий досвід докласти до нових законів, які дадуть змогу, наприклад, так званий дорожній збір залишати на місцях, щоб розвивати наш округ і будувати тут європейські дороги, а не мегатраси в Конча-Заспі чи новому «Межигір’ї»….  Щоб змінити принцип наповнення і розподілу бюджету. До речі, в команді «Самопомочі» якраз є активісти з «Реанімаційного пакету реформ», які вже напрацювали ряд дуже важливих і потрібних законів.

 

У 25 РОКІВ —ДИРЕКТОР!

— А це правда, що після закінчення вишу одразу ж стали директором підприємства?

— Ну не просто з-за парти. Але таке було. Після закінчення Івано-Франківського інституту нафти і газу за спеціальністю – проектування й експлуатація нафтогазопроводів, газосховищ і нафтобаз – я був скерований на Луганщину у місто Ровеньки, тоді це була Ворошиловградська область. Якраз зараз ці території тимчасово окуповані. Спочатку два роки працював головним інженером на підприємстві із забезпечення нафтопродуктами. А через два роки, рівно в 25, став директором цього підприємства. Так простому хлопцеві вдалося вперше досягти щось самому. Якихось земних покровителів, як то кажуть, у мене не було. Мати ж працювала прибиральницею, а батько – електрозварювальником у Новому Роздолі на Львівщині.

 

Починав я свій трудовий шлях за часів “ворошиловградського ”експерименту”. Вперше замість талонів за пальне на АЗС пробували розраховувались готівкою. На той час керівників сварили за невикористані бюджетні кошти. А на Луганщині всіх все влаштовувало, ніхто не хотів перенапружуватися, бо не було конкуренції. Тож всі надлишкові кошти зі структури перекидали мені. Казали: там є той “западенець” – він не сидить на місці, все щось робить, хоче будувати, то давайте кошти йому. Тож я й практично один серед багатьох провадив на той час будівництво нових АЗС. Маючи бажання, дозвіл і кошти, за неповні чотири роки збудував там 10 автозаправних станцій. Бо завжди у праці ціную одне правило: «Бачиш щось треба зробити, – візьми і зроби». Тому мені близькі завдання «Самопомочі», від якої я й балотуюсь у Верховну Раду.

 

Василь Кіндій з командою Самопомочі

 

        «Я НЕ ВЛАСНИК, А НАЙНЯТИЙ МЕНЕДЖЕР!»

— А як потрапили на Івано-Франківщину?

За тим «ворошиловградським експериментом» зміни торкнулися всіх підприємств і колгоспів. Адже в них більше не було власних бензоколонок. Обов’язок постачання пальним покладали на централізовані нафтобази. В мене виникла ідея – автозаправні станції розташовувати не на території колгоспів і підприємств, а біля автомагістралей. Зручніше стало і підприємцям, і людям. Уперше на одній станції одночасно були бензоколонки для підприємств і для населення. Заправки стали працювати для всіх. А не виключно для одного підприємства.

Я подумав, що треба на АЗС продавати й інші товари. Те що людям може знадобитися в дорозі. За віконцями моїх заправок з’явилися зубна щітка, паста, голка з ниткою, гребінець, мінеральна вода. Тоді це вважалося новацією… Щиро кажучи, «ноу-хау» прижилося не одразу. Але згодом на такі товари з’явився попит. У той час всюди на АЗС були совєтського зразка бензоколонки. Працювали абияк, часто по руках розливали пального більше, ніж потрапляло в бак. А на моїх новозбудованих АЗС стояли колонки чехословацькі та німецькі – вищого класу!

Але як би мені добре не працювалось на сході України, мене сильно тягнуло до дому, на Галичину. Та керівництво і слухати не хотіло, щоб мене відпускати. Але тут вийшов конфуз, бо я отримав повістку до армії. Керівництво пропонувало зробити “бронювання”, бо  ж не було мене ким замінити. Проте я категорично відмовився, бо розумів, що армія – це реальний шанс вирватися з Луганщини на Галичину. Два роки я відслужив заступником командира роти будівельників. Демобілізувавшись, повернувся додому. Й оскільки мав досвід керівника підприємства, був взятий на посаду заступника  директора Івано-Франківського підприємства з забезпечення нафтопродуктами.

Через шість років по тому, у 1997-му, мене знов перевели на “важку ділянку”. На Галицькій нафтобазі на час мого приходу була, можна сказати, розруха. В той час в нашій області було вісім нафтобаз. Стояло питання про закриття деяких із них. Мені пропонували іншу посаду, проте відмовився навідріз і пообіцяв людям на нафтобазі, що буду щосили відстоювати підприємство, і що люди на заробітки до Польщі не поїдуть.  

У підсумку, спільними зусиллями через вісім місяців ми вже були другими за реалізацією нафтопродуктів у всій області. В той час як інші скорочували людей, я набирав на роботу, інші продавали обладнання, а я –розвивав підприємство. Тепер ця нафтобаза обслуговує три області, тоді як інші давно не працюють! Так-от, для того, щоб щось зробити для людей, не обов’язково бути власником. Я не власник, а всього-на-всього найнятий менеджер, керівник!

 

ДІДОВУ КРИЇВКУ ЕНКВЕДИСТИ ТАК І НЕ РОЗСЕКРЕТИЛИ!

— Про вас кажуть, що ви живете на роботі, а як сімя?

Дружина й діти звикли до мого графіка життя. Бо дружину я собі виховав. З шостого класу… Так-так. Я зустрічався з нею з підліткового віку, бо вчилися в одній школі. Тепер живемо вже 37 років разом. На Галинку вдома напосідали батьки, а в школі ще й учителі. Тож, коли вона закінчила сьомий клас, я пішов до директора й перевів її до іншої школи. Мати була дуже здивована, бо на перше вересня Галинка мала йти в першу школу, а пішла в четверту. Мати питає “Ти куди йдеш ?”. Вона ж відповіла просто : “Василь перевів”. Більше запитань не виникало. А тоді я був всього лиш дев’ятикласником.

Одного разу проводжаю Галю додому, а тут виходить майбутня теща й каже: «Чого це ви до моєї Галі ходите»? А я теж розгубився і відповідаю їй з посмішкою: «Добрий вечір»… Теща була збита з пантелику, бо не очікувала такої реакції.

Сім’я у мене невелика. Ми з жінкою, син Мар’ян з невісткою та внучка. А ще з нами в квартирі живе моя сестра з сином Віталіком. Він мені також як син. Так склалось у сестри, що як виповнився племіннику рочок, то батько більше не з’являвся.Якось діти бавились в хаті, мій малий до мене каже «тату», а племінник підійшов, дивиться мені в очі і питає: «Вуйку, а можна я буду називати вас татом?» Мені клубок підійшов до горла, але я опанував себе і кажу: можна. Малий пішов за двері, висунув з-за дверей голову, сказав «тату» і сховався за двері, чекав, яка буде моя реакція. Я спокійно підійшов, погладив малого, поцілував в голову і відповів: «Слухаю тебе, синочку». Так у мене стало двоє синів. І так є донині. Я ходив до обох синів на батьківські збори, бо це в сім’ї було моїм обов’язком,на лінійки…Та одного разу вчитель помітила, що не збігається по батькові, один син Васильович, а другий – Володимирович. Пішла до директора, той їй відповів: «Не знаю, як там за документами, але бачу постійно батька, який виховує дитину». Тому, коли питають, скільки в мене дітей, відповідаю так, як відчуваю – двоє, хоча за документами – один.

 

Василь Кіндій із Головою Всеукраїнського братства ОУН-УПА ім. Генерала Чупринки Богданом Боровичем та ветеранами УПА

 

Розкажіть про своїх батьків, дідів.

— Про своїх батьків і дідів можу розказувати годинами. А ще більше може розповісти мій 83-літній батько. У нас в родині є така історія: під час Другої світової війни мій дід Василь з хлопцями з УПА обладнав під стодолою криївку. Криївка було зроблена так вдало, що енкаведисти не змогли її знайти. Одного разу, коли в криївці переховувались троє вояків УПА, до нас на подвір’я наскочила група енкаведистів. Дід якимось чином дав знати повстанцям, щоб ті були тихо. Окупанти довго вишукували, але так нічого і не знайшли. Коли вони пішли, дід вивів хлопців із схованки і відвів у ліс, бо залишатись у криївці було небезпечно – зрозуміло, що то хтось із сусідів доніс на нього. Коли за кілька днів енкаведисти повернулися, вони знову стали шукати і знову нічого не знайшли. Але на цей раз вони дуже побили діда і забрали його в район. Цілий місяць тримали його в тюрмі і жорстоко допитували. Та дід стійко відпирався від будь яких зв’язків з УПА. Бо знав, як тільки що-небудь скаже, енкаведисти витягнуть все інше і вже не відпустять ніколи. Півтора місяці діда тримали у в’язниці і катували, а потім відпустили до дому. Коли бабуся за ним приїхала у район, він був худий виснажений, побитий-поламаний, але не зламаний.

 

ПРО УКРАЇНУ ТА ЇЇ ШАНСИ

— Що Ви думаєте про ситуацію в України? Коли ця війна закінчиться?

— Ця війна триває на нашій землі довго. Ще з 1991 року, а то й узагалі з 1917-го. Комуністи постійно воювали - з УНР і ЗУНР, із січовими стрільцями, з повстанцями на сході України. Потім воювали голодоморами з нашими селянами в 1920-х, 1930-х, 1940-х роках. Воювали з УПА, з нашою Церквою та інтелігенцією. Після відновлення незалежності стали активно воювати і знищувати нашу економіку, тепер ведуть проти нас відкриту війну, хоча брешуть, що війни нема. Нам свою національну безпеку треба будувати, виходячи з того, що на сході ми маємо і ще довший час будемо мати агресивного і підступного, непередбачуваного сусіда. Нового Президента ми вибрали, блискавичну війну того цілого Путіна зупинили, тепер треба вибрати нову Верховну Раду і негайно проводити реформи. Економічні реформи, соціальні, адміністративні. Покінчити із позаблоковим статусом. Негайно увійти до систем колективної безпеки, зокрема НАТО. Чимшвидше вступати до Євросоюзу. Бо інакше Росія нас розчавить. А зараз маємо хорошу нагоду: небувале за всю історію піднесення народу, весь світ за нас проти Росії. Усі нам хочуть допомогти, бо розуміють, що Росія на Україні не зупиниться і буде далі загрожувати Європі. Маємо використати цей історичний шанс.

 

ОЛЕГ ЄЖИЖАНСЬКИЙ, Газета «Експрес»


19.10.2014 2865 1
Коментарі (1)

Богдан Ковбас 2014.10.20, 17:45
Чому не виплачують дивіденди? Ще ні один раз не отримували з часу сертифікації.
10.05.2022
Тетяна Дармограй

Чимало українців, які наразі у відносній безпеці, відчувають провину, що можуть жити звичним життям. Зокрема, у них нерідко виникає так званий «синдром вцілілого».

968
28.04.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з психологинею Оленою Коструб про те, як упоратися з втратою близької людини, як підтримати того, хто переживає втрату та чого робити не потрібно.    

1979
19.04.2022
Алла Павлуцька

Що таке війна для психіки, як уникнути конфліктів у команді, якщо ти волонтер? Як волонтерити, щоб не вигоріти передчасно? Як говорити з дітьми про війну та заспокоювати їх? Вправи, які допоможуть під час паніки в укритті та вдома, про синдром “провини вцілілого” та інша корисна інформація від психологині та коуч-менторки.

2851
15.04.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка продовжує публікувати історії людей, які особисто пережили жахіття війни та переїхали з місць, які постраждали від воєнних дій, на Івано-Франківщину або перебувають тут транзитом.

3487
08.04.2022
о. Володимир Лукашевський

Війна торкається абсолютно кожного. З чим найчастіше сьогодні люди звертаються до лікаря та як побороти відчуття неспокою, говоримо з терапевтом Клініки св. Луки Лілією Федунців.

3687
07.04.2022
Мар’яна Цимбалюк

Голова Івано-Франківського обласного відділення Асоціації фахівців з нерухомості України розповів про те, що відбувалося з орендою житла на початку війни, чи стабілізувалися ціни, настільки комерційна нерухомість виросла в ціні у зв'язку з релокацією бізнесу і що слід очікувати на ринку нерухомості Прикарпаття найближчим часом.

6877 1

24 лютого Росія оголосила про початок так званої «спеціальної військової операції» в Україні. Кожній розважливій людині зрозуміло, що те, що відбувається в Україні, є повномасштабною війною. Однак, це не класична конвенційна війна (масові звірячі злочини проти мирного населення це підтверджують), в якій збройні сили однієї держави у відкритій конфронтації за нормами міжнародного права протистоять військовим силам іншої.

3871

Сьогодні кожен українець незалежно від своїх політичних, релігійних чи інших поглядів є солдатом української армії, що захищає свою країну від російсько-білоруських окупантів.

5686

Російський ліберал не може відчувати емпатію до українського народу, до його трагедії. Для нього душевні терзання російського мародера і вбивці куди важливіші і, головне, ближчі. Це таке осмислення власної нікчемності.

6824 1

Раз на рік Президент США звертається до країни з трибуни у Конгресі. State of the Union. Своєрідний звіт про стан речей в країні. Перші 20 хв (з 60) були про Україну. Овації стоячи кожну хвилину. Майже всі з українськими прапорцями.  

7640
18.04.2022

Аби уникнути харчових отруєнь чи гострих кишкових інфекцій, спеціалісти Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області рекомендують дотримуватись основних правил.

2477
28.03.2022

Вже незабаром в Івано-Франківську запрацюють анонсовані владою соціальні ринки. Тут всі охочі зможуть придбати продукти за нижчою, аніж у магазинах, ціною.

4742
25.03.2022

Харчуватися тут можуть як евакуйовані українці, так і місцеві мешканці громади.

5127
09.05.2022

Кожен охочий мав змогу доєднатися до молитви через трансляцію на інтернет-ресурсах Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та Архікатедрального собору.  

494
04.05.2022

Розмова між предстоятелями церков відбулась через відеозв'язок Zoom і тривала близько 40 хвилин. Патріарх Кирило під час розмови з протягом 20 хвилин, "читаючи з папірця", намагався переконати Папу Римського в доцільності війни росії проти України. 

958
25.04.2022

Православні християни вшановують пам'ять преподобного Василя Сповідника, єпископа Парійського. Наші пращури у молитвах до святого просили про надання сили та хоробрості, а також про позбавлення від хвороб. Що не можна і що  слід робити в цей день.

1828
07.04.2022

Християни східного обряду 7 квітня відзначають Благовіщення Пресвятої Богородиці – третє за значенням свято після Різдва та Великодня. Згідно віруваннями цього дня Діві Марії явився Архангел Гавриїл, який повідомив її про те, що вона стане матір'ю Ісуса Христа.  

3411
08.05.2022

Схиляємось перед матерями та батьками, які виростили мужніх патріотів, перед дітьми, які втратили батьків...

936
25.04.2022

У Франції офіційно оголосили переможця президентських виборів, другий тур яких відбувся у неділю 24 квітня.

1803
07.04.2022

Нагадаємо, що попри те, що ЗСУ фіксують численні обстріли українських земель, що ведуться з території Білорусії; дислокацію на білоруських землях російських окупантів, котрі вбивають, гвалтують та грабують цивільне населення в Україні Лукашенко цинічно заявляє, що Білорусь не є учасником війни.  

3707
05.04.2022

Метою законопроєкту є встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду символіки військової агресії рф проти України та за порушення законів і звичаїв війни в частині використання військовими формуваннями держави-агресора цивільного населення окупованих територій в якості «живого щита».

3931 9
20.03.2022

За словами Володимира Зеленського, РНБО прийняла рішення призупинити будь-яку діяльність на території України низки партій, які мають зв’язки з росією.

5466