Василю Михайловичу, завтра ви відбудете 40-й день на посаді голови Івано-Франкіської ОДА. «Чи є у вас план», як кажуть. Чи ставили ви якісь завдання перед собою в часі – що ви плануєте зробити за місяць, за сто днів, за рік? Якщо так, то що з запланованого на цей час вдалося реалізувати, а що – ні? Чи, можливо, є тепер можливість списати нереалізоване «на революцію»?
Звичайно, що план є. Якби не було, то я б не прийшов сюди. Вже не раз говорив, що я прийшов на цю посаду не з іншої держави і навіть не з іншого регіону. Я весь час жив, працював в області і останні роки в Івано-Франківську і знаю думку людей про ті чи інші процеси, які відбуваються в обалсті. Зокрмеа, про відношення чиновника до простої людини. І саме тут дуже хочеться багато змінити. Змінити відношення чиновнкиа до людини і думку людей про те, що влада не може бути публічною, чесною і прозорою. Одним із перших, що я сказав журналістам, було те, що я все робитиму для того щоб таке явище як корупція і хабарництво мінімізувати в області. Може хтось мені повірить, що це щиро, хоча може хтось скаже, що «так всі кажуть»...
Так і скажуть, тому що це коло насправді складно розрубати. На корупцію є попит, і є пропозиція. Є ті, хто хочуть «давати», і ті, хто хоче «брати»…
Я трохи іншої думки. Хоча не треба ідеалізовувати суспільство взагалі. Корупція, як і ще одна «найдавніша професія», була азавжди в усіх країнах світу, і є сьогодні. Але вони існують у тих межах, коли людині це дає можливість існувати і житии далі. Я був у бізнесі, після прийшов і очолив одне з управлінь в області. На першій же нараді з першого ж погляду відразу ж троє написали заяви на звільнення.
Людей цікавить в першу чергу «низов»а корупція. Як її побороти, якщо люди знають, що це пришвидшить вирішення їхніх питань. ДАІщник за пів-ціни не помітить, що водій нетверезий, якщо треба якесь погодження, то – або чекати рік, або заплатити і пришвидшити вирішення питання…
Ми всі говоримо про корупцію і зловживання, але разом із тим не бачимо себе. Усе йде по колу. Сьогодні суспільство заражене цією заразою.
Сьогодні люди на майдані розказують про «Межигір’я» і так далі, але не розказують про себе, про те, як діють вони на своєму рівні.
Давайте візьмемо студента, який не хоче вчитися. Якщо він не хоче вчитися, то він платить. Він свідомо йде на цей крок. А скільки людей сьогодні не хочуть виробити ту документацію і йдуть добувати за хабар ліцензію чи дозвіл? Тому, що це легше.
А скільки людей за хабар сьогодні йдуть на посаду, не дивлячись на кваліфікацію, досвід.
Розглядають плату за посаду як інвестицію «в бізнес»?
…Це ніколи б не діяло там, куди ми всі прагнемо. В Європі це не пройде, або ж принаймні у таких обсягах як у нас.
Генетичний аналіз, який останнім часом оприлюднений науковцями стверджує, що . українці не європейці за генами. Можливо, нам з корупцією не треба боротися, а краще «узаконити»? В тюрків, «бакшиш» - це норма. Покупка посади – також…
Незалежно від генів корупцію викорінити практично неможливо. І я не хочу бути романтиком. Просто усе повинно бути у допустимих межах. А коли вони, ці межі, порушуються, то це шкодить і владі, бо підривається її імідж, і економіці, до якої не йдуть інвестиції, і соціальній сфері, яка недоотримує коштів. Ось тут я хочу спробувати доказати і собі, і краянам, що влада може бути прозорою, публічною і максимально чесною. На все потрібен тільки час.
Є приклад Саакашвілі, який насправді зміг у Грузії мінімізувати корупцію. Ви з нього приклад не берете?
В Грузії я не був. Але я не можу одного зрозуміти, якщо там все так добре, то чого Саакашвілі за крок від кримінальної справи. Я знаю одне, що не можна будувати хороше життя на поганих вчинках.
Для мене найкращий приклад – це Китай, я там був, вивчав їхнє життя.
І що мене там вразило. Знаєте, Україну завжди ставили перед якимось вибором і вимогами – то відмінити смертну кару, то зробити справу із Чорнобилем. У нас вже навіть немає комуністів при владі, але разом з тим чогось відношення світового співтовариства до нас не змінюється.
А у Китаї – і комуністи при владі, і найбільше інвестицій до них прийшло. А чому? А тому, що там, як ніде інше, захищені інвестиції і капітал. Це сталося тоді, коли вони після довгих вагань прийшли до висновку, що Мао Цзедун був таки правий. На першому місці у них – суспільство без корупції. За рік вони практично досягли фантастичних успіхів у цьому напрямку. Туди хлинули інвестиції.
Таке саме можемо говорити і про те, кого задовольняє прозорість цих рішень в Івано-Франківську, наприклад. Це земельні питання, питання нерухомості. У когось є думка, що тут все прозоро і чесно? Думаю, що ні. Тому, будьмо чесні з собою. Це при тому, що у міській раді домінує одна політична партія. Вона приймає будь-які рішення. При тому, що і мер також представник демократичних сил.
Може треба ламати механізми? Вдосконалювати законодавство так, щоб від чиновника менше залежало?
Тут має бути політична воля. Тут будуть жорсткі, неординарні рішення, до яких наше суспільство ще не звикло.
(Телефонний дзвінок від опозиційного депутата, який просить в голови Івано-Франківської ОДА грошей на музей Тараса Шевченка…)
Василь Чуднов після телефонної розмови розповідає:
Коли оголосили про збір коштів на музей Шевченка, ми оголосили по Партії регіонів і зібрали 24 тисячі гривень. Але тут так сталося, що нашому активісту Ярославу Генику з села Березів спалили хату. Він поїхав на Майдан, але на антиМайдан, як тепер це називають…
Хто спалив – селяни, сусіди?
Бог його знає, там уже нібито є підозрювані... Міліція займається цим питанням. Йому погрожували, навіть голова сільради казав: "Куди ти їдеш?.."
Це якраз сусіднє село, від того, в якому живе священик, що виступав із закликами до повалення влади. Але я це не коментую.
Якщо вже говорити про церкву, то я поїхав до Президента і сказав, що у нас в області є велика постать, яка залишила слід не тільки у Церкві, але й історії Президента – владика Софрон Мудрий. Я йому кажу: пане Президенте, там давно стоять документи на нагородження орденом «За заслуги». - Вважаєш, що це треба? - Так, думаю, що це буде справедливо. І за тиждень був Указ.
Але якраз у цей час відбулися події на Майдані. І владика сам попросив, щоб це не в Церкві було, а на зібранні. І ось я вручаю орден, а в той момент Богдан Борович на віче кричить, що Чуднов відмовився вручати орден Софрону Мудрому. Для чого це?
Це «політика»...
Ні, це не політика. Це – цинізм і підлість. Інакше я це не назву. А якщо це навіть і політика, то вона настільки недалекоглядна. Це ситуативно. Для чого? Не розумію.
Добре. Ми трохи відійшли від теми щодо вашої програми. З корупцією зрозуміло, що ще? Які ще плани маєте?
Зараз повним ходом йде розробка програми, яку ми назвали «Європейське Прикарпаття». Це щось нове із новими підходами і критеріями, стратегією.
Стратегічно я хочу бачити усі ресурси в області, щоб вийти на бездотаційність нашого регіону. Це для мене, як для керівника, дуже важливо.
Мені дуже болить від того, що нам постійно кажуть, що нас «годують», нам щось дають. Разом з цим, потенціал області величезний. Тому я поставив завдання вивчити усі можливі ресурси, напрямки, які б нам дали хоча б на 2018-й, 2020-й, 2025-й роки якийсь результат. Точно не знаю який рік, але - головне, бачити мету і до неї йти. Рано чи пізно життя заставить це зробити. Вважаю, що краще рано.
Це не проста робота. В державі, в якій ми зараз живемо, ьа й світі загалом, дуже тяжко прогнозувати на два-три місяці, не те, що на роки. Все дуже швидкоплинне. Але, виходячи із тієї динаміки розвитку, цифр, які маємо зараз, хочемо прорахувати хоча б до 2020 року, що нам потрібно зробити. Є програма розвитку медицини, освіти будівництва, доріг і так далі. І якщо раніше це все йшло паралельно, було окремими проектами, то зараз я хочу це все поєднати в єдину програму «Європейське Прикарпаття».
Здавалось би - де не треба робити дороги? Всюди треба? Але, ми маємо і тут визначитися із якимось пріоритетами. Що я маю на увазі? Вибираємо якийсь найбільш інвестиційно привабливий наш район – при чому в різних сферах, і в першу чергу туди підтягуємо дорогу. Наприклад, є Дземброня у Верховинському районі.
Колись там буди дуже потужні інвестори. Зараз там багато досліджено. Це може бути гірськолижний курорт, а якщо це поєднати із Обсерваторією на Попівані, польсько-українською рятувальною службою, які робитимемо на горі, а ще багато туристичних маршрутів і підтягнути туди дорогу. Уявляєте, яким це може бути потужним інвестиційним проектом? А ще додати перехід у Румунію, який плануємо відкрити. Це дасть іноземного туриста.
А розвиток району відіб’ється на розвитку усього Прикарпаття. Не можна казати, як хтось може подумати – «ти гуцул і хочеш своїм гуцулам допомагати»... Ні, це абсолютно не так. Це спрямовано на розвиток усієї області.
Так само і в сільському господарстві. Зараз розглядаємо варіанти, де можна збудувати потужні комплекси. Бо мене не влаштовує, що сьогодні прийшов великий бізнес, інвестиції якого йдуть тільки «в сировину». А що далі? Де додаткова вартість? Чому нема переробних комплексів. Це все колись було. Я нічого нового не придумую, просто хочу відродити це.
Також хочу зробити програму по відродженню традиційних ремесел в гуцулів. Гуцулів не потрібно вчити щось робити, їм головне, щоб був збут. Ми не живемо у плановій економіці, ринок диктує ціни. Але сприяння в цих питаннях може допомогти.
Днями віце-прем’єр Арбузов розповів, що державний бюджет-2014 року вже готовий. Як із цим у області? Він уже є? І як одним словом його охарактеризувати – це «бюджет розвитку», «виживання», «соціальний», чи як?
Бюджет обласний буде формуватися тільки після прийняття бюджету державою. І сьогодні ми ще не можемо говорити який він буде. Сьогодні ми подаємо усі цифри і програми, щоб вони були профінансовані в наступному році.
Взагалі, із бюджетом є проблема… Казначейство не все фінансує, очевидно через дефіцит, через скорочення надходжень в зв’язку з падінням ВВП. Будуть проблеми із закриттям цьогорічного бюджету? Чи борги залишаться на наступні роки? І бюджет наступного року – чи не будуть перекривати дірки за рахунок культури, науки, освіти? Як усі інтереси звести?
В першу чергу, маємо побачити нашу дохідну частину. А потім будемо ділити. Ви ж прекрасно розумієте, що ми дотаційна область. І від того, наскільки нам із державного бюджету прийде субвенцій і дотацій залежатиме і наша розхідна частина, в тому числі на культуру.
Але, тут ще є тягар попередніх років – 367 мільйонів гривень боргів. І це тільки те, що я знайшов по цьому році. І це потрібно закривати.
Я їздив в Київ. Провів там два дні. Зустрівся із головою бюджетного комітету, мав зустрічі у Міністерстві фінансів і прошу 470 мільйонів додаткових коштів. В тому числі 60 мільйонів для погашення старих боргів по паводках. Бо ці борги – також борги по зарплатах, це ланцюг заборгованостей…
Не хочу переводити розмову на політику, але мушу сказати, що прем'єр-містр України мені тоді пообіцяв допомогу на перших порах, щоб «стати на ноги». Я просив 50 мільйонів гривень. Пізніше ми сформували перелік першочергових платежів і я поїхав до Києва. На превеликий жаль, я цілий день проходив повз Кабмін і не зміг туди зайти. Мене просто не пропустили. Всі три під’їзди були заблоковані і ніхто не хотів мене слухати. Повернувся в область із тим, з чим поїхав. Відправив листи поштою, але це «не те». Завжди людський фактор має більше можливостей, чим сухі цифри на папері. Ці 50 мільйонів були нам дуже необхідні…
Тобто можливі затримки із виплатами?
Нам зараз на кінець року не вистачає 43 мільйони на захищені статті, заробітну плату.
Поки що ми йдемо в графік. Я говорив із Сергієм Арбузовим і він мене запевнив, що ці кошти нам будуть направлені в область і ми виплатимо всі наші соціальні зобов’язання. Так само і по пенсійному фонду.
Як ви ставитеся до спільної історії, яку з подачі міністра Табачника, пишуть російські історики? Це версія історії написана ще істориками з НКВД. Викреслюються визначні постаті в історії України, викреслюється національно-визвольна боротьба… На нашому івано-франківському Майдані серед вимог студентів була знову вимога відставки цього міністра… Як ви до цієї вимоги студентів ставитеся?
Історія має бути одна. І не повинна вона бути на Сході одна, на Заході – друга, а в Центрі – третя. Але так є. В 2005 році почали переписувати історію, у 2010 – ще раз по іншому. Я негативно до цього ставлюся і вірю, що рано чи пізно у нас буде одна історія. Без ідеологічної редакції. Буде історично правильно показано і Леніна, і Сталіна, і Бандеру, і Шухевича. Тобто, усіх постатей, що «роздирають» суспільство.
Що стосується Табачника, то якщо говорити про нього як міністра, то одна думка про нього є на Заході, а інша на Сході. Я, коли був народним депутатом, то мав змогу спілкуватися із багатьма людьми. На Сході про нього жодного негативу. Там його сприймають як прогресивного міністра, що започаткував реформи. Правда ж, насправді, як завжди – десь по середині.
Скільки разів я до нього звертався як нардеп, то він ніколи мені не відмовив. Правда, це були більш матеріальні прохання, ніж такі, що стосуються питань історії та духовних цінностей.
Що стосується мого відношення, то звичайно у мене є питання до Дмитра Володимировича про його оцінку Галичини і галичан. Мені це образливо і я не можу з цим погодитися.
Хоча коли він це казав в своїй статті в газеті «2000», то він ще не був навіть членом Партії Регіонів…
Ви згадали Степана Бандеру. Що для вас Степан Бандера? Чи погоджуєтеся ви з тим, що суд відмінив присвоєне йому звання Героя України?
Звання Героя України, наскільки я знаю, не було відмінено через якесь ставлення до нього, а просто є процедура присвоєння цього звання. Якщо створити прецедент, то зараз ми можемо нагороджувтаи званнями і Богдана Хмельницького, і Івана Мазепу.
Для мене Степан Бандера – це історична постать, з якою потрібно рахуватися. Для когось він герой, для когось – антигерой. Все залежить від того, де ця людина живе і від кого постраждали його батьки чи діди.
Чим більше ми починаємо спекулювати на минулому, тим більше ми роз’єднуємося. В минулому потрібно шукати тільки добре – і в тих людях, які там були треба шукати тільки добре. В історії будь-якого народу, краю можна знайти багато білих і чорних плям. Все залежить від того, яке проставити перед собою завдання. Я завжди шукав і шукаю в людях добре. Так само і в тих історичних постатях. Вони неоднаково сприймаються в різних регіонах – і це природньо. Ми багато років були розділені по багатьох питаннях.
Як ви ставитеся до знесення пам’ятника Леніну в Києві?
Воювати з камінням – не додає честі. Це те саме, що колись руйнували пам’ятник Бандері в нас. Я такі речі засуджую.
Але кажуть, що це не війна з пам’ятниками, а з «символами». Що символи важать дуже багато…
В Німеччині є багато пам’ятників Леніну. Невже німці так відстали, якщо у них є пам’ятники? Нехай минуле живе, нехай минуле вчить, а не роз’єднує. У нас погано вчать минуле, історію.
Сьогодні Схід, Південь більше схильні до Росії. І це правда. Захід, Центр – до Європи. І це теж правда. Хіба ми це в історії не проходили, коли гетьмани тяжіли до різних держав. І що ми у підсумку мали? Залишалися без своєї держави. І, якщо бути відвертому, я один на один говорив із радикальними лідерами області і запитував їх – скажіть, чи є хоч хтось, хто обєднує всю Україну, а не тяжіє то на Схід, то на Захід? Хто заставив Європу, Америку говорити на рівних і ходити по наших майданах, хто вистояв і не прогнувся перед Росією. Чи за всю історію незалежності України є така людина? Хто знайшовся такий? Це хіба не Президент, не Віктор Янукович? Я не чекаю відповіді, а просто чекаю, щоб кожен поставив собі таке запитання я сам собі відповів.
Ще два місяці тому нам які лиш вимоги не висували. І з Росії, і з Заходу. Сьогодні всі вимоги зняті, з нами говорять на рівних. І це завдяки одній людині, яка пішла на непопулярні, непрості кроки. Якщо б треба було просто для підняття свого авторитету, для виборів просто підписати – ну підписав і Бог з ним, що через три місяці буде колапс економіки у країні, а зате виконав волю народу. Але він вистояв, не здав Україну Росії, заставив Європу і США говорити на рівних.
Але ж зараз на Майдан високі закордонні політики приїхали не через Януковича, - щоб його підтримати, навпаки - як в реакцію на ці майдани, щоб підтримати людей, які вийшли проти влади, проти того, що він якраз піддався тиску Москви…
Якщо б були нагнули нашого Президента чи одні чи другі, то сьогодні не було б майданів, ніхто б не їздив. Через три-чотири місяці були б вже інші майдани, бо ми знову б вернулися б до зарплат каструлями, затримок пенсій, до безробіття. Це було б. І всі це розуміють.
Знову б відкинули Україну років на 50 у розвитку. Але сьогодні Україна доказала, завдяки такій непоступливій позиції Президента, що з нею треба рахуватися. А це все – Майдан, антиМайдан – це вже похідне.
Мені страшно, щоб ми врахували помилки і знову не роздерли Україну. Може це комусь і вигідно, щоб було дві, три України…
Ну вже і кажуть про «тектонічний розлом України». Російський прем’єр Мєдвєдєв…
Так може цього декому дуже хочеться. Спарвді, я вірю у мудрість наших людей, і в мудрість президента.
А що стосується Майдану. Може ми чогось не знаємо і в тому є якась логіка, але на перший погляд логіки в діях влади немає. 30 листопада, студентський Майдан вже розходиться, лишається якихось 700 чоловік і, рапом, «Беркут» розганяє до крові, б’є, доганяє, десь в якихось підворотнях добиває. Майдан знов піднімається, він знову йде на спад і знову починається якась там неймовірна «розчистка доріг», як каже прем’єр-міністр, знову задіюється три тисячі силовиків і знову піднімається Майдан і знову резонанс на цілий світ...
Таке враження, що хтось робить це спеціально – постійно підтримує присутність Майдану. Тобто логіки в цьому немає, бо влада з однієї сторони має бути зацікавлена в тому, щоб не було конфліктів, не було криз...
…Ви самі відповіли.
Ну а хто ж тоді робить все навпаки? Може є якась в цьому «конспірологія»? Аналітики кажуть, що Попов не міг керувати «Беркутом», - його «парафія» двірники і сантехніки… Що без міністра Захарченка і голови РНБО Андрія Клюєва, і, вище – «самого» президента ці силові розгони не відбулися… Може це сам президент підтримує існування майдану для якихось нам невидимих цілей? Як вам така версія? Або роль і вплив олігархів, які хочуть ослабити «Сім’ю»?...
Так, - шукати треба кому вигідно. Владі, президенту все це абсолютно не вигідно. Бізнесу - не вигідно. Владі треба одного: щоб не були заблоковані адмінбудівлі. Бізнесу - щоб був спокій, бо криза для бізнесу - це втрати. Вигідно - опонентам влади.
Але я знову паралель переведу в Івано-Франківську область. Мені подзвонив голова обласної ради і каже: «Василь Михайлович, в місті вісім автобусів з тітушками з Луганськими номерами, прийміть міри». Я задіяв половину особового складу міської міліції, половину ДАІ, обшукали всю Пасічну і далеко за Пасічною. Ну нема цих вісім автобусів з ті тушками! Потім аж на другий день вже доповів мені начальник управління, що це приїхала на якомусь мікроавтобусі команда КВН з Луганська і яку зробили тітушками і це оголошено було на студентському Майдані.
Ну, Бог з ним, слава Богу, що так, але пройшло кілька днів, уже читаю в інтернеті, що тут я виявляється наплодив тітушок в ОДА і з фотографіями з хлопцями спортивної зовнішності, як зараз модно казати.
І цей Юра Романюк, депутат обласної ради, надсилає мені лист, вимагає зняти з відеокамер всю інформацію. Я дав вказівку, сам був дійсно зацікавлений, - з відеокамер всю інформацію зняли. Виявляється, це Катерина Говера показувала фільм якийсь американський там про Китай щось і запросила усіх студентів. І це прийшли студенти на перегляд цього фільму. Це можете переглянути на її сторінці.
Інше. Коли я прочитав в інтернеті, коли побили одного з лідерів нашого Майдану Кицюка і що це влада, і було десь не прямо, а такими натяками на мене, на владу. Ну скажіть, ну логіка хоть маленька, присутня? Слава Богу, я перехрестився, що все вже закінчилося, вони оголосили, що їдуть. Ну, ви можете представити, що Чуднов є настільки «дебіл», я не знаю, щоб знов Майдан повертати тобі під стіни. Я не кажу вже про якусь мораль, що звинувачувати людину,треба мати якісь підстави для цього. І все таки київський Майдан.
Для чого скажіть Уряду, чи Президенту постійний цей Майдан?
Але ж ніхто не має впливу на силовиків. Президент таки має вплив через міністра Захарченка, через Клюєва. Тому насправді виходить якась така ситуація насправді дуже незрозуміла.
А давайте ми тоді будемо з усіх сторін на це, не тільки так на розблокування. Ніколи би не було розблокування, якби не було блокування. Я більше переконаний, що якби сьогодні всі ці мирні акції відбувалося на Майдані і не блокували би адмінбудівлі, Адміністрацію Президента, Кабінет Міністрів України і інші, то й не треба було б нічого розблоковувати.
Ще одне. Є суверенні держави. Якби не було блокувань, були нормальні мирні акції, не треба міліції. Хіба для того, щоб забезпечити порядок. Але певно комусь мало того, треба постійно підігрівати.
Лиш чую, коли включаю телевізор, як Турчинов таким «проповідничим» голосом розказує: 20 тисяч справа, 20 тисяч зліва, 20 тисяч туда, ці до Адміністрації, ці до Кабміну, ті до ЦВК. Ну для чого робити? Це блокування – це хіба мирні акції? От в чому проявляється мирний протест водити колони і блокувати всю країну. Звичайно, влада не буде владою, якщо це допустить.
Ну відбулося 1 грудня, відбулося. Зібралися люди на майдані, висловлюють свій протест, це їх законне право висловити свій протест, висловити свою думку, своє волевиявлення. Ніхто туди не посилав ні міліцію, ні війська, нічого.
Потім що було? Заклик блокувати, ми не дамо їм керувати, так же ж було? Пішли блокувати. Ну тоді влада мусіла реагувати тільки захищаючи можливість забезпечити життєдіяльність усієї країни. Там на Майдані не вся країна стоїть. Країна повинна жити. У мене кожний день наради з віце-прем’єром, - чи працюють котельні, чи достатньо завезено палива для дорожників, чи не заблоковані перевали снігом. Уряд думає, він відповідає за життєдіяльність усієї країни. Зайти на своє робоче місце, а його отуди не пускають. Скажіть, що повинна робити влада?
Від депутатів-регіоналів є така кулуарна думка, що може треба було 1 грудня Захарченка відправити у відставку? Зробити крок на вимогу майдану. Міністр політично мусить відповідати за побиття студентів «Беркутом». Якщо це не зроблено, то влада не йде на зустріч? Така є точка зору і з нею сперечатися тяжко.
Я подивився в Інтернеті, як працюють спецпідрозділи у інших країнах. Я дивився і очі закривав, я не міг повірити, що у США поліцейський топче ногами беззахисну жінку. Я бачив, як у Німеччині молодих людей просто розривають на частини. Ось це в Європі робиться. Це не є якась закрита інформації, її можна знайти в Інтернеті.
В Європі коли є агресія з одної сторони, тоді йде відповідь з іншої. Але ж у нас від студентів агресії не було. Крім того на Заході є незрівнянна з нашою довіра до правохоронних органів, до судів…
Ви подивіться як там на мирних акціях працюють спецпідрозділи. Я не можу давати коментарі по цьому, бо я не маю відповідної інформації щоб оцінити правий міністр чи ні. Я думаю, що Президент вже прийняв рішення по фігурантах тих подій і я переконаний, що він сам розбереться, а не під тиском майдану буде звільняти міністрів. Для цього є відповідні органи. Нехай спочатку всі розберуться.
Це Ви говорите про юридичну відповідальність. А як політична – це ж інша відповідальність! От сталося таке в моїй «господарці», і я подаю сам у відставку, не чекаючи Майданів. Така європейська практика. А юристи нехай потім ведуть своє слідство, проводять допити, передають справу до суду. Є вимога такої кількості людей - і міністр подає у відставку, бо так у світі прийнято. Так прийнято, але як ми бачимо не в нас, в Україні такої європейської практики немає.
Так, ми поки що не маємо такої традиції. Можливо, що з часом прийдуть такі традиції і до нас.
Розкажіть про Ваше життя поза межами роботи. У Вас є якісь уподобання поза межами сидіння у цьому кріслі та виконання обов’язків?
Якщо брати активний відпочинок, то я дуже люблю гірські лижі. До сліз мені шкода, що зараз не можу поїхати на «Буковель» та покататися. Люблю і досить непогано катаюся. В мене є чотири пари лиж – для різного снігу, для різних схилів…
Взагалі люблю не стільки лижі, скільки гори. Я свого часу працював інструктором по туризму в Яремче. І я дуже-дуже багато походив по горах. Принаймні, Чорногорських хребет я пройшов весь, немає такої вершинки, де б я не побував. Походив і в Румунських Карпатах. Ми за день по 40 кілометрів проходили. Побував і у Кримських горах.
Читати люблю детективи. Робота настільки перенасичена інформацією, що хочеться чого такого легкого, щоб не задумуватися.
Люблю дуже їздити в село та обговорювати з гуцулами різні теми. З ними цікаво говорити, - вони щирі.
Люблю ходити в церкву і стараюся кожної неділі йти або в селі, або їду в Косів.
Ви є керівник обласної організації Партії регіонів. Зараз відбуваються такі неоднозначні події. Що такого мало б статися, щоб Ви вийшли з партії?
Звичайно, «ніколи не кажи ніколи», але я не думаю, що колись вийду з партії, більше того – переконаний, що такого не буде. Партія регіонів – це мільйони людей в усіх куточках нашої країни. По-друге – у програмі партії не записано нічого такого, чого б я не поділяв. Єдиний момент – що стосується мови. Головне, що там чітко записано, що Партія регіонів виступає за Євроатлантичну інтеграцію України, при умові збереження балансу інтересів з нашими найближчими сусідами – країнами СНД.
Але, іноді програма партії хороша, а реалії не сходиться з поведінкою лідерів, з поведінкою партії, як провладної. Чи є межа? Наприклад, якісь такі абстрактні речі, через які ви скажете: «Все, я вже не хочу з цими людьми мати справу». Таке може статися?
Якщо щось таке подібне станеться, то цим людям буде дана відповідна оцінка. Не можна через якісь вчинки окремих людей звинувачувати мільйони членів партії. Для кожної партії це природно – самоочищення, як то кажуть: «У сім’ї не без виродка».
У програмі ПР є Євроатлантична інтеграція і всі про це ніби заявляють. Обидва майдани говорять про неї, тільки іншими якимись шляхами і Ви тут разом зі студентами кричали «Україна – це Європа!».
Я кричав те, що думаю. Я би ніколи не кричав тільки тому, що кричить натовп. І підскакувати ніколи не буду по чиїсь команді. І нехай я буду «москаль», але підскакувати не буду, бо це вже стадний інстинкт, впасти нижче вже не можна.
Наші депутати тут скакали з майданом. То вони «впали», піддалися стадному інстинкту?
Без коментарів. Я такого не бачив…
Але, якщо раптом Україна підпише Митний союз, яка буде Ваша поведінка? Це може бути причиною для виходу з партії?
Що ж стосується Митного союзу, то я навіть не хочу це обговорювати, бо цього не станеться. Цього не буде.
Чим на Вашу думку закінчиться Майдан? Коли і з якими результатами?
Я не знаю коли, але я вірю, що ми знайдемо правильне рішення – і влада, і опозиція, - рішення найбільш корисне для нашого суспільства. Я би хотів вам нагадати майдан, який ми вже проходили, тоді не менше людей вийшло. Як Ви вважаєте, той майдан був корисним для держави?
Той перший майдан 2004-го року мав дві сторони – позитивну і негативну. Позитив був у тому, це був урок для влади, яка повинна пам’ятати, що якщо народ підніметься, то ні одна влада не зможе втриматися. Це було позитивно для влади – тодішньої, теперішньої та тої, яка прийде. Але негатив був у тому, що ніколи до того майдану, наша країна не була такою корумпованою, як стала після 2005 року, коли до влади почали приходити люди не за професійними ознаками, не за досвідом, навіть не за партійною належністю, а за своїми фінансовими можливостями.
Любий майдан має дві сторони. Головне, щоб ми зробили правильні висновки. З однієї сторони сьогодні Майдан вражає, заслуговує поваги. Але коли я приїхав у Київ і побачив, що зробили зі столицею моєї держави – це не правильно, так не можна робити, такою дорогою не йдеться у Європу, коли потрощені будівлі, лавки, повикорчовувані дерева, коли на центральних вулицях стоять мало не протитанкові рогатки. Це не правильно. Я думаю, що тут більше популізму, аніж дійсної реакції. Але я вірю в мудрість свого Президента та свого народу. Буде прийнято єдине правильне для усіх рішення і ми з честю вийдемо з цієї ситуації.
Як святкуватимете Новий рік та Різдво?
Різдво однозначно, що в селі, адже приїдуть діти та онуки. За всі свої 55 років іншого святкування не пам’ятаю.
А якщо Президент приїде на Різдво в Гуту?
На Новий рік буду тут «чергувати», бо можливо приїде Президент. А на Різдво сподіваюся, що Президент мене відпустить…)
Ви запрошували Президента на Новий рік?
Так, запрошував. Попередньо відмови від Президента немає, проте і підтвердження наразі теж. Маю надію, що Президент зустріне на Прикарпатті Новий рік, адже тут у нас дуже гарна аура, хороша атмосфера – гори, сніг, повітря...
