В світі немає Абсолютної Істини

Володимир Назаренко. Істини іскрини для людини. Поезія . . Ну що вам за брехню сказати? Хотіли б ви того чи ні, Але давно вже треба Поставить пам’ятник брехні Великий, аж до неба Не сумнівайтесь у житті Брехня велика сила І пам’ятник такий собі Вона лихвою заслужила Все починалося з брехні Спочатку було слово А потім світло в темноті Й за тиждень все готово Так створена була брехня Як від сприяння неба Вона зростала день від дня Була в тому потреба Брехню творили брехуни Вона ж їх годувала Взаємовигідні вони І та вигода чи мала Та ефективною брехня Буває в тому разі Коли сприймається вона. Лиш на правдивій базі. Того й підмішують брехню. Між правдою тоненько. Щоб всі повірили всьому. Без сумніву й бистренько. Але для простаків і так. Брехня проходить м’яко. Вони не знають навіть як. Їх дурять скрізь всіляко. А брешуть дійсно скрізь і без розбору. В казках, легендах, наукових творах. В статтях, віршах, на забудовах. Підсовують брехню в газетах. Книжках, листівках і буклетах. По телевізору, по телефону. По інтернету і магнітофону. На зборах, лекціях, уроках. В трамваях, ліфтах, санітарних блоках На літаках і теплоходах. Базарах, ліжка, переходах. На площах, скверах і повсюди. Рекламну брехню ми можем почути. То вибирають президента. То депутата претендента. Але завжди одне і теж. Брехня якій немає меж. Брехня та скрізь, брехня повсюди Та схаменіться ви все таки люди А те що розумні. Я цьому не вірю Не будуть розумні платить за брехню Попам і артистам співакам-карєристам Нечесним лікарям Брехливим вчителям Підступним чинцям Та суддям злочинним Безчесним гарантм конституційним Бандитським міліціянтам Та різним спекулянтам Як би ж ви людоньки їх не кормили Вони б вас як дурнів таких не дурили Не будуть розумні й хвалить брехунів Писак і поетів та всяких вождів Поки ж процвітає у нас марнославство Історію пишуть про різне нахабство Хто більше загарбав чужих територій Хто більше вбивав і топив крематорій Хто знищив мільйони невинних людей Втіляючи суть ідіотських ідей Чи просто вдоволив садистські потреби Була необхідність і так було треба Почуєш від різних його посіпак Тільки на крові і тільки отак Вони б такого не казали Коли б із них ту кров пускали Навіть церква-свята віра Не прокляла ще бузувіра А проклинала Льва Толстого За що ,про що,і ні до чого То ж не треба так брехати Пощадіть дітей своїх В брехні вони із немовляти Їм брешуть рідненькі і батько і мати Ну як їм від брехні втікати У дитсадочку і у школі Виховання без брехні Ще не проводилось ніколи Із давна і до на наших днів Уже так звиклися з брехнею Немає без брехні життя Не можуть розпрощатись з нею Не знають іншого буття На жаль це всіх задовольняє Борців з брехнею ще немає Немає й партій в нас порядних Боротися з брехнею здатних Брехня як видно наркотична І ця хвороба споконвічна Химерами лише жива Тому хотів би дуже я Щоб вся підступна та брехня До брехунів і поверталась Щоб з них за це завжди сміялись А підлі дії проклинались І мода на брехню скінчалась Та своєчасно поховалась І більш ніде не проявлялась А я повторно за своє Бо пам’ятник брехні вже є І це надбання не моє Ще в стародавньому Єгипті Створили гарні, непохитні Так зване чудо світове Ці піраміди-довгобуди Лиш пам’ятником здатні бути Брехні в історії людей Та ідіотських їх ідей. Склав В.Назаренко Кінець 2006р. Шануймося українці Та вже досить українці В дурнях нам вважатись Прийшла пора українці Розуму набратись Сором ,сором українці Так ганебно жити Треба треба українці З мудрістю дружити Хвате хвате українці Нам лихої слави Станьмо станьмо українці На захист держави Недамо ж більш українці Її шматувати Будем будем українці Її шанувати Не в боях ми українці Її отримали Воля божа українці За неї подбала і якщо ми українці. Її занехаєм Будем прокляті від Бога Пекло отримаєм Ще не пізно українці Припинити чвари За одно і поодинці Розвіяти чари Чари, чари українці треба подолати і до влади проходимців більше не пускати Не давайте українці ви владу сволоті Бо залишитесь назавжди В жахливій злидоті Коли ви вже українці Будете в пошані То припинять голокости Сусіди незвані Тільки тоді українці Будете в пошані Коли в вашій поведінці Єдність стане пані Перестаньте українці Пертися в гетьмани В цій ганебній поведінці Практика погана Не було в вас українці Видатних гетьманів Тому й мали ви халепи Від різних дурманів З вас знущатися українці Свої ж відщепенці Того й владу забирали Різні іноземці То ж шануйтесь українці Самі між собою Вибирайте ви гетьманів Тільки з головою Бо немає українці Ніяких гарантій Що опинитесь в Сибірі В натопленій хаті. . В. Назаренко 2007 р Нема за кого випити. Якось мені розповіли Що в наше місто з Білорусі Два білоруси прибули Як завжди в діловому дусі Так водиться на Україні Для успіху в усих ділах Їх пригостили по чарчині Щоб дружба кріпшою була Тут білоруси об’явили Що першу чарку завжди й гарненько П’ють вони за батьку Лукашенко Лиш потім за своє вже пили А мене заздрість придавила «живуть же інші бо змогли» Що ж ця людина їм зробила Щоб першу чарку за неї пили. Напевно в них добрі порядки Напевно дбають про людей І лиш за це такі подяки Найкращі від любих ідей А у нас на Україні Все як кажуть навпаки Бродять діти безпризорні Та бездомні старики Бо житло забрала влада Розвела туберкульози Не одна у влади вада Їй ніщо старечі сльози Собі зарплати європейські Непосоромились зробити Зате порядки африканські Такі що неможливо жити Куди не ткнись і скрізь свавілля Корупція, рейдерство, грабіж Розграбували все довкілля Та мало хочеться побільш Народу ваучери дали Собі ж забрали все що є Чини важливі покупляли І все вважають за своє Та розуму собі не купиш Діла їх видно де не глянь Про найдурніше щось почуєш То їхні справи без вагань Удостовіритися можна Зверніть увагу на село Розруха тут стоїть тривожна Хоч і війни ще не було Найкращі в світі чорноземи Нема чим, ніяк оброблять Нема нагальнішої теми Як Україну годувать Що ще сказати-всюди злість Було нас 52 мільйони А залишилось 46 Хто ж відповість за наші лиха Не жди, ніхто не скаже я Як керувать то всім потіха А відповідальність на козла То ж нема у нас за кого Першу чарку пить завжди Не послав нам бог такого Може пришле, підожди (Не послала на доля такого. Може пошле, підожди) В.Назаренко 2007р Хочеш вір, хоч не вір В Нато краще ніж в Сибір Швидко плине час чи ні летять чи йдуть повільно дні а ми розумні чи дурні рахуємо літа земні Рахувать так рахувать але тільки не брехать хотілось би всю правду знать так де ж її чистеньку брать Двадцяте століття, оте що пройшло для нас українців найгірше було десятки мільйонів загиблих взяло імперська Росія зробила це зло Чи то війна велась імперська чи та що звалась громадянська чи може та що партизанська Іспанська, Польська чи Японська Корейська, Афганська та Фінська а кров лилась там українська А ще були голодомори штучні і не зовсім твори катів-вождів і ці потвори що домоглись собі покори та знищили народу гори нас українців – за що кікімори і вас не мучили докори ще й не отримали гомори. Крім цього рабство явне мали нас до Сибіру відправляли ми там метали добували деревину заготовляли заводи різні будували цілинні землі підіймали канали всякі проривали та часто там і померали а нашу смерть не рахували і геноцид ввесь приховали Як би ж ми документи мали то посіпаки б не кричали в намордниках російських звали як би ми в Нато не вступали щоб вони можливість мали та до Сибіру нас загнали і ми там ріки повертали В.Назаренко 2007р. Навіщо так Всі напевно добре знають Що лиш могутні виживають І все на цьому світі мають Тому в добрі і процвітають. Слабкі ж здебільшого страждають І долю злую проклинають А мудрість стійко зневажають На чудо лиш надію мають Та бога в поміч призивають Ще й вірою себе втішають І все брехнею покривають Горілку пити полюбляють Та цигарковий дим вдихають Або наркотики вживають Та цим собі життя кінчають Й це при тім,що добре знають На них постійно заробляють Та їх свободу утискають Життя умисно затрудняють Та цим багатство наживають А їхнє горе зневажають. Або так Життя на злі базується, Живе живим годується, Та за своє піклується, Все інше ігнорується. За гроші все купується, Жадоба культивується, Безмежно провокується І до нестями дується, Загарбать все готується, Постійно цим турбується, Лиш на своє милується, Похвалами шанується І це не критикується, Та з часом все плюндрується, І смертю нівелюється. Чи так? Завжди хотілося мені Пізнати істини одні Життя – буття у наші дні І тільки правду, без брехні Та чи можливо це, чи ні Що як ці прагнення дурні І втрачу цінності земні Ради непотребу й фігні Бо речі є більш значні Не опинитися в багні Не залишитися на дні Не влипнути в діла брудні А забезпечить для рідні Належний рівень зарплатні Стримати процеси руйнівні Здоров’я й розуму страшні Без мук в життєвому вогні Зробить обов’язки земні Сповна проживши свої дні І смерть прийняти у вісні Можливо так Життя по всякому триває Кожен в ньому своє має Завжди на більше зазіхає Але по різному буває Бо з часом хтось своє втрачає А інший щось собі придбає Якщо невдача не спіткає То власність стрімко прибуває Значних розмірів набуває І це ніхто не припиняє А успіхом життя вважає Та щастя в цьому лиш шукає І іншого не помічає Жити в клопотах звикає Та скрізь жадобу проявляє Принизить інших полюбляє Себе ж постійно вихваляє І все на інших заробляє Бо це за правило вважає Але не вічно так буває В кінці кінців усе втрачає Або все просто набридає І вічно щось не вистачає Отак життя все проминає Нічого кращого не має Але й по іншому буває Багато хто наполягає Життя ж по всякому триває Та все ж свою властивість має Без боротьби воно згасає Хто бореться – той виживає Та й боротьби без життя не буває. А якщо так Якщо ще раз не повезло І діється все як на зло Та ще й нещастя приповзло Спокійно розбери все зло Чому ще раз не повезло Чому все діється на зло Чому нещастя приповзло Навчись не допускати зло І не надійтесь щоб повезло Нічого не роби на зло А як нещастя приповзло Кріпись і переможеш зло Нікому ще не повезло Назавжди подолати зло І щоб воно не приповзло Забудь за нього як за зло А краще так Мир та любов пізнавайте Мир та любов шукайте А як знайшли тримайте І впевнено розмножайте Кому потрібно віддавайте Та задоволення цим майте Але реальність не втрачайте Спроможність свою піднімайте Працею труднощі долайте Достатньо статків заробляйте Все в міру сил своїх тримайте Своїх дітей цьому навчайте Себе та інших поважайте Насамперед скрізь спокій майте Та часу без толку не гайте На користь завжди витрачайте З дурістю вчасно поривайте Неторопіться і не зівайте В роботі якість поважайте Та сили свої зберігайте І за здоров’я не забувайте На задоволення його не міняйте В міру можливостей поступайте А розум ясний не втрачайте Без нього нічого не сприймайте Всі дії з совістю звіряйте Та гідність вчасно з захищайте Так буде вірно, так тримайте В. Назаренко 2007р. Оце така любов Я люблю бо я жива, Я люблю – це не слова. Я люблю усе що є, Я люблю і це моє. Я люблю бо треба жить, Я люблю бо час біжить. Я люблю саму себе, Я люблю також тебе. Я люблю усе любити, Я люблю на світі жити. Я люблю усе навкруг, Я люблю на весь свій дух. Я люблю завжди любить, Я люблю у кожну мить. Я люблю завжди і все, Я люблю і те і це. Я люблю бо я вродлива, Я люблю і я щаслива. Я люблю на все глядіти, Я люблю за всіх радіти. Я люблю спокійно жити, Я люблю завжди дружити. Я люблю перемагать, Я люблю це благодать, Я люблю міцною бути, Я люблю здоров’я чути. Я люблю благих людей, я люблю і їх дітей. Я люблю як сонце сходить, Я люблю коли заходить, я люблю безмежність неба, Я люблю і це потреба. Я люблю як дощ іде, Я люблю як сад цвіте. Я люблю як грім гримить, Я люблю завжди світить. Я люблю і мед і бджоли, Я люблю значні простори. Я люблю і ночі й дні, Я люблю пташок пісні. Я люблю сама собою Я люблю бути такою Я люблю, бо я любов Я люблю, бувай здоров! 2007 р. В. Назаренко Радійте життю І будете жити Радійте життю – тільки так треба жить, Радійте життю – бо наш час не простить, Радійте життю кожен день кожну мить, Радійте життю бо воно пробіжить. Радійте життю і все що треба робить, Радійте життю – це ваш час,щоб творить, Радійте життю, щоб все цвітом залить, Радійте життю хай нещастя тремтить. Радійте життю – ваша правда спішить, Радійте життю і вас будуть любить, Радійте життю і вас будуть хвалить, Радійте життю зійшло сонце світить. Радійте життю це струмочок дзюрчить, Радійте життю пташка пісню вершить, Радійте життю бджілка з поля летить, Радійте життю грім на небі гримить. Радійте життю дощ шалений сичить, Радійте життю все на світі твердить, Радійте життю і не думайте нить. Радійте життю і тоді пощастить, Радійте життю і будете жить! В.Назаренко 2007р. Краще було б не хворіти. Ми зможемо довго жити Якщо цього хотіти Собою дорожити І все як слід робити Здоров’я не труїти Повітря оцінити Не все приємне пити Не все смачненьке їсти Себе цим не дурити Та істину любити Щоб зовсім не хворіти Бо будуть лікувати Здоров’я вижимати Пілюлями морити Уколами труїти Та гроші з вас доїти Заплачете як діти То краще не хворіти Дієту примінити З повітрям подружити. Та м’язи вхід пустити І вчасно відпочити Життю побільш радіти Себе і світ любити Не все що є хотіти Дітей своїх жаліти І їх цьому навчити то будуть довго жити В .Назаренко 2007 р. Часи затемнення сумні Вам доводилось чи ні Спостерігати в наші дні Вірніше у часи нічні Просто з ліжка у вікні Цікаві прояви земні Повний місяць у тіні То наша тінь, повір мені Це чиста правда без брехні Ми й місяць з сонцем в площині Та ще й всі на прямій одні Такі ось явища земні При цьому небеса ясні Погоди якості зручні Дали можливості мені Роздивитись у вікні Затемнення часи сумні Як на яву, а не у сні Згасає місяць у тіні О п’ятій це було годині 21 лютого в Україні 2008 рік є нині Все це підтверджує мені Могутність тіні в наші дні Можливі знов часи сумні Як динозаври не одні А всі розумні і дурні Покинуть простори земні Бо без сонця у тіні Нема життя у наші дні В.Назаренко Про котів без паспортів Зверніть увагу на котів усі вони без паспортів Без регістрацій, номерів Живуть не гірше хазяїв Не має в них своїх Богів Не відають вони чортів Тому й не треба їм попів Цих ненажерливих ротів Брехні невпинної майстрів .. Немає в них і поготів Начальників різних сортів Від безтолкових до злодіїв Брехні нахабної творців Та здирництва ціпких хапців Обожнювачів тугих гаманців Не видно в них і лікарів Здоров’я клятих ворогів Бо кожен з них завжди б хотів Щоб більше бідний кіт хворів Та їм приносив хабарів І щоб перечити не смів А мовчки все завжди терпів Нема також учителів Брехні й непотребу спеців Дітей безжалісних катів Системи хибної творців Забруднення чужих мозгів Це не проходить у котів Бо в них немає брехунів Тут не годують хитрунів То ж здохли всі до наших днів Ніхто за ними не жалів Бо толку з них як від козлів Такі порядки у котів Все, що дійшло до пазурів Не буде в інших хазяїв Хто, що зловив той те і з’їв І так було з покон віків Нема котячих халуїв Якщо поїсти захотів Ніхто не принесе щоб з'їв Не прийнято це у котів Сам домагайся що хотів Та постарайся щоб зумів. Тому нема в них королів Попів, начальників, панів, Партійних всяких там вождів А в першу чергу халуїв Зверніть у вагу на котів Живуть не гірше хазяїв Хто б з вас такого не хотів В. Назаренко 01.08р. Ой гарная вишня в зеленому листі. (пісня) Ой гарная ж вишня в зеленому листі А ще краща дівка, ота що в намисті Біля неї хлопці як герої ходять Наче від ікони очей не відводять Кожен прагне ближче біля неї стати Наче ненароком її обійняти Та не кожен знає що за ці дрібниці Можна отримати від друга по пиці А кому всміхнеться на ній оженитись Своїм щастям буде з іншими ділитись Ой гарная ж вишня в зеленому листі А ще краща дівка, ота що в намисті Тож подумай хлопче як тобі діяти Може тої дівки краще не чіпати Я не буду розум на тебе зважати Краще буду дівку отакую мати В. Назаренко 2006р. Слава сонцю (пісня) Сонце ясне ти прекрасне ти для нас понад усе Твоя сила нас створила тож ми дякуєм за це Ми з тобою просто рідні хочем бути назавжди В нас немає більш нічого тільки ти і тільки ти Все прекрасне в твоїй владі що ми бачим день за днем Наше щастя, наша доля все до нас від тебе йде Тож ми просим тебе щиро будь для нас опікуном Дай нам їжу, дай нам миру забезпечуй нас добром Наших діток особливо чим пильніш оберігай Хай живуть собі щасливо хай для них скрізь буде рай А за це ми наше диво будем тебе прославлять В серці нашім вкрай ревниво будем тебе звеличать В.Назаренко 2006 Не там свині в Україні Не буде ладу в Україні, Бо владу захопили свині: У них порядки дикі й дивні – Знущатися з народу схильні, Неначе від закону вільні, Бо думають вони єдині Відповідати не повинні За свої дії примітивні Здебільшого завжди злочинні, Спрямовані на зло людині. Від совісті і честі вільні Садизму ознаки ймовірні, А може просто божевільні, Надії їхні примітивні, Що всі терпіти це повинні – Свавілля і безкінечні злидні, Брехню й обіцянки огидні, Зажерливі хапки невпинні, Та не зароблені зарплати дивні,- Обдертого народу гривні. Куди ж тікати будуть винні Як кінчиться терпець в країні? Хіба це вперше в Україні І знову йде до цього нині… Треба зарадить злій годині Хто, як не ми діять повинні, Щоб своє місце знали свині … В.І. Назаренко 2007р. Не бог, створив нас сатана Якщо уважно поглядіти Та по ділах все оцінити Неважко буде зрозуміти Які ми в біса божі діти Бо схильні більше зло творити Та що завгодно накоїти І навіть цілий світ згубити, Щоб більше статків захопити, Свою жадобу вдовольнити Чи хазяйнам так прислужити. Та неможливо це зробити Жадоби прірву затулити Вже можна висновок відкрити, Що сатани ми певно діти Бажаєм всим заволодіти , На своє благо все скорити, Живем на світі як бандити, Брехню заставили служити, Щоб ближніх з користю дурити , На себе змусить їх робити І щоб від цього багатіти. Останнє з них все обідрати , Та їхнє лихо шанувати, Знущаючись в біді тримати, Гординю власну підіймати, Та злісні плани виробляти Церкви для здирства будувати, На вид багатства виставляти, Брехню в газетах друкувати, По радіо передавати Та на екранах позувати, Без обліку жінок міняти, А діток рідних покидати, За себе лиш постійно дбати, На інших так просто начхати,- Ну як тут боже щось пізнати Подобу божу відшукати Чи божий образ відібрати? Не треба часу марнувати, А просто чесно всім сказати: Якщо могли Христа розп’яти То що тут думати-гадати. Як прийде знов можуть розп’яти А правду добре приховати. Не треба всім про це щось знати, Так буде краще керувати Та свою шкуру захищати На цьому все, треба кінчати, Щоб ще чогось не розгадати Та злу підстави не давати Зайвий раз торжествувати По світу вільно погуляти В. Назаренко 19.04.08 А головне в житті це сила. Що не роби потрібна сила Вона ж ввесь всесвіт цей творила І рух постійний спричинила Багато дечого зробила Життя процеси запустила І нас таких ось народила Ще й виживати научила Щось будувала, щось громила Тих убивала, тих морила А потім інших породила І знов безжалісно побила Не всіх життям задовольнила Одним його укоротила А інших тільки пожурила Стихійно лиха натворила Людина ж завжди розуміла Як добре, як під власна сила Приборкать силу захотіла Спочатку бога лиш молила Про містику щось говорила А потім все таки зуміла Худобу собі підкорила Та нею більше зла творила А ніж для блага примінила Завоювати все хотіла А далі техніку створила Теж на війну її пустила Для лиходійства примінила Літаючи все погромила Життів багато погубила Ще й бомбу атомну зробила Щоб ця страшна не чиста сила Всю землю нашу сполонила Згодом довкілля забруднила Чорнобильська та мирна сила А хімія все потравила Природу дуже пригнітила І цим життя хитким зробила Людина в космос полетіла Та розуму не проявила Розпорядитись не зуміла. Лиха ще більше наробила Ніж та стихія натворила Як баба одна говорила Нема ума не треба сила Як би ж природа розуміла Та по уму силу ділила Та більше для добра лишила Життя процес задовольнила Бо головне в житті це сила Без сили нас чека могила Коли б людина захотіла І власну силу пробудила Життя по суті полюбила То мала б статус здоровила Багато дещо б зрозуміла І задоволень не хотіла Була б кожна хвилина мила Без різних стимулів раділа Та ощасливитись зуміла А ще собою володіла Таке дає лиш власна сила Яку людина пробудила Якщо ціну свою сплатила Та здатність цю в собі розвила І самотужки покорила Сто раз віджатися зуміла В свій шістдесятий рік схотіла Щоб старість тіло відпустила На практиці моїй явила Такі можливості відкрила Життєву силу наділила Таким добром нагородила За це подяку заслужила Хай буде завжди добра сила Щоб все життя нам вдовольнила В.Назаренко 2008 05 місяць Що бажаєм, а що маєм Час минає день за днем Сонце світить ,ми живем Бачим, чуєм,пізнаєм. Дбайливий пошук скрізь ведем Талантів, геніїв шукаєм За сім літ праці дещо маєм Чимало творів випускаєм Нажаль постійно відчуваєм Підтримки владної не маєм Її постійно скрізь шукаєм Дику культуру не сприймаєм Всі біди лиш від неї знаєм В державі нашій відмічаєм І виправить цей стан бажоєм Лиш цю доктрину висуваєм У творах наших розвиваєм Мистецтва користь висвітляєм Та успіху з цього чекаєм Надрукувати поспішаєм Але можливості не маєм Хоч всі шляхи завжди шукаєм Та проти дію відчуваєм І читачів не досягаєм На жаль це так, маєм що маєм В.Назаренко Не будь дурним. Хай ти будеш хоч який П’єш спиртне то вже дурний Куриш, дихаєш димком То ж являєшся дурком Травиш себе наркотою Здохнеш дурнем, чорт з тобою Може краще схаменешся І від дурі відмахнешся Не вживай ти цю заразу Зіпсуєш життя відразу На гачок цей попадешся Не крутись, не відірвешся Наркотою заразився Все одно що сам сказився Після цього не поймеш Як всі гроші віддаєш Ти тоді вже не людина Непотрібна всім тварина Якщо розуму не маєш Сам живи собі як знаєш Над ріднею не знущайся Сам собі тихенько майся Будеш проклятий всіма Виходу звідсіль нема Пристановище в гробу Спинить цю твою ганьбу В.Назаренко 07.08. Про щастя для всякого Жити щасливо у всі свої дні Мріють розумні і мріють дурні Та не виходить так у всі дні Знають розумні і знають дурні І все ж надіються всі дні І ті що розумні і ті що дурні Знайти своє щастя шляхи тут ясні Та успіхи в цьому мають всі незначні І ті що розумні і ті що дурні Щось заважає їм у всі свої дні Це мають розумні і мають дурні Як би ж могли знати усі ці одні Котрі з них розумні а котрі дурні Що щастя знаходиться з ними всі дні Знайти його можна в самому собі Та цього не знають розумні й дурні Бо звикли всі жити в нахабній брехні А вирватись з неї непросто в ці дні Але все ж можливо-повірте мені Повірте що щастя на вас у всі дні Повірте-слова оці дуже значні Повторюйте бажане ночі і дні І будьте веселі , не будьте сумні Спокійно долайте проблеми земні Радійте життю бо часи прохідні Якщо ви здорові то вже не дурні А щастя й здоров’я це друзі міцні Не втратьте здоров’я в обіймах брехні Бо будете мати нещастя одні Старайтесь сумлінно і ночі і дні Творіть призначення земні Ваші завдання головні Ростіть дітей, вони основні І будуть вам щасливі дні Прийдуть часи для вас значні Це буде так, а може й ні Та все ж це краще в наші дні Ніж піддаватись сатані На задоволення одні Та згинуть без сліду в багні ( на дні ) В.Назаренко 07.08 Де та правда і де справедливість Коли бджолиний мед качають То бджіл при цьому матюкають як тільки можуть проклинають і як попало обзивають а інколи і убивають бо бджоли мед свій захищають за мед таку подяку мають така вже правда хай всі знають а люди теж таке сприймають одні працюють інші мають тих хто працює обіжають на них багатства наживають і їх безстижо обдирають до того ж ще і зневажають принижують та обзивають повагу ж зовсім інші мають ті що танцюють і співають та ще й безстидство проявляють як без одежі виступають інші брехнею процвітають за гроші почесті купляють за них до влади проникають звідти суспільство розкладають від цього люди скрізь страждають бо совісті оті не мають хоч за людей себе вважають з свинями рівнятись не бажають та свинство срізь своє втіляють бо в цьому спротиву не мають та прийде час своє піймають А де та ж оті що правду знають чому іі від нас ховають напевно ж зиск від цього мають якісь багатства наживають чи насолоду споживають а може все ж колись щось скажуть хоч трішечки про все розкажуть а краще вже нехай покажуть до істини знання прив’яжуть та розібратись допоможуть чого це в нас таких приймають Невже це всі цього бажають Коли нахабство проявляють Свою жорстокість приміняють Та щастя наше відбирають На них робити заставляють Тих хто працює – зневажають Та за худобу їх вважають Нікчем нахабних величають З свиньми звичайно не рівняють За злодійство їх не карають А правду матінку ховають Та силу злісну приміняють На справедливість не зважають Ще й за людей себе вважають Що це не так звичайно знають Та свинство своє оправдають Бо владу безконтрольну мають А лихо людське не сприймають Про себе лиш без міри дбають То все ж всього не приховають Що заробили отримають Не те що думають – гадають В. Назаренко 08.08 Що головне в житті душа чи тіло. Хто верховенствує всеціло На що життя благоволіло Кому коритися звеліло, Щоб виживати завжди вміло Та істину покаже діло І стане ясно й зрозуміло Що головне в житті все ж тіло Душа чи розум – його діло Воно для того їх створило Щоб жити добре скрізь уміло Ніде й ніколи не хворіло Здоров’ям завжди володіло Та передчасно не старіло Бути спроможним скрізь воліло Від сили власної міцніло Вчасно спало, вчасно їло Собі подібних народило Це основне для тіла діло Та не так сталось як воно хотіло Не все так просто й зрозуміло Бо розум зрадив своє тіло Обдурюючи його вміло Їжею й питвом всеціло Від цього тіло мов здуріло А може й навіть озвіріло Курити, пиячити воліло Наркотики вживати посміло Так жити довго не зуміло І скоро смерть свою зустріло А це вже геть не гоже діло З-за розуму пропало тіло А з ним і розум зник всеціло Душі ознак теж не вціліло Хоч головне в житті все ж тіло Та бути без розуму воно не зуміло Життя при цьому лиш марніло Бо розум і створив все тіло Життя це розум – зрозуміло Нема ума згинеш всеціло Запам’ятай і дій уміло Тримай здоровим своє тіло Матимеш розум і матимеш діло. В.Назаренко 08.08 Вічний оптиміст. Швидко час наш пропливає Як це так – ніхто не знає Зарадить цьому всяк бажає Але можливості не має Та хтось цього не помічає І на вік свій не зважає Просто думає – гадає Що його це не торкає Бо життю не заважає І нічого не втрачає За собою доглядає Оптимізму досить має Жити з радістю бажає Негараздів не сприймає Легко труднощі долає На все краще зазіхає Невдачі бісу відсилає Від бога успіхів чекає Та перемоги вимагає Любити палко здатність має Надій на краще не втрачає Свої таланти розвиває Та власну силу відмічає Здоров’я міцність відчуває До перемоги схильність має Усе навколо помічає Активність свою не втрачає Ніяких шансів не минає Добро як може наживає Душевний спокій завжди має І впевненість як дар тримає Його життя задовольняє Тому що розум власний має Та різну погань не вживає Природа силу надсилає Ось так живе й перемагає. В.Назаренко 20.09.08 Гімн Новій Одесі. Життю знадобилась Віками творилась Для щастя згодилась Постійно росла Народом любилась Собою гордилась Натхненно трудилась І в славі жила Завжди веселилась І щастям ділилась Коханням живилась Та добра була В негоді томилась Ніяк не корилась За краще молилась Як тільки могла Щоб бджілка трудилась Земля колосилась І риба ловилась В добрі щоб жила Щоб мудрість ростилась Навік полюбилась Достатком вершилась І правда була. В. Назаренко .Про голодомор. Зло велику владу має. Горе по світу гуляє. Біда в очі заглядає. Що ще жахливіше буває. Як мати дитину свою пожирає. Людську особистість при цьому втрачає. Такою ціною ось жити бажає. Ці факти історія наша тримає. Україна голодомор свій відмічає. Та правду всю не відкриває. На стороні винних шукає. Своє ж злодійство покриває. Дійсні причини не називає. І винною себе не вважає. Виконавця назвати поки не бажає. Як до такого дійшла, вроді знає. Ганьбу свою в цьому на жаль не вбачає. По правді жити не бажає. Тому і курс свій не міняє. Народ свій нищить, зневажає. Кінця і краю цьому не має. І краху свого не помічає. На жаль це факт, таке ось має. Сама себе нищить, пощади не знає. Бо розуму свого не має. Випендрюватись тільки скрізь полюбляє. Де ділись розум, совість, честь не знає. Без них майбутнього не має. 15.10.08. В. Назаренко. Імперський запах. Навіть п’яна російська свиня. Та світова її рідня. Кремлівським свиням не рівня. У славі свинства цього дня. Бо газова їх западня. Смердить цим свинством із Кремля. На всю Європу день від дня. Оце така собі фігня .Порядність, совість і свиня. Імперська, іншим не рівня. Бо найнахабніша брехня. Потреби їх задовільня. А підлість їхнього сумління. Це найогидніше творіння. Ганебне в суті є явлення. То ж об’єднання для спасіння. Факт своєчасного прозріння. І актуальне провидіння. 18.01.09. В. Назаренко. Гімн Новоодеському району. Врожаями знатний. Здобутками статний. Для щастя придатний. Новоодеський район. Хлібами покритий. Худобою ситий. Загально розвитий. Новоодеський район. Завжди оптимальний. Ділами нормальний. В житті поступальний. Новоодеський район. Привітний, відкритий. Добром оповитий. Належно обжитий. Новоодеський район. Далеко відомий. Достатньо знайомий. Народом свідомий. Новоодеський район. 8.10.08. В. Назаренко. Не визнані гріхи. В житті все відбувається. Постійно щось міняється. Не все добром кінчається. Бо злом більш поглинається. А зло гріхом вважається. За гріх пеклом карається. Віками проклинається. Хоч винний і покається. Провина залишається. Нізащо не змивається. Хоч довго відмивається. Ніде гріх не дівається. Ганьбою покривається. На цьому не кінчається. Як треба все згадається. Бо гріх не забувається. Найбільшим гріх являється. Коли дітей кидається. Не винних так карається. Таке вже не прощається. Серед людей трапляється. Нерідко відбувається. Належно не карається. Гріхом не називається. Про совість не згадається. Над нею всяк знущається. У пеклі пригадається. Належне отримається. Прокляття не змивається. Гріхом також являється. Хто з себе всяк знущається. Здоров’я підривається. Та розум ввесь втрачається. Коли спиртне вживається. Або як дим вдихається. Наркотик полюбляється. Чи погань поїдається. Та нею ж запивається. А смак в ній підробляється. Всіляко прикрашається. Тому всіма сприймається. За смак все прославляється. І всяк тут помиляється. Коли це все вживається. Здоров’я так втрачається. І більш не повертається. Хворобою вінчається. Та смертю це кінчається. І гріх цим завершається. Ось так за це карається. Природа все ж старається. Пожити намагається. Та дурість не кінчається. Все штучне виробляється. Без сумніву ковтається. Хвороба так з’являється. Лікуватись намагається. Пілюлями годується. Уколами шпигається. Причина ігнорується. Бо бізнес тут ґрунтується. Грошима все цінується. За них лиш всяк піклується. Їх видерти силкується. Над хворими хизується. У здирстві практикується. За совість не хвилюється. Як здерти більш піклується. Все інше ігнорується. Ніщо не гарантується. Відповідальність декорується. Ця дикість культивується. Ніхто вже не дивується. Хтось гірко помиляється . Що перший гріх спускається. .Цей гріх не поважається. Достатньо не сприймається. Постійно потурається. Ось так все відбувається. Природа зневажається. Ніхто в цьому не кається. Мінятись не збирається. Погано це кінчається. Назад не повертається. Бажання не міняється. Все звичне залишається. Хтось в рай не повертається. Можливість така гається. І шлях до цього знається. Реальність не вітається. Та дурно все втрачається. Ніхто не прислухається. 25.10.08. В. Назаренко. Оце таке. Ніхто ніколи не зумів. Створити справжній хор півнів. Не віднайшлось таких майстрів. Тому й нема таких хорів. Із давніх давен і до наших днів. Та інша справа поготів. Створити перший хор котів. Щоб кожен кіт в клітці сидів. І електроди до хвостів. Усім котам хоч хто підвів. І струм по ним в хвости пустив. Це був би стимул для котів. Та їх котячих голосів. І від напруги до хвостів. Залежить ввесь котячий спів. Напруга вища, вищий спів. А менша для низьких тонів. Як диригент собі схотів. Такий і буде спів котів. Не від бажання, від струмів. Мусять співати хтів не хтів. Не виходить таке у півнів. Не хочуть співати вони від струмів. А мовчки в змагання вступають дзьобів. Аж пір’я летить від запеклих боїв. Який тут може бути спів. Як вгамувати в них бісів. Але один із хитрунів. Роздобув аж сто півнів. Як для відбору голосів. Та згодом вправно їх поїв. Як не пригодних співунів. А передбачити не смів. Що перейде йому їх спів. А сам тепер як хор півнів. Кричить вночі, хтів не хтів. І вилікувати не зумів. Його ніхто із лікарів. 10.11.08. В. Назаренко. Вибери істину свою. Що це за світ і де він взявся. Де всього цього набрався. Як, коли, на що являвся. Чому таким бути зостався. Ще ніхто не розібрався. Хіба що тільки намагався. Та від безсилля забрехався. Ученим на той час вважався. Від того навіть був зазнався. Хоч бути мудрим намагався. З брехнею жити сподівався. Покаятися ж не збирався. У маячні своїй кохався. Не довго так ось протримався. Бо все одно прорахувався. І в небуття як всі подався. Та слід брехні якось остався. І ним ще дехто скористався. Ще щось додав,не лінувався. Правдиво ствердити старався. Нахабно свого домагався. І в решті решт відзвітувався. З брехнею явно повінчався. Собі ж на користь все старався. Гріха при цьому не боявся. Дурити інших намагався. Собою завжди скрізь пишався. На славу поспіль сподівався. Але неждано вгамувався. Та слід брехні не обірвався. А послідовників діждався. Надалі ними шанувався. Та безпідставно вихвалявся. Бути впливовим намагався. Бо владою опанувався. І нею вправно скористався. Впевнено завжди тримався. І таким чином зберігався. За істину вже визнавався. В суті ж брехнею залишався. На вигоді чиїйсь гойдався. По такій схемі відбувався. Чи як інакше витворявся. Та правди ніхто не дізнавався. Без неї жити постарався. І на добро все сподівався. Та все одно прорахувався. І марно все що намагався. Бо істиною не тримався. З життям як слід не розібрався. Багато лишнього набрався. Брехні у книжках начитався. Опанувати все збирався. Навіщо це все намагався. Бо толку так не дочекався. І все життя промарнувався. Даремно щось шукав, старався. Певно не вірний шлях обрався. Бо на болото опирався. На випадковість сподівався. Тому напевно і не склався. Не за здоров’я турбувався. Майном здебільшого займався. З-за нього як міг напрягався. Та задоволень не цурався. Їх скрізь шукати намагався. Шкідливих звичок нахватався. Курив, коловся, напивався. Не спохватився, не вгамувався. Без боротьби чортяці здався. Так довго мучився, карався. Не мало горя нахльобався. Аж поки в небуття подавс

Благодійник. Дощик літній ти срібний. А можливо золотий. Та насправді ти безцінний. Годувальник дорогий. Для життя ти благодійний. Як рясний або постійний. Оживляєш світ ясний. Це від тебе він живий. Світ добра тобі підвладний. Смачний, здоровий ненаглядний. Твій дарунок просто вчасний. Спасибі за добро краплистий. 17.07.12. В. Назаренко. Не бреши. Як не знаєш не бреши. Краще чисто все скажи. Маячню ту не чеши. Своє майбутнє бережи. Бо брехня що не верши. Повертається завжди. Отримати не спіши. Не хвилюйся, підожди. Прийде все через печінку. Не пропустить селезінку. То ж не знатимеш спочинку. За брехливу поведінку. Лікарі брехню ведуть. Сто болячок ще знайдуть. Гроші всі тягнуть почнуть. Не відбрешешся, дожмуть. Далі пекло підкрадеться. Слово боже підведеться. Вся брехня знову припреться. Не надійся, не минеться. Жарку сковорідку лизати прийдеться. Пригадаєш в цій тортурі. Всю брехню в літературі. За чужу теж стрепенешся. Тільки цим не обійдешся. Вік цього не оберешся. У брехні не захлинешся. До нащадків не звернешся. В долі їхній відгукнешся. 21.07.12. В. Назаренко. На замітку. Як до кого нам звертатися. Хотілося б розібратися. Зайвий раз не хвилюватися. Та впевнено почуватися. На слизьке не нариватися. В адекватності переконатися. У порядності лиш сприйматися. І важливо не злякатися. В першу чергу здогадатися. Все по-людськи постаратися. А при необхідності помінятися. До реальності придивлятися. На добро лиш не сподіватися. Ворогами не поповнятися. Свинством теж не вдовольнятися. Відповідно перейматися. Не додумайтесь довірятися. Або з дуру ще розслаблятися. Порядність може лиш здаватися. Ну а свинство приживатися. Своєчасно не розгадатися. За брехнею приховатися. І законами прикриватися. І дуже міцно вкорінятися. Не бажає потім вимітатися. Дуже тяжко визнаватися. Від корита відриватися. Легко в цьому переконатися. Людству варто вже помінятися. Від негідного відмовлятися. Та по-божому визначатися. З свинством впевнено розпрощатися. 27.07.12. В. Назаренко. Вони нам жити заважають. Всі щось мають, здобувають. Багатства різні скрізь шукають. За них і сварки виникають. Та війни дикі ще тривають. І все їм мало, щось хапають. Численні статки скрізь згрібають. Добро на справді не сприймають. І за безпеку не подбають. Про головне не пам’ятають. Що без здоров’я все втрачають. Життю радіти не бажають. Своє призначення не знають. Лиш тільки барахлом линяють. Свої мільйони виставляють. За барахло життя втрачають. Та іншим жити заважають. Свою гординю роздувають. І хибну значимість вітають. Певно чорти їм підсобляють. Свої амбіції вправляють. Не гідно все це досягають. Праведно жити заважають. Дурне робити заставляють. Брехню та хитрощі пускають. Собі чини різні купляють. Грошима рабство всяк тримають. Цим все життя людей хитають. В них необхідне відбирають. Безвихідь різну підкидають. Собі служити заставляють. Життя псують та відбирають. По суті пекло роздувають. Навмисно злидні розмножають. Цим користуються, впливають. Цю правду потайки ховають. Її на світ не випускають. Брехнею вправно підміняють. Від цього зиск великий мають. Собі всі блага загрібають. А іншим жити заважають. І на гріхах своїх сконають. 2.08.12. В. Назаренко. . А за брехню треба карати. Неприємно визнавати. Що маячню прийшлось вивчати. Життя не гідно витрачати. Не вийшло вчасно розпізнати. Як ввесь непотріб відділяти. Щоб маячню ту не сприймати. Як всіх негідників пізнати. Ганебну практику кінчати. Правдиво факти видавати. Людську природу проявляти. Про самодурство забувати. А за брехню треба карати. Не годиться ще прощати. 4.08.12. В. Назаренко. Так ми фермерували. Тоді часи низькі настали. Перестройку доконали. Якийсь там путч сфабрикували. Союз швиденько розібрали. Самостійність здобували. Підприємства закривали. Народ роботи так лишали. Всю державу грабували. За хабарі все роздавали. Приватизацією звали. Народу ваучери дали. Мозки безглуздям заправляли. А інші в той момент хапали. Все що могли те видирали. А попросту бандитували. Своїх безстижо обдирали. В людей останнє відбирали. Первинний капітал клепали. Потім чини собі купляли. Порядними вроді стали. Та суть свинячу не втрачали. Свої амбіції втіляли. Народу геноцид вчиняли. Колгоспи швидко розваляли. Підприємства розбирали. А люди мовчки бідували. Та тихенько вимирали. Бо бомжами поставали. В них останнє відбирали. Так безжально доконали. Як непотріб виживали. Безпритульні сновигали. Бездомні діти скрізь блукали. Таку ось самостійність мали. Злочинці владу упіймали. Їх мафії конкурували. Так Україну руйнували. Народу жити не давали. За бидло явно рахували. А ми боролись виживали. Коли всім землю обіцяли. То фермерами раптом стали. Землю обіцяну шукали. Чиновників все турбували. Вони нам труднощі кидали. За довідками все ганяли. А потім неудоби дали. Схили що дощі порозмивали. Які колгоспи приорали. А люди скот там випасали. Ті землі врожаїв не давали. Лише затрат потребували. Тому їх нам повіддавали. Та потайки скрізь реготали. А ми і раді хоч щось взяли. Надіялись та планували. Всіляко техніку збирали. За кредити все купляли. Та непотріб постягали. Старалися, працювали. На полях тих ночували. Сіяли, культивували. А нам худобу заганяли. Та посіви випасали. І кожен рік таке ось мали. Структури владні кепкували. На скарги не реагували. Злодіїв винних не карали. В закон для нас не заглядали. Поза законом, так тримали. Ми це глумлінням називали. Ось так собі фермерували. Як іноді врожай збирали. За безцінь спекулянтам віддавали. Вони з нас зиск добрячий мали. Свою мафію склепали. Та здорово нас обдирали. І податківці не лишали. Ревізії свої вчиняли. Чималі штрафи накладали. Та все брехнею прикривали. А то і по судам тягали. В’язницею завжди лякали. На хабарі собі чекали. А ми їх твердо не давали. Тому нам обшуки вчиняли. Всі документи відбирали. Злочинні справи відкривали. В суді брехливо обзивали. Залякували та довбали. Недоліки різні шукали. А як діла не вигорали. Все одно щось підбирали. І господарство закривали. Так працювати не давали. І спекулянти не вщухали. Непомірно обдирали. Як запчастини продавали. Чи пальне те поставляли. А інші реманент покрали. В металобрухт все поздавали. А виручку попропивали. Ночами спати не давали. Все крали, крали, крали. Знаряддя праці руйнували. На брухт собі переробляли. Ми захисту тоді не мали. Хоч і для блага працювали. Україну годували. А нас за це ще й зневажали. Різні здирства учиняли. Як з кріпаками поступали. Не всі такому відсіч дали. Свою діяльність припиняли. Паї в оренду віддавали. А нас тихенько закривали. Навіть бум агу не прислали. Коли це рішення приймали. Паї законні не віддали. Таємне беззаконня мали. Бо скарги всі ігнорували. Поза законом нас тримали. Фермерство в стаж не врахували. Коли нам пенсію давали. Стаж попросту фабрикували. Свавілля як завжди вчиняли. Злочинно, злісно кепкували. Беззаконням щиголяли. Безмірну дикість проявляли. Владою безкарно зловживали. Мерзенну сутність показали. Ось так цей геноцид тримали. Їх досі ще не покарали. 17.08.12. В. Назаренко. Про те. Чи про це, чи про те. Торохтить завжди пусте. Що брехня без декольте. Що завгодно наплете. Чи довірте, перевірте. Краще попросту повірте. Геніальне все просте. Загадково проросте. Своєчасно зацвіте. Та плодами доведе. Що воно є дійсно те. І ніде не підведе. А безтолковість розмете. 24.08.12. В. Назаренко.