Майбутнє України не залежить від того, буде вона зі Сходом чи Заходом. Майбутнє України залежить від її сильної та конкурентоспроможної економічної системи. Жителі, котрі можуть забезпечити достойне життя собі та своїм дітям є щасливими.
Думка про приналежність до Заходу не нагодує. Думка про приналежність до Сходу не зігріє.
Тільки економічно сильна держава може мати майбутнє. А економічно сильну державу формує передусім середній клас – прошарок економічно та інтелектуально активного населення, котрий може себе прогодувати і при цьому дати імпульс державі для її розвитку. Багаті держави не побудують – вони примножуватимуть свій капітал, потім придбають собі дорогі будинки у Лондоні чи Нью-Йорку і звідти керуватимуть своїми бізнес-імперіями. Бідні і поготів – у них одна мета – вижити. Трагізм України полягає у тому, що багатих в нашій країні – обмаль, середнього класу немає взагалі, а бідний – майже кожен. Хтось бідніший, хтось взагалі убогий. Ось так і живемо.
Чому ж тоді ми так хочемо до Європи? Вона що, нас нагодує, чи дасть усім роботу? І так значну частину нашої економіки становлять фінансові вливання наших заробітчан. Не нагодує – Європа сита. А ситий голодного не зрозуміє. Європа – це наш шанс, один із небагатьох, можливо один раз на не одне десятиліття не потрапити туди, а тільки наблизитися до Цивілізації. До високого рівня життя, до законів, які виконуються, і які ефективно працюють, до формування середнього класу, а значить, реальної економіки, до рівня культури. До модернізаційного розвитку врешті-решт. Саме модернізація нам потрібна сьогодні. Країна-сировинний придаток, схожа на будь-яку бананову республіку екваторіальної Африки, ми зараз споживаємо російського газу, як вся Східна Європа разом взята виплавляємо сталь, яку ж і продаємо. Але японці та китайці уже давно думають, як замінити цей продукт і зробити щось дешевше та простіше. Кому тоді потрібна буде українська сталь? Росії з її енерго-та ресурсоємкою промисловістю та з величезною кількістю внутрішніх проблем? Росії треба продати газ, щоб прогодуватися. Ніякого високотехнологічного продукту. Ніякого розвитку, ніякої альтернативи. Інтелектуальний ресурс Радянського Союзу давно забувся. Ось до цього нам пропонують прирівнятися. І не просто пропонують, а заставляють.
Європейський вибір – це вибір завтрашнього дня, вибір кращої якості життя. Сьогодні ми втратили завтрашнє. Яку ціну за це ми заплатимо, невідомо. Мабуть, ціна буде прирівнюватися до кубометрів газу. Але кожен з нас хоче бут щасливим, має маленьку мрію. І якщо не через родичів-заробітчан із європейських країн, котрі щомісячно присилають сюди кров’ю і потом зароблені гроші, то в результаті численних туристичних поїздок, чи просто через телебачення вже давно мали змогу пересвідчитися що Старий Світ – це висота, до якої варто тягнутися. Але сьогодні вона від нас стрімко віддалилася.
Звичайно, Україна таки буде там, де її жителі зможуть почуватися економічно захищеними, впевненими у завтрашньому дні, матимуть дійсно свою державу. А значить – будуть щасливими. Питання тільки в тому, через який час це буде, чи не занадто пізно, і якою ціною.
Але сьогодні це щастя у нас просто вкрали…