В Івано-Франківську планують збудувати власну «силіконову долину» – інноваційний парк IT-технологій, який забезпечить щонайменше 500 нових робочих місць для програмістів уже в 2017 році.
Про це нещодавно розповів Тарас Виноградник, директор девелоперської компанії «Арсенал Сіті» та один із авторів проекту, повідомляла Фіртка.
«Україна посідає 4 місце у світі за кількістю програмістів і одне з перших місць за трудовою міграцією. Тому ми просто зобов’язані зробити все можливе для того, щоб молоді фахівці залишались працювати в Україні. Поки що допомоги місцевої влади не було», – сказав Виноградник.
Сучасний парк IT-технологій буде складатись із трьох споруд: робочі приміщення, житловий простір і готельно-розважальний комплекс із коворкінговом та фаблабом. Проект вже внесений у Генеральний план мікрорайону міста, що реалізовується за інвестиційні кошти в межах вулиць Коновальця – Чорновола – Сорохтея – Національної Гвардії. Ініціативу вже підтримали цілий ряд провідних IT-компаній міста та України.
«У нас є розуміння фінансування такого проекту — це інвестиційні кошти та співфінансування. Якщо все буде добре, ми зможемо розпочати будівництво вже у другому кварталі 2015 року та завершити до 2017», — наголосив Тарас Виноградник.
Українські виші щорічно випускають до 16 тисяч спеціалістів у галузі IT. Тим не менше, кожного року з України виїжджає до 6 тисяч висококваліфікованих IT-фахівців. Це сумна статистика, адже разом із ними Україна втрачає інтелектуальний потенціал, який у сучасному світі забезпечує стрімкий розвиток економіки. Внаслідок щорічного виїзду закордон 6 тисяч програмістів країна втрачає від 300 до 900 млн. $ ВВП (продуктивність праці у розрахунку на співробітника при аутсорсинговій моделі складає приблизно 50 000 $ на рік, при продуктовій моделі -близько 120 000 —150 000 $ і навіть більше).
«Фіртка» вирішила поспілкуватися з ініціатором одного з найцікавіших міських проектів за останні роки Тарасом Виноградником.
Пане Тарасе, ваша компанія займається будівництвом цілого мікрорайону в Івано-Франківську. Щодо ІТ-парку вже є інформація. Очевидно, на рівні прогресивної спільноти міста ви будете мати найширшу підтримку. Яка ідеологія вашого нового проекту? Чим новий район, який ви вже почали будувати, повинен бути кращим за інші?
- Ідеологія полягає в наступному: є два гасла, які ми намагаємося втілити у життя. Перше - «Змінити старе на нове і гірше на краще». Друге гасло - створити «Місто у місті». Ми зараз запустили промо-сайт http://www.incity.if.ua, де опитуємо населення, в якому місці вони хочуть жити, що їх має оточувати, якою повинна бути інфраструктура, планування житла та інше. Наше «Місто у місті» передбачає не просто «тупо», збудувати і продати «метри квадратні», а передбачає цілий ряд структур. Як ми до цього «прийшли»? Спочатку було розуміння необхідності збудувати інженерні мережі і, коли ми вже їх збудували, зрозуміли, що вони можуть забезпечити автономну комфортну життєдіяльність цього мікрорайону без зв’язку з містом на сто років вперед.
У місті мережі були збудовані ще у 1970-ті роки і зараз на них «садять» нові будинки. А потім у людей виникають проблеми, бо мережі не розраховані на таку кількість мешканців. Ми ж збудували нові автономні мережі і тоді відчули, що створюємо окреме середовище, яке можна наповнювати якимись іншими змістами. І це підштовхнуло до того, що у такому окремому середовищі повинна бути вся інфраструктура. Мова про соціальну інфраструктуру – школу на 700 місць, два дитячих садки на 90 місць. Буде розвинута власна інфраструктура життєзабезпечення – дитячі майданчики, майданчики для вигулу собак, парковки, ресторани, кафе, поліклініка, стоматкабінети, перукарні, поштове відділення. Це буде наче маленьке містечко.
Ми довго «думали», якою ж має бути родзинка цього «міста», та зупинились на тому, що тут має бути бізнес-середовище, але з перспективою на завтра, на 5 чи 10 років вперед. Також відмовилися від створення торгово-розважальних комплексів. У нас і так перенасичення ними. Поруч мікрорайону є торгові центри «Сільпо» і «Велмарт». Цього достатньо. Виникла ідея, що потрібно зробити якесь бізнес-середовище, але не виробниче, а те, що може дати поштовх для розвитку міста. Це міг би бути ІТ-центр. Адже ми входимо в еру, коли успіх спільнотам, державам будуть приносити «таланти». Там, де їх буде більше, там, де вони будуть почувати себе комфортно, існуватиме країна з сутнісними перевагами в сучасному світі. Ця ідея актуальна і для тих людей, які народилися у цьому місті і відчувають його.
В Івано-Франківську в повітрі витає таке поняття як «Станіславський феномен». Це міф, але до цього спонукало певне мистецьке середовище. Де ще є Юрко Андруховч, Іздрик, Володимир Єшкеілєв, Тарас Прохасько? Ми, довго думаючи над цим, зрозуміли, що підтвердженням статусу «Станіславівського феномену» є ті передумови для талановитих людей. Якщо є талант, якому дати передумови для розвитку, він стане успішним. Окрім того у нас є наближеність до гір, хороше сполучення. Тобто тема екології, що теж сприятиме розвитку ІТ-середовища. IТ-середовище – це люди, які створюють певний продукт. Це те, що може дати Івано-Франківську дуже велику дохідну частину у бюджет і робити промоцію місту. Натепер у Львові 12 тисяч людей, які працюють в ІТ-середовищі, а в Івано-Франківську- 800. Яка прірва… Проблема у тому, що ця галузь не популяризується. Але у той же час у нас є потужна фундаментальна база – той же ІФНТУНГ, ПНУ, та її потрібно розвивати. Сама по собі ця база розвинутися не може – потрібно створити умови. Ми подумали, що у нашому мікрорайоні ми можемо створити умови для розвитку. Тому і виникла ідея створення ІТ-парку.
Що саме ви вкладаєте у поняття ІТ-парк?
- ІТ-парк у нашому розумінні – це комплекс споруд, люди, які цим займаються, житловий комплекс, бізнес-комплекс і реабілітаційно-рекреаційний комплекс. Вони усі мають бути поєднані між собою. Бо ті люди, які створюють програмний продукт, тут же і живуть, їм це комфортно. У перспективі ми хочемо створити до 1000 робочих місць тільки для ІТ-середовища. Для цього потрібна обов’язкова мережа залів для проведення конфренцій, обговорень і т. д.
Зараз у нас у місті немає такої платформи. А якщо люди хочуть провести якийсь ворк-шоп або обговорити тематику у різних підрозділах, а потім провести краш-тест,– у нас такого немає. Вважаємо, що це правильний європейський підхід для створення привабливого інвестиційного середовища. Тобто, у нас буде споруда, де працюють над ІТ-проектами, окрема споруда для проведення конференцій, виставкові зали і т. д. Має бути система переплетених між собою кафе, де люди можуть перетинатися, обмінюватися думками. Повинен бути міні-готель, хоча б на 50 місць. Щоб люди, які приїхали на конференцію, мали можливість тут же і заночувати, а не шукали собі житла десь на віддалі.
Також ми чітко передбачаємо для себе «кеворкінг», тобто людина, купивши абонемент, отримує робоче місце. Є доступ до мережі Інтернет і людина працює. Ця платформа буде мінімум на 700 людей. У великих містах це є. І система «кеворкінгів» по Європі з’єднана – оплативши «кеворкінг» у Варшаві, ви можете прийти в Івано-Франківську і тут ним користуватися. Ми передбачили і два джерела живлення для цього бізнес центру, тут електроенергія не має права відключатися. Також має бути дуже швидкісний трафік інтернету.
І ще : колись були популярні «станції юних техніків», потім вони зникли. Зараз у світі це називається «фаблаб» - у всіх розвинутих деражвах є «фаблаби». В Україні він був у Донецькому університеті, зараз його немає. Що це таке? Ви приходите, у вас є якась ідея і цей «фаблаб» дає можливість вам протягом декількох хвилин побачити цей продукт готовим. Ми стискаємо у часі створення продукту.
А саме: є потужна комп’ютерна база, 3D-принер, який із силікону відразу малює ваш продукт, що дає колосальний поштовх, прорив для людей мистецтва, дизайнерів. Це обов’язково має бути безкоштовно на першому поверсі. Під прозорим склом. У першу чергу ми це робимо для дітей і тих, хто хоче навчатися в університеті. Це креативні люди, які отримують таким чином можливість створити все, що хочуть. Якщо ми знайдемо ці таланти і дамо їм можливість творити, тоді Івано-Франківськ «вибухне»! Всі лабораторії «фаблаб» з’єднані у єдину мережу у світі. Тобто у режимі он-лайн можна зайти у мережу, зареєструватися і використовувати те, що зараз робить «фаблаб» у Нікарагуа або у США. Це неймовірна база даних і вона безкоштовна!
Ціна питання «фаблабу»?
- Ми хочемо зробити потужну лабораторію і ціна питання десь 300-350 тис. доларів США. Це тільки обладнання із площею 200 кв м. Ми хочемо, щоб люди мали доступ до цієї інформації, могли щось самі створювати. Тут сходяться і комерційна, і соціальна, і науково-технічна мета. Ми не хочемо, щоб з Івано-Франківська відтікали кадри, як це є зараз, адже у підсумку економіка України із цього нічого немає. А щоб людина залишилися тут, їй потрібно створити умови, розкрити ширші можливості комфорту проживання, відпочинку, роботи. Якщо ми об’єднаємо показники людей від мистецького середовища, яке є зараз, із ІТ-середовищем, то ми собі навіть не можемо ще уявити, який це буде поштовх. Ми хочемо вирівняти той проміжок, який у цьому напрямку є між нами і, скажімо, Польщею. Потрібно цю відстань «зжати». У протилежному випадку нам потрібно років 20 на це.
За скільки часу це буде зроблено?
- Січень-лютий ми готуємо конкурс. Думаю, до кінця березня буде вибрано позицію і у квітні 2015 року хочемо почати будувати. З тих обрисів, які бачу я, коли буде визначено конфігурацію комплексу споруд, тоді можна буде визначити і кінець будівництва. Я бачу це на кінець 2016-середину 2017 років.
У нас вже відбулася нарада із людьми з різних середовищ – архітекторами, забудівниками, маркетологами та ІТ-шниками. Провели обговорення про те, що ж ми хочемо. В результаті вирішили, що проводимо «ворк-шоп», тобто мозковий штурм зі створення продукту – розбиваємося на три групи і проговорюємо технічну складову питання (вимоги до приміщень – висота, ліфти, ескалатори, вентиляції…), як заповнити це середовище (мають бути «фаблаб», кафе, ресторани, велопарковки, зарядки для електромобілів, тераси для гольфу), а також те, як цей комплекс далі має жити (виходить, що ми за свої кошти будуємо, а мають бути люди, які б уже придивлялися до того, як там мають жити і працювати). Для цього були запрошені потужні софтові компанії - SoftServe, Elex, Софтджорн. Потім ці три групи мають щось напрацювати і «родити» продукт.
Результатом буде всеукраїнський конкурс серед архітекторів, дизайнерів, проектантів. На це усе даємо три місяці. І коли все закінчиться, ми подивимося, хто виграв, та цей «продукт» будемо будувати. У більшості випадків ІТ-шніки – це молоді люди, які мають сім’ї. Ми хоче створити також умови для їхніх сімей, тому будуємо школи, садочки. Але і даємо можливість їхнім дружинам також працювати : хочеш -відкривай свій магазин, перукарню, або ж орендуй офіс і працюй. Це «Місто у місті», але вже такого європейського штибу.
Дороги, вело доріжки, що ще, які «фішки»?
- Це все передбачається. Будуть паркінги. Ми запросили людей із «Теплого міста». Також долучили їх до цього процесу, бо саме молоді люди мають нам підказати, як краще. Ми також організували конкурси у школах – кожен тиждень у нас відбувається захист проектів «Місто майбутнього», «Школа майбутнього» і «Де б ви хотіли жити». І діти роблять колосальні речі! Одна дівчинка каже, що будинки мають бути зеленого кольору, бо він спокійний, а не сірі. Це дитина у 4 класі. Інші двоє зліпили з картону будинок, у якому вони б хотіли жити. І дівчинка розповідає, що там неодмінно буде житлова зона, а тут бібліотека. Я її запитую: “Чому у тебе бібліотека більша, ніж житлова зона?” А вона відповідає : “Тому що знання потрібні, а де я їх візьму?” Я їй кажу: “Але ж є комп’ютер…” А вона мені : “А що може бути краще за книгу?” І це 5 клас! Тобто, втраченого покоління немає. Молоді просто треба дати можливість.
Один хлопчик запропонував створити дитячу залізницю. І я архітекторам сказав, щоб її запустили по мікрорайону, але на її шляху мають бути кафе, якісь інші цікаві речі. І діти з батьками їдуть цією дорогою і так чи інакше зайдуть туди та залишать там гроші. Але це цікаве промо і над цим уже думають архітектори. Тобто, діти також народжують ідеї. Маємо дітей, ІТ-шників і людей мистецтва. І якщо зробити цей мікс, то тоді дійсно вийде «Станіславський феномен», який буде вже не лише в культурі. Це вже буде не мікс.
А якщо обвалиться, долар, не буде торгівлі, перестануть працювати зовнішні електростанції? Адже ІТ – це середовище, яке без енергетики не виживе?
- Людина народжується, як і живе із знанням того, що вона помре. То для чого тоді жити? А людьми рухає бажання щось залишити після себе, щось покращити. Я навіть не хочу думати про якісь катаклізми. Якщо такими категоріями мислити, то взагалі нічого не потрібно створювати, а повертатися до натурального господарства і усе… Є дуже цікаві ідеї у нашого ПНУ. У них дуже потужна фундаментальна база з цього приводу. Вони сильно контактують із тернопільською спеціалізованою школою математики, де беруть обдарованих дітей. Спробуємо зробити і цей мікс. Маємо університет із фундаментальною наукою і наше нове бачення. Тому спробуємо знайти і цей шлях комунікації і долучити цих людей. І те, що вони будуть в перспективі працювати у цьому центрі, – факт, а також жити і створювати сім’ю.
А як же зв'язок із центром міста, туди ж міський транспорт зараз не ходить…
- Поруч проходить дві магістральні вулиці. 320 метрів до вулиці Чорновола, 287 метрів – до Коновальця. Коли до нас приїжджали колеги із закордону, то казали, що ми взагалі маємо їздити на велосипедах. А у нас усі хочуть сісти на машину, під’їхати під магазин, купити булочку і поїхати назад. Дороги ж проектувалися у 1970-рр, коли у ДАІ було зареєстровано 6800 машин. Зараз близько 100 тисяч. Дороги ширшими не стали. Єдина альтернатива – розвинутий велотранспорт і потужну мережу комунального транспорту.
Яка буде архітектура?
- Ми проводимо інтерактивне опитування… Але ж є принципи якогось «золотого січення» і так далі… Зовнішні речі, пропорції також важливі… Ми ніколи не будемо Серафіні і не збудуємо таку архітектуру. Ми будуємо те, що відповідає епосі. Якісь пропорційні, фронтальні речі будуть. Наразі вносимо зміни у Генплан. Вважаємо, що для людей важливе середовище. Бо так, як будується тепер, коли вхід у під’їзд на тротуарі, а з тротуару метр – і проїжджа частина дороги – це не правильно. Також передбачаємо рівень безпеки – відеоспостереження кожного метра квадратного цього мікрорайону. Воно працюватиме у режимі накопичення і кожен матиме змогу переглянути його у режимі он-лайн. Це доволі дешево насправді. Все плануємо світле, сучасне і якісне. Якщо усе буде світле і гарне, то ніхто не захоче щось нищити чи ламати. Тобто, середовище також повинно виховувати. Ми передбачаємо мікрорайон різноповерхової забудови, котеджі і багатоповерхові будинки. Буде центральна частина мікрорайону і його периферія. Передбачили таку цікаву фішку, яку ще ніхто собі не дозволяв зробити. Хочемо серед мікрорайону зробити Центр-парк, де виключно пішохідна зона, ігрові майданчики. Це все вже внесено у генплан. Близько 5 гектарів землі потрібно для цього.
Бігборди, реклама у вас будуть?
- Ніяких бігбордів у нас не буде. У кожній квартирі буде заведено оптоволокно, у холах будуть телевізори, як і у ліфтах. Будуть сіті-лайти, які реагуватимуть на тепло. Навіщо крутити рекламу, якщо поряд нікого немає? Сучасна реклама на фасадах – це просто «шанхай». А ще будуть підземні паркінги.
Бомбосховища передбачаєте?
- Цим має займатися держави, а то ми так дійдемо і до своєї армії та ще чогось. Це дорога в нікуди. Кожен має займатися своєю роботою. Наше завдання – створити оптимально комфортне для проживання середовище. Ми ж не беремо на себе функцію банківської системи... Підміняти державу не потрібно, у ній потрібно тільки щось міняти. Якщо люди побачать, що це усе можна зробити, то у них виникне питання до тих, що до цього часу не зробили. Але не ми маємо провокувати подібного. Ми маємо робити те, що бачимо і маємо робити це якісно.
Але ж технології розвиваються швидко…
- Ми говоримо те, що можемо і пропонуємо максимум. Таким чином ми підштовхуємо до дій і інших…
Якась річка, озеро у вас буде?
- Хочемо зробити штучне русло із порогами, яку це зроблено у Базелі – система порогів в центрі міста, на березі на лавочках сидять люди. Цим займаються ландшафтні дизайнери, але це окрема тема для розмови. Будемо пробувати використати і прилади альтернативної енергетики. Хочемо фасад одного із будинків повністю виконати із сонячних батарей.
Думаємо над системою очистки і повторного використання води. Наприклад, у Нью-Йорку її використовують до 7 разів. Якщо це буде не для пиття, то хоча б як технічну воду. Можна пустити окремий трубопровід технічної води для зливу в унітази, полив газонів, миття доріжок.
У нас є команда людей, яка працює в різних галузях. Вивчаючи гіркий досвід і помилки того, що є навколо, ми готові працювати. Мета у нас може бути дуже амбіційна, але до цього мають долучатися ще люди. Ми хочемо створити те, що є у розвинутих європейських державах і таким чином наблизити Івано-Франківськ до цих центрів. Ідея реальна – через 5-10 років Івано-Франківськ може ввійти у десятку найкращих міст Європи. Для цього є усі передумови. За комфортом і безпеці проживання наше місто - одне з перших в Україні і тепер потрібно це все просто надихати чимось. Головне, щоб усі разом працювали на благо міста, тоді все вдасться.
А ось так виглядають інноваційні центри у світі.
