Нещодавно директор девелоперської інвестиційна фірми «Арсенал-Сіті» Тарас Виноградник опинився в центрі уваги чергової сесії Івано-Франківської міської ради. Група депутатів міськради виступила з пропозицією щодо розірвання договору оренди земельної ділянки в районі вулиць Національної Гвардії-Сорохтея, на якій «Арсенал-Сіті» розпочав комплексне будівництво нового мікрорайону. Кореспондент «Фіртки» поспілкувався з цього приводу з Тарасом Виноградником. Окрім причин конфлікту директор «Арсенал-Сіті» розповів багато цікавого загалом про проблеми інвесторів в Івано-Франківську, про непрозорість дій влади та відсутність в місті єдиних правил в сфері будівництва.
Пане Тарасе, вам на сесії міськради довелося довго стояти на трибуні і відповідати на запитання депутатів. Розкажіть, які претензії мають депутати до вас та «Арсенал-Сіті»?
Проект наш існує вже давно, з 2008 року. Ми до нього підходили дуже зважено і серйозно. Я не хочу давати характеристику комусь іншому, але ми підходиди до нашого проекту дуже скрупульозно. Ми виходили з того, що спочатку потрібно зробити проектно-кошторисну документацію, потім виконати зобов’язання, які ми взяли на себе перед містом, перед громадою, до речі, хочу сказати, що ми можливо єдина компанія, або одна з небагатьох, яка це зробила і робить.
Які саме це зобов’язання?
Наприклад, вперше в Івано-Франківську був укладений догорів про співпрацю між громадою і забудовником чи інвестором. До сьогоднішнього дня жодного подібного договору, здається, так і немає. Тобто, не було договірних стосунків між інвестором і громадою, - це в нас було передбачено цим договором. Але договором було передбачено й передачу готового житла до початку будівництва.
Кому ви передали житло?
Ми передали 173 кватири військовослужбовцям, які стояли на квартирному обліку в Івано-Франківському гарнізоні. І це квартири не "сирець", а там практично ви можете поставити меблі чи матрац і вже жити! Ми їх передали ще в 2007-2008 році. Тобто люди вже там живуть, у когось з’явилися діти, у когось – внуки.
А ви уявляєте, якщо треба вже передати готове житло для проживання, до початку будівництва, то це треба вивести обігові кошти. Тобто з самого початку у нас вже вимивалися кошти.
До речі, дехто з депутатів каже: «А нас не цікавлять військові, вони не мешканці міста…». Це в існуючих умовах таке дозволяють собі демонструвати зневагу до військових, до офіцерів…
Потім, згідно з будівельними роботами спочатку треба провести мережі, а потім вже будувати будинок. Як показує практика в Івано-Франківську все чомусь часто трішки по-іншому…
У той же час ми будували мережі, вперше в місті приватна структура за свій власний капітал збудувала мережі довжиною більше шести кілометрів. В бюджеті коштів на це немає, вони навіть не закладені. Таким чином, ми знову вивели ці кошти з обігу і тільки в 2013 році ми почали будувати знову.
Затримка була в тому, що територія, яка у нас взята в оренду під забудову, не була вивільнена з-під споруд, які на ній знаходилися, їх треба було розбирати, вивозити це все. Влада нам намагалася тут ставити палки в колеса. У нас було три роки судових процесів щодо вивезення залишків тих будівельних матеріалів, які нам не належали. Ті, кому вони належали, відмовлялися їх вивозити. Ми стояли практично три роки. Тільки в 2013 році ми почали забудову цього мікрорайону.
Коли ми почали якісь активні дії, стало зрозумілим, що комусь це не зовсім до вподоби. Я не хочу говорити, що це, наприклад, можуть бути забудовники-конкуренти чи конкретно хтось із влади, зацікавлений, щоб ми йшли «на поклон» чи хтось інший. Але на сесії ні з того, ні з сього було піднято наше питання. Воно стосувалося двох аспектів: перше – ми мало платимо за оренду землі, що є неправдою, друге – цей договір про співпрацю взагалі потрібно скасувати. Коли ми вже вклали у виконання свої інвестиційних зобов’язань близько 70 мільйонів гривень(!!), в певних депутатів виникло бажання взагалі це скасувати.
70 мільйонів – це комунікації, це квартири, платежі до бюджету, це податки…
Як ви вважаєте, сама постановка питання, що «давайте розірвемо угоду», - хіба ті, хто це говорять не розуміють, що це впливає на інвестиційну привабливість міста і довіру до влади?
А їх це не цікавить, їм головне свій власний піар і дорватися до мікрофона на трибуні чи сесійній залі, щоб сказати щось. А що сказати – це вже немає значення. Вони однозначно не думають про наслідки, як для виконавчих органів місцевого самоврядування, бо це можуть бути судові процеси, - а це негативний імідж для міста через призму органів місцевого самоврядування. І негативні тенденції для інвесторів, бо компанія, яка інвестувала, а ми сьогодні інвестували близько 15 мільйонів доларів, - це власний капітал, це не державні гроші. Відповідно ставиться питання: Хто їх поверне? Також, інші структури, які займаються інвестиційною діяльністю, вони, дивлячись на процеси, вивчаючи місто Івано-Франківськ, можуть спитати у нас, чи ми бачимо місто привабливим чи ні, чи є правила гри, чи можна спокійно працювати або чи доводиться постійно бути в стресі?..
Я думаю, що ті, хто піднімали це питання над тим не задумувалися. Вони не думають про наслідки.
Може вони хотіли, щоб ви прийшли до них вирішувати це питання, щоб його не піднімали?
Такі спроби були. Ми однозначно сказали, що на це не реагуємо, і сказали – давайте працювати і жити по закону.
Раніше була звична практика – ходити до чиновника і «вирішувати питання», але якщо ми пережили ті події в Україні, які відбувалися з листопада місяця, то я для себе чітко розумію, що вся громада хоче боротися із системою корупції. Тоді виходить, що дехто має роздвоєння особистості – з трибуни на телекамеру – бореться з корупцією, а в реальному житті створює передумови для тієї ж таки корупції.
Тобто на словах дехто хоче боротися з корупцією, а на ділі – очолює її.
Для мене дуже дивним було те, що коли я стояв на трибуні депутати говори, що давайте розірвемо цей договір. Таке враження, що ми якісь "туземці". Як може той же інвестор з Німеччини чи Англії прийти сюди, коли він вивчить питання і побачить як в Івано-Франківську поводяться з інвестором?
Які саме депутати виступали з «геніальною» ідеєю розірвання договору?
Виступав Роман Онуфріїв з претензіями, що ми щось не доплатили в бюджет. Ми перевірили – це неправдива інформація. Всі платежі, до копійки, сплачені.
Щоб розірвати угоду виступали депутати Володимир Стасюк, Василь Бойчук і Ярослав Бачкур.
На сесії у мене було таке відчуття, що я на допиті, але його одночасно і хаотично проводить чоловік 100. У такій ситуації важко відповідати. Але коли я задавав свої запитання цим трьом депутатам : «Скажіть, а що Ви зробили реального для міста?», - відповіді не було.
Присутня тільки агресія і я не можу зрозуміти - чому?
Але ці пропозиції базуються на якихось претензіях до вас? Про що йдеться
Претензії в тому, що договором передбачалося, що ми мали збудувати дитячий садочок в 2009 році.
Аргументація того, чому ми це не зробили з незалежних від нас обставин, - 2007-2008 роки діяв закон щодо подолання фінансової кризи і це був стримуючий фактор.
Потім, 2010-2013 роки у нас були судові процеси, була залучена навіть державна виконавча служба для того, щоб звільнити земельну ділянку. Не дивлячись на те, що ми не мали можливості користуватися земельною ділянкою, ми платили за неї орендну плату. І ільки в 2013 році ми почали будувати. До речі, ми не відмовилися від ідеї будівництва дитячого садочку і швидше за все вже в цьому році почнемо його будувати, але комусь хотілося, що «ні!, в 2009 році Ви мали це зробити!». Здоровий глузд не працює, аргументи не цікаві.
Коли я виступав на трибуні, то сказав, що: «Ви мене зараз намагаєтеся покараєте за те, що я щось не зробив у певний термін з незалежних від мене причин, але ми від цього не відмовляємося, ми це зробимо. А скільки за роки незалежності в Івано-Франківську збудовано дитячих садочків? І чому «зійшлося» тільки на одному інвесторі? У той же час, якщо відомо, що жодного садочка за час Незалежності в місті не збудовано. Скажіть скільки садочків у нас продано, кому і чому?»
..Цікаво, а скільки продано?
За моїми даними чотири дуже великих, потужних садочки, які могли і досі функціонувати продані. Продані, як у мікрорайонах, так і в центральній частині міста.
Також було піднято питання будівництва школи. Так ми будемо будувати школу і багато інших соціальних об’єктів в нашому мікрорайоні. Знову ж таки, колись кожен рік в Івано-Франківську в експлуатацію вводилися якась школа або один з корпусів. А що зроблено за роки Незалежності? Хіба у нас стало менше населення? Ми навпаки бачимо по статистиці, що воно збільшується, місто по віковому цензу молодіє. Значить є потреби в школах, а вони не збудовані.
Тобто все було зібрано якимись такими недолугими клаптиками з ідеєю-фікс «давайте розірвемо договір».
Серед депутатів, були й такі, які мали холодні голови і сказали: «Чого ми перетворюємо це в якийсь піар? Давайте створимо робочу групу, яка б з точки зору фахівців, експертів розібралася у ситуації і з’ясувала, які є взаємовідносини».
Мені сподобалася така позиція. Було прийнято рішення сесії і на його підставі розпорядженням міського голови було створено робочу групу, яка би мала дати оцінку нашим взаємовідносинам, але з точки зору чинного законодавства.
Я хочу сказати, що ми одні із забудовників, які сказали:«Давайте жити по закону. Якщо Ви хочете сказати, що щось не так, то робіть це відкрито, прозоро».
Як сьогодні взагалі можна оцінити ринок будівництва житла? Тобто чи дотримуються якісь правила починаючи від генплату до інших нормативних документів? Як саме це має бути збудовано? Що має бути біля будинку?
Щодо генплану, - ми запропонували, що ми можемо прийняти у його опрацюванні участь, бо вже маємо певний досвід. Генплан – це як Конституція для міста з точки зору будівництва. Місто, на жаль, перебуває без цієї конституції. Ми готові прийняти участь у співфінансуванні виготовлення цього генплану, адже він показує стратегію розвитку міста і тоді можна роботи якісь програми, і не тільки з точки зору будівництва, а й соціальної інфраструктури, промислової, інженерної і так далі.
Ця пропозиція по фінансуванню розробки генплану чомусь була відхилена. А в нас є хороший досвід, бо ми, скажімо, одна з компаній, яка у свій час профінансувала придбання автодрабини висотою більше ніж 30 метрів. В місті здійснюється будівництво будинків висотою понад 30 метрів, а ніхто не задумується, як вразі чогось, здійснювати евакуацію.
А до речі, де ця драбина?
Вона в місті Івано-Франківську у пожежній частині.
На вашу думку, чому генплану міста вже стільки років немає? Чому він в нас на рівні «державної таємниці». В Європі, куди ми всі нібито прагнемо, в США, генлани міст – цілком відкриті документи. Кожен мешканець знає – що і як буде з кожною ділянкою, з кожним районом. Бо в нас люди посеред одноповерхової забудови «раптом» отримують по сусідству 9-поверхову свічку і отримують стрес і дискомфорт на все життя – через споглядання своїх подвір "сусідами з 9 поверху"… Складається враження, що відсутність Генплану дуже вигідна для корупційних схем чиновників, які можуть маніпулювати призначенням земель на свій розсуд…
Ви самі і відповіли на це запитання…
Питання Генплану вже набуває резонансу. Все більше людей розуміють, що генплан стосується кожного. Я вже відчуваю, що ми у цьому плані не поодинокі. Нещодавно новообраний депутат Верховної Ради Олександр Шевченко звернув увагу на цю проблему. З’являється і громадська ініціатива.
Що дасть існування прозорого і відкритого генплану для кожного мешканця Івано-Франківська?
Генплан дасть людям прогнозованість рівню комфорту та стану «середовища», в якому ми будемо жити в майбутні десятиліття.
Комфорт проживання я вбачаю в тому, що біля будинку, який зводиться, має бути територія, простір, повітря, зелень… Це все складові комфорту. Якщо є комфорт, то є спокійне, нормальне, здорове життя. На жаль, цим ніхто не опікується.
Якщо ми говоримо про публічність інформації, то доступ до цього генплану має бути у кожної людини, щоб всі розуміли, як планувати своє життя.
Має бути виділено червоним кольором, що "тут ніколи не можна будувати, бо це історико-архітектурна частина міста" і всі знають, що тут нічого не можна будувати. Тоді нічого не потрібно видумувати. Наприклад, зелений колір – "перспективна забудова, сюди місто буде розвиватися". Тоді можна буде якось планувати свою діяльність.
Синім кольором будуть позначені ділянки, де "можлива забудова, але з певними характеристиками, наприклад – на більше 5 поверхів".
Тоді буде все прозоро і зрозуміло. Якби так було, то ні в кого б не виникало питань, не було б зараз в деяких місцях масових мітингів громадян.
Зараз гостро починає стояти проблема якраз «простору, повітря», про які ви говорили…
Не можна будувати будинок прямо на тротуарі.
Якщо так будують, то людина не може випустити дитину з під’їзду, - бо два кроки і вже проїзна частина. А де ж прибудинкова територія?
В 1979 році в Івано-Франківську було зареєстровано 3 600 машин, зараз - близько 70 000. Є ще транзитний транспорт і люди, які приїжджають з інших міст, а транспортна інфраструктура не змінилася, місць для парковок немає і цим теж ніхто не опікується. Головне максимально витиснути з ділянки «квадратних метрів» житла і конвертувати їх в гроші.
В нашому мікрорайоні ми це побачили. У нас довкола кожного будинку передбачена територія, як для парковки, так і зони відпочинку. Як би це банально чи для кого смішно не звучало, але у нас навіть передбачені площадки для вигулу собак. Це все має бути згідно нормативних документів! Скажіть, скільки в нас в місті є площадок для вигулу собак, які повинні бути згідно норм біля кожного багатоквартирного будинку?
Зараз є ситуація коли будинки будують вікно у вікно і люди будуть дивитися один на одного…
Я вважаю, що це є несплановане, хаотичне будівництво. Є багатоповерхова забудова і малоповерхова, і вони мають розташовуватися таким сегментами.
Я ще хочу повернутися до цієї робочої групи, яка була створена. Коли ми сіли на засіданні – телекамер немає, журналістів немає, почали розбиратися, і виявляється, що ми праві відповідно до норм закону. І що робити з тим піаром та негативом, який був до цього? Тепер наша позиція чітко вималювалася і її починають підтримувати. Це буде першим дзвіночком, що потрібно робити все по закону і не інакше.
А ця комісія не хоче проаналізувати, як все будувалося у місті в останні роки?
Я не думаю, що це функція інвестора ставити такі завдання, до цього владу повинно спонукати суспільство.
Але якщо комісія взялася за це питання, то може б вона розширила свій погляд і на інші райони, інші об’єкти?
Результатом роботи цієї комісії мало б стати те, щоб привести у законодавче поле ті відносили, які у нас є.
Друге – розробити таку матрицю відносин між владою, громадою і потенційним забудовником, інвестором, яка б визначала, що має бути "так і так". Інвестиційна привабливість міста може бути тільки тоді, коли стартові умови одинакові для всіх.
Не може бути так, що вам дали ділянку і мені дали ділянку. Але вам кажуть, що вам не треба будувати мережі, а мені кажуть –будуй. В мене вже додаткові навантаження. Василеві кажуть, що йому не треба робити парковку, скверик або дитячий майданчик, а ти Тарас будуй. На виході маємо, що я вже не конкурентний, бо Василь будує у кращих для себе умовах і його ніхто не чіпає, а мене ще й чіпають. То як на це реагувати?
Тут є два варіанти як реагувати. Перший – знести гроші, щоб тебе «не чіпали». Другий – виводити все в статус прозорої діяльності. Видається, що більшість працює по-першому варіанту…
Нам більше імпонують прозорі відносини і виконання закону. Бо якщо ви тільки один раз дасте хабар, то ви його будете давати постійно. Все фіксується хто, кому дає і скільки, і воно це використовуються у певний час, в певний момент.
На Вашу думку галузь інвестування корумпована?
До певної міри корумпована. Але це ж знову дивлячись з якої країни походять кошти інвестора. Якщо інвестор з країни, яка сама по собі корумпована, то інвестор розуміє корумповані правила гри.
Чому дуже багато інвесторів-забудовників хочуть стати депутатами?
Мотивації різні. Для когось це той самий захист бізнесу – вже не платити комусь, бо ти є при владі, сам «вирішуєш питання» - приклади пам’ятаєте...
У іншого інвестора можуть бути і хороші плани стратегічного розвитку, загалом мотивацією може бути служіння громаді. Все залежить від того, що у кого «в голові».
На Заході модно, що кожне підприємство має сформульовану свою місію. У Вас вона є?
Своїм головним завданням, головною ідеологією ми вбачаємо те, що можна сформулювати одним словом - комфорт. Комфорт для наших майбутніх мешканців.
Друге. Бізнес також має бути соціально відповідальним. У нас однією з умов було те, що в нас будують тільки українські компанії, і це є. Ми проводили дуже серйозний тендер серед будівельних компаній Івано-Франківського регіону, але ми вибрали тільки одну. З того, що ми побачили, як вона платить податки, у них офіційно працює весь штат людей, - це показник. Друге – ми побачили, що в людей є створена виробничо-технічна база. Ми використовуємо матеріали компаній області. Крім того, збудувавши будинок він не залишається в повітрі, ми ним далі будемо опікуватися, ніхто нікуди не втікає і не пропадає.
Тобто наша місія – нові підходи до виконання робіт. Наприклад, у нас висота квартир не менше 2 метрів 70 сантиметрів, я знаю, де будують 2,40, тобто забрали вже 30 сантиметрів. Наганяються квадратні метри, а те, що страждають легені дітей – це нікого не цікавить.
В нас дотримані всі заходи з пожежної безпеки.
Наприклад, Івано-Франківськ відноситься з 2006 року до небезпечної шестибальної сейсмічної зони, раніше було три бали. Вимоги тоді стають до фундаментів зовсім інші, несуча стіна повинна бути зовсім з іншої цегли і значно більша повинна бути її товщина. У нас товщина стіни 68 сантиметрів, - цього вимагають норми. Я бачив будинки у нас у місті де не витримується ні марка цегли, ні товщина стіни. І якщо, не дай Бог, у нас буде землетрус у 6 балів, то дуже багато будинків посипляться. Наші – вистоять.
В мене особисто виникає запитання, а чи готові ми до техногенних катастроф? Чи хтось хоче з точки зору прагматичної стратегії подивитися, що нас чекає? Ніхто цим не займається.
А хто повинен цим займатися?
Точно, що органи влади, а не ми. Це не громадська функція, у нас немає контролюючих повноважень. Влада швидше за все цим не займається і навіть не знає, що повинна це робити. Тоді їм треба на це вказати і намалювати те, що їх може чекати.
Яка взагалі концепція Вашого мікрорайону, що там має бути?
Це буде «місто в місті». У мікрорайоні повинно проживати від 7 до 10 тисяч мешканців. Мікрорайон повинен також бути інженерно автономним, мати свою соціальну інфраструктуру (дитячі садки, школа), інфраструктура для обслуговування мікрорайону (магазини, аптеки, спортивні заклади, місця відпочинку, дороги, парковки, приватний ЖЕК), мають бути всі послуги, які потрібні людині для повноцінного життя. Це буде сучасне і комфортне «місто в місті».
Чому це може комусь не подобатися?
Не можу навіть припустити…, кажуть нічого так не ображає, як успіх сусіда...
Які Ваші відчуття стосовно того, куди рухається влада в Івано-Франківську, міська рада?
За останні подіями, я чітко бачу, що влада не хоче, щоб Івано-Франківськ був інвестиційно привабливим. Крім того, які ще компанії крім нас зайшли і вклали 15-20 мільйонів доларів? Їх немає. Але далі ми стикнемося з тим, що у нас не буде робочих місць, якщо не буде інвесторів.
Приміром така ситуація, те що ми обговорювати на комісії. Нам кажуть, що от ми не так робимо те чи те. Але це їхнє бачення. Ми збудували мережі і місто ними користується з 2007 року. А хто за це гроші бере? Хтось же їх бере, бо це надані послуги. Це не прості комунікації, - це магістральна дощова каналізація. Зі всіх юридичних підприємств чи організацій беруть гроші за дощову каналізацію. При чому використовують нашу каналізацію.
Ви, як громадяни міста, мабуть помітили, що центральну частину міста після того, як ми збудували цю каналізацію, вже не підтоплює, як раніше. Тобто ми фактично розгрузили центральну частину від затоплення. Ми виконали соціальну функцію. І за це хтось бере гроші, але не ми.
Друге питання. Ми збудували господарсько-фекальну каналізацію на довжину десь 2,5 кілометра. І до цієї каналізації підключилися як громадяни, так і підприємства. Це працює з 2007 року. І ми за це не беремо жодної копійки.
Чому не берете?
Підключення робимо не ми. Ми збудували, а підключення робить організація, яка уповноважена цим займатися. Тобто вони комусь видали технічні умови, за це взяли гроші, потім за приєднання знову їх взяли і за користування далі беруть.
Чому Ви не ставите питання, щоб Вам платили, бо це Ваше?
Тому, що ми ще до кінця не закінчили проект. Я не можу контролювати хто там і що робить на глибині, хто де підключається.
Ми повинні розуміти, що є закон і якщо це наше, то до нас повинні прийти і спитати: «Можна до вас підключитися?». І це прописано в договорі. Але як ми можемо контролювати наш контролюючий орган. Це парадоксально.
Тому коли ми задали ці питання на комісії, то багатьом стало некомфортно.
Тут дуже складні процеси.
Знову ж таки хочу, наголосити, що ініціатива була не наша, в цьому напрямку певного загострення. Ми просто хотіли працювати по закону. Але не знаю, яка була мотивація у тих гарячих голова, коли вони хотіли розірвати договір. Коли вже почали вникати в деталі, тоініціатори взялися за голову. Я думаю цей процес однозначно матиме продовження, але точно не з нашої сторони в якості хабародавця.
Якби ми знали, що в нас щось «не так», за переконанням декого мали б хотіти це питання якимось чином «замнути». Але якщо привселюдно на сесії міської ради піднялося це питання, вони створили робочу групу, - значить ми проти корупції.
Дуже хочеться змінити стан справ в комунікації "влада-інвестор". Ми багато втратили. Часу, зусиль, ресурсів…
Від зміни правил гри, прозорості, фаховості, наявності простих, зрозуміли та уніфікованих правил для інвесторів в тому числі залежить не тільки якість нашого життя в майбутньому, але і саме існування держави. Суспільство вже починає відчувати, що воно не в змозі тягнути на собі весь це мотлох чиновників-корупціонерів, що потрібно жити за принципом «порядок і порядність». Порядок – законність, а порядність – це правильні мотивації, спрямовані на служіння.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: