"Ураганівський" фан-клуб "Ура-Фан" продовжує знайомити усіх шанувальників івано-франківської команди з особистим життям їхніх улюбленців. Сьогодні у рубриці "Життя поза грою" - Тарас Рудавець.
- Те, що в твоєму житті буде футбол, було зрозуміло із самого дитинства?
Футбол люблю і живу ним, відколи себе пам'ятаю. В дитинстві цілими днями, зранку до вечора, я ганяв з м'ячем, інколи навіть про обід забував (сміється - авт.). Тож те, що займатимуся саме футболом не стало ні для кого несподіванкою. Зізнаюсь, що тоді мені дуже подобався Андрій Шевченко, пригадую, що у мене була навіть футболка "Мілану" з його прізвищем.
- Розкажи, як розпочалася спортивна кар'єра?
Скажу, що футбол і справді мені подобався завжди, навіть тоді, коли ми просто грали на асфальті і замість воріт у нас було каміння. Згодом друзі порадили піти в ДЮСШ. Якщо чесно, спершу я дуже хвилювався, думав, що потрібно здавати якісь іспити, але все виявилося значно простіше (сміється - авт.). Отож, спершу я грав у великий футбол, довго шукав себе, а потім опинився і в Івано-Франківську - в "Урагані-2". До речі, починали разом з Михайлом Зваричем.
- Розкажи про свою родину. Як рідні ставляться до твоєї професії?
У мене типова сім'я: мама,тато,сестра і я. Сестра любить займатись спортом, і, хоч вона молодша за мене, завжди мені допомагає. Але в моїй родині ніхто не пов'язаний зі спортом на професійному рівні, навіть я за освітою спеціаліст з менеджменту організацій і адміністрування. Втім, всі в сім'ї ставляться до моєї професії позитивно, я завжди відчуваю підтримку з їхньої сторони. Були такі складні періоди, коли я ніде не грав, я особливо відчував любов своєї родини. Бувало, що навіть "піднімали" мене і нагадували за пробіжку, щоб я тримав себе у формі. Зараз дуже сумую за рідними, так як нагода бачитися випадає не так часто, як би цього хотілося.
- Ти - щаслива людина?
Я радію життю, і намагаюся у всьому шукати позитив. Тому так, я щаслива людина. Звичайно, що бувають і невдалі моменти, але я щасливий, що займаюся справою, яку понад усе люблю - граю у футбол. Це сенс мого життя. Кожна гра - це для мене свято, насолода. І взагалі я вважаю, що треба максимально проникатися тим, що робиш, і отримувати від цього максимум задоволення.
- Честь "Урагану" ти захищаєш під восьмим номером. Що для тебе означає це число?
Спочатку я грав під номером "13", але згодом, коли випала можливість, я змінив його на "8". Символізує вісімка безкінечність, тож сподіваюся, що з цим номером мені щаститиме.
- Розкажи, як проводиш вільний час?
Намагаюсь приділяти його собі та своєму вдосконаленню. Також дуже люблю дивитись фільми, подобаються мені різні жанри. Зокрема, нещодавно вкотре переглянув "Гладіатора".
- Хто є для тебе прикладом для наслідування? На кого рівняєшся?
Мене захоплює дуже багато футболістів, зокрема - Мессі, Роналдо, Неймар, Азар. Вважаю їх одними з найсильніших в цій справі.
- Якій кухні надаєш перевагу? Чи готуєш сам?
Дуже подобається мені японська кухня. І, звісно, люблю українські страви. Сам можу приготувати щось простеньке, щоб швидко перекусити (сміється - авт.).
- Секрет успіху від Тараса Рудавця?
Насамперед треба вірити у свої власні сили, завжди надіятися на Бога. А, щоб стати найкращим треба багато працювати над собою.
- І насамкінець - твої побажання вболівальникам "Урагану"
Хочу побажати терпіння, щоб ви не втрачали віри у нас, і завжди тішили нас своєю підтримкою. Звичайно, мирного неба над головою, і удачі у всіх ваших починаннях.
Розмовляла Тетяна КОЛИБАБ'ЮК, фан-клуб "Ура-Фан"