У лісі бачу я намет
і це вже став мій ключовий момент.
Однострій вдома з вішака я зняв
і у наплечник свій поклав.
У лісі щогла вже стоїть,
на щоглі синьо-жовтий майорить.
І чую зранку гучний свист з гори –
це значить, що почались всі…
ТабОри-бОри-бОри-бОри-бОри-таборИ
Це таборИ…
Слова: Тарас Іщик
Музика: Adriano Celentano “Amore No”
Перш ніж щось розповісти про пластові табори, слід навести короткий словничок термінів, без яких буде практично неможливо зрозуміти про що йде мова. Дуже короткий словничок, обіцяю:
- Пласт – Національна Скаутська Організація України, заснована у 1911 (хоча самі пластуни ведуть відлік від символічної дати першої пластової присяги – 12 квітня 1912 року);
- Скавтинг – усесвітній самовиховний рух молоді, започаткований на початку ХХ століття британським генералом у відставці Бейденом Пауелом. Дослівно – «розвідники», «слідопити»;
- Пластовий табір – формат реалізації самовиховної моделі та перевірки самозарадності пластуна. Своєрідний підсумок річного навчання, тімбілдинг і поглиблений курс навчання;
- Провід табору – сукупність пластових волонтерів, що здійснюють загальну підготовку, формують програму і відповідають за її реалізацію;
- Бунчужний – спеціально навчена людина, яка і видає оті звуки свисту, згадані у пісні. Свистки – то є система сповіщень на таборі;
- Щогла – дерев’яний (найчастіше) флагшток, довга жердина для прапора/прапорів, неодмінний атрибут пластових таборів, біля якого відбуваються як мінімум два щоденні ритуали – відкриття і закриття дня;
- Однострій – пластовий (скаутський) стандартизований одяг, започаткований ще на початку ХХ століття й уніфікований у 20-х роках, та складається з головного убору, хустки, сорочки, шортів, паска, гетрів та черевиків. На однострої пластуни носять відзначки таборів, спеціальні значки умілостей (відображають набуті компетенції) та відзнаки свого статусу, інші нагороди;
- Першун_ка – перший чи перша у рейтингу учасників. Заохочуються ініціатива, активність, дисципліна і виконання поставлених доручень.
Щороку, окрім «ковідного» 2020-го, ПЛАСТ-НСОУ проводить десятки таборів по всій Україні й світі. Цей рік дозволив організації нарешті відновити традицію «нормального» пластування.
Що ж то таке, ті пластові табори, розберемо далі.
Кожен пластун/пластунка упродовж року проходить своєрідне навчання, згідно «дорожної карти» – чіткого переліку знань, умінь та навичок, що відповідають його вікові, які має здобути за відведений час. Звісно, можна пластову пробу (так називається цей документ) складати і значно довше, але цим юнак чи юначка самі обмежують собі доступ до пластових таборів, на які можна потрапити лише маючи певний рівень пластових компетентностей. Як бачите, так і працює система самомотивації і самовиховання учасників.
Пластовий табір – то далеко не відпочинок у класичному розумінні цього слова: ні учасники, ні організатори, не мають вільної хвилини аби повалятися пузом догори, програма є насиченою і спрямованою на максимальний результат, життя проходить у динаміці від «вставання» до «нічної тиші».
Пластові табори бувають умовно стаціонарні (знаходяться на одному місці, звідки відбуваються радіальні туристичні виходи, куди ж без них) та мандрівні.
Також виділяємо табори:
- курінні (туди їдуть учасники одного структурного підрозділу – куреня), метою яких є «прокачати» навики і дати можливість здобути уміння, що потребують життя на природі;
- міжкурінні, станичні чи окружні – учасниками стають відповідно пластуни кількох куренів, станиці (міста) чи округи (області);
- крайові – табори загальнодержавного масштабу, вони найчастіше є спеціалізованими. Наприклад, «Легіон» - військового пластування, «Світанкові віхи» - історичної стилізації, «Метаморфози» - мистецький тощо;
- міжкрайові – фактично міжнародні з’їзди пластунів, приурочені до визначних подій, як, до прикладу, 100-річчя Пласту у Львові в 2012 році.
Провід кожного із таборів ставить чіткі обмеження до відбору учасників. Ці критерії є відомими заздалегідь і часто потребують виконання дотаборового завдання, мають вікові обмеження. Тому випадковим людям на них потрапити практично неможливо. Також крайові табори є спеціалізованими і туди їдуть зацікавлені саме цим напрямком пластування учасники.
Спільними для усіх таборів є пісні, багато пісень, власна творчість і посиденьки коло вогню таборової ватри (якщо так можна назвати проведення часу, де ти «сидиш» у прямому значенні цього слова лічені хвилини). Все це у сумі створює «чар пластування» – єдине словосполучення, якому неможливо дати визначення. Його треба відчути аби зрозуміти.
Кожен захід має свою легенду. От, як приклад, розглянемо що ж надумали курені ч. 56/59/70, які організовували з 2 до 12 липня табір «Місія (не)можлива». Думаєте вони почали наслідувати Д. Борна? Усе складніше і набагато цікавіше!
Для однієї місії на Марсі NASA ніяк не могла знайти добровольців, доки… «…надійшло повідомлення від українських пластунів, які на чолі з доктором Олександром Тисовським були готові взяти на себе цю почесну місію. Після довгих трьох місяців підготовки космічний корабель «СКОБ» відправився у відкритий космос. Учасники експедиції повідомили, що при вильоті з орбіти Землі їм надійшла інформація про те, що за ними йде слідом ворожий космічний корабель, який теж хоче заволодіти загадковою скринею. Пластова експедиція вирішила повести ворожий корабель за неправильними координатами, не давши їм можливості дізнатись місцезнаходження скрині. Зрозумівши, що летіти на Марс небезпечно, бо таким чином вони покажуть шлях до скрині чужим кораблям, команда пластунів вирішила за допомогою чарівного хронографа відправитись по різних країнах в різних століттях і знайти частинки чіпу, за допомогою якого можна потрапити на Марс.
Знайдіть заховані частинки чіпу, подорожуючи за допомогою чарівного хронографа по різних країнах світу. У кожній країні нас вас чекатиме представник «NASA», який уже підготував для вас завдання. Тільки виконавши його, ви зможете отримати потрібну частинку чіпу. Тому не гайте часу і нумо вперед! Доведіть, що ця місія є можлива!» (цитата з таборової книги).
Таборова легенда щороку змінюється, що робить кожен з них неповторним і оригінальним, дає можливість проявити свій креатив організаторам і учасникам. Та й нецікаво щороку «літати на Марс», врешті...
Учасники експедиції на Марс (через село Блюдники, Галицького району, де був головний терен), вивчали традиційні для пластового табору першу медичну допомогу, сигналізацію, картографію, природознавство, астрономію, а також вчилися в'язати вузли, куховарити, виготовляти все необхідне з природних матеріалів, демонстрували вміння давати собі ради у природі й працювати у командах.
Як зазначає в.о. коменданта Роман Стасюк, варто «відзначити процес самовиховання та великої праці над собою усіх учасників! Кожен юнак та юначка щодня ставали кращими завдяки своїй силі духу, прагненню пізнавати нове та вишколювати себе.
Ми повністю поринули в легенду і стали справжніми експедиторами-астронавтами, які знають багато про різні країни світу, готові досліджувати космос та довели, що Місія нашого табору таки можлива!
… цей табір точно увійде в історію станиці Івано-Франківськ та стане ще одним теплим спогадом, який єднає у міцній пластовій дружбі три легендарні курені: 56-й ім. М. Рудницької, 59-й ім. С. Ленкавського та 70-й ім. О. Кобилянської!» (зі звіту коменданта, узято за згодою автора).
Практично в ті самі дні, 1-12 липня, у селі Кліщівна на Рогатинщині, відбувався міжкурінний табір «Скарби героїв», комендантом якого була Наталія Пилипів. Тут легенда табору полягала у пошукові артефактів різних націй, що проживають поруч із нами. У легенду добре вписувалися як звичні пластові заняття, так і, наприклад, майстер-клас із гончарства.
Кожна нація має також свої скарби нематеріальної спадщини. Все це в сукупності творило набір цікавинок. Учасники мали їх знайти та засвоїти. От, до прикладу, на свято Купала дівчата навчилися плести віночки, а хлопці – виготовляти Морену й Купайла, а всі вони на ватрі познайомилися зі звичаями та обрядами цього головного літнього свята.
.jpg)
Особливістю даного табору була широка географія – на Опілля приїхали гості з Бесарабії – пластуни станиці Балта (Одещина). Учасники відвідали також місця, пов’язані з історією наших визвольних змагань, адже Рогатинщина – славний повстанськими традиціями край.
Відвідали таборовики фестиваль партизанської пісні «Чорна вишиванка», що традиційно проходив на перехресті трьох областей (Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської) – на хуторі Кулеби біля с. Нараїв.
.jpg)
Замість післямови
До речі, а що ж таке, отой «чар пластування»? Запитали і почули:
Роман Стасюк: "…Він захований у пекучому сонці, яке заважає під час виконання таборових робіт на користь усій таборовій спільноті, чи в пісні при ватрі, чи у моменті, коли розумієш, що зміг те, що ніколи б в житті не спробував вдома.
Чар пластування і є інструментом самовиховання, про яке ми так часто говоримо в Пласті. Саме чар заворожує і змінює тебе, заставляє «усю працю й невдачі, всі злидні й недолю приймати як завдання Великої Гри», як ми співаємо у Пластовому обіті після заприсяження нових учасників організації".
Наталія Пилипів: "Те, що діти кричать «АААААА» при кожній зустрічі. Зірки на небі при ватрі. Друзі…"
Іван Зварчук: "…У першу чергу – це вихід із зони комфорту, коли починаєш цінувати те, що зазвичай є буденним. Розумієш і насолоджуєшся простими речима. Ти їси печенько, яке у магазині ніколи б не купив і від нього отримуєш задоволення (обоє сміємося)".
Помітили? Всі асоціації на словосполучення – про табори і їх післясмак.
Хочете відчувати як це працює? Долучайтеся до Пласту!
Зробити це легко: https://www.plast.org.ua/join/
Фото надані проводом згаданих у тексті таборів та публікуються за їх згодою.
