З листопада 1912 р. по березень 1913 р. у Станиславові вирувала справжня «епідемія» пожеж. За цей період місто пережило аж 18 випадків загоряння, переважно на стрихах будинків у різних районах міста.
Деякі з них трапилися в один і той же день. У місті наростала паніка, адже в той час люди дуже боялися пожеж. Багато будинків зазнали серйозної шкоди, не одна родина втратила майно. Містом ширилися неймовірні чутки про розбійників-підпалювачів, а поліція довший час марно полювала на таємничих зловмисників.
Але справжній шок у міста був ще попереду. Виявилося, що вся ця паніка і збитки спричинені… дитячими пустощами. Пожежі в місті влаштовували хлопчаки, яким ще не виповнилося навіть 14 років – брати Ян і Станіслав Гладиші та їхній товариш Юзеф Литанюк.
Вони охоче зізналися в скоєному, не відчуваючи жодної провини й навіть хизуючись своєю сміливістю. Проте в малолітніх підпалювачів були доросліші «вчителі» – Неслуховський і Лаґан, хлопці п’ятнадцяти й шістнадцяти років. За спонукання до злочину суд присяжних засудив Неслуховського до трьох років тюрми, а Лаґана виправдав.
Справу ж самих малолітніх підпалювачів розглядав станиславівський повітовий суд.
Підготувала Олена БУЧИК, ЗК