«Неодноразово громадськість м. Станіслава через пресу, на зборах і зустрічах з депутатами міської ради піднімала питання про необхідність спорудження в місті водного басейну, де б могли зайнятися улюбленою справою аматори водного спорту – греблі, плавання, водних ігор.
В години дозвілля і в недільні дні трудящі бажали б культурно відпочивати на його піщаних і зелених берегах», – писала на початку 1954 року обласна газета «Прикарпатська правда». Голос трудящих було почуто…
Міський комітеті КПУ разом з виконкомом міськради утворили комісію із розробки проекту і будівництва великого водного об’єкта. Він розмістився в районі тодішнього стадіону «Динамо» (нині – «Наука»).
Довжина басейну (саме так спершу називали міське озеро) мала сягати одного кілометра, але насправді вийшло більше – 1 100 метрів, ширина – 300-400. За розрахунками дзеркальна поверхня складатиме площу 36 гектарів, а середня глибина водоймища – 3-3,5 м.
Озеро мало розміститися на заболоченій території, через яку протікала річка Млинівка. Обсяг робіт був чималенький: потрібно було вийняти і укласти в дамбу майже 100 000 кубометрів грунту. На найважчих роботах планувалося задіяти такі нові на той час механізми, як бульдозери, скрепери, грейдери, катки…
Водночас мало не щодня тут висаджувався десант працівників місцевих підприємств, навчальних закладів та установ. Якщо вірити радянській пресі, то 6 квітня 1954-го на будові працювало аж 850 чоловік з 15-ти організацій. Водночас на організацію робіт такої маси людей було чимало нарікань…
Планувалося, що нове озеро заповнять водою вже за кілька місяців і влітку мешканці міста зможуть у ньому купатися. Однак такі терміни були нереальними… Урочисте відкриття водойми відбулося 26 червня 1955 року.
За повідомленням обласної газети на берегах водойми було висаджено п’ять тисяч дерев і 95 тисяч кущів, у що, правда, не дуже віриться. До послуг відпочивальників було 18 прогулянкових човнів, дитячий і дорослий пляжі, а для спортсменів – окремо обладнаний басейн.
З тих пір на міському озері мало що змінилося…