Стрімкий науково-технічний розвиток людства створює багато речей, які швидко виходять з ужитку. Сьогодні у світі з’явились профільні звалища, на території яких накопичується певний вид "сміття": літаки, танки, кораблі, автомобілі, поїзди.
Неабияке враження справляє стоянка «залізних птахів» у США. Кладовище військової авіаційної техніки площею понад 6500 га знаходиться на авіабазі Девіс-Монтен у місті Тусон у штаті Арізона. Для близько 4400 літаків, вертольотів і апаратів космічного призначення це місце у пустелі стало останньою стоянкою. Сухий клімат перешкоджає корозії металу, а твердий грунтовий шар дозволяє розміщувати повітряні судна прямо на землі, не витрачаючи кошти на асфальтовані майданчики.
Авіабаза, яка офіційно називається «309-а група з обслуговування та ремонту аерокосмічного обладнання», займається збереженням техніки, яка використовувалася Військово-повітряними силами США протягом 67 років. Деякі літаки знаходяться «під опікою» національних музеїв, а іншу техніку розбирають на деталі, знищують або продають іншим країнам. Є на авіабазі і військові літаки, які можуть бути знову введені в експлуатацію. За останні 25 років приблизно одна п'ята частина літаків, що знаходяться на «кладовищі авіаційної техніки», знову піднялася в небо. До речі, вартість цих «експонатів» становить понад 37 млрд доларів.
Кладовище танків на Харківському танкоремонтному заводі не передбачає другого шансу для «постояльців». На майданчиках підприємства накопичилося понад 6,5 тисяч одиниць військової техніки.
Т-64, Т-72, Т-80 – тут є все для фанатів історії і танкобудування.
Під відкритим небом ржавіють і руйнуються старі списані пожежні машини, які звозять на це кладовище з усього Лос-Анджелесу.
У Кувейті знаходиться найбільше звалище старих шин. Недалеко від міста Сулайбія наразі зберігається понад 7 млн автомобільних покришок, які довгий час звозили з сусідніх країн.
Друге за величиною місто у Мавританії – Нуадібу – стало останнім пристанищем для старих кораблів. Звалище утворилось на місці вантажного порту, побудованого у 1960-х роках. Після занепаду рибальського промислу, держава зайнялася видобутком залізної руди, а кораблі залишила напризволяще.
Протягом останніх 30 років сюди звозилися кораблі з Африки і Європи. Сьогодні у Нуадібу ржавіє понад 300 суден. Проте нещодавно Євросоюз заявив про намір фінансувати програму переробки старих кораблів.
На південному заході Болівії знаходиться пустеля, в якій ржавіють і поступово руйнуються більш ніж 8 тис. поїздів.