Група дослідників “Urban Exploration Ivano-Frankivsk” публікує свої враження від подорожей містом та областю.
Пропонуємо прогулятись головним магістральним каналізаційним колектором.
Прогулюючись через міст з Пасічної до центральної частини міста, з правої сторони, в дамбі, можна побачити невелику продовбану дірку.
З цього місця, при сильних зливах, з каналізаційного колектору надлишки рідини мають витікати в річку. Якщо заглянути всередину – можна побачити колектор квадратного типу, а також відчути не дуже приємний сморід.
Колектор на третину замулений і приходиться йти зігнувшись. Пройшовши певну відстань – можна побачити, що колектор закінчується переходячи в трубу, приблизно, метрового діаметру.
Якщо пролізти по цій трубі – ми попадаємо в продовження квадратного колектора. Нова цегляна кладка біля труби – це сліди оновлення колектора, яке було пару років назад.
Знову “старий, добрий” квадратний колектор.
Історична частина колектора, яка цікавила нас найбільше, дуже засмутила, тому що була затоплена фекаліями. Попробувавши пройти по ньому я ледве звідти вибрався – ногу затягувало вниз.
Здавалося, що ніби все. І більше нічого цікавого не буде. Але поруч ще була перепадна камера з якої рідина текла з міста на очисні споруди в Ямницю.
Ось так вона виглядає з труби аварійного зливу.
Течія тут буває досить сильна, а дно слизьке. Тому треба бути особливо пильним і обережним – якщо послизнутися і впасти – піднятися на ноги дуже проблематично і може призвести до трагічних наслідків. Звідси, також, йде труба в напрямку до історичного колектора. Туда і рухаємося.
Через деякий час промінь ліхтаря освітив “вихід” з цієї труби. Ми опиняємося в продовженні історичної частини. Забутовка веде до тієї непрохідної частини колектора, про яку писалося на самому початку.
Біля стінок було щось подібне на прохідні бортіки. Але йти по ним було не зручно – висота колектора в два метри дозволяла йти нормально тільки по його середині.
Досить рідко, але зустрічалися люки, як над головою, так і в стінах. Постійно було чути як по ним їздять машини і, через це, вилізати там на поверхню було неможливо.
Досить часто зустрічалися різноманітні труби врізані в колектор. З деяких текла вода.
Приблизно через 600 метрів зустрівся перепад рівня води. Глибина після нього сягає майже до пояса.
Саме після цього перепаду зустрічаються найбільш цікаві елементи колектора. Це сходи на поверхню.
Вони ведуть до люка, але вилізти через нього нам теж не вдалося б – по ньому, як і по всіх інших, досить інтенсивно їздили машини.
Далі основний колектор розходиться на два менших.
Ліва вітка колектора. Йти дуже не зручно – по краях були бортіки, а по центру вузький і слизький жолоб. Та ще й течія досить сильна.
Відзнявши все, що було можливо – вертаємося назад так само, як і прийшли – на жаль іншого виходу знайти не вдалося.