Днями на Закарпатті зафіксували три випадки захворювання на дифтерію, а крім того, 12 аналізів студентів, які контактували із хворими, показали позитивний результат. Загалом 15 людей госпіталізували в Ужгородську інфекційну лікарню. Ще один хворий – 9-річний школяр у Києві.
Нагадаємо, дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом та характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) і явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем. Факторами передачі також можуть бути й предмети побуту (посуд, іграшки).
Захворювання може проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання. Збудником цієї хвороби є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників. У зовнішньому середовищі вона може зберігатися до 15 діб, проте за умов кип’ятіння та 1% розчин сулеми її можна знищити через 1 хвилину. Джерело інфекції – це хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, яка виділяє токсигенні штами збудника. Інкубаційний період захворювання триває від 3 до 10 днів.
Дифтерію називають більш небезпечною хворобою, ніж кір. За статистикою, 50-100 випадків із 1000 закінчуються летально. Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих (кожні 10 років).
Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1-1,5 років не гарантує захист від інфікування та захворювання, але захворювання у правильно щеплених буде протікати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію. Для попередження розповсюдження захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв. Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та веде до зниження захворюваності.
Наразі, за інформацією МОЗ, в Україні низький рівень охоплення щепленнями від дифтерії – 70% вакцинованих дітей, а ось відсоток дорослих, які зробили ревакцинацію, ще нижчий. У 2018 році, за даними лікарів, кожен другий дорослий не зробив необхідного щеплення. У такому випадку їм потрібно провести триразову вакцинацію АДП-М. При цьому, друге вакцинування має відбутися не менше ніж через 30 днів, а третє – через пів року.
Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/або обтурації дихальних шляхів, наявністю та характером ускладнень, супутніми захворюваннями та приєднанням вторинних інфекцій.
Захворювання на дифтерію може мати такі прояви: біль у горлі; підвищена температура, лихоманка, набряк слизової оболонки ротоглотки; наліт на мигдалинах сірого кольору; охриплість голосу; набряк шиї; збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Щодо ускладнень, то пережита хвороба може призвести до блокування дихальних шляхів, міокардиту (пошкодження серцевого м’яза), ураження нервової системи (параліч дихальних м’язів), інфекційно-токсичного шоку, нефрозонефриту.
Слід зазначити, що дифтерія – це не та хвороба, яку можна перенести «на ногах». Якщо ви помітили ознаки, то не легковажте начебто це звичайна застуда. Також не варто лікуватися вдома. Обов’язково зверніться до лікаря. Чим раніше встановлений діагноз, тим вищі шанси на одужання.