У листопаді 1901 р. містом кружляли чутки про вбивство, яке начебто сталось у вірменській церкві (нині Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці УАПЦ).
Розповідали, що жертвою став органіст, який працював у цьому храмі. Церква стояла зачинена, що, здавалося би, цілком підтверджувало поголоски. Насправді ж сталося ось що.
Восени 1901 року у храмі активно велися відновлювальні роботи, зокрема реставрували фрески і стінний розпис. До цих робіт було залучено львівського художника Юліана Крупського, який раніше навчався в академії у Мюнхені. Художник невідомо з якою метою тримав у захристії револьвер. У жовтні він закінчив роботу, а про зброю благополучно забув.
Згадав він про револьвер лише 21 листопада і близько сьомої години вечора послав по нього хлопця, 17-річного Миколая Паскара. Юнак не знав, що револьвер заряджений, і йому прийшла охота погратися.
Він жартома направив зброю на органіста Юзефа Інґлота, який займався наповненням кубків для причастя. Револьвер вистрілив, і куля влучила органістові у лицеву кістку, якраз під оком.
Непритомного Інґлота відвезли до шпиталю, де виявилося, що рана досить серйозна, і поранений, імовірно, залишиться без одного ока. І хоч ніхто не помер, але в церкві пролунав постріл, а отже, храм було осквернено насильницькими діями. Через це висловлювалися пропозиції його повторно освятити.
Газета «Кур’єр Станиславівський» від 24 листопада 1901 р.
Підготувала Олена БУЧИК, ЗК