Історія розвитку цивілізації та самого культурогенного симулякра в хвилях тотального та прогресуючого модифікованого Модерну має певні якісні ознаки й характеристики. Зараз у нас є напрацювання саме в дискурсах модерну, в концептуальному полі чи зкажімо суто асутольно сучасному й навпаки, що є саме цікавим, так це присутність Інерціально Нового Іншого. Мені не вдалося ще глибинно ознайомитись із феноменом Іншого та його при-сутності, але зустрічаю в психології окремих суб'єктивних гештальтах, парапсихології та зокрема в психоаналітичних дослідженнях Лакана.
Найбільше, звісно, в Лакана, тому що він не відносив себе до філософів та закцентований був на аналітичному спектрі та дисциплінарних методологіях. Відповідно, самі дослідження Лакана є настільки цікавими, що можливо саме з нього , з його морфологій та досліджень, можна вистежити якою все ж таки буде культура майбутнього і чи буде взагалі. Звісно, відбудеться мутагенна парадигма, відбудеться в формі каузального мета-тексту чи іншої-над-природи, до того ж суто "темного" характеру й зникне чи вибухне, або ж просто утилізується в підвалинах не-свідомого Воно...
Це вже відбувається, але при-сутність темної матерії в різних дискурсах є просто іноноваційно призабутим чи просто буденно непоміченим, рецептура одна: розкласти на дрібні частини, дати окремим частинам окремий досвід й підтекст, іронія загального штибу чи сакраменталізація; від чого це залежить- від уподобань та активності окремих спільнот, таємних чи лигітимно дійсних.
Отже, іронія та сарказм є тим самим спектром за-гравання, як і нехтування привселюдне та тотальне усіляким сокровенно сакралізованим: можливий пошук та бажання віднайдення Нових змістів та сенсів й Нового Розташування речей. Це методи Бадью й Деріда, новий сенс , як пошук нової функціональності, бо філософією потрібно користатись, вона не може бути математичною преамбулою чи чистим абстрактним симулякром. Новий сенс знаходиться в відповідно новому положенні в взаємодіях із складовими Нових Явищ, які можуть мати природній чи , скажімо, штучний характер - це вже не так суттєво, бо важливим є " що далі" і " який буде пост-пост".
А перспектива є прозоро зрозумілою в аспектах єднання різних медія та можливості розгортання інтернет стихій. Звісно, сам інтернет портал з самого початку все ж таки мав на меті суто Транспорту місію, так, як і свого часу Геометрія мала на меті єднати дві крапки в просторі, а модифікувалась в Геометрію частинок й їхнього міждисциплінарного подрібнення на мультифункціональність.
Але, маємо те , що маємо і при-сутність Новітнього є , звісно, добрим знаком і недобрим одночасно, бо Новітнє породжує над-новітнє й різні під-новітні Контенти. До того ж Інтернет не просто транс-портує мільярди інфоконтентів в міжконтентні дискурси і гіперпосилання, є небезпека появи Самостійного Контенту, який в свою чергу стане "антисоціальною" де-програмною конструкцією й вичерпає себе в аспектах Депрограматора. Небезпечна генеза , як і будь-який онкогенезис, але маємо надії, що від Інтернету можна від'єднатись......
І не вмикати, нехай збожеволений контент знайде своє самознищення.
Отже, інтернет та медіа портали, як і самі форми візуалізації та метанаративу/ вже сама візалізація заперечує наратив, а їхнія співпраця та взаємопроникнення породжують дива/, не виправдовують Магії Пост -загравання. Всеодно має місце суто цивілаційне, суто революційне Новітне для всезагального пливу історій та епохи: єдине питання "чи є це потрібним" і що врешті з тим робити. Збирати та консервувати в сотнях терабайтах пам'яті і тільки Магія випадковості відкриє двері Новітнього розуміння Буття-Життя-Дійсності.
Вже саме користання словами є обережним й акуратним, бо кожне окреме слово підтягує тисячі старих-нових змістів-сенсів та образів. Мозок треба чистити. Підвалини варто вичищати. Але наш Досвід має приховуватись в дивному нейросплетенні й заявляти про себе в певний час в відповідній ситуації... Модерн й структуралізм й постстуктуралізм, навіть, якщо ми в суто дискурсійному контексті задекларуємо, скажімо, феномен Символічний конструктивізм або ж символічний квантовий деконструктивізм - це знову ж таки приклади " мовленневого загравання" та грою Стилів чи аспектів жанровості/ це преамбули Інгардена та Жижека/, до того ж геній Жижека пише одну книгу в рік, й поштовх думок та їхнє роззгалуженняв суто міждисциплінарних аспектах є дивовижно цікавим...до того ж в дослідженнях кіно, можливо Чорний квадрат і є візуальним доксзом смерті не тільки мистецтва, Бога, автора, а появі нових Змістів й пост-змістів, а ми в свою чергу маємо дати раду. Якщо мистецтво померло ще за часів Гегеля, задекларовано Ніцше, тоді Квадрат, як прообраз Кіно є останньою формою Діяння.
Над цим якраз і думав Дельоз і врешті зрозумів, що кіно має бути інтерактивним й люлина з часом матимиме можливість Бути в кіні й міняти хід сюжетів та кульмінацій. Це знову ж таки загравання із окремими аспектами, а реальне диття відходить на далекий план. Дійсне життя втрачає дійсний сенс. Це дійсна проблема