Серед поезій на Вашій домашній книжковій полиці обов`язково має бути збірка «Експресії» авторства Володимира Присяжнюка. Якщо її там ще немає, то саме для Вас написана ця стаття. А якщо ж у Вас ще немає такої полиці, то тим паче все залиште і читайте далі.
Ця стаття написана не стільки для тих, хто вже знайомий із творами Присяжнюка, як для тих, хто їх ще не читав, не полюбив, а то й взагалі не дружить з поезією за браком чи то часу, чи то навику. Як чудово могло би бути, якби в домі у Вас було спеціальне місце, всього лише одна полиця з книгами, а в них — вірші, вірші, вірші... І полиця та не десь далеко «в третій хаті», а тут, за крок від кухні. І не просто полиця, а ніби підписана, спеціально призначена (як буває в бібліотеці, пам’ятаєте? «Письменники рідного краю»)... От би в себе вдома мати таку поличку з віршами поетів рідного Прикарпаття! Без сумніву, на ній займе своє незамінне місце книга «Експресії» Володимира Присяжнюка. І рано-ранесенько чи пізно ввечері, коли в домі ще або вже тихо, знайти хвилинку, тривалістю з горня трав’яного чаю, щоби на трохи «вимкнути» себе з мережі і поблукати сторінками «Експресій», вибрати і прочитати щось для себе, для тогочасного настрою, для потреби душі. Кілька таких сеансів — і стає очевидним, що в пошуках антидепресантів, способів душевної поживи чи перезавантаження, оцей, читально-поетичний,— найвірніший і найдієвіший, в усіх смислах. Вам навіть з часом захочеться доповнити свою полицю і рештою збірок Присяжнюка («Тобі сюди, Алісо!» і «У середмісті моєї пам’яті»), щоб зібрати поета, так би мовити, у всій повноті.
«Промайнуло, мов вітром війнуло,
І затихло в пастельності барв...
Ти для мене — не просто минуле
У промінні негаснучих фар.»
Читаючи будь-яку поезію, неминуче єднаєшся дивним способом з її автором і набираєшся його емоцій, його якостей, його сили (чи навпаки слабкості). А від творів Володимира Присяжнюка набираєшся спокою. Хоча творче кредо поета — «Не зупинятись!», але в житті його характер видається сповненим миру, простоти, ясності та розміреності. І це передається читачу. А ще коли натрапите на рядки, які начебто про Вас написані, то на серце ляже відчуття втамованості, полікованості, оздоровлення.
«Ви в мене є — далека і далеко,
Ну й що з того, що Вам я не близький?..
Вам в чужину несе лелечий клекіт
Мій поцілунок, ніжний і тремкий.»
Книга «Експресії» вперше потрапила мені до рук, як би то дивно не виглядало, на творчому вечорі Богдана Томенчука — на презентації його збірки «Дві джезви», минулої осені. Пишна зала «Ромашкана» була, як зазвичай у Томенчука, переповнена людьми та емоціями, і в музичних паузах я виходила на ресторанну терасу, щоб трохи вдихнути осіннього вечірнього повітря. Звернула увагу на високого мужчину, одягненого в Urban-стилі (джинси, кепка, рюкзак на плечі), який безперестанку курив, ходив терасою з місця на місце і писав щось у своєму телефоні. Здавалось, що його заняття для нього дуже важливе, хвилююче, що він бореться з емоціями, намагається їх приборкати, відігнати і йому це насилу вдається. Я мимоволі ніби спостерігала його внутрішній двобій. Нарешті, в третій музичній паузі, коли я знову вийшла на терасу, цей дивний незнайомий чоловік з телефоном в руці підійшов прямо до мене і сказав: «Знаєте, я щойно написав вірша. Послухайте. Я вам його прочитаю...»
І в цьому — весь Присяжнюк (як з’ясувалося пізніше — це був саме він): безстрашний і простий, ясний і незрозумілий, філософ і дивак, наполегливий і ненав’язливий, закритий і відвертий. Вже тоді, при першій зустрічі, він повністю відповідав тому образу експресивного романтика, поета простої душі та творчої дивини, яким його описують в численних інтерв`ю. Спеціально для цієї статті я випросила в поета кілька рядків з того вірша, написаного на вечірній осінній терасі, і який, до речі, ще ніде ні разу не публікувався:
«Він понурився і, повернувшись, насліпо почовгав
У самотність сумну, зледенілу — як зранений стерх...
Намагатися марно звести хоч би щось із нічого,
Бо на голому камені навіть бур’ян не росте.»
Володимира Присяжнюка можна сміливо назвати одним із найбільш гастролюючих поетів Прикарпаття. Його стрічка Фейсбуку не втомлюється розповідати про нові і нові презентації, творчі зустрічі, географія яких зовсім не обмежується контурами нашої області (родом поет із Чернієва Тисменицького району). Присяжнюк — лицар поезії, який заслужив свого читача, здобув його, відвоював. Він є прикладом відданості обраній справі. І як кожна відданість підтверджується жертовністю, так і поет відкладає всі свої життєві клопоти заради можливості та нагоди зустрітися з читачем. Вже проведено десятки презентацій «Експресій» і ще десятки заплановано, але відкладено через карантин. Тому по його завершенні поцікавтесь, коли у Ваше містечко планує завітати поет, чи не з`явиться у Вас нагода пізнати його ближче. І переконаєтесь, що зовсім по-іншому читаються вірші, якщо Вам доводилось бачити і чути їх автора.
«Я для тебе знайду підсніжники
На галявині пізнього січня —
Білі квіти на білому ліжнику,
Диво з див, притягально-магічне.»
Поет Присяжнюк подбав, щоб у кожній районній бібліотеці нашої області були його книжки, і навіть по кілька екземплярів. Це теж один із варіантів познайомитися з творчістю автора — прийти в бібліотеку. Та найдієвіше для душі — мати вдома книгу свою, непозичену. Тим більше, що придбати її не складно. Думаю, для цього достатньо лише написати в мережі Фейсбук Володимиру Присяжнюку (або надіслати листа йому на ел.пошту volodprys@meta.ua ). Реагує він миттєво, радо відповість Вам та допоможе придбати будь-яку з його книг. Кожна і з них стане окрасою Вашої домашньої книжкової полиці, однією лише обкладинкою створить неповторний колорит та атмосферу в домі. А якщо ж і наповнення сторінок оздоровлює душу, то ці прості доступні і випробувані на собі ліки я рекомендую кожному, хто здатний впустити поезію в своє серце.
Книга Володимира Присяжнюка таки помічна, бо лікує від стресовості, суєтності, самотності, смутності, статичності, сутнівності та сумнівності.
«Серед статечності світу —
Сутності сховане сяйво...
Слабне сполохане світло —
Стомлене сонце сідає.»
Мар’яна Гутич
Читайте також:
“Дві джезви”: Богдан Томенчук презентував свою нову книгу поезій (ФОТО)