Переселенці із Донбасу: Бандерівці - це стереотип, усі люди - одинакові

 

 

Зібрали найнеобхідніше, купили квитки на потяг і вирушили в Івано-Франківськ. Так розпочалася нова історія молодої пари з Донецька, яка вже півроку мешкає на Прикарпатті.

 

Треба було їхати…

«Ми не планували переїжджати саме в Івано-Франківськ, але знали що потрібно кудись їхати» - так говорить 22-річний Костянтин, який разом із дівчиною Людмилою на початку серпня  стали одними із десятків тисяч українців, які сьогодні змушені носити статус тимчасово переміщених осіб. Молоді люди жили цілком типовим життям – навчання, робота, плани на майбутнє. Про те все змінилося в одну мить.

 

«Ми з Донецька – там народилися і виросли. В Івано-Франківськ ми приїхали на початку серпня. На той час бомбили тільки окраїни нашого міста, але неспокій вже відчувався всюди. Не було роботи, не було за що жити, тому ми були змушені їхати, шукати щось інше», - розповідає Людмила.

 

Контактів із волонтерами донеччани не мали – в Івано-Франківську не були жодного разу. На той час на Прикарпаття вже переїхали їхні знайомі, за порадою яких, молодята і прийняли рішення їхати саме сюди. Втім, вони знали, що справиться, бо долають труднощі разом.

 

У молодих людей вдома залишилися рідні. У Костянтина - бабуся, мама та молодший брат, у Людмили - мама і сестра. Рішення їхати вони сприйняли по-різному. Людмила розповідає, що її мама дуже переживала, адже їдуть самі у незнайоме місто, без підтримки і фінансів, а ще й не обійшлось без таких популярних на Донбасі стереотипів про не зовсім привітних бандерівців.

 

«Батьки переживали, бо ми їхали фактично внікуди», - розповідають переселенці.

 

Однак, вже потім дівчина пояснила мамі, що це все вигадки і на Західній Україні живуть милі та дуже хороші люди.

 

Так вони і опинилися в Івано-Франківську.

 

Домовлятися потрібно було спочатку

Щодо ситуації, яка склалася на Донбасі, молоді люди говорять не охоче. Хоча відзначають той факт, що все починалося дуже «безобідно» і конфлікту такого масштабу можна було уникнути.

 

«Думали, що будуть якісь невеликі заворушення і все закінчиться. Думаю, що усю цю ситуацію можна було вирішити на початках, без зброї і тих наслідків, що є зараз. Потрібно було домовлятися спочатку, а не зараз. Політикам з Києва після Майдану потрібно було їхати на Донбас», - зауважує Людмила і додає, що багато тих людей, які підтримували сепаратистів і голосували на референдумі за ДНР зараз шкодують про свої дії.

 

Костянтин розповідає, що фактично зараз на Донбасі залишилися ті, кому все-рівно яка буде влада. Ті ж, хто мав чітко виражену чи то проукраїнську чи то проросійську позицію давно покинули ту місцевість.

 

«Винного зараз вже не знайдеш, але ж люди гинуть.І у цьому найбільша шкода. Насправді, там зараз хочуть просто миру, щоб нарешті перестали стріляти», - говорить чоловік, хоча і відзначає надзвичайно високий рівень інформаційної присутності Росії. Каже, що телебачення краще не дивитися, бо відразу опиняєшся наче у двох паралельних реальностях.

 

«Там якесь таке зомбоване середовище. Всі мої знайомі прекрасно розуміють, що історії про тих же бандерівців і так далі - це стереотипи, які нам нав’язували. Усі люди однакові всюди, - констатує Костянтин. - Телевізор треба взагалі не дивитися. У нас там десь з червня відключили українські канали. До того були і українські, і російські. І уявіть собі ситуацію - ось так сидиш і дивишся один репортаж про одне і теж, а подають по-різному і усе ніби аргументовано. Але потрібно усе перевіряти і аналізувати, бо інакше вийде те, що вийшло».

 

До речі, цієї зими вони повернулися додому, щоб здати сесію, оскільки ще продовжують навчання у тамтешньому університеті. Кажуть, що місто дуже змінилося. Навколо контрасти - розруха поєднується із спокійним життям.

 

«Ми були взимку і це дуже страшно, коли постійно чути вибухи, коли бачиш будинки із дирами від попадання боєприпасів. Дуже шкода тих пенсіонерів, котрі просто не мають куди подітися, бо ж усі не виїдуть». – зауважує Людмила.

 

Але життя і там триває. Люди живуть, працюють. «Моя мама працює у дорожній службі, – говорить дівчина. - Їм навіть зарплату підняли. Продукти є, але дорожчі. Щоправда, немає такого вибору, як тут, в Івано-Франківську».

 

Усе з нуля

В Івано-Франківську переселенцям допомогли добрі люди і, як вони розказують, просто удача. Після приїзду, звернулися у Центр прийому переселенців. Їх поселили у гуртожиток, дали речі першої необхідності.

 

«Нас поселили у гуртожиток на Тисменецькій. Там ми прожили три тижні. Потім почали шукати квартиру» - згадують подорожуючі.

 

За цей час вирішили, що потрібно шукати роботу. На Центр зайнятості особливої надії не покладали, не говорячи вже про роботу за фахом. До речі – обидвоє інженери-будівельники.

 

«Щодо роботи, то ходили у центр зайнятості. Там нам пропонували декілька варіантів, але ми хотіли працювати вдвох. Втім таких місць роботи не було. По спеціальності також нічого не було. Тому купили газету із оголошеннями і самостійно відправилися на пошуки», - згадує Костянтин.

 

Згодом молоді люди влаштувалися на роботу: Люда офіціантом, а Костянтин – барменом. Щоправда, таки в різних закладах.

 

Після тривалих пошуків і декількох переїздів змогли винаймити постійне житло, Кажуть, що світ не без добрих людей - господиня поставилася із розуміння до ситуації, в якій опинилася пара.

 

Вразило гостей і саме місто – своєю компактністю і гостинністю.

 

«Івано-Франківськ дуже подобається – таке компактне і зручне місто. Подобаються люди – щирі, ввічливі. Нас тут так прийняли, питали, що нам потрібно, дали речі першої необхідності. Це було дуже приємно», - зауважує Людмила.

 

На разі подружжя обживається в новому місті. Статусу переселенців вони не отримали, але кажуть що їм і не потрібно – молоді, а відтак можуть заробити на себе і самотужки.

 

Що далі робитимуть і чи вони надовго на Прикарпатті – поки що не знають. В Донецьку залишилися рідні, які поки що не мають змоги кудись переїхати, друзі, навчання.

 

«Ми навчаємося у Донецькій академії будівництва. До цього закінчили будівельний колледж. Зараз на 4 курсі. Переводитися в інший вуз не хотіли, бо втрачали рік.. Диплом нам видаватиме уже ДНР і чи він визнаватиметься не відомо, але хочемо таки закінчити навчання, а потім поступати на магістратуру. Втім, час усе покаже. Ось ми жили собі, планували і все змінилося в один момент. Тому живемо сьогоднішнім. А ще хочемо побачити Європу, бо ніколи там не були», - говорять Костянтин і Людмила…

 

… А тим часом кількість вимушених переселенців на Прикарпатті за рік сягнула понад три тисячі людей. Хто вже осів і знає, що звідси ні на крок, а хто міркує над тим, щоб нарешті настав мир і можна було повернутися до рідної домівки...

 

 

Марія Лутчин


20.03.2015 Марія Лутчин 964 0
Коментарі (0)

10.05.2022
Тетяна Дармограй

Чимало українців, які наразі у відносній безпеці, відчувають провину, що можуть жити звичним життям. Зокрема, у них нерідко виникає так званий «синдром вцілілого».

968
28.04.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з психологинею Оленою Коструб про те, як упоратися з втратою близької людини, як підтримати того, хто переживає втрату та чого робити не потрібно.    

1979
19.04.2022
Алла Павлуцька

Що таке війна для психіки, як уникнути конфліктів у команді, якщо ти волонтер? Як волонтерити, щоб не вигоріти передчасно? Як говорити з дітьми про війну та заспокоювати їх? Вправи, які допоможуть під час паніки в укритті та вдома, про синдром “провини вцілілого” та інша корисна інформація від психологині та коуч-менторки.

2851
15.04.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка продовжує публікувати історії людей, які особисто пережили жахіття війни та переїхали з місць, які постраждали від воєнних дій, на Івано-Франківщину або перебувають тут транзитом.

3487
08.04.2022
о. Володимир Лукашевський

Війна торкається абсолютно кожного. З чим найчастіше сьогодні люди звертаються до лікаря та як побороти відчуття неспокою, говоримо з терапевтом Клініки св. Луки Лілією Федунців.

3687
07.04.2022
Мар’яна Цимбалюк

Голова Івано-Франківського обласного відділення Асоціації фахівців з нерухомості України розповів про те, що відбувалося з орендою житла на початку війни, чи стабілізувалися ціни, настільки комерційна нерухомість виросла в ціні у зв'язку з релокацією бізнесу і що слід очікувати на ринку нерухомості Прикарпаття найближчим часом.

6877 1

24 лютого Росія оголосила про початок так званої «спеціальної військової операції» в Україні. Кожній розважливій людині зрозуміло, що те, що відбувається в Україні, є повномасштабною війною. Однак, це не класична конвенційна війна (масові звірячі злочини проти мирного населення це підтверджують), в якій збройні сили однієї держави у відкритій конфронтації за нормами міжнародного права протистоять військовим силам іншої.

3871

Сьогодні кожен українець незалежно від своїх політичних, релігійних чи інших поглядів є солдатом української армії, що захищає свою країну від російсько-білоруських окупантів.

5686

Російський ліберал не може відчувати емпатію до українського народу, до його трагедії. Для нього душевні терзання російського мародера і вбивці куди важливіші і, головне, ближчі. Це таке осмислення власної нікчемності.

6824 1

Раз на рік Президент США звертається до країни з трибуни у Конгресі. State of the Union. Своєрідний звіт про стан речей в країні. Перші 20 хв (з 60) були про Україну. Овації стоячи кожну хвилину. Майже всі з українськими прапорцями.  

7640
18.04.2022

Аби уникнути харчових отруєнь чи гострих кишкових інфекцій, спеціалісти Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області рекомендують дотримуватись основних правил.

2477
28.03.2022

Вже незабаром в Івано-Франківську запрацюють анонсовані владою соціальні ринки. Тут всі охочі зможуть придбати продукти за нижчою, аніж у магазинах, ціною.

4742
25.03.2022

Харчуватися тут можуть як евакуйовані українці, так і місцеві мешканці громади.

5127
09.05.2022

Кожен охочий мав змогу доєднатися до молитви через трансляцію на інтернет-ресурсах Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та Архікатедрального собору.  

494
04.05.2022

Розмова між предстоятелями церков відбулась через відеозв'язок Zoom і тривала близько 40 хвилин. Патріарх Кирило під час розмови з протягом 20 хвилин, "читаючи з папірця", намагався переконати Папу Римського в доцільності війни росії проти України. 

958
25.04.2022

Православні християни вшановують пам'ять преподобного Василя Сповідника, єпископа Парійського. Наші пращури у молитвах до святого просили про надання сили та хоробрості, а також про позбавлення від хвороб. Що не можна і що  слід робити в цей день.

1828
07.04.2022

Християни східного обряду 7 квітня відзначають Благовіщення Пресвятої Богородиці – третє за значенням свято після Різдва та Великодня. Згідно віруваннями цього дня Діві Марії явився Архангел Гавриїл, який повідомив її про те, що вона стане матір'ю Ісуса Христа.  

3411
08.05.2022

Схиляємось перед матерями та батьками, які виростили мужніх патріотів, перед дітьми, які втратили батьків...

936
25.04.2022

У Франції офіційно оголосили переможця президентських виборів, другий тур яких відбувся у неділю 24 квітня.

1803
07.04.2022

Нагадаємо, що попри те, що ЗСУ фіксують численні обстріли українських земель, що ведуться з території Білорусії; дислокацію на білоруських землях російських окупантів, котрі вбивають, гвалтують та грабують цивільне населення в Україні Лукашенко цинічно заявляє, що Білорусь не є учасником війни.  

3707
05.04.2022

Метою законопроєкту є встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду символіки військової агресії рф проти України та за порушення законів і звичаїв війни в частині використання військовими формуваннями держави-агресора цивільного населення окупованих територій в якості «живого щита».

3931 9
20.03.2022

За словами Володимира Зеленського, РНБО прийняла рішення призупинити будь-яку діяльність на території України низки партій, які мають зв’язки з росією.

5466