Весна чудова пора, день стає довшим, можливостей відповідно більше. Зокрема можливостей розуміння й усвідомлення: подеколи невідомі нам рецептури, згодом отримавши статус повторення програмують на успіх. Про успіх можна говорити багато, як і про другу необхідність нашого життя- творчу духовність. Тут важливий аспект екології, екології досвіду та знання - про це прописано детально в ведах й сама моральність й культурогенність екології є доволі складним з огляду перспектив й наслідків. Найголовніше у Вченні Христа це меседж безсмертності, реінкарнацій. Зрозуміло, що перебування й мандри великого Вчителя з 13 ло 29 років притінені, одне зрозуміло, що трактування й переклади й послання перекручені й відхилені від справжньої суті, хоча можна припустити, що це зроблено принципово лінійно для більшої багатогранності і шаровості, як варіант. Не дивно, що ця думка приходила до багатьох й вони стрімголов кидалися до читання на грецькій мові оригіналу для більш глибинного розуміння. Мені особисто цікаво все ж таки зрозуміти Христа правильно, а не скажімо інтерпретованого та модифікованого, саме делікатність посилів й ідей. Христос просив саме наслідування його прикладу, без догмату й ортодоксії, відповідно його вчення є Делікатним, а не стихійно активним. Це треба усвідомити. До того ж саме життя без таємниці не є справжнім життям. В Христа суцільне життя видається таємним, хоча ми наслідуємо й інтепретуємо на свій розсуд - це також свого роду окрема таємниця.
До того ж розуміння " блаженні в незнанні" є свого роду документальним ребусом й не регламентує уникнення від заглиблення в таємниці знання, бо від знання лишень розчарування й сум. Незнання є найбільшим з гріхів, аж потім за силою й резонансом йде гординя , аж потім заздрість. Теза блаженності стосувалась купців тодішніх - а саме в їхньому розумінні того, що в матеріальній природі щастя не існує й не може бути за фактом. Що в житті нам нічого насправді не належить. А щастя потрібно шукати в діяному творенні. Творення є вічною активацією й ідентифікацією. Тобто творю - існую й є. Христа не прийняли й не зрозуміли й тільки через 50 років після смерті почали згадування. Через 200 років більш документальна фіксація. Й зрозуміти тому Святе письмо важко без прочитування усього східного мудрезного й глибинного. До християнства прагнуть більшість йорданців й навіть японців. Все ж таки це доктрина Любові й поваги, й розуміння, як себе самого, так і життя й ситуацій й історичних процесів. Хоча до всього треба йти повільно й впевнено. Бо християнство є окремою наукою. А наука прагне доказів, а їх вже достатньо в нашій історії ....