O dolce Napoli - якщо однією фразою говорити про Неаполь. Важко знайти більш "егоїстичне" місто. Воно живе своїм солодким життям, і все що відбувається довкола, ніби його не стосується. Ніби опшарпаний, але багатий; ніби брудно, але романтично; ніби людей багато, але без туристів; ніби Італія, але ні. І всюди запах кави і піци.
Неаполь заснований греками у VIII ст. до н. е. під назвою Парфеноб (Партенопея). Через три століття поруч будують нове місто, назва якого дійшла до нашого часу - Неаполіс, тобто "нове місто", а Парфеноб стали називати Палеполіс - "старе місто".
Кастель дель'Ово:
В цьому замку був ув'язнений останній Римський Імператор Ромул Августул.
Після завоювання міста Римською імперією тут похазяйнували візантійці, потім грабували нормани, пізніше став частиною Сицилійського королівства і навіть був його столицею. І тільки в 1860-ому році Неаполь, як і весь регіон Кампанья приєднаний до Італії.
В 1631-ому році сталося виверження вулкану Везувій і як вірять неаполітанці, їх від потоку магми врятував Св. Дженаро. Він є покровителем Неаполя.
Обеліск на честь Святого:
Вулкан Везувій є активним і зараз, хоч і не в таких масштабах :)
Весь центр Неаполя - суцільний мурашник. Нема такого місця, щоб хтось не їхав, йшов, співав, кричав, сміявся...
Віа дей Трібуналі - одна з найживіших вулиць:
Час від часу вуличка переходить в маленьку площу:
Неаполь взагалі-то столиця піци, і для неаполітанців це велика гордість.
Sorbillo - дна з найстаріших піцерій в яку завжди черга:
А ця, кажуть місцеві - найперша:
А ще тут крім мене "Марґаріту" за 1 євро їв сам Білл Клінтон, про що свідчить фотодоказ всередині:
До речі, найвідоміша піца "Марґаріта" названа в честь Королеви Савойської Марґаріти, яка не встояла перед смаком і ароматом страви у вигляді італійського прапора, що був викладений помідорами, моцарелою і базиліком. Це королівське частування відбулось у 1889-ому році.
Тільки в Неаполі центральний собор Дуомо не на площі, а затиснутий з усіх боків:
І чим менша і вужча вулиця, тим вона колоритніша і живіша:
Ось він, образ Неаполя, те що залишається в пам'яті як спогад про атмосферу і енергетику міста:
Хоча неаполітанці розмовляють своєю мовою, не асоціюють себе з італійцями, але одне спільне у них є - сушити білизну і спідній одяг на показ:
Національний неаполітанський транспортний засіб - моторіно. Таке враження, що мопедисти тут священні і недоторкані і сам Святий Дженаро їх покровитель. Трафік хаотичний, ніхто нікого не пропускає, хто має борзіший погляд і наглішу морду, той і має перевагу.
Моторіно подають поганий приклад автомобілям, які паркуються у дві смуги:
Спокою тут мало, але деколи можна знайти тиху вуличку:
Неаполітанське патіо. Тут тиша і спокій, ну зрозуміло з поправкою на темперамент:
Так і хочеться заглянути в кожну арку:
В Неаполі близько двохсот церков.
Не зважаючи на те, що неаполітанці дуже побожні, до деяких храмів дорога поросла травою...
А подекуди і зовсім сумно:
Деталі:
Фонтана дель Ґіґанте:
Базиліка Сан Франческо ді Паола на площі Плебісціто:
Якись античний фундамент:
За межами старого міста ближче до набережної красиво, але не так колоритно як на віа Трібуналі:
Площа Данте:
Звичайно, Італія без українців не Італія :)
Навіть у вояків на шапках пір'я як у гуцулів з Верховини :)
Галерея Умберто чомусь пустує, тільки деколи торгаші розпродають останні колекції ґуччів, дольчеґабанів і луївітонів:
Але це тільки в сезон сейлів, а у звичайний час їхнє місце тут:
Кожному знайдеться місце і прихисток:
Кастель Нуово:
Неаполітанці не бачать себе без футболу і клубу Наполі. В честь Марадони, який грав в Наполі назвали одну з веж Собору. Вболівати вони вміють, сам пересвідчився у секторі хуліганів "Курва Норд"
Особливої атмосфери і аромату матчу додає димок марихуани. На стадіоні курять всі:
Не зважаючи на те, що Неаполь столиця і місце базування Каморри і подекуди атмосфера нагадує про це, на рівні відчуттів переконаний у безпечності перебування тут.
Архіологічний музей Неаполя - справжній клондайк античних артефактів, але він заслуговує окремої розповіді.
Заради інтриги один артефакт відкрию ;)
Неаполь не простий. Його треба зуміти і захотіти сприйняти таким, який він є - веселим, кольоровим, містом, яке живе для себе і неаполітанців. А туристи - то таке. Воно вас прийме тільки тоді, коли ви зрозумієте його.