Івано-франківський богатир, багаторазовий рекордсмен України Назарій Павлів був одним з активних учасників революційних подій. Ще в перші дні Майдану він засвідчив свою позицію перед учасниками народного віча в обласному центрі. Згодом очолив Самооборону в Івано-Франківську. Неодноразово бував у столиці, в тому числі й у найгарячіші дні лютого.
— Назарію, ти керував загонами Самооборони Івано-Франківська. Яка тепер ситуація з цими загонами?
— 20 січня на сесії міської ради мені запропонували очолити Самооборону. Я погодився, і переважною більшістю голосів депутатів таке рішення було прийнято. Буквально за кілька днів відбулося захоплення громадою міста адмінбудівлі, нашого «білого дому». Тоді ж виникла потреба забезпечувати охорону площі перед обласною радою. Штаб національного спротиву доручив займатися цим Самообороні, охороняти будівлю з вулиці по периметру зведених навколо барикад. В зв’язку з цим, було розроблено систему денних і нічних чергувань на постах. Близько ста людей заступали на цілодобові позмінні чергування. А коли з Києва надійшов наказ розблокувати адмінприміщення, ми, звичайно, його послухалися. Після такого розвитку подій, вважав, що виконав довірене мені міською радою завдання. Тому надалі передав усі справи «Самооборони Івано-Франківська» делегованим від Андрія Парубія сотникам, котрі на той час прибули з Києва.
— А як відбулася передача адмінбудівлі? Чи всі були згідні з таким київським рішенням?
— На одній з нарад, на якій була більшість лідерів міського Майдану, керівник нашого Штабу національного спротиву Василь Попович сказав, що все це робиться на основі певного політичного перемир’я й адмінбудівлю потрібно передати представникам силових структур. Багато хто з присутніх не погоджувався з такою ухвалою, навіть пропонував не виконувати київських наказів і надалі продовжувати блокування. Та все ж таки після довгих дискусій всю будівлю було звільнено і в ніч на 16 лютого передано силовикам.
— А скільки представників силових структур прибуло для передачі?
— На спец завдання прибули хлопці з «Титана», «Альфи», «Грифона»... Словом, були представники всіх спецпідрозділів, окрім «Беркута». Близько 100 чоловік.
Розкажи про своє перебування в Києві.
— З часу створення Майдану в Києві я був там тричі. Останній раз — коли з новин дізнався про події біля парламенту 18 лютого. Не зміг спокійно сидіти вдома і вже наступного дня, в середу, виїхав із багатьма іванофранківцями підтримати і захищати Майдан. Їдучи до Києва, ми вже володіли інформацією, що там стріляють і вбивають людей, але якоїсь зброї для захисту ні я, ні хлопці не мали. Найжахливіші події на Майдані розгорнулися 20 лютого. Тоді було вбито найбільше людей, «беркутівці» з бойовими автоматами по-звірячому всіх розстрілювали. Своєю чорною роботою відзначилися і снайпери, на совісті яких десятки вбитих влучними пострілами в голову, багато поранених. «Швидкі» не встигали всіх забирати. Київські лікарні були переповнені постраждалими з Майдану. В той час настала необхідність забезпечити охороною лікарні, і мене з хлопцями відправили охороняти одну з них. На третій день нашого перебування в столиці, коли всі спецпризначенці уже покинули урядовий квартал, ми з хлопцями розтягували спалені в сутичках вантажівки, якими перегороджували в’їзди до будівлі Верховної Ради. А щодо подій у Києві скажу таке: торік у літню пору на запрошення я побував у Туреччині, де на фестивалі демонстрував богатирські силові вправи. Так сталося, що прилетів у пік їхньої турецької революції і також бачив сутички протестувальників із поліцією, і теж бачив спалені поліцейські машини, але не бачив, щоб «слуги порядку» розстрілювали свій народ.
— Якщо був у Межигір’ї, яких вражень там набрався?
— Туди не їздив, але з новин дізнався про розкоші гаранта Конституції Віктора Януковича. Я не те що вражений, я шокований від почутого і побаченого. і це в нього було в той час, коли більшість населення України перебуває за межею бідності. Декому мізерної пенсії чи зарплатні не вистачає на хліб, а в президента на столі для краси лежить чотирикілограмовий «золотий батон». Де ще таке можна побачити! Де ще побачиш у будинку люстру вартістю вісім млн. євро!. Та ми на такі кошти могли б підняти спорт на Прикарпатті на належний рівень.
— Твоє ставлення до подій у Криму
— Звичайно, я за територіальну цілісність і недоторканність кордонів України. Введення військ Росії — це порушення всіх міжнародних прав. Росія проявила себе, як агресор і окупант. Тому надіюся, що такі протиправні дії нашої північної сусідки щодо України буде не тільки засуджено світовою спільнотою, а й адекватно покарано. А ті хто все ж таки закликають російські війська на допомогу, напевно не знають, що Росія в свій час уже допомогла і Абхазії, і Осетії. І ці республіки дотепер, після військових дій, залишаються суцільною руїною з майже нульовою економіко. А Крим, як територіальна одиниця України, отримує досить значну частину дотаційних коштів з Державного бюджету України.
— Назарію, на завершення нашої розмови відійдемо від політики. Чи правда, що ти при формуванні нової облдержадміністрації є одним із кандидатів на начальника управління спорту?
— Поки що це лише розмови, якоїсь офіційної пропозиції я ні від кого не отримував. Однак наперед наголошую: кар’єрою не переймаюся, а щодо причетності до революційних подій, то я просто проявляв особисту громадянську позицію. Я був на Майдані не заради якихось посад. А стосовно керівника управління спорту, то, на мою думку, його потрібно не просто призначати наказом згори, а поцікавитися думками наших спортсменів і тренерів, кого вони хочуть бачити на цій посаді та кому саме довіряють. Бути формально начальником управління спорту може будь-хто, але потрібно на таку посаду вибирати людину, яка б сприяла розвиткові спортивної галузі.
— А якщо тобі таки запропонують таку посаду?
— Я розгляну пропозицію…
— Поки все по-старому, поінформуй читачів про своє найближче майбутнє...
— В останні місяці я не мав можливості ходити на тренування, тому радий повернутися у спортзал. Планую розвивати громадську організацію «Богатир», яку недавно зареєстрував. Можливо, постараюсь здивувати якимсь своїм силовим досягненням. А час, який провів, очолюючи Самооборону, був надзвичайно корисним для мене, оскільки я познайомився з багатьма цікавими людьми та здобув неоціненний досвід, який, можливо, використаю в майбутньому, якщо звичайно події в Криму не заставлять діяти по інакшому…
Богдан Білецький, Галичина