За Конституцією України український прапор — синьо-жовтий. Однак, мало хто знає, що у далекому 1918-му році Центральна рада на чолі з першим президентом України Грушевським затвердила жовто-блакитний прапор. У руху ОУН-УПА Степана Бандери прапор вже був перевернутий — синьо-жовтий, як зараз. То хто, коли і навіщо перевернув прапор України?
Твердження про синє небо і золоті ниви, прийняте зараз — досить примітивне. Воно сумнівне вже тому, вважає, наприклад, творчий директор громадського об’єднання «Освічена Україна» Анатолій Мицкан, що насправді кольори нашого прапора здавна символізують дві головні стихії природи і людського буття — вогонь (жовтий колір) і вода (синій). Логічно припустити, що тільки поєднання «жовтий — згори, синій — знизу» відбиває вічну симетрію — божественну гармонію цих стихій. Інакше ж, якщо розмістити їх навпаки, це означатиме порушення світопорядку, катастрофу, при якій вода гасить вогонь.
"Насправді є дуже багато інформації з цього приводу. Починаючи з історичних коренів і закінчуючи фен-шуєм. Про те, що прапор повинен бути все ж таки "жовто-блакитним", а не "синьо-жовтим" я чула ще років 7 тому. Дехто пояснює це тим, що жовтий тут символізує не лани, а синій не небо. Жовтий - це символ енергії сонця, чоловічої енергії. А синій, відповідно, енергії води, жіночої енергії. Відповідно, жовтий є активним, а синій пасивним. І розташування пасивного над активним є неправильним. Саме тому є прихильники того, що прапор необхідно перевернути", - зазначає Inessa Paridukha.
Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли колись трипільці за часів грандіозного переселення народів з Північного Причорномор’я за три тисячоліття до н. е., зокрема і в Індію, де вона збереглася до наших днів в первинному вигляді. Ця країна буквально уся прикрашена таким поєднання кольорів. Але там ви ніде не побачите, щоб синє домінувало над жовтим. В одязi сучасних iндiйцiв штату Пенджаб схожа колористична iєрархiя - жовтий тюрбан i синi штани, храми теж прикрашені жовтими і блакитними, а також зеленими кольорами, що зайвий раз пiдтверджує достеменнiсть архiісторичних зв'язкiв аріїв Пiвнiчного Причорномор'я з iндiйцями.
З українських етнологічних джерел вiдомо, що предки українцiв уявляли свiтобудову за принципом дiалектики дуальностi. За вiруванням наших давнiх насельникiв-автохтонiв, свiт був сотворений з двох стихiй - вогню i води, що простежується в купальських та рiздвяних ритуалах. Деякі історики говорять, буцімто в Київській Русі не було жовто-синіх кольорів на прапорах. Це - неправда. Князя Володимира називали «Красним сонечком» не тому, що він нагадував сонце, а тому, що центральним елементом на його прапорах було Сонце. Русичі вшановували Сонце - і тому жовтий колір був чільним кольором дохристиянської символіки Русі. І той же Лев на гербі міста Львова взявся там не тому, що по околицях міста колись бігали леви, а тому, що Лев - стародавній символ, тотем бога Сонця.
Пропонуємо ознайомитися з кваліфікованим дослідженням цієї теми, чиє резюме однозначно-вичерпно відповідає на питання, яким бути Державному прапору України — синьо-жовтим або ж жовто-синім. Одного разу ще на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб в тільки виниклій самостійній Україні передусім змінили розміщення кольорів на головному державному символі — синьо-жовтому прапорі. Мовляв, якщо він і далі залишатиметься таким же, то під цим поєднанням кольорів країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, нарешті, крах. Адже синіше згори і жовте знизу, за словами художниці, утворюють гексаграму «Пі». А це, згідно з класичною китайською Книгою змін «И-цзин», — одне з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: «Будьте пильні і передбачливими. Не беріться ні за одну важливу справу, тому що вона швидше не збудеться, чим збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без всяких підстав сваритеся з друзями». Тоді як зворотне розміщення кольорів, коли жовте розташоване вгорі, а синіше — внизу, утворює абсолютно іншу гексаграму «Тай», яка означає: "Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток". З цих же мiркувань подивiмося також на вiдомий знак китайського вiровчення ДАО, - верхня половина котрого (Янь) свiтла, а нижня (iнь) - темна. Як зазначає Братко-Кутинський: "Половинки кола знаку Дао - це Янь та iнь, тобто чоловiче й жiноче начала, або астральний вогонь i астральна вода - жовтий i блакитний кольори".
Проте Л.Кравчук, якого поети-нардепи переконали, що синьо-жовтий прапор символізує мирне небо і золоту українську пшеницю під ним, тоді відбувся жартами: що корисно, мовляв, для китайця, то для українського — смерть і навпаки. А шкода. Бо, як бачимо, китайська художниця, схоже, була права. Принаймні 20-річна історія нашої незалежності продемонструвала як в політичному, так і в соціально-економічному житті держави саме те, від чого застерігала Мао. Словом, «перевернутість» нашого прапора, яка спотворює езотеричну суть символу, дуже швидко позначилася на Україні.
Ще в березнi 1914 р. на столiття Дня народження Т.Г.Шевченка, незважаючи на заборону росiйського уряду, київське студентство вийшло на демонстрацiю пiд жовто-блакитними прапорами. 25 березня 1917 р. жовто-блакитнi i малиновi прапори майорiли також i на двадцятитисячнiй манiфестацiї в Петроградi. Не випадково в 1917 р. пiднятi жовто-блакитнi прапори з окопiв протилежних воюючих армiй росiйської та нiмецько-австрiйської iмперiй призвели до всесвiтньо унiкального феномену - братання українцiв на нейтральнiй смузi. Під жовто-синім прапором йшли у бій українські юнаки під Крутами у 1918 році. Колишній глава Генерального секретаріату Володимир Винниченко згодом писав: «Ми рішуче нічого не міняли в суті тої державності, що була за часів Тимчасового уряду. Ми тільки міняли національну форму її — замість біло-синьо-червоного прапору мі вішали жовто-блакитний». І що саме це поєднання фарб голова Центральної Ради Михайло Грушевський запропонував для основного символу УНР. Cпівець української Визвольної революції видатний поет Олександр Олесь 1917 року вітав українське військо такими словами: "Українське військо, мов з могили встало, Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло, Розгорнуло прапор соняшно-блакитний, Прапор України! Рідний, заповітний!"
Але ж чому, чому згодом гетьман Скоропадський перевернув прапор? Точно це не з’ясовано досі. Можливо, під впливом синьо-жовтого прапора ЗУНР, ідеологи якої, очевидно, формували державну символіку за принципом «аби не так, як у поляків», в яких світла (біла) смуга розміщена на національному прапорі вгорі. А може, Павло Скоропадський, скинувши Центральну раду, просто перевернув прапор, щоб символічно ознаменувати переворот. Як би то не було, але на селянському з’їзді Скоропадський представив перевернутий прапор і пояснив: нагорi - синiй (небо), внизу - жовтий (хлiб)! Жуємо й досi. Лишились кольори, але в iншому значеннi. Вiдбулася профанацiя, дискредитацiя, матерiалiзацiя iдеалiстичного, свiтоуявного, врештi, сакрального значення до рiвня легенево-шлункової залежностi, тобто, лише до рiвня фiзичного iснування бiологiчної особини.
Про те, що в українцiв побутувала жовто-блакитна iєрархiя, вказує ретельно опрацьована картина I.Репiна "Козаки пишуть листа турецькому султану", стрiй воякiв "жовто-блакитникiв" отаманцiв петлюрiвцiв i навiть сама усталена, давнiшня фраза - "жовто-блакитний" (анiж "блакитно-жовтий"). "У XVIII ст. жовта-блакитна барви домiнували навiть у побутi. Як свiдчили сучасники, одяг козакiв цього часу мав нацiональнi кольори: гайдамаки iонти були вдягнутi в жовтi жупани i синi шаровари пiдчас повстання 1768 р." ("Українське народознавство". Г. Лозко. с. 228. "Зодiак-Еко". К., 1995.). Цікаво, що російський імператор Олександр ІІІ, перш ніж придбати картину Репіна за 35 тисяч рублів, велів міністрові імператорського двору розпитати у фахівців про те, чи немає в тих барвах прихованих чужоземних впливів. На що російський філолог і знавець давніх пам'яток історії Федір Корш відповів: "...знамена казацкие, изображенные художником Репиным на его картине, не содержат по своему цветовому набору никаких иностранных веяний, а отображают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, постоянно присущих для всех знаков отличий в Южной Руси (Малороссии) еще со времен Великих князей Киевских, вплоть до роспуска запорожской вольницы, согласно повелению Императрицы Екатерины Великой. Сказанному имеется предостаточно письменных подтверждений в отечественных и иностранных сугубо исторических источниках, а равно - в ряде предметов материального искусства тех давних времен".
З сакральної точки зору жовтий колір означає активний, творчий, сонячно-вогняний, духовно-божественний початок, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне, яке вимагає активізації і одухотворення. Зображення ж на прапорі синього над жовтим свідчить, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним. Цей світогляд суперечить природному стану Всесвіту і є руйнівним. Під таким прапором держава запрограмована не на розвиток, а на занепад. За правилами ж геральдики, прапори зазвичай утворюють на основі гербів, які виникли раніше, ніж прапори. Тому колір верхньої смуги полотнища диктує колір самого знаку, а нижньою — гербового поля. Якщо герб, наприклад, Польщі — це білий орел на червоному фоні, то відповідно і прапор біло-червоний. Тому якщо герб України — жовтий тризубець на синьому полі(або навіть якщо узяти герб Галицько-волинського князівства — золотий лев на синьому фоні), то і прапор має бути жовто-синій, а не навпаки.
Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня його половина є синьою(головний колір), а нижня — жовтою(допоміжний колір). Відповідно, згідно із законами геральдики, на державному гербі повинен зображатися синій тризубець на жовтому фоні. Проте насправді ми маємо жовтий тризубець на синьому фоні. Але тоді головний, жовтий колір має бути вверху нашого прапора, а не навпаки.
Відомий сучасний сербський філософ Светислав Басара, який досить серйозно відноситься до порушеного питання, вважає, що «символ — це така річ, без якої дійсність є неповноцінною. Це своєрідні обмінні пункти, через які енергія вищої реальності витікає у світ явищ. А неправильна інтерпретація символу має, так би мовити, корозійну дію на дійсність». Прикладiв, власне, жовто-блакитного поєднання можна подати значно бiльше, але й наведеного достатньо для висновку: жовтий як уособлення вогняної субстанцiї домiнує над блакитною (водяною), бо Сонце... - наш породжувач - горiшня стихiя. Згадайте "Слово о полку Iгоревiм", "Велесову книгу", де русичi - "Дажбожi онуки", тобто "Сонячнi дiти". Крiзь вiки дiйшло до нас уявлення про наших предкiв, як про вогнепоклонникiв-"огнищан", оберегово-захиснi засоби котрих проявлялися в образах, передусiм солярних. Хоча, треба вiддати належне, i вода була обожнювана (Богиня Дана, Мокош), населена духами, наповнювала собою мiти, легенди, перекази, казки, прислiв'я. "Як плодюча та родюча стихiя, вода обожнювалася. За космогонiчними поглядами давнiх слов'ян, вода, поєднавшись iз первiсною матерiєю чоловiчої статi, утворила струмки, рiки, озера, загалом усе на Землi... За даними митрополита Iларiона, "вода - символ розмноження й парування... Шлюби слов'ян часто бралися над водою. i взагалi парування вiдбувалося при водi..." (Словник символiв культури України. "Мiленiум". К., 2002. С. 49).
Вода була однiєю, з полярних частин життєтворчої сили, утворюючої життя, частини пiдлеглої... Така наша iсторична вдача, що ми, як народ, пiдпорядкованi, найперше, сонячній, вогнянiй субстанцiї, нехай це не виглядає в сучасний спрагматизований час метафiзичною, iдеалiстичною забаганкою якихось романтикiв. Такий iсторичний факт нашої культури. Правильна символіка програмує правильне майбутнє. Отож, український народе, піднімай сонячно-блакитний прапор перемоги!
Віталій Креслав, культурно-просвітницький проект "Спадщина Предків"