Дороги немає до храму, якщо його нема у душі і серці. Воскресіння замордованого власним народом (поза Мойсеєм) Ісуса Христа у п"ятницю, вони квапились і не могли із відомих причин здійснити це у суботу та неділю на Паску (Песах по юдейськи), стало символом неправильних дій юдеїв проти сина власного Бога, який вивів їх із пустелі до землі обітованної. За розп"яття Христа вони до тепер розпорошені по світу, разом із символічним Агасфером, який відмовив Сину Божому у тимчасовому відпочинку біля своєї оселі по дорозі на Голгофу.
Треба відрізняти і не об"єднувати в одне ціле догми релігії та церкви з найвищими цінностями Віри у єдиного Бога всіх народів, не дивлячись як вони його називають. Не функція влади втручатись у справи, навіть формально відділеної від держави церкви "двухглавого орла" (одна голова вище - держава, друга нижча - церква) і проповідувати об"єднання конфесій. Якщо так, то у цьому контексті не слід забувати про вкрадену у Київської Русі та зараз функціонуючу релігію у найгірших традиціях так званого "русского міра" змішаного ідеологічно з окремими догмами орди і, зокрема, частково на території колись загарбаної України.
Названа церква, що хоче правити разом з владою цілим світом, будучи навіть не п"ятою колоною, а вище, має в Україні дві третіх своїх парафій і при об"єднанні двох українських конфесій для них є загроза їх втрати із зрозумілими негативними катастрофічними наслідками, оскільки другим етапом може бути свідомий добровільний перехід громад до єдиної новоствореної помісної української церкви, звільняючись від Дамоклового меча, ворога нашої незалежності в цілому - влади Московського патріархату. Такий висновок можна зробити спостерігаючи події у Криму та Донбасі, де здійснюється консолідована політика посилення ідеології не втрати впливу на певну частину громадськості України. Вони швидше віддадуть японцям Сахалін, а не церкву в Україні, що має перспективу відділення у разі створення єдиної Автокефальної.
Добре, що у свій час Верховна Рада, відкинула Закон про надання статусу юридичних осіб церквам, а то вони володіючи культовими спорудами, давно б правили адміністративно громадами. Особливо Московська церква, маючи у власності будівлі і споруди на території України. Якби, наприклад, ця церква юридично (а не тільки фактично, як зараз) володіла б у Києві чи Почаєві названим майном, там уже б офіційно діяли російські республіки, поки що релігійні анклави.
При втраті майнової власності, українські громади, у разі бажання покинути Московський патріархат, мали б серйозні проблеми, оскільки їхні церковні споруди їм би уже не належали. Крім того, на руку ворогам це стало б причиною ще однієї конфронтації.
Позитив об"єднання українських православних конфесій очевидний і давно природно напрошується, зважаючи на національні інтереси і відсутність ідеологічних протирічь, як церков східного обряду. Винятками може бути незначна кількість громад, де в продовж років об"єктивно не вирішуються питання власності храмів для церков різних конфесій.
Інше питання, ініціатива об"єднання мала б іти знизу від релігійних громад, навіть приховано по негласній команді зверху, і від влади разом з церковними ієрархами, через священників, які безпосередньо спілкуються із віруючими, мають вплив на них і без яких цей процес, не може бути узаконений, так як вирішувати щодо себе може тільки кожна окрема громада. Подальший зворотний процес наверх до найвищих перших осіб, влади та Константинополя уже чисто технічний.
У цій ситуації, коли у небесах витають вибори, здала витримка та появилось звернення про об"єднання конфесій православної церкви Київського Патріархату та Української Автокефальної церкви у єдину помісну українську. Звернення, як і призив запрошених для авторитету трьох попередніх Президентів, поки що залишились без реакції суспільства.
Треба рахуватись із народом і, зокрема його складовою, віруючими, у яких проходить процес осмислення, а може негативно впливає рейтинг влади із ініціативами у період крикливих реформ, що вилучають останні копійки за рахунок різних платежів, тарифів і цін, в основному у тих хто ходить на богослужіння і мають приймати рішення.
В душі Віра у Бога нажаль зараз невід"ємна від названих економічних складових при надії, що він поможе вижити і позбутись фарисеїв,що обкрадають "свій" народ, знаходячись при владі після кривавого Майдану.
Вдумайтесь, за минулий рік тільки одна, нікому не потрібна, зайва посередницька державна структура, що не добуває і не транспортує газ "НАК Нафтогаз" України із Ваших кишень, на рівному місці, без будь-якої діяльності одержала 44 млрд. грн. прибутку за рахунок завищених у кілька разів тарифів на газ українського видобутку. Для інформації, зараз її кільком окремим керівним працівникам виплатили 46 млн. доларів премії за нібито відвойовані у Росії кошти, що не поступили і мабуть ніколи не надійдуть до бюджету України. Якщо кошти на вибори, то все зрозуміло.
Це тільки один епізод Вашого грабування, а їх куди не кинеш оком, причому цинічні з боку влади і навіть не приховані. Щоб Нас далі обкрадати і частково із цих коштів давати субсидії одним за рахунок інших та була комуністична рівність, залежність від диктату влади, планується до кінця року підвищити тарифи (ціни) на газ ще на 70 відсотків.
Це в умовах війни, коли вмирають кращі представники нації, Вам пропонують затягувати паски, самі одержуючи мільйонні доходи, згадуючи про Бога. Пам"ятаємо, крім того, пишні банкети, весілля, відпочинки на островах в океанах, інші публічні заходи, як щасливий піар своєї діяльності, коли у багатьох людей смуток у душі і сльози на очах.
У всі часи недолі впродовж багатьох історичних часів українці практично не мали іншої сторони барикад. Біда була на всіх одна, як і щирість співчуття, допомога один одному, без фарисейства. Тепер щасливі декларанти ( на фоні війни, як сказано вище) без совісті і встиду навпаки із гонором, щасливі, хвалячись показують свої накрадені статки, особливо царські палаци, за цим мабуть плаче кримінал, хоч він також під їхнім дахом.
Але при таких контрастах, виявляється, час від часу об"єктивно є загроза втрати влади, можливо багатства, відповідальності за земні гріхи та, у зв"язку з цим, необхідність нещирих звернень до людей, від думки і волі яких ще дещо залежить.
Названі причини та інші пояснюють повільне визрівання думки про об"єднання конфесій, що логічно відійшло на другий план. Разом з тим українці, мудрі і зважені християни, відкинуть бруд і піну та зважаючи на зовнішні загрози втрати державності приймуть позитивне рішення.
Прогнозуючи майбутній спротив Московського патріархату, його різноплановий тиск на Константинополь і можливі провокації та власне довготривалий процес прийняття таких рішень у найвищих структурах церкви, бажано об"єднати обидві конфесії, як перший етап до канонізації автокефалії в Україні. До звернення у Патріархат Константинополя необхідний факт наявності функціонування єдиної автокефальної церкви української по всьому світу. Це також дасть можливість позитивно впливати на цей процес багатьом українцям, які знаходяться за межами етнічної Батьківщини, будучи православними і прогресивними.
І знову епілог, як звернення до політиків, крадіїв народних коштів і влади. Може у вас защемить у серці, Подивіться дитячий фестиваль "Соловейко України", що проводиться Фондом Леоніда Кучми. "Інший світ, чисті душі із золотими голосами прекрасних українських дітей серед болота у яке перетворили незалежну Україну політики і злодії при владі, замість закономірних непідсудних дій на користь народу і розвитку національної держави. Не забувайте, життя одне, його ніхто не переміг та нічого не взяв із собою."
сила