Завдяки реформі децентралізації місцева влада отримала не тільки більше повноважень, а й більше ресурсів. Чи правильно франківські депутати розпоряджалися грошима та що потрібно для того, аби Івано-Франківськ став успішним містом в успішній країні – у розмові Репортера з депутатом міськради, підприємцем Миколою Ковальчуком.
– Минуло п’ять років, як ви з командою «Солідарності» пройшли у міськраду. Як оцінюєте роботу цього скликання?
– Якщо в цілому, то зробити вдалося багато. Напевно, за цих п’ять років – найбільше з часів незалежності. В нас з’явилися дуже великі можливості. Бюджет Франківська зріс у кілька разів завдяки децентралізації. А коли є ресурс, то й можливості більші.
Я, до речі, не вважаю, що ми на 100 % використали цей ресурс правильно. Тобто могли краще, але загалом впорались непогано.
– Є думка, що підприємці йдуть у політику, аби відстоювати власні інтереси. А для чого це вам?
– Мені належать три підприємства, які працюють на території Івано-Франківська: дитячо-розважальний центр, торгова марка «Вам» та компанія «Вамбуд». За п’ять років я не отримав від міськради жодної земельної ділянки. Все, що в мене є, було куплено у приватних осіб. Тому про лобіювання не йдеться. Це швидше елемент захисту. Наскільки він дієвий? Я не можу сказати.
Насамперед я балотуюся до міської ради, аби донести до людей, що, згуртувавшись в себе на окрузі, у дворі, в будинку, вони можуть зробити своє життя кращим. Саме завдяки згуртованим діям нам вдалося залучити дуже велику суму коштів на наш округ. Зокрема, облаштувати прибудинкові території, аби люди не ходили по калабанях.
Зараз, як і п’ять років тому, на зустрічах з виборцями я говорю: «Все у ваших руках. Якщо ви не будете стукати, вам ніхто не відкриє».
Коли я балотувався до міської ради вперше, то в мене були мегаблагі наміри – зробити так, аби всі люди мали рівні можливості.
– Йдеться про бізнес?
– Не тільки. Наприклад, хтось хоче відвести собі ділянку під город. Я б хотів, аби в цієї людини не було перепон через те, що вона підтримує чи не підтримує певну політичну силу. На жаль, в нас так є.
– Чому йдете з командою ЄС?
– Мені подобається ідеологія. «Європейська Солідарність» – це праволіберальна партія. Коли ми у 2014 році проголосували за президента Порошенка, то дали йому можливість змінити країну. Так, він зробив і багато недобрих речей. Але хтось може показати мені людину, яка за своє життя зробила 100 % добра? Тобто, є як позитивні, так і негативні характеристики. І треба дивитися, що переважає.
На мою думку, уряд за президентства Порошенка був найефективнішим за всю історію України. Економічні показники зростали, з нами почали рахуватися на міжнародній арені, у нас відродилася армія, ми отримали Томос.
Щоб країна стала успішною, ми повинні мати єдину ціль. От коли президентом був Порошенко, ця ціль була сформована. В нас з’явилася ідеологія. Ми розуміли, що ми українці, а не те, що зараз – «какая разница».
– А яка ціль ЄС у міській раді?
– Я вже казав, що не впевнений, чи ми на 100 % правильно використали кошти. Нікого не критикую, бо в кожного свій підхід. Але особисто моя думка – Франківськ мусить мати стратегію розвитку. Тобто, ми не можемо розвиватись хаотично. Куди ми рухаємось? Івано Франківськ – це промислове місто чи туристичне? Це місто фестивалів, історії, місто для IT чи для пенсіонерів? І от у ЄС ця стратегія є.
Територіально ми виросли, і це дає нам багато можливостей. Зараз головне – ці можливості не проґавити, а закласти фундамент для подальшого розвитку Івано-Франківська.
– ЄС висунула на голову громади Петра Шкутяка. Чим мер Шкутяк буде кращим за мера Марцінківа?
– Я сподіваюся, що в Петра є гени батька. Його батько, абсолютно не маючи ресурсів, зробив для міста дуже багато. А ще я можу сказати, що Петро – дуже чесна, справедлива й порядна людина. І цих якостей достатньо, аби стати хорошим мером.
Крім того, Петро особисто долучився до розробки стратегії розвитку Івано-Франківська, а значить, зможе її реалізувати.
– Який найбільший недолік нинішньої міської ради?
– В нас є ресурс, але ми дрейфуємо. Проблема якраз у тому, що усі ці п’ять років не було чіткого плану дій. Якби цей план був, то й результати були б вищими.
– Чи достатньо зробила міська влада, аби підтримати бізнес під час карантину?
– Чи могли зробити більше? Могли. Чи є за що критикувати? Нема. Міська рада, і мер зокрема, зайняли правильну позицію. На мою думку, тотальних локдаунів не потрібно ні в місті, ні в державі, ні у світі. Я за адаптивний карантин. Тобто економіка має працювати.
З другого боку, не все залежить від місцевої влади. Деякі процеси мають відбуватися на рівні Києва. Ми не можемо бути успішним містом чи успішною областю, в занедбаній державі. Так не буває. Чи може держава стати успішною за нинішнього керівництва? Я не знаю. Мабуть, в нас такі ж шанси, як в актора, який колись грав пілота, успішно посадити літак.
– І який вихід?
– Ми маємо на місцях робити те, що можемо робити. Завдяки децентралізації з’явилися певні можливості. Ми маємо цими можливостями користуватись.
Я не прихильних того, аби повністю ігнорувати центральну владу. Ми обрали цю владу, тож хоч яка б вона була, маємо дотримуватись законів. Але влада не вічна. Дасть Бог, колись ми оберемо гідних людей. А поки наше завдання, тут на місці, робити все, що від нас залежить. І робити це максимально правильно.
партнерський матеріал