Михайле Васильовичу, можна звернути увагу на те, що буквально за кілька останніх тижнів Івано-Франківську область відвідали з робочими візитами прем’єр-міністр Микола Азаров, міністр енергетики Едуард Ставицький, міністр екології Олег Проскуряков, віце-прем’єр Олександр Вілкул, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Темник, радник президента Володимир Зубов, заступники міністрів… З чим пов’язана така активність центральної влади – сланцевий газ чи розворот стратегічного шляху України до Європи є причиною зрісшої уваги до області? Раніше такої активності і зацікавлення областю не було…
Хто казав, що зацікавленості не було? Просто перестали на сесіях говорити про те, що треба зняти Азарова, відправити уряд у відставку...
Я говорив, що парадоксальна ситуація була. Одного дня сесія міськради приймає чергову, не пам’ятаю яку за рахунком, заяву, щоб «зняти Азарова», а наступного дня Віктор Анушкевичус приходить з листом – дайте гроші на розвиток Івано-Франківська.
Також до мене зверталися окремі депутати, що «як це так Чернівці мають у три рази більші кошти на розвиток міста, Тернопіль - у два, а Франківськ немає цього». А я їм відповідав,що ми зате на першому місці по закликах, заявах і зверненнях про відставку Уряду і Президента...
Але хіба політичні заяви повинні впливати на розподіл коштів між регіонами?
Ну скажіть, будь ласка, якщо ви прийдете і посваритеся зі своєю дружиною, обізвете її і так далі, а потім будете просити борщу, як вона вам відповість? Ще чого доброго – кине баняком у голову.
Слава Богу, що зараз дехто вже перебісився і заспокоївся… Стало зараз розуму, що приїхав віце-прем’єр, прем’єр-міністр – не робити дурниць. Зараз нам пішли кошти на ремонт доріг, на інші потреби, на протипаводкові моменти, екологічні заходи... Це все-таки важливо, щоб керівники приїхали, на місцях познайомилися з проблемами… В живу, так би мовити, все відчути. Пішли кошти…
В області загалом багато питань, які потрібно вирішувати. Ну по-перше, проблема з «Лукойлом». Я звернувся до Президента, щоб він дав доручення Уряду розібратися. Був навіть підписаний меморандум між Урядом і компанією. Бо тут моїх сил і можливостей недостатньо. Друге – приїхали міністри по Домбровському кар’єру. Проблема піднята, Уряд зреагував. Виділяються кошти.
Уряд приїжджав перевіряти стан справ з гексахлорбензолом. Тут теж цікава ситуація. Знаходиться цілий ряд «ультрапатріотів» без клепки в голові і починають виступати, що пішли такі великі гроші на вивезення, а от ми б тут побудували завод по переробці і утилізації – було б дешевше і гроші б заробляли….
Вони не думають, що ми – туристичний регіон, і що є конвенція за якою, якщо б був побуваний цей завод, то ми були б зобов’язані переробляти всі яди, які є у світі. Нам, що треба цього, щоб з цілого світу сюди звозили? Так, Уряд виділив 750 млн. грн, які гексахлорбензол вже з’їв, ще 150 млн. грн. добавив. І ми вивозимо ці яди. У цьому році проблема має бути вирішена. Замість того, щоб сказати дякую Уряду, ми шукаємо не кажу на чому сметани. Парадокс? Парадокс. Вже встановили камери в режимі он-лайн можна дивитися, хто скільки «шуфель» кинув, загрузив, куди скільки мішків пішло.
Ось вам «патріотизм». Прокукурікати, не розуміючи предмету суперечки…
Патріотизм – це ж не спортивне змагання, а праця, віддача, служіння.
Куди, для чого змагатися в тому хто «більший патріот»? Во ім’я чого? Треба Бога боятися. Бо якщо народ тут не спитає, то Бог там запитає. Може хоч так задумуються.
Треба трошки думати, що важливіше – голий популізм, чи конкретна робота. Я б зараз також так само міг би вийти, зібрати мітинг і кричати «геть» і «ганьба». І рейтинг, мабуть, піднявся б і в мене. Ну і що з того рейтингу? Народ в результаті цих рейтингів страждає. Від цього політичного дурного популізму.
Чому, на вашу думку, ми реагуємо на популізм, на якісь емоційні заклики? Ми такий емоційний народ?
Українці, я вважаю, справді досить емоційні. В деяких моментах це добре, але часто – і шкідливо. Часто в нас верх бере не розум, а емоції. Це правда. Ми не завжди хочемо думати головою, не вміємо відрізнити раціональне зерно від полови. А цієї полови – фальшивої, несправжньої, - дуже багато в нашому житті.
Ми часто віримо в слова, навіть тих людей, які вже мали можливість свої слова і обіцянки реалізувати в діла… І знов слухаємо те саме по третьому колу…
Ми проходимо зараз період становлення Незалежності і доки ми його проходитимемо, то, на превеликий жаль, «полови» буде більше, ніж раціональних зерен. І ми деколи разом з половою викидаємо ці раціональні зерна. Ось у чому проблема. Треба нам навчитися глибоко думати. Аналізувати. І оцінювати «по ділах», а не по закликах і деклараціях.
Тут можна багато прикладів приводити. Слабкі люди часто найбільше і прагнуть влади, бо реалізувати в реальному житті себе не можуть і думають, що у владі зловлять Бога за бороду… А отримавши владу – не знають що з нею робити…
Якщо є якась тема, про яку хтось розповідає наполегливо, то треба подивитися – хто за цією темою стоїть і яка її мета. Тобто, що в кінці, чому мені цю тему так наполегливо подають…
Ще – важливий момент, про що я завжди говорю – хай би вже обмежувалися свої «патріотичну роботу» в межах держави… Тільки наша опозиція має звичку їхати за кордон – в Європу, в Брюсель, в США і своїми виступами приносити Україні велику шкоду. В Польщі є теж і влада, і опозиція. Вони дискутують в Парламенті, в пресі, щопрада трохи цивілізованіше, шляхетніше, ніж дехто з наших політиків… Але коли вони збираються у ЄС, то виступають там як єдине ціле і працюють на авторитет Польщі. І не дай Боже, щоб хтось закордонном щось «ляпнув» негативного на Польщу. Йому тоді вже більше нема, що робити в тій Польщі.
В нас чомусь рахується, що чим більше вилиєш бруду на Україну закордонном, тим будеш більшим патріотом…
Чому так?
А чого мене питаєте? Тут велику роль напвено грає освітній рівень, виховання. Виховувались в радянських школах на прикладі Павлика Морозова. А другого виховання – глибинного, у нас немає. Зруйновано. Немає поняття шляхетності, поняття честі. Колись, якщо хтось порушив поняття честі, то він брав «пістоль» і йшов срілявся.
Крім цього, зараз над нівелюванням свідомості, її нейтралізацією і знищенням надзвичайно потужно працює цілйи ряд інститутів. Слава Богу, що вони не у нас. Але нам постійно підкидають постійно всякі течії, теорії. Ми тим часто захоплюємося...
Прочитайте книжку Джона Колемана «Комітет 300» – англійського розвідника. Він посилається на конкретні дати, прізвища і події. Рекомендую всім обов’язково прочитати.
Є про що задуматися… Що найцікавіше, то це те, що ця книжка вийшла і жодного судового процесу нмае у світі проти автора. «Тихо, ша», як воду рот анбрали. Книжку розмели і немає в продажі.
Є й інші центри впливу... Зараз так є в світі, що світ – конкурентний. Зараз ми живемо в такий час, коли світ очікують зміни – в економіці, в моральних цінностях, в системних речах. І ті нації, які матимуть тверду моральну опору, які будуть єдиними, об’єднаними, які не будуть боротися поміж собою, політики в яких будуть слідувати довгостроковим стартегічним інтересам держави, ті нації і вийдуть переможцями і завоюють своє місце під сонцем… Інші – програють і втратять суб’єктність.
Тут от про «впливи зі сторони» згадалася концепція так званого «Русского міра»… Вона вже не актуальна?
Думаю, що «Русскій мір» виявилося не зовсім вдалим проектом. А це був дійсно саме «проект». Замість цього зараз від північного сусіда нашого з’явився другий проект – «Український вибір». Тут керівник проекту більш прагматичний. І тому він просувається більш успішно, хоча великих перспектив якихось всеохоплюючих не варто і від нього очікувати.
До речі, результати цього проекту було видно навіть перед сесією обласної ради, коли наші депутати мали голосувати за сланцевий газ. Я можу навіть подякувати «Українському вибору», бо він допоміг декому чітко зрозуміти де є чиї інтереси, допоміг, щоб депутати все ж таки проголосували «за». Бо цей проект прислав всякі брошурки-страшилки про газ...
Ці проекти, на превеликий жаль, є. І вони існуватимуть до тих пір, поки ми повністю не вступимо у ЄС. Аж тоді їхні керівники побачать, що їхня праця є ні до чого.
Деколи нам у гарній обгортці подають такі речі, що просто від них потім ніс верне. Не все золото, те, що блищить. Часто нам малюють дорогу, яка мала б привести до раю, а приводить у нікуди.
Але, маючи на увазі все це – не варто записувати у вороги всіх і вся… От у нас в області є «Російська община», яка працює в рамках діючого закону. Люди об’єднані, співпрацюють, не допускають ніяких порушень. У них є просто внутрішня потреба до об’єднання, до збереження своєї культури, духовності, а не на знищення суверенітету України. Це, як кажуть, дві великі різниці. Я не хочу, щоб ми ототожнювали ці речі. Всі люди у нас рівні.
Наступного тижня плануємо провести зустріч із представниками національних меншин і поговоримо з ними, як їм живеться. Ми маємо подивитися - де якій общині у чому допомогти.
Чомусь Росія робить ставку в Україні у політичному плані на маргінальних особистостей. У них немає більше на кого опертися? «Український вибір» - це структура, яка має якусь перспективу?
Не має вона перспективи. Після вступу в ЄС – ця структура буде, так би мовити, розпущена. Бо впливу, який би відповідав очікуванням замовника, вона не матиме.
Заговорили про «сланцеву» сесію… Одне із питань, яке залишилося без відповіді – питання комплексної екологічної експертизи проекту. Кабмін так і не подав сесії цієї експертизи…
Та є експертиза. Це просто, коли вже нема до чого вчепитися, то починають казати, що бракує експертизи. Ніби хтось там з них розуміється на цих експертизах. Це науковий документ. Дамо експертизу – нема питань. Вона є в Міністерстві екології. Ви думаєте її хтось буде читати і щось вичитувати? Ми сьогодні можемо, будемо відверто казати, намалювати любу експертизу. Що воно дасть?
Що значить «намалювати любу експертизу»?..
А ви переговоріть з ректором Університету нафти і газу Євстахієм Івановичем Крижанівським. Він міг би вам розповісти, як наших науковців дехто запрошував на круглі столи, виступати впресі, і казав, що ми вам добре заплатимо тільки дайте негативні висновки…
Є і такі факти?
Так, є... Але на сесії ніхто не сказав про це. Проти проекту видобування сланцевого газу працювали серйозні центри. І грошей не жаліли, щоб зірвати цей проект… Але, знаєте, в історії є якісь такі точки, коли і гроші не допомагають, коли щось зверху починає вести і втримувати націю, народ, державу на правильному шляху…
Знову ж таки повертаюся до Канади, до Альберти. Ця провінція займає четверте місце у світі по видобутку газу. Там видобувають сланцевий газ вже коло 10 років. Багатюща провінція, Канада також багата країна. Вона, якби були якісь реальні небезпеки, мала б сказати, що ми самодостатня країна і нам не потрібно сланцевого газу, але вона видобуває. Всі екологічні процеси відслідковує факультет сланцевого газу, який є при університеті в Едмонтоні.
І наша делегація, наші професори, зараз вже також є в Едмонтоні, де ведуть переговори про те, щоб запозичити їхній досвід у плані того, щоб наш університет моніторив екологічні питання.
Там поїхали професори. Так от – університет буде моніторити ці процеси. І саме науковці – це ті люди, які можуть дати компетентну оцінку ризиків, але вони відкидають їх.
А можна трохи більше про те, хто про просив давати негативні висновки по сланцевому проекту? Посланці «Українського вибору»?
Не знаю хто. Зрозуміло, що приходили посередники, а про замовників можемо з високою долею імовірності лише здогадуватися… Але такі пропозиції до науковців поступали.
Як це розуміти?
Так що не треба з чорного робити біле, а з білого – чорне.
Зараз вже і Львівська облрада проголосувала слідом за Івано-Франківською про дозвіл на видобування сланцевого газу...
Так, кричали, але проголосували.
Спочатку мовилося про те, що Львівська облрада є складнішою для проходження затвердження угоди про сланцевий газ…
Ну хтось мусить бути першим… Що це голосування мало бути в один день? Важливо, що здоровий глузд взяв гору. Бо це питання йде слідом за євроінтеграційними кроками – це питання Незалежності держави і питання геостратегічного вибору. Це треба розуміти.
Ми рухаємося в Європу, але і там є проблеми. Зараз і в США дві проблеми одразу – почався новий бюджетний рік, а бюджет не прийнятий, крім того ліміт державних запозичень буде досягнутий 17 жовтня… Ваша думка про американський бюджет і ліміт держборгу. Може ми дійсно не в ту сторону інтегруємося?
Не переживайте за Америку. Дефолту не буде. Це чергова піар кампанія. Техніка у них хороша і будуть далі друкувати папери. :)
Але за найближчі 200 років цей держборг США віддіти не можливо. Немає зростання економіки…
Справа в тому, що кожний спад світової економіки – тимчасовий. Він првиів до такого моменту. І він не тільки у США. Просто там голосніше кричать. Всі живуть у борг. Навіть Арабські Емірати і ті мають борг. Немає держав, що не беруть запозичень.
Але кому вони винні? Банкірам. А банкіри боржникам не пробачають боргів…
Так, банкірам. Просто є цілий ряд людей, компаній, про які ми не знаємо. Але вони володіють грошима і управляють багатьма процесами.
Всі країни наввипередки почали друкувати гроші. В таких масштабах, як цього ніколи ще не було. Рано чи пізно це призведе до інфляційних процесів, руйнації світової фінансової системи, які зачеплять і Україну. Недавно один відмий відомий фінансист сказав, що коли впаде фінансова система, а вона точно впаде, то єдине важливе питання буде –« скільки у вас золота?» У чому ви зберігаєте особисті заощадження – у гривнях, валюті, золоті?
Ні, золото не купляю. Заощадження – тільки на банківських рахунках – половина в доларах, половина у гривнях.
Як ви можете пояснити, що в області всі силовики не місцеві? І, якщо можете – прокоментуйте перехід на роботу в Генеральну прокуратуру Олександра Каліфіцького?
В першу чергу керівництво у Києві вважає, що коли приходить не місцевий керівник, то він ні з ким не «пов'язаний». І направляється для того, щоб навести порядок і при цьому не бути зв’язаним з місцевими керівниками. За СРСР так було: п’ять років побув – до побачення, далі інша область. Щоб не обростав зв’язками. З одного боку – це виправдано, з іншого трохи є проблема з «входженням» нового керівника в розуміння регіону…
То переміщення колишнього прокурора області з чим пов’язано?
З підвищенням.
Тобто, він дуже добре виконував свої обов’язки?
Добре виконував свої обов’язки.
А от деякі інтернет-видання нещодавно присвятили екс-прокурору області велику статтю, в якій стверджується, що він просунув в прокуратуру на керівні посади своїх друзів, в інші правоохоронні органи – в УБОЗ, в СБУ та інші своїх кумів… І навіть є фраза, що екс-прокурор і вас, зацитую, «схилив до співробітництва в середині 2012 року, зробивши «вигідну пропозицію»…
Ну що народ тільки не видумає. Це як кажуть «брєд» сивої кобили» та ще й хворої на голову… Голова ОДА персонально відповідає за дотримання Конституції України на території області. Інструментом дотримання є в тому числі прокуратура. Голова ОДА не є підлеглим прокурору. І не я ходив до нього на наради, а він приходив сюди…
Думаю, що це пов’язано із заздрістю, щоб оббрехати людину. Можливо, це пов’язано із тим, що він пішов на підвищення. Це такі люди. Бог їм суддя.
Порядні люди так себе не ведуть. Не хочу навіть це коментувати. Це пуста трата часу…
