Дивною й одночасно доволі закономірною є історія сходження Вітгенштейна. Така історія має певну історичну обумовленість, як скажімо історіі Гогена чи Ван Гога. Останні були філософами, лише в мистецькому інструментаріі. Винахідник спіральнтсті зірок й мільйнер банкір Гоген. Тут варто все ж таки усвідомити сили Волі життя й магій самого вибору чи виборів. Одне є зрозумілим, що свобода творення є одним із найзагадковіших із усіляких модусів щастя. Ймовірно, тому себе колись замкнув в гаремі й задушив Сарданапал - тому, що неправильне життя втрачає будь-який з сенсів. Завжди є межа , яка означена не тільки лімітом чи варіаційним кутом, але й формою Останнього подиху.
Вітгенштейн обрав шлях глибинного пошуку суті речей, полишивши мільйонні статки свого батька, він сміливо досліджував інженерію й саму філософію, як науку. Можу впевнено так написати, хоча його сучасник , а саме Рассел, мав на меті Трансформацію філосогеми у суто аналітичну доктрину й навпаки. Одне питання: а варто теє дійство? Хто зна. Хоча постмодерн варто все ж таки заборонити , як і слово "любов", патологій багато, а щеплення застарілі. Рассел був примудрим й саме його головним завданням для Вітгенштейна, коли той студентом до нього прийшов для навчання й практик, було " означення кінцевоі межі речей". Рассел прожив довго, більше дев'яносто років, хоча його перечитування не таке цікаве/ я можу помилятись з певних причин/, як Трактат Вітгенштейна.
Вінгенштейн прожив цікаве життя, був на двох Світових війнах й проектував будинки /є будинок у Відні, який є музеєм/, розробляв реактивний двигун й безліч інших досліджень, але зумів, так саме зумів, скористатись для Віднайдення саме лінгвістичним аспектом.
От вам і рецептура щодо зміцнення Польових структур: варто проектуючи одне, обмірковувати інше, а досліджувати третє. А говорити про зовсім протилежне. Цей метод є простим Імунітетом Таємниці. Знаю, знову метафізика, але без неі ніяк, бо все , що колись було, має й надалі бути - лишень Структурованим й Обумовленим. Наука колись теж була окультною й схоластичною.
Лінгвістична аналітика чи аналітична лінгвістика, суттєвостей й не так вже і багато, але в Кожного своя Доля й свій Метод, метод, зокрема є генетично-репродуктивною формулою. Саме Межі мовленневого світу й є межею речей. Слово є вирішальним у означенні суті речей. Зокрема, самі речі є тим, саме яким змістом ми іх наповнюємо, словесним чи візуальним: до прикладу Знаком чи символом, це темпоральні функціі, а слова мають певну Історичність. Хоча й змістовність окремих слів корегується в окремих ситуаціях. Спочатку було Слово. А потім, потім була Ситація й подія, й явище. За Вітгенштейном було багато різних доктрин й трактатів, до того ж великий Дельоз розробив саме Ситуативну Явищність: тобто розуміння слів в діі й напрямках, припустимо слово " ліс" обумовлене ситуативнт саме в його Явищній трансформаціі - а саме в тому, що ліс темний, в лісу йде дощ й ростуть ягоди, живуть тварини. Про це окрема історія й доволі цікава.
Отже, слово як формує суть буття речей так і його трансформує. До того ж спроби більш глибинного вивчення Сутностей у можливих проявах Іконографій й корелятів свідомості й в підсвідомості - все має й ще суто Спеціалізований Вербальний коефіціент (СВК-імхо), тобто Слово має свою сутність для окремих суто професійних штибів:зокрема, слово "поле" має певне означення для селянина й зовсім інакше для кібернетика, а ще інще для електрика, й зовсім інакше для спортсмена.
Це геній Вітгенштейна. Хоча уніаерсальні слова - образи, поліфункціональні, припустимо " яблуко", яблуко міфічне, біблійне, ньютонівське чи лого для мобільноі марки чи яблуко в анатоміі чи воєнній політтехнологіі. Варто , певно, зменьшити саму подрібненість користанням суто вербальною шкалою понятійностей й сутностей.
Хоча, мкільки існуватиме світ, стільки він буде ускладнюватись: бо це є штучним селекціонуванням для отримання самоі Таємниці життя чи буття. Онтологія чи гносеологія чи герменевтика - суть одна й незмінна: всеодно все це зарозумне закінчується Мирним спогляданням всесвіту: невідомо, яким буде той футуристичний фільм, головне, щоб не був жорстоким.
Мені пригадується пошук мого знайомого, котрий вивчав буддизм, поіхав до Індіі, ознайомився із усіма вченнями премудрих й наостано сказав, що в кінцевому варіанті гора залишилась для нього горою й нічим більшим й нічим меньшим. Отак.
Готуймося до емпіричного споглядання конечних сутностей речей й подій.....