Дерево, яке впало - стає мостом. Міст є зосередженням саме тих балансів, які зазвичай називають крайніми. Вміння балансувати- неабиякий талант й тут важливо саме знати принаймні спрямування руху: осторонь, прямо, впевнено чи бодай каузально. Кожен сам обирає собі інструкцію для життя. Інструкцію чи таблицю /саме наголос на перший склад/, тут найголовніше для себе самого розкласти пріорітети чи домінантні уподобання. До прикладу, як жити й за яким сценарієм, визначити складно із урахуванням наслідковоі умовності, до того ж сама непередбачуваність плинності є в декотрих варіаціях на сьогодні прозоро прорахованою, хоча мутагенність є циклічно фатальною. Напевно, для того й вигадані казки, яко матричну фабулу, а усілякі мистецькі преріі, як Передумовні умовності. Будь- яке мистецтво умовне, не тільки як персоніфікована окрема історія, й не тільки як спроба лиття тієі історіі в загальносистемну матрицю за індивідуальним дао чи колективним й галасливим щепленням, сутність як Явишність в суто математичному просторі не є грою координат чи Полюсів/ на штиб полюсів Добра й Зла, життя й смерті/, а сповільненим й впевненим просуванням до Тотального Завершення. Після смерті нічого не існує...
Народження є безумовним прогорамним рефлексом чи рефлексією? З огляду нашого мовного запоморочення, але Буття треба Заговорити Словами. Про це неодноразово говорив Хайдеггер. Й згадаймо останню проповідь Бродського під час урочистого нагородження: він чудово розумів, що словеснапредмтетизація буття- життя крізь рефлексію суто механістичну чи динамічно - тваринницьку, чи бодай іконобогоподібну- все незмінно має Завершення.
Що потрібно робити в такий непростий час- в непростий спосіб нічого не робити. Сходи Якова.
Треба чекати. Можна молитись.
Монолог. Теж як хоббі в Пустелі надмірного спустошення й Нового змісту. Краще купіть слона. Не обов'язково зеленого.
Очікування передчуття. В нас було очікування передчуттів революцій, згодом Війни: ми всі вже є атомами Загальноі Світовоі парадигми, хоча й не такоі страшноі, як змальовують, але Театр Тіней й дусту деколи так чудово надихає... на сповільнене споглялання й творення. Все залишиться, не сумнівайтесь, ми й так живемо в інших людях, ми живемо до Останнього свого пер-соністичного атома... любимо один одного, бо точноі рецептури напрасправді нашого-вашого пере- бування не існує.. Будуть зміни, буде кров, будуть технологіі й Арміі зла й добра й квантове безсмертя. Все залишиться, можливо модифікується, любимо один одного...