Хоча книжки у сьогоднішній добірці кардинально відрізняються одна від одної, так кожна зачіпає важливі теми й тим самим натискає на потрібні «важелі» у наших головах.
Про медитацію, про маскулінність, про наркотичні залежності й залежності від режиму у сьогоднішній добірці від Фіртки та нашого оглядача Остапа Микитюка. Обіцяємо, що буде цікаво.
Видавництво «Комора» підкупила мене напрочуд захопливою книжкою «Захисники Галактики» Тамари Марценюк. Чесно кажучи, підсвідомо я давно вже хотів прочитати щось на кшталт, та не мав де шукати. Але мої пошуки серед феміністичної та довкола феміністичної тематики в українських перекладах дало плоди — «Захисники Галактики» опинились у моїй домашній бібліотеці.
Почну трошки здалеку — понад рік тому в моєму житті сталася певна криза, яка запустила в мозку ряд роздумів про власну ідентичність, погляди на світ, прийняття себе і свого тіла. На хвилі цих думок я наважився на пост у фейсбуці, який неочікувано для мене спричинив масштабне обговорення у коментарях, а згодом і у десятках постів у друзів. Пізніше багато френдів-чоловіків писало не тільки схожі пости, але й у приватні повідомлення про свої схожі відчуття. Це була перша і найвагоміша причина почати шукати літературу на ці теми.
А виявляється авторка «Захисників Галактики» випередила мене на ціле десятиліття. Тамара Марценюк відома українська дослідниця тем стосовно гендеру, фемінізму і маскулінності. Також у неї великий досвід викладання цих тем в українських та закордонних вишах. Саме ця книжка, базується на її викладацьких матеріалах, кількарічних дослідженнях та студіювання теми маскулінності за кордоном.
Попереджую, цю книжку потрібно читати з сотнею закладок і олівцем, тут просто неймовірна кількість послань на книги, фільми та статті, які дуже круто доповнять загальне враження від книги.
Yakaboo Publishing вразили книжкою «Завжди замало» Джудіт Ґрізел. Найперше вразила відвертість цієї книжки. Виявляється, красива жінка зображена на звороті обкладинки «Завжди замало» не тільки відома фахівчиня з нейробіології та професорка психології, а ще й наркоманка з десятилітнім стажем у зав’язці.
Свого часу Джудіт Ґрізел на власній шкурі відчула що таке дно: алкоголь у великих дозах у старшій школі, наркотики різної ступені важкості у студентські роки (за що вона поплатилась усуненням від навчання), соціальне дно і кокаїнові деліріуми… і усе до 23 років. Прочитавши це, складається враження, що з такого не повертаються. І це не є хибним твердженням, авторка досі не вірить що їй вдалося, хоч за спиною більше ніж 14 років навчання та боротьби з залежностями.
«Завжди замало» - це історія Джудіт Ґрізел максимально наповнена дослідженнями нейрології, впливу наркотиків на мозок та організм і доповнена когортою часто трагічних, але інколи й кумедних історій з її життя. Книжка, яку варто прочитати усім.
У видавництві «Фабула» цього тижня також з’явилась дуже цікава книжка — «На 10% більше щастя» Дена Гарріса. Я просто узяв книжку, щоб прочитати анотацію і не зчувся як за кілька годин прочитав її повністю.
У основі цієї захопливої книжки історія американського телеведучого та кореспондента Дена Гарріса, який замолоду встиг попрацювати і у гарячих точках Близького Сходу, і висвітлювати події 11 вересня 2001 року та на президентських перегонах Буша та Обами. Його кар’єра викликає захоплення і багатьом фактам з його життя у цій книзі виділено почесне місце. Та поміж всього цього Ден часто відчував пустоту й комплекс неповноцінності, через що в різні періоди життя то вживав наркотики, то займався з психотерапевтом, то втрапляв у небезпечні життєві ситуації.
Зрештою його пошуки балансу зупинились на медитації. Кілька років він спершу досліджував її з точки зору медійності деяких гуру, та врешті наважився на свій перший ретрит по медитації. Його життя відчутно змінилося. Медитації допомогли Дену Гаррісу позбутися критичних внутрішніх факторів, які часто змушували відчувати дискомфорт не тільки йому, але і його близьким та колегам по роботі та віднайти унікальний баланс з власним «я».
Так чи інакше медитацією, мабуть, займається багато з нас. Але як це по-справжньому впливає на особистість з радістю ділиться автор «На 10% більше щастя».
І трохи класики насамкінець — видавництво «Bookchef» порадувало новим перекладом культового роману «Колгосп Тварин» Джорджа Орвелла. Цього письменника знають усі, й мабуть, тільки лінивий не знає про Орвелла і його культову антиутопію «1984». Але в кілька разів тонша і практично на рівні з тим романом багато хто забуває саме про «Колгосп тварин», який приніс йому світову славу.
Пишучи «Колгосп», Орвелл свого часу намагався звернути увагу на жахливість соціалістичного режиму, дискредитованого Радянським Союзом і Йосипом Сталіним. В основу повісті він завуалював історичні події 1917-18 років, коли революція дала початок новій «імперії».
За сюжетом, на фермі «Маєток» у пропитого фермера Джонса однієї ночі сталась подія, яка змінила хід історії не тільки самої ферми, але й природного порядку загалом. Двоє молодих поросят Сніжок і Наполеон надихнулися промовою старого кнура Майора, який доживав останні миті свого життя. Згодом на основі розказаного ним сну і промови ці двоє поросят створили цілу філософію «тваринізм» (нічого не нагадує?) і менш ніж за рік розвинули з цього ідеологію, яка надихнула інших тварин до Революції, під час якої з ферми прогнали містера Джонса. Опинившись на волі тварини почали жити для себе, написали сім правил тваринізму на стіні одного з хлівів. Але з часом Неполеон прогнав Сніжка, зробивши його «ворогом народу», потім Наполеон забажав, щоб його кликали Вождем, потім Наполеон стирав пам’ять тваринам в «Колгоспі», переписуючи «заповіді» у своїх інтересах, а потім… свині пішли на двох ногах.
Хоч я тут і описав книжку досить поверхнево та в собі вона криє багато глибинніших тем і висновків… які кожен мусить зробити сам для себе.