Історія хвороби або Як знищували Івано-Франківськ

 

 

 

«Місто зруйноване, – зітхає колишній головний архітектор (1995-1998) Івано-Франківська Володимир Ідак, – бо все перелопачено та переінакшено».

 

І нагадує, що недавно, готуючись до зйомок фільму «Сніг у Карпатах», німецький режисер Костянтин Вернер констатував: події, які розгортаються у Станіславі, вони зніматимуть у чеському містечку. Адже за останні 100 років наше місто настільки змінилося, що зняти історичний сюжет тут просто неможливо.

 

/data/blog/43123/ce50e73cd9277fb145f2465ecbdf1fe0.jpg

«Гробівець», він же «Крематорій» – одна із найбільших франківських потвор

 

Де ж ті найбільші втрати, архітектурні виразки, що змінили образ міста?

 

«Репортер» поспілкувався з трьома фахівцями – начальником міського відділу охорони культурної спадщини Ігорем Панчишиним, краєзнавцем Михайлом Головатим, екс-головним архітектором Володимиром Ідаком – сам прискіпливо придивився до наших вулиць і склав перелік найгірших споруд і найспотвореніших місць.

 

Нагадаємо, місто розбудовувалося ще з чотирьох минулих століть. Після останньої війни його відновлювала радянська влада – абияк. За словами Володимира Ідака, перший генеральний план розробили лише в кінці 1950-х.

 

«У 1982 році генплан фундаментально корегували, із тверезо оціненими думками, адже до того було багато дурниць, – розповідає Ідак. – Його схвалила сесія міськради й затвердила Рада міністрів. То був канонічний документ, ним визначили Хриплинську та Ямницьку промзони, Пасічну та Вовчинецьку – як багатоповерхову забудову».

 

/data/blog/43123/33f47428fe7e75da3e7d43d9d49bbb8c.jpg

«Чорна легенда» – краще б вона стояла у полі

 

У 1960-ті, продовжує архітектор, модно було будувати кардинально: різати площі та вулиці «по-живому», зносити споруди. У колах архітекторів вважалося, що міста слід розвивати сміливо. Про збереження старого мови не було. Яскравий приклад «сміливого підходу» – будівництво ресторанного комплексу «Карпати» (Галицька, 7, з 2002 року його переробили на банк). За інформацією краєзнавця Михайла Головатого, ресторан спорудили у 1968 році. А перед тим знесли двоповерхову кам’яницю Мойше Пінелеса та обрізали ліву частину бібліотеки медуніверситету.

 

«Ресторан «Карпати» з містобудівельного боку є кричущою невідповідністю, дисонансом», – обурюється Ідак і додає, що таким самим прикладом може бути Будинок побуту (Січових Стрільців, 56), який ще й виліз за містобудівну лінію. Але іноді радянських архітекторів пробивало на розум і сміливість руйнації змінювали на обережність. Так провели всеукраїнський конкурс на реконструкцію історичної частини Івано-Франківська. Із п’яти претендентів переміг проект Лариси Скорик (нині – відомий громадський діяч, професор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури).

 

На відміну від тих, що хотіли знести історичну частину й набудувати площі, вона пропонувала продовжити логічну квартальну довоєнну забудову.

 

/data/blog/43123/741b8cc3dc54fc1d6f20e11934fa52b9.jpg

 

Тому дещо вдалося зберегти. Наприклад, квартал Галицька, 9-27. На його захист повстала міська інтелігенція, і не знесли, а лише між старими будинками повставляли нові – у тому ж стилі. Тепер Галицька, 9, 11, 13, 27 – старі кам’яниці, решта з того кварталу – нове, але все, як кажуть архітектори, тримається купи. Та, на жаль, «сміливіше» підійшли до архітектури площі Ринок незалежні українські забудовники, коли комуністами при владі вже й не пахло. «Майдан», «Легенда», «Арс», площа Ринок, 4.

 

За інформацією Михайла Головатого, у минулих століттях Ратуша мала адресу Площа Ринок,1, а будинки позаду неї – №№ 2, 3, 4, 5. Перші дві кам’яниці знесли у 1950-60-х роках. На місці триповерхового будинку № 4 на початку 2000-х виросла семиповерхівка. А будинок № 5 ще живий, але суттєво пошкоджений. Як каже Головатий, цій кам’яниці зашкодила сусідня будова і навряд чи її вдасться врятувати.

 

«Ринок, 4 – зависокий на кілька поверхів, – констатує Володимир Ідак. – Я особисто писав доповідні на ім’я мера про те, що будівництво ведеться з грубим порушенням умов. Бо, крім того, що зависокий, він ще й сходами вийшов за лінію». Історія торгового центру «Майдан» – банальна до суму. На його місці за радянських часів був комісійний магазин меблів. Теж, м’яко кажучи, не шедевральний, але двоповерховий. Його приватизував один із франківських підприємців, зніс і збудував не кращий та ще й вищий. А недалеко від нього… «Арс» у плані сів, як і ті забудови, які були до нього, – наголошує Ігор Панчишин. – Але він не відповідає засадам композиції і архітектура його просто дика, як і «Майдану».

 

На таке не заслуговує жоден райцентр». Коли зруйновані якісь основні місця, вузли, то значно легше продовжувати руйнацію, каже Панчишин про сумнозвісну чорну «Легенду». Вона виросла на місці одноповерхового продуктового павільйону в середині 2000-х років. Спершу там запланували триповерховий будинок, потім, як це в нас часто буває, поверховість збільшили до п’яти. А у 2013 році збудували ще й шостий, без дозволів. «Легенда» за жодним парамет­ром не вписується в ансамбль площі Ринок, – каже Панчишин. – Можливо, вона і була б досконала, якби стояла в полі!». Скоро список споруд, які краще стояли б у полі, поповнить і «ревалоризований» будинок на Вір­менській, 1. Від площі Ринок можна вийти на майдан Шептицького та «помилуватися» новим торговим цент­ром біля парафіяльного костелу – Музею мистецтв Прикарпаття. У народі його вже називають крематорієм. Чорно-біла споруда виросла тут у 2011 році та в прямому й переносному сенсі придавила усе довкола.

 

Наш білий «чиновницький інкубатор» спорудили у 1987 році як обком комуністичної партії. Для цього знесли дитячий садок, який був на розі Грушевського-Шпитальної, великий особняк і зелену зону. Це будівництво Ігор Панчишин називає найбільш кричущим. Адже перепланування робилося брутально: просто валили все, що заважало. Тепер маємо яскраву радянську виразку, зразок відважно-руйнівної архітектури останніх років радянщини. Навпроти – Грушевського, 24 – стояли старі австрійські казарми.

 

/data/blog/43123/93b2e3d719d78b8756e51c65097b0244.jpg

Укрексімбанк – скляне «щастя» стометрівки

 

За даними Михайла Головатого, їх збудували у 1889 році. У 2001-му їх розібрали, а через вісім років там виріс торгово-бізнесовий центр. Є версія, що знесення казарм було заплановане ще радянським генпланом – спеціально, аби стерти частину нашої історії, адже там приймали присягу вояки ЗУНР. Інші джерела цю інформацію спростовують. Та в будь-якому разі знесла казарми не радянська влада, а цілком незалежні українці.

 

«Триповерхові казарми були капітальним комплексом, – говорить Володимир Ідак. – Вони були у розкішному стані, натомість побудували потвору». Нині поруч із тим же Білим будинком маємо ще одне будівництво. Є трохи сумненьке щастя, що тут нічого не зносили. Сумно, бо якщо побудують нову чотириповерхову споруду, то вона таки заступить пам’ятки на Мельничука, 14 і 16. «Там була ніша, через яку проглядалися фасади, – говорить Ігор Панчишин. – Але вже вставили етажерку. Тепер будинок позаду неї, який і так дихає на ладан, помре психологічно».

 

За даними Михайла Головатого, кам’яниця на Мельничука, 16 споруджена в кінці ХІХ століття. Тоді вона була одноповерховою, у 1920-х надбудували другий поверх. «Права частина будинку давно є аварійною, – зітхає краєзнавець, – нею ніхто не займається. Боюся, що цей будинок ми також втратимо». Готель «Надія» (тоді «Україна»), площа перед ним і пам’ятник Леніну з’явилися у Франківську в 1975 році, каже Михайло Головатий. Ще через п’ять років спорудили обл­муздрамтеатр. «Там стояла протестантська кірха, її ще називали євангелістська, – говорить краєзнавець, – збудована у 1885-му». Знесли її у 1971 році, за допомогою вибухівки. Знавець історії міста Ігор Майгутяк сам бачив, як це робилося.

 

«Підклали вибухівку та й підірвали – лише пилюка піднялася, – розповідає Майгутяк. – Там був спортивний зал школи № 5, де я вчився, і так сталося, що у цей час я проходив повз. Цю площу робили для демонстрацій, і церква їм заважала». Навпроти драмтеатра – Незалежності, 87. Тут був будинок з мансардою, збудований в кінці ХІХ століття. Його знесли у 2010-му.

 

/data/blog/43123/74b96b9d9ef376c615583bca1bc1087f.jpg

 

«То був перший будинок, який викупила німецька громада і пастор Цьоклер, – каже Михайло Головатий. – Потім він мав 10 об’єктів, де розміщав дитячі притулки, усі вони називалися біблійними іменами. Цей був – «Вифлеєм», і з 1886 року там діяв притулок». Будете проходити повз – подивіться на новобудову, яка виросла на тому місці. Чи вважатимуть її пам’яткою через 100 років? Чи достоїть вона до того часу? Володимир Ідак зауважує, не все, зроблене за радянських часів, є бездарним. «Наприклад, будинок податкової чи той, що навпроти, збудовані грамотно, – каже він. – Головпоштамт реконструювали грамотно, будинок Укрпреса (поруч із готелем «Київ» – Авт.) злився з оточенням і не є кричущий, хоч архітектура бездарна. Магазин «Школярик» (нині «Reebok» – Авт.) грамотно сів, і Будинок індпошиву (на розі Січових Стрільців-Незалежності) також». А саму стометрівку найбільше зіпсувала сучасна споруда за адресою Незалежності, 10 – Укрексімбанк. Як каже Михайло Головатий, у 1875 році там спорудили готель бургомістра Камінського. У радянські часи він був доведений до аварійного стану, у 1993 році його знесли, а у 2002-му збудували банк. «Я робив ескізні пропозиції забудови цього кварталу, – пригадує Володимир Ідак. – Під банк, але у стилі історизму. Містобудівельна рада затвердила. Проте потім прийшли київські забудовники і побудували оце чудо». Виходимо зі стометрівки та бачимо ще один новітній «шедевр» – будинок на розі Мельника-Січових Стрільців. У народі його вже називають або «Титаніком», або «Галатасараєм», адже там на кожному поверсі стирчить щось інше. Але це не кінець, бо вулиця не закінчується пішохідною зоною. Заїжджаємо на міст через залізницю. Раніше з нього відкривався чудовий вид на храмовий комплекс на Майзлях. Франківці раніше навіть спеціально ходили туди милуватися куполами. Тепер тої панорами вже нема, є чергова новобудова – чворак. І тут будівельна компанія спорудила на один поверх вище, ніж їм дозволили, каже Ідак. «Усі будують і ставлять перед фактом, – зазначає архітектор. – У Франківську ще не було жодного прецеденту, щоб знесли поверх, тому всі продовжують це робити». Брутальним втручанням радянської влади Ігор Панчишин називає будівництво у 1971 році універмагу «Прикарпаття». Адже там був сформований квартал із дво- та триповерхових будинків. «Розумію, прийшов час, треба було щось розвивати, але ж не зносити квартали?! – обурюється Панчишин. – Але тоді це не вважалося злочином». А от Володимир Ідак каже, що цінної забудови там не було. А помилкою радянської влади називає розміщення ринку. До речі, він же розповів історію ще одного архітектурного шедевру, сумнозвісного «апендиксу» – торгового центрику, який виріс замість клумби поруч з універмагом і будинком Галицька, 22. За словами архітектора, відомий у місті лікар отримав тоді земельну ділянку під будівництво одноповерхового кафе «Української галушки».

 

Відвели площу 6 х 6 метрів, але цього виявилося замало. Тоді лікар передав права на забудову потужній підприємницькій структурі, яка користувалася безмежною підтримкою мера. Вони вийшли за межі ділянки, потім отримали дозвіл на її збільшення і добудували. Про галушки всі забули. Навпроти універмагу – на розі Галицька-Дністровська-Новгородська, каже Ігор Панчишин, знайшли залишки фундаментів Галицької брами. Забудовники наприкінці минулого століття пообіцяли, що залишать її, але… «Є свідоцтва, документи, наукові дослідження, – говорить Панчишин, – Галицьку браму мали зберегти. Натомість поставили дурний будинок, який знищив археологію та зіпсував середовище».

 

«На початку незалежності був період, коли про охорону пам’яток і реставрацію взагалі забули, – каже Ігор Панчишин. – Або спеціально відсунули на другий план. Натомість дуже сприяли забудовникам. Історичну забудову назвали малоцінною, почали ставити висотки, будували, щоб заробити. Тепер маємо».

 

/data/blog/43123/74b96b9d9ef376c615583bca1bc1087f.jpg

«Апендиксу» нині, на жаль, дивуються лише гості міста

 

«Місто бездарно розбазарило земельний ресурс, – говорить Володимир Ідак. – Заробили на цьому підприємці, а місто отримало проблеми. Бо все більше в ньому чужих людей, байдужих до культури міста. Одні приходять, асимілюються, приймають культуру та продовжують її. А є агресивний елемент, який починає переінакшувати місто під себе. Їх багато. Вони ставлять прибудови, ґанки, гаражі…». Напевно, ми згадали не все. Скоріш за все, кожен із читачів захоче посперечатися чи додати щось від себе. Хтось захоче назвати винних. Але винні тут усі. І ті, хто будував (будує) ті «чвораки», ламаючи, на їхню думку, старе й малоцінне. І ті, що підписують дозвільні папери. І ті, що конт­ролюють перших двох. І ті, які просто мовчать. Хоч останнім часом мовчунів відчутно поменшало. І це дає надію.

 

/data/blog/43123/3e8de004d184265851f0648add692359.jpg

 

/data/blog/43123/90a3117247a281c31caadbbdca88f2db.jpg

 

/data/blog/43123/6a9307446dfc41ab33f4716a0f2f72c7.jpg


Тетяна Соболик, РЕПОРТЕР


11.11.2013 Тетяна Соболик 2164 16
Коментарі (16)

11 2013.11.11, 13:47
Ай-ай-ай. Нема де знімати Станиславів 100-річної давними! Яке горе! Ратуша не та! "Та" згоріла. Нема городів на нишній Новгородській, Мазепи, Грушевського, Франка і Лепкого. Ви хоч уявляєте, яким селом був Франківськ 100 років тому? Кам'яниці можна було порахувати на пальці однієї руки.
до 11 2013.11.11, 14:09
це брати Гаркоти напевно озвались, сплюндрували все місто, весь старий центр. СОРОМ!!!!!! але хіба ж ці склюки знають значення цього слова ?
11 2013.11.11, 14:44
Це не брати Гаркоти. Просто на Фіртці тема з тим кіно вже обсмоктувалася. До І світової війни містом була лише ратуша і два кільця будинків довкола неї. Все решта було селом зі всіма атрибутами - грядками, городами і т.п. Парадокс у тому, що 100 років тому забудова центру була ЩІЛЬНІШОЮ. Впритул до ратуші підходив ще один квартал, розібраний під час ІІ світової війни. Так само був забудований сквер за нинішньою медакадемією. Треба хоч трішки дружити з історією. І пані Таня з Репортера могла спитати про це у колеги Бондарєва...
станиславів 2013.11.11, 15:55
Ні, зіпсував людей інтернет. Чорне лізе і смердить. Жодного конструктиву, розумного, чогось доброго - сама пиха, хамство, бруд. Єдиний позитив - може, тут усе й залишать, менше гівна додому принесуть)
Індик 2013.11.11, 16:18
І що, сука характерно, за царювання того самого Ідака, було роздано рішень на будівництво та погоджено об"єктів більше чим у всі інші "царювання". А тепер дядя з виглядом дартаньяна каже: " ну я ж їм ,козлам, казав і ескізи малював, а вони мене слухати не стали...". Всі чисті і чесні нема з кого спитати, то все ті кляті гниди-забудівники.
Індик ще 2013.11.11, 16:29
Треба уточнити,що пан Ідак очолював упр. архітектури в 2002-2005 рр. у якості ВО. Але це напевне не так важливо. Нетак важливо говорити про порятунок існуючих, гідних уваги пам"яток архітектури вул. С Стрільців, Мазепи та К. Данила, які на ладан дихають і яким жити лишилось в такому стані 5-10р. А дуже важливо говорити про "расію, каторую ми патєрялі"
хохляндія 2013.11.11, 16:48
хтось захотів конструктиву від Панчишина. Ви що взагалі тупі Панчишин це ніхто--конь в пальто.
Сергій Чирва 2013.11.11, 17:07
Місто розбудовується, але не для людей... Враховуються інтереси банків, маркетів різного гатунку, торгашів квартирами... А хто чув про розширення пішоходних зон, скверів, парків? Ор вже озера забудовують... Хто у нас дбає за інтереси громади? Голова? Виконком? Депутати? Інспекції?
arhitektor 2013.11.11, 17:37
Окрім грошеи проблема в системі архітектурної освіти. Всі без винятку молоді архітектори після закінчення вишу є палкими прихильниками урбаністучної архітектури, і всім здається що кожен здатний себе реалізувати застосувавши якмога білше сучасних матеріалів, скла бетону і ніхто не дає собі звіту що зробити сучасний модерновий обєкт в ісиоричному середовущі під силу тільки дуже талановитим або досвідченим. Бути архітектором в невеликому місті з історичном середовищем неймовірно важче ніж в великому мегаполісі-всі помилки видно відразу, бо все поряд і історична забудова і маистерність попередників і нікчемність сучасників. У місті треба жити, містом треба жити, місто треба любити і як казав мій один знаиомий архітектор з сивиною на скронях: треба ЗАВЖДИ ШУКАТИ СЕБЕ В АРХІТЕКТУРІ А НЕ АРХІТЕКТУРУ В СОБІ. Повністю погоджуюся з Точкою зору Володимира Ідака: справа не в окремих будинках які не там і не такі справа в тому що автентичне міське середовище на жаль знищене назавжди, важливі для містобудування замельні резерви розбазарені, розвитком міста заправлють дрібні користні інтереси і змінити або повернути щось нереально...
бізнесмен 2013.11.11, 23:20
Те, що не можете перемогти, варта очолити. Змиріться панове "архітектори-плакси", що скигленням ви не припините будівництво в центральній частині міста, адже це - найприбутковіші проекти. Ніж жувати сопл, визначте потенційні місця забудови і запропонуйте на кожне місце проект і оголосіть тендер на забудову. А зараз визнайте, ви просто лінтяї.
architector 2013.11.12, 15:14
Прохання до Тетяни: треба доповнити фото прізвищами архітекторів хто ці шедеври запроектував.
результат 2013.11.12, 20:03
Із всього сказаного напрошується тільки одне;Як ми можемо добре жити,бути щасливими людьми,будувати державу,як ми по природі Є ДЕБІЛИ!!!!!!Якими уродами треба бути,щоб спочатку набудувати Ху..........ні(на це були погодження,дозволи.приймалося на комісіях всяких) ,а потім починати розривати,блеяти і смердіти.А де ви були ВСІ, до того ЧАСУ.Ви засранці так робите всьо,ви так вмієте позорники ЗАХІДНЯКИ ,спочатку суки усміхаєтеся,а потім продаєте один.одного=БОЛОТО і СМІТТЯ!Просто і відкрито хочу сказати= нетреба ганьбити нікого ні регіоналів.ні комуняк,бо найбільше ГІВНО_ЦЕ МИ ЗАХІДНЯКИ=продажнє БИДЛО(поляки мали РАЦІЮ!ПОЛЯКАМ-РЕСПЕКТ.УРА!
Ксенія 2013.11.13, 22:06
а де ще один ШЕДЕВР - арт-центр "Гармидер"? Це жехіття на фоні архітектурної спадщини попередників? Всі, хто бували у Чехії, Польщі, Австрії, бачать, з якою ПОВАГОЮ там ставляться до памяток архітектури. А тут - бізнес на кожному кроці. і кому потрібні ці численні торгові центри-уродці, якщо народ вже давно тариться одягом закордоном або з закордонних сайтів через посередників? Де зелена зона, де заклади, що сприяють розвитку особистості, а не обжорству і пьянкам? Так, ми молоді їздимо до Львову, до Києву, Відня і насолоджуємось культурою і мистецтвом там, так само як чудовими парками, неймовірної краси клумбами. Але хотілось би і в нашій провінції хоч частинку цієї живої енергії... А не архітектурного жахіття з купою китайського шмаття
Микола 2013.11.13, 22:14
Якось приїзджав з Києва один чоловік досить високого рівня, і задав мені питання: Що мене дивує, так це така кількість торгових центрів у Франківську. Невже у мешканців міста така висока купівельна спроможність? ...
Дилетант 2013.11.14, 00:15
Здавалося б не мало би викликати сумніву, що будувати у ХХІ столітті треба принаймні не так, як в ХХ. Але ж не так «внаглу»! Щоб так врізатись у наші Вали треба бути неабияким хамом. Тим більше від потворності врізаного торгового центру складається враження, що за мету ставилося зіпсувати настрій якомога більшій кількості людей. А ще викликає «захоплення» те, як було знесено будівлю старого пивзаводу, збудовано точнісінько таку ж, а щоб ні в кого не виникало сумнівів, на цей «новобуд» пришпилили помпезну меморіальну дошку з поясненням, яка ж це значна пам’ятка архітектури! А невже ж не можна було хоч трішечки, хоч в деяких місцях, там де новобудови, розширити вулицю Січових Стрільців, і то при такому інтенсивному русі!
3575 2013.11.15, 11:35
Шановні,краяни,іванофранківці! Ідак,хороший хлопець,коли спить,так Він найбільше підписів робив в роки будівельного буму 2004-2007)і актів"прийомки".так хто підписав "Укрекстімбанк",а "чорну легенду",а євродім"Є"??? --за відкати...
10.05.2022
Тетяна Дармограй

Чимало українців, які наразі у відносній безпеці, відчувають провину, що можуть жити звичним життям. Зокрема, у них нерідко виникає так званий «синдром вцілілого».

968
28.04.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з психологинею Оленою Коструб про те, як упоратися з втратою близької людини, як підтримати того, хто переживає втрату та чого робити не потрібно.    

1979
19.04.2022
Алла Павлуцька

Що таке війна для психіки, як уникнути конфліктів у команді, якщо ти волонтер? Як волонтерити, щоб не вигоріти передчасно? Як говорити з дітьми про війну та заспокоювати їх? Вправи, які допоможуть під час паніки в укритті та вдома, про синдром “провини вцілілого” та інша корисна інформація від психологині та коуч-менторки.

2851
15.04.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка продовжує публікувати історії людей, які особисто пережили жахіття війни та переїхали з місць, які постраждали від воєнних дій, на Івано-Франківщину або перебувають тут транзитом.

3487
08.04.2022
о. Володимир Лукашевський

Війна торкається абсолютно кожного. З чим найчастіше сьогодні люди звертаються до лікаря та як побороти відчуття неспокою, говоримо з терапевтом Клініки св. Луки Лілією Федунців.

3687
07.04.2022
Мар’яна Цимбалюк

Голова Івано-Франківського обласного відділення Асоціації фахівців з нерухомості України розповів про те, що відбувалося з орендою житла на початку війни, чи стабілізувалися ціни, настільки комерційна нерухомість виросла в ціні у зв'язку з релокацією бізнесу і що слід очікувати на ринку нерухомості Прикарпаття найближчим часом.

6878 1

24 лютого Росія оголосила про початок так званої «спеціальної військової операції» в Україні. Кожній розважливій людині зрозуміло, що те, що відбувається в Україні, є повномасштабною війною. Однак, це не класична конвенційна війна (масові звірячі злочини проти мирного населення це підтверджують), в якій збройні сили однієї держави у відкритій конфронтації за нормами міжнародного права протистоять військовим силам іншої.

3871

Сьогодні кожен українець незалежно від своїх політичних, релігійних чи інших поглядів є солдатом української армії, що захищає свою країну від російсько-білоруських окупантів.

5686

Російський ліберал не може відчувати емпатію до українського народу, до його трагедії. Для нього душевні терзання російського мародера і вбивці куди важливіші і, головне, ближчі. Це таке осмислення власної нікчемності.

6824 1

Раз на рік Президент США звертається до країни з трибуни у Конгресі. State of the Union. Своєрідний звіт про стан речей в країні. Перші 20 хв (з 60) були про Україну. Овації стоячи кожну хвилину. Майже всі з українськими прапорцями.  

7640
18.04.2022

Аби уникнути харчових отруєнь чи гострих кишкових інфекцій, спеціалісти Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області рекомендують дотримуватись основних правил.

2477
28.03.2022

Вже незабаром в Івано-Франківську запрацюють анонсовані владою соціальні ринки. Тут всі охочі зможуть придбати продукти за нижчою, аніж у магазинах, ціною.

4742
25.03.2022

Харчуватися тут можуть як евакуйовані українці, так і місцеві мешканці громади.

5127
09.05.2022

Кожен охочий мав змогу доєднатися до молитви через трансляцію на інтернет-ресурсах Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та Архікатедрального собору.  

494
04.05.2022

Розмова між предстоятелями церков відбулась через відеозв'язок Zoom і тривала близько 40 хвилин. Патріарх Кирило під час розмови з протягом 20 хвилин, "читаючи з папірця", намагався переконати Папу Римського в доцільності війни росії проти України. 

958
25.04.2022

Православні християни вшановують пам'ять преподобного Василя Сповідника, єпископа Парійського. Наші пращури у молитвах до святого просили про надання сили та хоробрості, а також про позбавлення від хвороб. Що не можна і що  слід робити в цей день.

1828
07.04.2022

Християни східного обряду 7 квітня відзначають Благовіщення Пресвятої Богородиці – третє за значенням свято після Різдва та Великодня. Згідно віруваннями цього дня Діві Марії явився Архангел Гавриїл, який повідомив її про те, що вона стане матір'ю Ісуса Христа.  

3411
08.05.2022

Схиляємось перед матерями та батьками, які виростили мужніх патріотів, перед дітьми, які втратили батьків...

936
25.04.2022

У Франції офіційно оголосили переможця президентських виборів, другий тур яких відбувся у неділю 24 квітня.

1803
07.04.2022

Нагадаємо, що попри те, що ЗСУ фіксують численні обстріли українських земель, що ведуться з території Білорусії; дислокацію на білоруських землях російських окупантів, котрі вбивають, гвалтують та грабують цивільне населення в Україні Лукашенко цинічно заявляє, що Білорусь не є учасником війни.  

3707
05.04.2022

Метою законопроєкту є встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду символіки військової агресії рф проти України та за порушення законів і звичаїв війни в частині використання військовими формуваннями держави-агресора цивільного населення окупованих територій в якості «живого щита».

3931 9
20.03.2022

За словами Володимира Зеленського, РНБО прийняла рішення призупинити будь-яку діяльність на території України низки партій, які мають зв’язки з росією.

5466