Наприкінці лютого в Києві відбувся Марш національної гідності. Це була фактично перша протестна акція цього року, яку організували три націоналістичні сили: ВО «Свобода», «Правий сектор» і «Національний корпус». На думку експертів, факт об’єднання і спільного проведення масштабної, масової і при цьому добре керованої акції – тривожний і цілком однозначний сигнал для керівництва країни. Націоналісти продемонстрували, що саме вони, а не розрізнена парламентська опозиція або ж численні позапарламентські «антикорупційні партії» здатні стати драйвером масових протестів. Чи, може, навпаки: чиясь вміла рука готує націоналістів відіграти відведену їм роль на майбутніх парламентських чи президентських виборах? Про це – в інтерв’ю «Західного кур’єра» з міським головою Івано-Франківська, головою міської організації ВО «Свобода» Русланом Марцінківим.
– Про об’єднання націоналістів йшлося і напередодні минулих виборів до місцевих органів влади, але тоді цього не сталося. Чому тепер? І про що це може свідчити?
– Важливо, що націоналісти почали координувати свою діяльність. І не тільки в Києві, а й на місцях. Знаєте, що нещодавно відбулася спільна акція в Івано-Франківську. Очевидно, подібні акції відбудуться в інших містах України. Дуже добре, що дійшли згоди, щоб не взаємопоборювати одне одного, а навпаки – координувати свої дії. Можливо, така співпраця виллється в щось більше на майбутніх парламентських виборах. Звісно, наразі про це говорити передчасно, бо не знаємо, коли відбудуться вибори. Але те, що ми починаємо об’єднуватися, – великий позитив. Нас об’єднує одна ідеологія – українського націоналізму. Незважаючи на те, що були непрості стосунки між «Азовом», «Свободою» і «Правим сектором», все-таки ми дійшли згоди, що в такій ситуації, коли в Києві маємо фактично режим олігархів, нам треба бути разом, захищати один одного. Гасло нашого об’єднання: «Один за всіх, і всі за одного».
– Олег Тягнибок виголосив, що націоналісти вимагають повного перезавантаження влади: дострокових виборів не лише парламенту, а й президента. Чи не означає це, що починає розігруватися сценарій чергового Майдану?..
– Ситуація така, що… Декілька фактів. Перший. Заступником голови НАК «Нафтогаз» працює син відвертої українофобки Наталії Вітренко. Майдан стояв заради того, щоб син Вітренко разом з Коболєвим визначали ціни на газ? Другий факт – торгівля з окупантами. 600 грн. вартість видобутого вугілля на окупованій території. Ми його купуємо за 1800 грн. за формулою «Роттердам+». Де дівається 1200 грн.?! Зрозуміло – в кишенях олігархів і влади. Більше того, таким чином ми фактично підтримуємо окупанта. Третій факт. Докорінних змін фактично не відбулося. Жодна реформа, яка була анонсована, не доведена до кінця – чи то у правоохоронній системі, чи в системі бюджетоутворення, чи в системі децентралізації. Відчуваємо, що бюджет цього року набагато гірший від бюджету минулого року.
Щодо чергового Майдану… Нам би хотілося, щоб нинішні парламентарі набралися сміливості і зробили те, що зробила свого часу ВО «Свобода», – ухвалили рішення про дострокові парламентські вибори. На моє переконання, цей парламент є не дієвим, не відповідає інтересам українського суспільства. Має відбутися перезавантаження, має бути зовсім інша якість політики.
– Об’єднання націоналістів на цьому етапі і виведення на перші позиції найбільш досвідченого політика в цьому об’єднанні Олега Тягнибока може також наштовхнути на думку, що лідера «Свободи» готують у спаринг-партнери Петрові Порошенку на майбутні президентські вибори. Власне за тією режисурою, яка колись відводила його для Віктора Януковича. Правда, для останнього це погано скінчилося…
– Думаю, навпаки – влада реально боїться об’єднання націоналістів, бо розуміє, що єдині, хто може вивести людей, – саме праві сили. Є дуже багато добровольців, патріотів, які готові продукувати зміни. Вони – найбільша загроза цій владі. Хто справді може підняти таку мирну революцію – це праві сили: «Правий сектор», «Азов», «Свобода».
– «Свобода» має міських голів у трьох обласних центрах – Івано-Франківську, Тернополі, Хмельницькому. Всі ви берете активну участь в акціях протесту. Не підбираєте слів щодо центральної влади, з якою вам, як керівникам місцевих органів влади, доводиться працювати, відстоюючи інтереси місцевих громад. Як вирішується цей конфлікт інтересів? Адже якщо говоримо про будівництво моста через Бистрицю Солотвинську, то навряд чи обійдеться без залучення коштів з Києва…
– Зрозуміло, що тут є така парадигма. З другого боку, є інтереси громади, і заради них, переконаний, потрібно спілкуватися і з політичними опонентами. Міністр чи прем’єр-міністр – це посадові особи, незалежно від політичної приналежності. Спілкуюся з ними як з посадовими особами. Проблеми, які потрібно вирішити для громади, декларували ті чи інші політики, які сьогодні є міністрами, чи віце-прем’єрами. Не бачу в цьому проблеми. Намагаюся бути чесним у цих стосунках і звертаюся скрізь, де можна отримати допомогу для міста. Більше того, за минулий рік маємо позитивну динаміку – ми втричі збільшили кількість субвенцій з Державного бюджету, незважаючи на те, що я опозиційний політик. Цього року планую, що ми не менше, а то й більше отримаємо коштів на розвиток місцевого самоврядування. При чому ми зараз говоримо, щоб ці кошти приходили не в кінці жовтня-листопада, як це було минулого року, а якось рівномірно, хоча б із квітня, щоб ми могли ефективно їх реалізувати.
– Коли ці кошти надають, що просять взамін?
– Звісно, буває певний лобізм. В хорошому розумінні цього слова. Але якщо, наприклад, мова іде про 5-ту школу чи спортивну споруду біля німецького озера, чи дорожню інфраструктуру (наприклад, вул. Мазепи), то це відповідає концепції розвитку міста Івано-Франківська – ми повинні працювати. Десь співпадають інтереси народних депутатів від Прикарпаття. Є також багато вихідців з нашої області на столичних посадах – тож було б гріхом не звертатися до них за допомогою.
– Чи обговорюється в націоналістичних колах ідея повернення до Галицької асамблеї? Що в нинішній ситуації не що інше як галицький сепаратизм.
– Ні. Ми не повертаємося до цього питання. Вважаємо, що націоналізм зародився на сході. Тарас Шевченко, Міхновський, Донцов – вихідці із Східної України. Дуже насторожено ставимося до різного роду проектів з натяком на сепаратизм. Насторожують окремішні регіональні партії на кшталт галицьких, волинських… Націоналісти за соборну сильну українську державу!
– Як сприйняли слова голови керівної партії Польщі «Право і Справедливість» Ярослава Качинського, що Україна з Бандерою в Європу не увійде?
– Так само можна сказати, що Польща з Пілсудським не мала би права ввійти… Для нас Пілсудський – це людина, яка знищувала Українську державу. Переконаний, сьогодні в Польщі є сили, які, на догоду Москви, роздмухують певний конфлікт. Як можна робити такі категоричні заяви, які чуємо з польського боку, якщо навіть ми, українські націоналісти, якими лякають Європу, зокрема «Свобода», дали вільне право працювати Центру польської культури в Івано-Франківську?! Однак завжди потрібно пам’ятати, що тут господарем є українець, так само, як в Польщі – поляк, в Німеччині – німець.
– А як щодо гасла «одна раса, одна нація, одна Батьківщина», яке звучало під час «Маршу проти тарифів, олігархів і репресій» в Івано-Франківську? Цю новину тут же розтиражували в підсумковому випуску ТСН на «1+1», а обласна та міська організації партії УКРОП звернулися із заявою, в якій засудили ксенофобські гасла, під якими пройшов ініційований міським головою Івано-Франківська Русланом Марцінківим і партією ВО «Свобода» марш…
– У марші брало участь дуже багато молоді. Студентів, футбольних фанатів. А це, ви розумієте, доволі цікаві молоді люди. В марші брали участь різні політичні сили. Ми не підтримуємо таке гасло, яке лунало. Гасло «Свободи» – «Одна мова, одна нація, одна Україна». Це – офіційне гасло! Учасникам маршу, що кричали згадану речівку, ми зразу звернули увагу. Але, зрозумійте, коли така кількість людей – попробуйте проконтролювати хто що кричить.
– Не виключаєте провокацію?
– Все можливо. Ми не застраховані. В акціях, де бере участь велика кількість організацій, ти не можеш гарантувати за всіх учасників. Бо якби це була суто «свободівська» акція, тоді ми б могли повністю контролювати ситуацію.
– Приблизно з початком об’єднання націоналістів та першої протестної акції наприкінці лютого в Києві вам вручили протокол адміністративного правопорушення щодо невчасної подачі в НАЗК інформації про придбаний у кредит автомобіль. Далі ще два протоколи. Зокрема, через виділення міською радою 30 тис. грн. на друк дисків про Івана Франка переможцям міні-грантів, серед яких громадська організація, де ви значитеся засновником. Ви охарактеризували цю ситуацію як запущений механізм з дострокового припинення повноважень міського голови, де «цікаву роль» відвели депутату-«укропівцю»…
– Справді, я мав можливість ознайомитися зі справою – є там певне пояснення і депутата-«укропівця», але не в тому суть. Мене більше цікавлять методи, які застосовують правоохоронні органи. Вони нічим не відрізняються від методів часів Януковича чи КГБ. Це має бути обов’язково якийсь донос. Ну, що це, скажіть, за методи, коли приходять шестеро незрозумілих людей і, не представившись, говорять: пройдіть з нами! То це які методи? І це при тому, що мова іде про адмінпротокол, а не про якесь кримінальне провадження. Дійсно, в законодавстві відбулися зміни, і в принципі навіть за такі дрібні порушення, якщо вони доведені, теоретично суд може припинити повноваження міського голови. Вважаю, що це не справедливо, тому що громада обирала і громада повинна давати оцінку тому чи іншому політику, а не правоохоронці, які, тим паче, приїхали з Києва з візою Генеральної прокуратури. Зрозуміло, що є спроба дестабілізації ситуації. Розумію, що і владі, яка програла вибори у місті, і певному олігархічному клану, який тут бореться за владу, потрібно різними методами отримати посаду міського голови. Тому в цій боротьбі використовуються всі ресурси: ресурс медійної дискредитації, ресурс правоохоронних органів. Але я буду захищатися в суді. Переконаний, що і в першому, і в другому випадку – я не винен, тож відповідною буде моя аргументація щодо цих протоколів. Протокол – це ще не означає рішення суду.
– Щось подібне ми вже бачили напередодні минулих місцевих виборів, коли правоохоронці, теж із Києва, проводили обшук в Олександра Сича. Спершу міністр МВС Арсен Аваков подарував йому пістолет, а потім ті ж правоохоронні органи вимагали пояснити його походження. Це, звісно, спрацювало на рейтинг «Свободи». Ситуація, в якій ви, дещо інша, та все ж. У контексті започаткованих акцій протесту вона може мати дві мети: з одного боку, взяти під «ковпак корупції», з іншого – підняти рейтинг партії. Адже громадяни, які звикли чути про мільярдні розтрати у верхах, звинувачення, адресовані вам, сприймають щонайменше незрозумілими…
– Переконаний, що це боротьба за владу у місті двох груп: з одного боку, представників центральної влади, з іншого – представників УКРОПу, точніше – братів Шевченків. Ну і моя критика діючої центральної влади, прем’єр-міністра, тарифної політики спричиняє незадоволення у верхах.
– А чи не думали ви, що з іншого боку вас можуть привести в ритуальну жертву. Це може бути вигідно і «свободівським» лідерам. Адже, якщо міського голову відправляють у відставку, обов’язки голови виконуватиме секретар міськради – в нашому випадку «свободівка» Оксана Савчук. Загалом нічого не міняється – «Свобода» далі при владі, ви оскаржуватимете рішення про відсторонення від займаної посади і очолюватимете марші, де всі «свободівці» дружно говоритимуть про переслідування патріотів. Рейтинг націоналістів зростатиме ще більше…
– Журналістам притаманно шукати якусь конспірологію. Але не варто на чорне говорити біле, а на біле – чорне. Влада може показати силу на мені! Тому виключати відсторонення від посади міського голови не можна. Але посада для мене не самоціль. Для мене основне – реалізувати ті завдання, з якими ішов на вибори. Ну і ще. Не варто забувати, що ранений звір завжди небезпечніший… Чим більшим буде тиск, чим більша дія, тим більша протидія. Багато процесів завжди починалися з Івано-Франківська. Нинішній режим – олігархічний – незрозумілий, але, на мою думку, набагато небезпечніший, ніж навіть режим Януковича.
– Поясніть стосунки «Свободи» і УКРОПу, адже не секрет, що на столичному рівні лідери ваших політичних сил доволі тісно співпрацюють… Можливо, ляльковод один – ляльки різні?
– Спочатку хотілося б почути про конкретні приклади співпраці на центральному рівні.
– Ви ж не будете спростовувати, що вище керівництво ваших партій узгоджує свої дії... Але власне на прикладі Івано-Франківська навіть такі фігури як міський голова від «Свободи» і нардеп від УКРОПу – виглядаєте ляльками… Враження, ніби створюєте потрібну картинку… Хоча є й інший бік медалі: якщо врахувати, що в Івано-Франківську, на відміну від інших тенденцій, між УКРОПом та «Свободою» ведеться непримиренна боротьба, то допускаємо, що і Олександр Шевченко і ви граєте свою гру...
– Цікаве таке дуже питання. Хоча хочу сказати: направду, УКРОП і «Свобода» є опозиційні сили до центральної влади. Але ми чітко відрізняємо: «Свобода» – ідеологічна сила, УКРОП – олігархічна сила. На цьому етапі для поборювання діючого режиму потрібно з кимось співпрацювати.
– А для чого? Щоб, поборовши діючий режим, привести до влади інших олігархів?
– Але і війна всіх проти всіх теж не вихід. В Івано-Франківській обласній раді добра співпраця між «Свободою», УКРОПом, «Батьківщиною», іншими політичними силами. На Волині є спільна коаліція з УКРОПом. Заступник голови обласної ради – «свободівець», голова – «укропівець». В Івано-Франківську склалася інша ситуація, зважаючи на якісь особисті речі. Але якщо ідеться про загальнопартійний інтерес, про інтерес «Свободи» на загальноукраїнському рівні, чи про інтерес міста Івано-Франківська, то я розумію, що потрібно об’єднувати зусилля. «Укропівець» Олександр Шевченко – народний депутат від міста Івано-Франківська. Заради міста ми зобов’язані співпрацювати. Так було із вул. Кармелюка, із вул. Ленкавського. Якщо потрібно було погодити документи на ремонт вулиці – я їх погоджував. Адже не важливо, хто робить дорогу, тротуари, важливо, щоб місто розвивалося. У питаннях, які стосуються добробуту міста, я завжди відкритий до діалогу. Якщо, наприклад, УКРОП прийшов на акцію і підтримав гасла, з якими ми ішли, то я їм вдячний, незважаючи на те, що завтра вони знову прийдуть і будуть критикувати міську владу.
Відповіді міського голови Руслана Марцінківа на запитання, які йому поставили його попередники на посаді: Богдан Борович (міський голова Івано-Франківська у 1994—1998 рр.), Зіновій Шкутяк (міський голова у 1998—2006 рр.), Віктор Анушкевичус (міський голова у 2006—2015 рр.).
Запитання-порада від Богдана БОРОВИЧА:
– Я би хотів йому порекомендувати більше працювати над тим, щоб відродити виробництво на наших заводах. Час спливає, але ще є фахівці, які утримували і розвивали економіку міста, спеціалісти своєї справи, які колись працювали на «Геофізприладі», радіозаводі, «Позитроні». Їх досвід і знання не пропали. Тому раджу розробити проект відродження міської промисловості, оцінити, яку продукцію можуть випускати наші заводи, і залучити до цього тих людей, які колись там працювали, впроваджували нові вироби. Зараз ще можна використати їхні знання і вміння. Покликати їх на допомогу, поки ще не пізно.
– Хочу сказати дві речі. Основна, на мою думку, щоб центральна влада не заважала працювати тим підприємствам, які динамічно розвиваються. Назву два підприємства. Перший – «Локомотиворемонтний завод». Тут ведеться спроба приватизації підприємства, усунули директора. І такі дії вчиняються до заводу, який дає робочі місця, який сплачує всі відрахування до бюджету. Навіщо державі віддавати прибуткове підприємство у приватні руки!? Може, досить! Це моя принципова позиція, за що одна з політичних сил має на мене такий зуб.
Друге підприємство – ВО «Карпати». Тут буквально за минулий рік створили 1800 нових робочих місць. Але сьогодні на них відкриті справи. Від них забрали кусок землі, де вони планували виробництво. Маємо дуже тривожні дзвінки!
З другого боку, ми вже другий рік підряд будемо проводити інвестиційний форум. У нас є певні здобутки. На заводі «Позитрон» почали працювати два виробництва. Це «Екстекстан» і «Екстон», які виробляють плати. Крім того, запрацювало виробництво на «Фурнітурному заводі». Максимально популяризуємо місто, хоча залучити нових інвесторів дуже не просто, адже нестабільна ситуація в країні цьому аж ніяк не сприяє, а ще одна проблема – відсутність достатньої кількості робочої сили. Ця проблема відчутна і на радіозаводі, і на «Електролюксі», і на інших підприємствах. Хоч поруч із цим, минулого року місто мало понад 400% приросту виробництва в машинобудуванні і понад 180% у харчопереробній промисловості. Це позитивні сигнали. Зараз розробляємо один із проектів – хочемо викупити «Арматурний завод» під інвестиційну зону. Він продається за достатньо невеликою ціною.
Запитання-порада від Зіновія ШКУТЯКА:
– Я б йому просто хотів нагадати, що в кінцевому результаті за все у місті відповідає міський голова. Так, своя команда – це добре. Але тільки він є міським головою, який за все у місті відповідає. І міський голова має бути міським головою цілого міста. Він не може бути міським головою якоїсь партії, якогось напряму чи якоїсь частини людей. Але найголовніше – він має бути справедливим. Міський голова має слухати і дослухатися до думки людей і вирішувати усі питання по справедливості, а не так, як партія чи оточення йому каже.
– Направду, так і є. Але зрозуміло, яким би не був розумним міський голова, злагоджено повинна працювати команда. Бо міський голова, навіть якщо він працює 24 години на добу, не може осягнути того великого потоку проектів і процесів, які є в місті. Але, справді, міський голова відповідає за все, кінцеве рішення приймає міський голова. Я ніколи не боявся брати відповідальність. Сьогодні в суспільстві бракує людей, які готові брати відповідальність за ті чи інші процеси. Підтримую тезу Зіновія Шкутяка, хоча хотів би також розуміння, що не все в місті Івано-Франківську може міський голова, тому що теж обмежений законодавством. Коли, наприклад, до мене звертаються з таких питань як нелегальний гральний бізнес, «наливайки», то я можу звертатися до правоохоронних органів, але не можу вирішити таку проблему самотужки. Те ж саме щодо хаотичної забудови. Одна справа, коли був народним депутатом України і мав недоторканість. Друга справа, коли ти посадова особа – можу діяти виключно в межах чинного законодавства.
Запитання-порада від Віктора АНУШКЕВИЧУСА:
– Хочу нагадати, що згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування» міський голова має право вето. Чому ним не скористався щодо рішення про забудову колишнього асфальтного заводу на вул. Крайківського? Також хочу запитати, які він бачить причини, чому наше місто, яке займало в попередні роки перші місця за рівнем життя за версією всіх незалежних оцінювань, суттєво знизило свій рейтинг? Які нові проекти планує втілити в життя?
– Дискусійні, звісно, ці питання. Відчувається, що є образа за попередні вибори. Якщо у Богдана Боровича і Зіновія Шкутяка – це більше міркування і поради, то у Віктора Андрюсовича відчувається образа, що він втретє не став міським головою. Щодо запитання про вето на рішення міської ради про забудову в межах вулиць Крайківського – Макогона – Промислової, то зауважу: дозвіл на забудову території колишньої «Харчосмакової фабрики» дав саме Віктор Анушкевичус. Є відповідні документи. Друге. Вважаю, що не маємо морального права забудовувати зелені зони, як це було раніше. При спорудженні нових будинків ми повинні враховувати будівництво дитячих садочків, спортивну інфраструктуру. Чи доцільно, щоб у центрі міста була така промислова зона?! На вряд чи! Тим більше, що там був асфальтний завод. Свого часу багато мешканців зверталося, аби перенести цей завод з центру міста. Тому вважаю, що на вивільненій території в центрі міста краще нехай буде житло з інфраструктурою, ніж важка промисловість.
Щодо нових головних проектів, то, на моє переконання, це новий міст у Пасічній, який почнемо будувати цього року, вкінці квітня-травня. Друге, це «пробиття» Північного бульвару – Південного бульвару, третє – розвиток комунального транспорту, збільшення тролейбусних ліній, тролейбусів, перехід певних маршрутів під комунального перевізника. Ну і продовження того, що ми розпочали – ремонт доріг, ремонт дворів, скверів, благоустрій.
Розмовляв Руслан УГРИНЧУК, ЗК
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
