Здіймаючись на висоту біля двохсот метрів над рівнем міста він вражає прямовисністю своїх північних схилів, особливо в період осіннього різнобарв’я. Не менш ефектно виглядає й зимова Голиця, огорнута в майже монохромне графічне мереживо кришталевої паморозі.
Більшість косів’ян пов’язують назву хребта з тим, що біля 200 років тому весь ліс який зростав на хребті було вирубано для потреб Косівської солеварні.
Проте відомий дослідник Косівщини Ігор Пелипейко у своїй книзі «Містечко над Рибницею» говорить про те, що назву «Голиці» хребет мав ще до того, як його оголили і наводить більш ранню версію, пов’язану з міфічними мавками або лісницями, які мешкали в тутешніх лісах.
Вони зваблювали й заманювали в лісові хащі місцевих леґінів, а також любили голими гойдатись на вітах, або грітись нагими біля тліючих ватрищ. Власне через тих лісниць-голиць і назвали хребет Голиці, а пізніше — Голиця.
На Голицю можна піднятися різними дорогами. Однією з простіших є промаркерований маршрут з дороги, що веде на гору Михалкова.
По гребеню Голиці веде добре вторована стежка, якою можна пройти хребет з одного краю в інший. В західній частині хребта зустрічаються невеликі кам’яні нагромадження. Трохи західніше від основної вершини знаходиться утворений буреломом оглядовий майданчик з якого відкривається панорама на Косів, Вербовець, Рожнів та інші села. Особливо приємно спостерігати з нього мерехтливі вогники вечірнього Косова або неповторний схід сонця. А якщо поталанить, то замість панорами людських поселень можна побачити білопінне море осілих хмар, що простягається до горизонту.
На північних схилах подекуди зустрічаються невеликі відслонення осадових порід, які в південно-східній частині хребта утворюють кількадесят метрові дрібнокам’яні розсипи, на яких зростають химерно покручені дерева. На східних схилах хребта зустрічаються величезні пісковикові брили, в одній з яких чітко видніється слід від вистрілу з вогнепальної зброї. Нажаль, невідомо коли і з яких причин він тут з’явився.
Окрім природніх об’єктів на хребті можна побачити рукотворні межеві стовпчики витесані з каменю. Позначки виконані латиницею і свідчать, що зроблені вони були за часів польської окупації. В лісах Голиці зростає бук, сосна, ялиця, ялина, модрина, граб, осика, береза. З кущових — ожина, шипшина, калина, бузина, терен. Трав’янисті — анемона, зубниця, підмаренники, копитняк, булатка, ряст очиток (заяча капуста), папоротникові та плацни, а також різні мохи та лишайники. На ялицях, смереках можна побачити плющ і паразитуючу омему.
З тварин тут зустрічаються кабани, косулі, лисиці, куниці, білки. З земноводних — жаби та саламандри. Пташиний світ представляють сови, шуліки, круки. Якщо когось налякало слово «кабан», не варто надто перейматись з цього приводу.
Зустрічаються ці тварини вкрай рідко. До того ж вони є досить полохливими істотами і завжди уникають зустрічей з людьми.
Хребет Голиця чудове місце для активного відпочинку в будь-яку пору року. Окрім грибників, екскурсантів та відпочивальників тут можна зустріти велосипедистів та мотокросерів, а юні мандрівники Косівщини приходять сюди для відпрацювання прийомів з туристської техніки, долання природніх перешкод та боулдерінгу (скелелазіння по невисоких каміннях). Любителі мандрів приходять сюди й зимою. До речі, за сприятливих умов з північних схилів сходять невеличкі снігові лавини.
Збираючись на Голицю не забувайте прихопити фотоапарат, а також пиття, оскільки на хребті немає криничок. Єдине джерело знаходиться в яру під оглядовим майданчиком на відстані біля 150–200 метрів вниз від стежки. Але спуск до нього доволі крутий та небезпечний.