Любов до Батьківщини теж потребує оновлення. І не лише у вигляді облич молодих патріотично налаштованих депутатів. Старосвітські шати ідеологій зношуються, героїчні діяння давнини відкочовують до фентезійних романів, а товста хитра глобалістична міль виїдає у дідівських строях великі діри. Мобілізовані хвілармоніями культурники похапливо, криво та патріархально пришивають латки.
А міль тим часом нахабнішає, хрумтить і підло підкрадається до найсвятішого. Данським королівством розповзається запашок пробзділої свіжості. Тоді до професійних патріотів приходять професійні іміджмейкери. Досвідчені технологи зовнішнього. З проектами нового «ідеологічного одягу».
«В модерному світі, -- кажуть вони, -- класична трансляція патріотичної ідеології перестала бути ефективною. Сучасна молодь асоціює звичну патріотичну риторику з відсталими пропагандистськими гаслами та школярськими напученнями. Для патріотичних ідей ми розробили нові інтелектуальні бренди, що базуються на найновіших гамериканських технологіях».
«А чи є у вас, часом, щось таке історичне?», -- питають в рекламних людей професійні патріоти.
«Історичне – не актуальне. Атстой, печерні втики» -- відповідають бадьорі фахівці з каталогами.
«Втики втиками, хлопці, але ж то є основою», -- наполягають патріоти.
Рекламні люди перезираються, закотують очі, чухаються і, врешті-решт, витягають з нижньої шухляди диск з художньою фільмою. «Ось, -- кажуть вони заколотницьким шепотом, -- найсвіжіший продукт знаного українського режисера П. Автора культових стрічок «Коса неземна» і «Баба на Майдані». Мел Гібсон з Родрігесом просто відпочивають. Зволожують слинявчики. А сюжет фільмочки архетиповий...»
«Який, який?» -- перепитує вусатий добродій з товстим депутатським значком на лацкані.
«Опертий на давню традицію, -- пояснюють бадьорі хлопці, вимовляючи «опертий» через «д». – Коротка фабула така. Сімнадцяте століття. Козак їде-їде собі степом широким, співає пісню. Навколо буяють степові трави, світить Стрибоже сонце, вільний вітер пригинає стиглу ковилу...»
«Гарно як...», -- зачудовано шепоче вусань.
«...І тут просто в степу висаджуються агресивні іншопланетники».
«Хто-хто, перепрошую?»
«Ну, злі прибульці із далеких космічних збоченських світів. Косміти».
«Козоміти? А вони до чого?»
«Е-е-е. Ну то ви не розумієте, -- поблажливо посміхаються рекламні люди. – Прибульці в даному продукті символізують зайд-кочовиків, межово чужих нашій культурі, мові і родинним звичаям. Боротьба головного героя з ними є образним синтезом метаісторичного сенсу усіх минулих і теперішніх змагань за незалежність».
«Щось воно складно, хлопці, - важко зітхає потенційний замовник, - А чому б отому П. замість якихось там інопланетян не зробити ворогами москалів там, жидів чи тих татар, шо дівчат у полон брали? Шоби то все чітко відповідало історичній правді. Нам не розваги потрібні. Нам тра виховати свідому молодь».
«Чекайте-чекайте, пане, а як бути з політкоректністю? – запитують технологи зовнішнього, їхні стомлені піаром очі суровішають. – Якщо вийде фільма з агресивними моск... північними сусідами, одразу щось таке пискате вилізе на трибуну у Раді і таке почнеться! Така «історична правда», шо мало нє пакажєцца. Тим більше, якщо із татарами. Гноблена нація. Образи. Єврокомісії...» Тепер перезираються патріоти. Вони відчувають гнилий подих волохатого лохотрону, але панічно бояться виглядати відсталими локусами. Нарешті найповажніший з них розчіпає комір вишиванки й питає: «І шо, наші хлопці там перемагають?»
«Ну-у-у... не зовсім».
«?»
«Геппі енд – то ж попсова фішка. У геніяльного П. все придумано цікавіше. Навала іншопланетників і боротьба з ними в кінці кінців виявляються мистецько-наркотичними мареннями козака, котрий триста років тому обкурився коноплею... Там в кінці є така розкішна разкадровачка з тих видінь: купальські вогні, голі дівчата, летючі млини, конотопські відьми, Грицько Сковорода з «калашніковим» і двісті шістнадцять тон щирого золота Полуботка. Плюс три великі купки раздолбастих скіфських сапфірів. На декораціях пацани не економили, собі в кишеню не клали. І, найголовніше з того мистецтва, панове, що уся ікебана могутньо змонтована з національних символів. Купуєте?».
І як ви думаєте: купують вони чи ні?