"Фіртка" продовжує серію мандрівок Прикарпаттям. Минулого разу ми мандрували на Коломийщину, де пунктом нашого призначення стало село Товмачик. Перед цим була Гута.
Цього разу наші фотокореспонденти взяли курс на Львів. Ми вирішили таки вийти за межі Івано-Франківської області. Бо ж Львів є Львів - "метрополія" Галичини...
Північний та північно-східний напрямок завжди був "стратегічним" для Прикарпаття. Це - шлях і у "велику", і у "малу" цивілізацію - до Києва та Львова. Ще за часів Київської Русі саме цей напрямок поєднував Київ, Львів та Галич. Саме по цьому напрямку здійснювалися основні торгові, політичні та релігійні контакти. Він символізував розвиток, бо прямував у Європу. На початку 1990-х саме цією дорогою українські наїв-демократи розгорнули символічний "ланцюг єднання".
А ще вирішили подивитися вкотре на пам'ятки княжої доби. Чи знають сучасники щось про них, і взагалі, у якому вони стані сьогодні.
Прямуючи через доволі цікаві місцини Галицького та Рогатинського районів, ми ще раз переконалися у зовнішній духовності нашого краю - кількість культових споруд із древньою історією просто вражає. А ще ми остаточно впевнилися у тому, що Івано-Франківськ - таки не Львів. І не про масштаби мова, а про реалії поступу.
Отож, поїхали далі разом...
Криниця "Святого Духа", в народі Духова Криниця є місцем поклонінь понад 2000 років. Колись тут стояло Капище, пізніше, ймовірно, Іванівський Монастир, зараз - християнська капличка. На цьому місці споконвіків святкували свято Купала
З кожним приїздом очевидний поступ у розвитку Джерела Святого Духа..
Капличка поряд з джерлом
Червона калина...
Джерело славиться цілющою водою і є місцем паломництва християнського (і не тільки) люду
Попити води може будь-хто і будь-коли
Щоденно за водою сюди, кажуть місцеві жителі, приходять не тільки вони, а з'їджаються люди із усієї області. Приходять і пішки паломники...
Село Вікторів Галицього району. Прямуємо до Лімниці
Залишки колишнього колгоспу. Що не встигли розібрати люди, руйнує час. Типова картина для більшості сіл Прикарпаття
Дитячий лікувально-оздоровчий комплекс "Сокіл". Колись - місце щорічного відпочинку працівників Бурштинської ТЕС. Нині - табір для дітей
Табір якраз в очікуванні чергової зміни. Вже за декілька днів він поповниться понад 400 юними відпочивальниками
Це було для нас певне відкриття - не все таки зруйноване і "подерибанене" в часи Незалежності... Щось вдалося врятувати
Капличка на території табору
Хлопчик "із минулого" (в піонерському галстуку)
Фойє спального корпусу. Телевізор і дивани, щоб можна було зручно переглядати улюблену телепередачу
Результати творчості дітей. Стінгазети, екрани чистоти, плакат "побажань"...
Олена Москалець - заступник директора табору. Одна із тих, на кому тримається "господарка"...
Типова кімната табору
Плавальний басейн, можна і покупатися
Басейни якраз готують до нової зміни
Цією дорогою туристи і місцеві жителі добираються до колись найчистішої річки Європи - Лімниці. Глибокі вибоїни утворилися в наслідок вивозу краденого із річки гравію...
Ось вона - Лімниця. Одна із найчистіших річок Європи. Принаймні, так колись стверджували. У жаркий літній день прохолодна вода є хорошим порятунком від спеки
А це вже інша сторона медалі. Люди у нас дуже "дбайливі" і "хороші"
Живемо за принципом - "після мене хоч потоп?" Питання риторичне, звичайно ж
І гравію на берегах не тільки Лімниці зменшується із кожним днем... Зате у когось буде рівненьке подвір'я і новий "паркан" :(
Прикарпаття жнивує. Деякі поля вже готують до посівів озимини
Крилос. Княжа криниця
Панорама з Княжої криниці
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Крилосі. Перша літописна згадка про храм Святої Богородиці (Приснодіви Марії), або ж Успенський собор, пов'язана з похованням тут 1187 р. князя Ярослава Осмомисла. Інші письмові джерела розповідають про урочистості з нагоди церемонії вокняження в Галичі Данила Романовича у 1208 і 1239 рр., а також про коронування королевича Коломана на короля Галичини 1215 р. Збудована з останків каменю Собору Успіння Пресвятої Богородиці, який збудував Князь Ярослав Осмомисл
Саме на цьому місці був колись Собор Успіння Пресвятої Богородиці, який збудував князь Ярослав Осмомисл
А на цьому місці, при вході до храму, наче, і був похований князь Ярослав Осмомисл...
Ще тиждень тому тут і яблуку ніде було впасти. На прощу до Крилоса цього року прийшло понад 20 тисяч прочан
Барельєф "Галиці" чи то якогось дракона на стіні храму. Кажуть, корисно погладити його за хвіст - на удачу...
Чудотворна ікона Матері Божої з Крилоса
Музей історії Давнього Галича. Знаходиться у Митрополичих палатах (пам’ятка архітектури XVIII ст.). Ідея його створення належить докторові археології Ярославові Пастернаку та митрополитові Андрею Шептицькому, який, будучи вже важкохворим, висловив побажання створити біля фундаменту літописного Успенського собору музей-заповідник
Ось, власне, і сам центральний оборонний вал. Сьогодні обороняти Галич, на щастя, вже немає від кого
Галичина Могила
Наступний на черзі - Музей Архітектури і побуту Прикарпаття
Цей музей просто неба є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич». Він розташовується на території давнього городища. Заснований в 1979 році. Цей острівок народної архітектури знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кінця ХVІІ – початку ХХ ст. Скансен займає площу 4,5 га, на якій встановленого 11 архітектурних пам’яток та відтворено «мікросела» чотирьох етнографічних регіонів Івано-Франківщини: Опілля, Бойківщини, Гуцульщини, Покуття
Гражда
Вдало розміщені маленькі автентичні хатки дійсно вражають своїм колоритом і вміло поєднаними деталями інтер'єру
Однак, окрім працівників музею, на території за півгодини нашого перебування ми так нікого і не помітили із туристів. Можливо - ціни кусаються, або ж політика закладу відлякує цікавих відвідувачів?
Через дорогу за таку ж ціну можна посмакувати шашликом. Доводиться вибирати - на що витратити 60 гривень - на право пофотографувати в музеї під відкритим небом чи на три шашлики?...
Меч і рало у Крилосі. Цей монумент знає кожен, хто подоружує даним маршрутом. Споруджений він на місці оборонних валів. Барельєфи пам’ятного знака (міфологічні персонажі, давньоруські воїни, орачі) об’єднують воєдино історичні події, які відбувалися на ранніх етапах становлення Галицько-Волинської держави. Височить на горі, підпираючи мечем небо і заглибивши в землю рало, показує єднання давньоруських міст, мирний і невойовничий характер землеробів.Кажуть, що для спорудження цього монумента було використано близько 20 000 курячих яєць. Чи то архітектор, чи скульптор щось там прорахувались, але витесане в брежнєвські часи диво почало тріскати. Довелося негайно рятувати ще не встановлений пам’ятник
Пам'ятник Данилу Галицькому у Галичі. Внизу під конем - це меч, але скульптор цей ракурс... не до кінця прорахував... І це ми ще ракурс досить "ліберальний" взяли... :) А якби два кроки вправо і три кроки назад...
Встановлений пам'ятник у день святкування 1100-літнього ювілею Галича в центрі міста на майдані Різдва
Старий австрійський міст через річку Дністер у Галичі. Тепер вже пішохідний...
Невже продається?)))
Церква Святого Пантелеймона - найстаріший і єдиний із збережених храмів Галицько-Волинського князівства, розташований у селі Шевченкове поблизу сучасного Галича
В теперішній час церква Святого Пантелеймона є чинною греко-католицькою церквою і входить до складу Національного заповідника «Давній Галич»
За такими розцінками можна оглянути історичну пам'ятку. Хоча, це ціни очевидно для великих автобусних екскурсій. Ми ж ніякого контролера тут не зустріли...
Церква прикрашена зразками вишуканого білокам'яного різьблення і численними старими рисунками та графіті на стінах
А це вже караїмський цвинтар у тому ж таки Галичі... Цілий втрачений, неймовірно цікавий і величний світ... За переказами, караїмів запросив до Галича король Данило. Була колись в Галичі їх велика громада... В радянські часи був зруновиний величний караїмський храм... А нещодавно померла остання караїмка, яка знала караїмську мову...
Караїмська громада існувала у Галичі з середини ХІІІ ст. На кладовищі збереглося близько 200 надмогильних пам'ятників. Найстаріші з них датуються серединою XVIII ст
Декілька написів-епітафій з пам'ятників, що свідчать про духовну велич та мудрість караїмів (переклади текстів епітафій за книгою "Караїмське кладовище біля Галича. Каталог надмогильних пам'ятників", І. Юрченко, О. Кефелі, Н. Юрченко, О. Береговський, видавництво СПОЛОМ, Львів-Галич, 2000 р.):
***
Смутком великим зітхає народ
з приводу смерті великого і видатного гахама*,
який боявся Бога - Світла Ізраїлю,
що освітлює собою сліпий холод.
СУмлінно працював у дверях Дому Бога Знамень.
Справа його завжди процвітала.
І у всі дні свої з юності
вивчав Тору, збагачуючи Розум.
Очі його були спрямовані на усіляку Мудрість.
Посвячений у таємниці Йєцири**,
він - син Вищого Світла і Бога-Творця,
учитель правди і провидець Світла.
Найбільше велич його проявилася
в численних книгах мудреців Писання.
І похований тут га-Машбір, шановний ребі
На ймення Єшува-Йосеф.
Ти - плід і любий син
ребі Моше, вчителя Тори.
Плоди діянь твоїх - заслуги, шановані
в роду твоєму і в народі живому.
Що помер 4 таммуза в середу тижня "Мас'є"
5644 року за м.л.
Нехай буде шанований його спокій!
-----------
* - гахам (давньоєвр.) - (тут) вчений-теолог, мудрець
** - Йєцира (давньоєвр.) - Творіння (Світу)
Цей пам'ятник - знак похованому
панові дядькові моєму,
біля батьків його, котрі померли раніше,
старанному в дотриманні Заповідей
і Закону, в Торі записаного.
Вінець голови моєї і світло сонця мого
нехай засяють діла його прекрасні,
бажані творінням і Богові (Живому).
Ішов він прямо і творив правду,
старець поштивий і праведний
і всі дні життя шанований,
званий Захарієм-Яковом,
поштивого і шановного Абрагама,
старця почесного син,
істинного гахама і судді син,
чесний торані* із числа мудреців,
богобоязливий і високопіднесений.
І день смерті його - понеділок тижня "Бо"
2 шевата 5648 року за м.л.
Нехай буде душа його занесена у список для воскресіння!
І вдячність його зачислиться пані Рівці, тораніт,
дочці брата його, шановного Мордехая, праведника,
яка встановила цей пам'ятник.
------
* - торані (давньоєвр.) - знавець Тори.
Цей пам'ятник - знак похороненому
священнику-ребі і видатному гахаму,
який заслужив добре ім'я своїми знаннями
і своєю безмежною мудрістю.
Він - ребі Моше, раб Божий
і вчитель, який навчав громаду законів добра.
Син ребі Мордехая, вчителя праведності,
один з небагатьох видатних людей.
Помер він в суботу тижня "Шеміні", яка припала
у 5600 році за м.л. на 24 ваадара.
Всевишній нехай дасть пристанище душі його! І заслуги
його праведності нехай захистять нащадків його! Села!
Зітхає Сіон скорботою великою
за людиною, посвяченою в таїни Тори.
Він був чистий в своїй пристрасті до знань
і поглиблював свої знання досдідженням.
Всі приховані таємниці були відкриті для нього,
з ним був Божий Дух, сущий серед мудреців Писання.
Маленька людина Йосеф, праведний як Йогосеф,
чоловік похилого віку, прозваний "Добрий Іцхак"
Царство йому небесне і життя райське!
Нехай очищаються його нащадки в сильній волі!
Нехай шановано буде його спокій!
І вдячність його нехай зачислиться дочці його
Естер і чоловікові її ребі Сімсі,
сину свекра її, поштивого Єшуви-Якова Леоновича
(благословенна пам'ять про нього!),
що поставили йому цей пам'ятник.
На факт, але, можливо, це і є могила "останньої караїмки" Галича....
Скоро ми вже цілу колекцію зберемо "Галицьких півнів" :)
Наша подорож припала на час Всеукраїнської прощі до Чудотворної ікони Матеір Божої з Крилоса. Ось такими біл-бордами, які можна побачити обабіч траси, Прикарпаття вітало Главу УГКЦ Блаженнішого патріарха Святослава
Ще одне цікаве місце на мапі Івано-Франківської області - село Чагрів
Як стверджують сучасні дослідники місцевого відьмацтваща - Чагрів, - це один із центрів відьмацтва на Прикарпатті. Інший з двох найпотужніших "центрів" - в Маріямполі. Ну, але це не рахуючи "горів" - кажуть фахівці... :)
І ми подалися на пошуки...
Село справляє враження "ну дуже вже" депресивного. Усюди чагарники і старенькі хатки...
Питаємо: "А правда, що у вашому селі є багато відьом?" "Та ви шо, які відьми?!... Нема ні одної!" - Робимо висновок - точно є!!! :)
Пам'ятник Тарасу Шевченку... Але чомусь дууууже він подібний до одного відомого івано-франківського поета-письменника...
А навпроти пам'ятника ось така картина. Центр сільської "цивілізації"...
Діток у Чагрові дуууже багато:)
І усі хочуть до фотографії:)
Мальви при дорозі
На тій таки ж трасі. Із річницею Хрещення Київської Русі вітає Президент. Якось біл-борди із привітанням Святослава виглядають "теплішими"...
Батька і сина нещодавно засудили. Однак Прикарпаття все ще пам'ятає скандальну історію
Соняшники "живляться" від викидів з Бурштинської ТЕС?
Колись ці труби багатокілометрової теплотраси були вкриті "кольоровим металом" - алюмінієм, - для теплозбереження... "Воруют..."
Відома скульптура футбольного м'яча біля спорткомплексу в місті Бурштині
Бурштинський палац культури енергетиків «Прометей». Цей барельєф - робота якогось всесвітньовідомого радянського скульптора...
Базарний день у Бурштині
Пам'ятник Роксолані у Рогатині
У Рогатині теж ремонтують дороги
Костел Святого Миколая у Рогатині - давній духовний осередок, взірець архітектури готики та ренесансу XV—XVII століть
Не один художник вже зобразив пам'ятку у своїх роботах. Ось і ці два митці взялися до праці
Хто швидше?)))
Справжня оранжерея із троянд біля типової хати в Рогатині
Нині Святодухівська церква використовується як музейний заклад, офіційна назва якого "Музей-пам’ятка дерев’яної архітектури і живопису XVI – XIX століть"
Згідно з переказами, на початку XVI століття Настя Лісовська, майбутня правителька Османської імперії Роксолана часто приходила молитись до церкви Святого Духа, адже тут священиком був її батько — отець Лука Лісовський
Село Фрага в Рогатинському районі, - ще одне із містичних місць на Прикарпатті
Цілющі властивості цієї криниці у Фразі були відомі ще з дохристиянських часів
Кажуть, що ця вода лікує широкий спектр хвороб
Не повірите, але в Україні таки ремонтують дороги:)
Ось таке чудо техніки ми побачили на трасі Івано-Франківськ-Львів
Село Репехів має дві цікавинки - багатолітню Тополю-патріарх і капличку-руїну з цікавою архітектурою
Почали будувати капличку в 1906 році. Освятив споруду 2 травня 1910 р. єпископ Владислав Бандурський. В інтер'єрах збереглися рештки олійного живопису. В радянський час каплицю перетворили на газову станцію. За незалежності вона довго стояла покинута (на даху лелече гніздо, поруч вкрай мальовнича патріархальна тополя), час від часу притягуючи погляди пасажирів автівок, які прямували з Бібрки чи в Бібрку. В 2013 р. на стіні з'явився плакат "Допоможіть відновити каплицю!"
Одна з найбільших в Україні тополь з діаметром стовбура 7,2 м. Її називають чорною тополею-патріархом. Це пам'ятка природи всеукраїнського значення, про що сповіщає і державна табличка встановленого зразка
Музей-заповідник Пятничанська вежа - музей під відкритим небом за 40 кілометрів до Львова у Жидачівському районі. Вежа має висоту 10 метрів. Довгий час це була руїна і лише на початку 90-х її реставрували. Нині вона є філією Львівської галереї мистецтв
На території музею жодного відвідувча, тільки вірний сторож не покидає мури вежі
Пятничанська вежа. Подвір'я
Костел св. Миколая (кінець XVI ст.) у селі Соколівка, кілька кілометрів за Бібркою. Руїни явно чекають реставратора
Дорога у селі Підкамінь - чи не найкращий відрізок між Івано-Франківськом і Львовом. 5 кілометрів дорожнього полотна, по якому не страшно пересуватися. Як кажуть, "зроблено на совість" 5 років тому. Досі жодної вибоїни. Не вкрали, як це принято у дорожників?
Придорожня торгівля. Куди ж без неї на львівській трасі. Тренд сезону - яблука, сливи, грушки, огірки, квасоля...
Конкретної ціни на товар немає. Кажуть, хто скільки дасть...
Гарбуза прикупили і ми - будемо робити сік:)))
Соняшникове поле...
Львівська об'їзна. Ще один різновид "торгівлі"... Дівчина явно прийшла сюди із "певною" метою...
Львів - як він є... Так сталося, що ми кілька років не мали нагоди побувати у Львові, щоби зрозуміти на скільки недосяжно Львів пішов вперед в порівнянні з Івано-Франківськом в плані комфорту, розвитку, привабливості для туристів…
Велосипедні доріжки - вже давно не новина для Львова
А ось, власне, і самі велосипеди на парковках... У Франківську таке поки що величезна рідкість
Екскурсійні трамвайчики середмістям львова викликають неабиякий інтерес у туристів
Трохи фокусів... Левитація "по-львіськи"
Львів зустрів нас "днем ВДВ" (віськово-повітряних сил). Кілька сотень десантників поряд з "Оперою" били пляшки об свої голови.... Шкода, що міська влада вимкнула фонтани. Було б веселіше. Бо так - тільки алкоголь...
Площа Ринок - тільки для пішоходів. Рішення правильне!!!
Ну що, куди йдемо далі?
Трішки реклами:)))
Бравий Швейк запрошує на віденську каву
І кого з друзів тільки не зустрінеш в львівських кафешках! Тут, поряд з "Віднем" - аж цілий штаб "Третьої республіки": Володимир Філенко, Олег Кузан, Тарас Стецьків...
Віртуози розважають львів'ян та гостей міста веселими ритмами... Згадуємо ті часи, коли Франківськ виглядав "живішим" за Львів... Але, коли то було???
Проект реалізується за підтримки МЖК Експрес-24
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Фотоподорож Фіртки. Маршрут "Івано-Франківськ-Товмачик"
Фотоподорож Фіртки. "Стратегічна траса" Івано-Франківськ-Гута. Дорога "в нікуди"
