Пізньої ночі, чи то пак раннього дня, мандрівники прикочують в зачуханий мотельчик «Генерал Федерал».
Сара(кішкою зіскакуючи з гармати): Я не хочу тут жити. Тут, мабуть, навіть і джакузі нема.
Івась: Мамо, як ви в неволі відстали від народу, яке джакузі !?..
Сара: А що по своїй волі ?! Тоді будемо мокнути і паритися втрьох в душовій, нема базара( першою чимчикує до мотелю).
Термінатор: Ти знаєш, а ця ідея з душовою не така вже й кепська…
Івась: Це ти про яку ідею, ту, яка тобі заважає дивитися на наший світ поліхромно ?.. Збийся з ції теми, Термику – мами не торкатися, за мною не підглядати, ок ?? Ок.
Івась із єдиної кімнатчини, майже келії, заінтересовано крадькома спостерігає за Термінатором, що стоїть в скляній кабінці під струменем душу і намокає, ніяк не промокає.
Івась(про себе, хоч не про себе..): Ні хіра собі хіра собі..!
Зненацька ззаду до Іванка підкрадається Сара (нам би не заважала якась музичка із «Твін Пікс» ?), і накидується на нього, по-поліцейсьокому прикладаючи до стінки, обшукуючи і обмацуючи збентеженого Йвася знизу вгору.
Івась: Що ви чините, мамо ?..
Сара: Цить! Що не бачиш, чи не чуєш ?
Івась: Ще й як чую!.. А нафіга, скажіть, будьте добрі ?..
Сара: Та ж, телепню, перевіряю, чи ти не забився ?.. Чи нема дефектів десь і прогалин мого виховання ?..
Івась: Є «прогалина» ! Не чіпайте її !..
Сара: Я до неї ще не дібралася.
Івась: Припиніть, мамо, покайтесь мамо – не будіть в мені звіра…
Сара(обертає його обличчям до себе): Ще звірка… Тут вже не моя прогалина… Може, татуся ?…
Все, Сара залишає його в спокої, помітно намагнічена. Іванко із неприхованим незадоволенням і засудженням дивиться на неї. Саме тоді появляється вогкий і і імпозантний Тато-800 {Термінатор-Добрий, розроблений в таємних лабараторних просторах АмерігоВеспуччії за секретною п’єсою «Месія UNimpossible»,на 26 дій, Юрком Тарнавським, і Стівом Возняком – технологічно, вміщує в собі найкращий геном Роду, якому нема переводу: Іван Виговський, Пилип Орлик, Іван Підкова, Степан Бандера, Іван Заєць, Іван Плющ (?!), Дмитро Павличко(!?), Віктор Пинзеник(!!) і…Олько Тягнибок(!!!), який здавав кров з правого мізинчика, коли був злітав з робочою поїздкою; Брюс Вілліс і Брюс Лі, щоб тіко не взнав Олько…; Тато-1000 – Термінатор-Злий – із Кацапстану, і цим все сказано}, оперезаний рушником «Я ЕСМЪ ВЛАСТЪ !», що вишила колись була Сара в камері ув’язнення і таємно передала Івасеві.
Сара(поза увагою до рушника і тілища чолобота – адресує обом): Тепер я можу спитатися – чому ви так довго вовтузилися ?? (Прихильніше) І як ви, пацани, «вгадал»и з квітами ?
Івась: П*ять секунд тому винні були ви, мамо, а п’ять років тому, виходить, ми, мамо ??..
Сара: Ти найперше, сину дорогий. «Міг би сі рушнути мештами шельше», - я казав твій батько.
Іванко(вразливо): Не смійте в будь-який спосіб висловлютися про мого батька у присутності напівоголеного чоловіка.
Сара: Це не чоловік, це робот, це машинюка, технократ і технораб в одній особі.
Термінатор: Не смійте так..! Ви зараз ображаєте тисячі, мільйони-! моїх братів з усіх усюд.
Сара: В тому числі, того, що нас переслідує, ти хотів сказати, чи не так..?
Термінатор(продовжує своє): Ви прямо нехтуєте Декларацією прав людроїда і гроботядина, прийнятою 2089 року.
Сара(до Йвася): Шо таке він гонить ?! А, майбутнє, а, ця хрєнь з мозолем для не спитих алкоголем, ну да, ну да, тіпа я ам сорі ... ну давай без солі, ссори. Хочеш я скажу, шо ти сексі, га, малиш ?..(пускає бісики).
Івась: Мамо, мамо їй-богу мені за вас соромно, їй-богу я за себе не відповідаю...
Термінатор(і гадки немає змінювати тему, його програмка хоч подеколи зависає, та не линяє..): Ви, Сара Конор, ще не обшукали і не обмацали, а вже б’єте нижче пояса, ви зухвала людина і безвідповідальний громадянин, я вам висловлюю своє велике «фе»!
Івась(кричить навипередки): Тільки не розв’язуй своє «фе-е» !!..
Сара(смиренніше): Хлопчики, а чого ви так розбуялися, побийтеся ще через цьоцю і неживих вуйків. Що, не розумію, не можна з вас трохи постібатися !?.. Мене он скільки скубали, шо, блін, не можна зірватися на комусь ?!.. Шо, блін, зажали ..?!? (Схлипує. Івась і Термінатор її шкодують.) Безвдячні ви діти і брати, ой безвдячнії, ви мої.. (Заливні сльози скроплюють рушник на Термінаторі, заливні)
НАСТУПНА СЦЕНА: Термінатор стоїть безперий навкарачки на тримісному ліжку. Його глибше броньована задниця, якою він прикрив Сару й сина Сари, дірчавіє щонайменше двадцятьма мідними різноміліметровими кулями, які Сара мало-помалу виволікає за допомогою щипців і кидає в гармонійно мідний тазік.
Термінатор: Саро, Саро - там, де зараз так ревно клопочешся – то порт FireWire, там не треба. І там не треба… то USB-порт. Там також не чіп-ать, то роз’єм для замка.
Сара: Та ти замахав..! Блін із вашими заквасонами, прибомбасами, понапікчували тут всякого…
Термінатор: Будь напоготові,Івасю, скоро заміниш маму.
Івась(гидливо): Я не буду порпатися в твоїй дупі, хоч убий мене той, хоч не підстав за мене цей..
Сара: Так, так, йому ще рано, я впораюся найкраще, так, так.
Івась(по паузі): А тебе болить, коли куля прошиває, що ти відчуваєш ?
Термінатор: Тривіальну насолоду від повертання довгоочікуваних боргів, або кримінальну.. Жартую. Ну що я відчуваю ?! Звичайно, відчуваю те, що й Вітмен і Емерсон в періоди ранкового постєднального похмілля. Психея невимовно страждає, немов просякнуте стрілою дитяти Амура серце прекрасної діви-матері Венери, що калатає трошки не в ритм серця пастуха Адоніса.
Сара: Заткайся. Не верти задом, я не можу дістати останню кулю.
Термінатор(випростується на весь зріст): А останню не потрібно. Це куля не в моїй жопі, а в вашій совісті, вона буде вам і всім іншим нагадувати про жорстоку сталість буття. І сталевість.
Сара: А ти мудрожопий...
Івась: А скільки років ти здатний прожити ?
Сара(доповнючи питання): В поточному заряді ?..
Термінатор(далі звисає над ними на тримісному ліжку, знов оперезавшись тим самим рушником): Не знаю, як там в поточному і скільки, може, двадцять ще, може, сто двадцять, літ і зим, та на кількасот сторінках підручника всесвітньої історії готовий залистати будь-кого, принциповіше – Тата-1000. А ви ???
Івась: А ми іспити складаємо з історії України, нам ваша макулатура воістину по барабану, цимбалах і гармошці, нам би зі своїми сторінками розібратися в печі, школі і аптеці із рецептами. Проте... про те... (Перескакує до іншого запитання) Ти можеш навчатися ?
Сара(доповнюючи): Із книжки на кількасот сторінок - на-в-ча-ти-ся, а не навчати..?
Той, кому адресувалося запитання, активно обмислює.
Термінатор: Мій нейронно-мережний процесор – комп’ютер, запрограмований навчати – так мені Система повідала, а вона дбає про мою екзистенцію, бо я їй знадоблюся ще.
Сара: Ха, звичайно, ще й як !
Термінатор: Ваш спільний процесор – він же Е-грегор Альма Пальма Горіла Сосна Не Спалала П’ятий Монумент – краще просто Егрегор – це енергетичний комп’ютер, суперквантовий, суперукраїнський...
Івась: Як наша вулиця, на якій ми мешкаємо ??!
Термінатор: Так, як ваша вулиця, на якій повинні і будуть мешкати всі !!!
Сара(іронічно): Тобто, Івасику, прийдеться переміщувати стіни в твоїй спальні і дитячій та й обзаводитися багатоповерховим ліжком.
Івась(супиться): Термику, ти добре зважив, що сказнув..?
Термінатор: Ви не зовсім мене розумієте. (Термінатор злізає з ліжка на підлогу). В такому разі буду промовляти до вас не з високої трибуни.
Івась(дує щоки): І що з того, мля, все рівно, ти думаєш, шо я маля..?
Термінатор(не зважає на репліку Івася, він налаштований на інше): Егрегор – це Е-Gрегор ! Це комп’ютинг вищої фази, вищої формації, вищої інформації !!! Він є у кожної країни, у кожного народу й кожної нації, особи і корпорації, він – причина-наслідок Великої Майбутньої Інтеграції ! Квінтесенції Рації і Адорації !
Сара: Без фальсифікації ?
Термінатор: …Саро, давай, прошу тебе, без маніпуляції. Тебе прошу. Так от,..на чому я зупинився ?..
Сара(гонорово): Тебе – зупинили..
Термінатор. Авжеж, авжеж.
Івась: На іншій формації.
Сара: Не правда ! На довшій інформації!
Термінатор: Баста ! На Егрегорі.
Івась: Так що таке «Е-грегор», де він росте і з чим його їсти, щоб я не заглядав у Вікіпедію ? Лаконічніше, якщо можна, ти ж по-суті не «афінянин»..?!
Термінатор: Е-грегор П’ятий монумент це колосальний енергетичний згусток «квантів сили», який вимірюється міріадами кубітів. Кубіти – це пахлєщє бітів, лаконічно пояснюю для старшого покоління.
Сара: Козел. В кубітах.
Термінатор: Бізон. В шоколаді. (Продовжує.) Е-грегор П’ятого Монументу(не плулати з 5 расою) Суперукраїнської Нації – Українстерів – знаходиться відносно неглибоко під землею, але в дуже живописній місцевості – в горах на Прикарпатті.
Івась(тріумфально): Мамо, ти правду казала, я обраний, слава неневі !
Термінатор: І нені.
Сара: Дякі хоч за це, а то мене і тут понижують не всякі...
Термінатор: Ти обраний, Іванцю, бо ти годен, курвий сину – то метафора, простіть, помилуйте – ти годен зійти під землю, бо тебе обрали Вищі Сили МТМ.
Івась(насторожується): Шо це за кантора ? МММ без Мами ? Чи відома тєлєфонна будка ?
Сара: Спасибі, що хоч отак згадав, «па-тєлєфону»..
Термінатор: Минуле Теперішнє Майбутнє. А Кантора – це до Канта, був такий фільософ, попадеш в минуле – спитай, або майбутнє..
Івась: Ну добре, сходжу я під землю, спущусь разок, і шо далі – шаріка Цербера припекати маю, порвати на тузіка і грілку і з радості дути в сопілку ??
Термінатор: Ні. Не там. Там-ка спершу потрібно почерпати від Кола Квантів Сили, власне, сили, зарядити ними зброю – і раз за разом розрядити у супостатів Чужих - монстрів – а їх від гуя до гая, повір мені. По всій Матінці Суперукраїнській Землі в потенціалі і імпотенціалі.
Сара(потирає руки): Це мені подобається. Продовжуй, будь-ласка.
Іванко(щось не дуже-то йме віри): Як ми пізнаємо Чужих серед Своїх ? Як ми здолаємо Чужих поза Своїми ?
Термінатор(дратівливо): Е-грегором, ти, що, не додув ?.. Ти, що, тугий, мля ?..
Сара: Так, Івасю, ти шось на гальмику сьодні трохи. Певно, ще малий, певно, без матері ніяк не обійтись у цьому святому ділі, чи ж не так, пане Термінаторе ? Хай живе, ніколи не погасне Е-грегор Альма Пальма Горіла Сосна Не Спалала !
Термінатор: Ти диви, запам’ятала !
Сара: Я, вельмишановний пане Термінаторе, і Чужих всіх на вигляд, запах, дотик знаю, так що, рано списувати цьоцю Сару, ха-ха (Вона хвабливо кокошиться на тримісному ліжечку, запрошувально дивиться на чолобота в одному лишень рушничку, переважно туди і мітить). Та від дитини своєї я не відмовлюся – я мама, а це звучить зальотно ! (Приголублює Івася до себе, як справжня мати.)
Івась: Я хочу, щоб це звучало – ульотно ! (Івась з тяжким сумлінням піддається материнські ласці)
Сара(винувато-дивовано): А я що сказала ?!?
Термінатор: Всім стане сили. По тому, коли ми розправимося з усіма дощенту дрібними воріженьками і залишаться лише крупні риби і найкрупніший-над-ними-хоча-не-з-ними щупак, тоді ми вдруге гайнемо на Бандерівщину – відмиємо в якісь колибі нашу звитягу, потім – зранку нє, після вечора – спустимося знов під землю і відслужимо ритуал, який покликаний все змінити довкола. І змінить. А потім доб’ємо решту без арешту. Нап, так і буде..
Івась: А шо за ритуал такий ? (З-під брови) Ти часом до всього ще й не з тих, хто гадає на кавовій гущі Е-літи ?
Термінатор: Ні, вони, на жаль, всупереч усталеній думці про зернята з єдиної плантації, віддають перевагу розчинній з різних плантацій, хоча й в одній заварці, але я заповзявся цей стан речей виправити – пересадити на зелений чай.
Івась: Якої плантації, чиєї..?..
Термінатор(івась-ігнор?): А про ритуал нічого не розкажу – це ультратаємниця, допоки Чужі дихають звідусіль нам не лише у спину.
Сара: Не довіряєш ???
Термінатор: Перевіряєш ??? Довіряю, звичайно. Навіть дам підказку, а втім все рівно не розкрию повністю, хоч як просіть, не можу – закон є закон.
Сара: Базар є базар – сказав «А», кажи «Я».
Термінатор(по паузі): Підоснова ритуалу полягає в тому, що ти, Івасю, повинен власноручно задіяти в е-нний спосіб материнську платину – не без помочі матері - того комп’ютера, який тобі була подарувала мама, а ти ним ні разу і не скористався, шляк би тебе трафив..; і тої книжки, яку тобі, Саро, подарували були.., а ти її ні разу не пролистала, шляк тебе і трафив..; а передумова діяти - схематично невідпорно і грамотно. І вибачай, Іванку раз, вибачай двічі, Сарко, під моїм керівництвом, бо прикриттям.
Сара: Ну да, ну да, є-ру-нда.
Термінатор: І давай, Саро, пліз-капріз, без Є і РУ …
Сара: Мда.
Івась(несподівано докірно): От бачите, мамо, як би ви мене трохи менше засипали айтішняком всяким, хоча вдячний вам за теє, що я став грейт кульовим і децл культовим хакером і модним фішером, ..а самі трохи більше читали книжечки, які вам чомусь дарили, то б і без помочі цього бобіка-робіка справили ритуал, та й б по всьому було відразу і все було б відразу. Та я прижартовую, Термику, релаксуй далі.
Сара: Не бідкайся і не тужи, ми, Івасю, ще свого доб’ємося, з помочі видимої матері та й невидимого батька. Та й твоєї, звісно. Та й твоєї – звісно ! (кривенька смайлівочка.) Але понад усе - невідкладно знешкодити клятого Дона Бастарда (Сара дуже зримо спалахує жагою поквитатися). Стерв*ятника, злочинника, зловмисника стоклятого, що замурував мене в темниці – за які провини ??? за чию криву балду, мля, нє паніла ??? – загратував задарма зі своїми дармоїдами і мордоїдами - а відтак цілу країну-У !!!!!!!
Термінатор: Поспішно. Емоційно. Легковажно. Саро, Саронько, люба, так ніzzzя, нінzzzя зараз не канає і не катіт, все, хватіт ! Я ж сказав без акценту, навіть без крихти галицького і волинського: починаємо з малої рибини.
Сара(скипає): Нізащо ! Ніколи ! Спочатку дохлий карась, а потім водорості. А нагорода усім, хто зі мною, у чистій воді - корали.
Термінатор: Так ми нічого не вирішимо.
Івась(на правах судді і Обраного): Вейт, вейт, стоп, стоп. Мовчіть Америки й Європи, коли говорю про тебе – О, Дон Бастард-е ! Він же у повному найменуванні шляхетний і вельможний арЕстократ Дон Віть-Фіть фєнь Ян де Біл Бастард. Більш відомий широченному загалу, все таки, як де Біл. Уродженець сірого Євнухуєва, житель золотого Межиріччя, володар і страж темних сил шахтарських долин та каламутних приток Кальміуса, Дніпра і Бистриці Надвірнянської. На прізвисько ПРОЦЕСССОР. Репрезидент ...країни і ПРезидент – вже навіть не прецедент - держави. Гм.
Термінатор: …і все ж таки пристрастям піддаватися, шановні достойні громадяни дДержави, не варто.
Івась(ну дуже пристрасно): Мовчати ! Я ще не завершив. Пан Процесссор, окрім всіх своїх здобутків в царинах Реального і Ірреального, може похвалитися тим, що часто-й-густо (Йвась не зазирає в жодний комп*ют)плутає Винниченка з Винничуком, Винничука з Вінокуровим, Хвилю і Хвильового, Липу і Липинського, Воннегута з Віллігутом, Віллігута з Вінніпухом, Когена і Кагана, Канта і Конта, Гегеля і Геделя, Бабеля і Бебеля, Гофмана і Гофмансталя, Ахматову і Ахмадуліну (((цей набагато розумніший))), Антона Чеха і Антона Чехова, Дереша і Дашвар, Сосюру і Соссюра, Антонича і Антоновича, Пастернака і Неборака, Поповича і Якубовича, Мариновича і Рабіновича, Кобзона і Мендельсона, Рєпіна і Рєпніна, мадам де Сталь і мадам гдє Сталь, Гімлера і Міллера, Лєнінград із Сталінградом, Ліста і Лістермана, IPO з IP, блогосферу з біосферою, Айпод і Айпед – і це його чи єдине в усіх царинах велике досягнення; Каспарова з Карпіним, Каспарова з Касперскі, Касперскі з Каспером, Вольта і Кольта, Ейнштейна і Ейзенштейна, У Цзін і Ші Цзін, агоризм з ригоризмом, мінархізм з монархізмом, Борислав і Борисфен, Іран і Ірак, Індію і Індонезію, Словенію і Словакію, Гавану і Гаагу, Нірвану і Леді Гагу, Едем з Едомом, високий тон з товстим томом, короткий ерективний обертон з довгим корективним гандоном, курку з яйцем, яйце з курячою лапкою, курячу лапку з усіма особняками в Конче-Заспі, що не його чи не ним помічені !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
І ви, люб'язний пане Термінаторе, хочете, щоби що-сь, кому-сь сходило з рук тільки за останнім разом..??!! Е-н-і-і-і-і-і.
Сара(сповнена найматріотичніших почуттів): Оттепер я істинно пишаюся тобою сину мій, Сину Наш ! Ти Достойний Обраний Вершитель за безчесно сплюндровану Честь Матері Вкраїни, Амінь.
Термінатор(попереджувально-погрозливо): Все, в принципі так, ще й як, проте якщо не дослухатиметися до мене, то буде вам пердик-кирдик.
Сара(сміливо): Не на тих напав, риндо. Сиди і сторожуй – у тебе є робота.
Термінатор(в шоці): Ну ні фіга собі... Фак би вас трафив !.. (Лягає на ліжко і склубочується бочком подалі від них, наче дитинча, що зобидилося на когось).
Іванко(зм’якшувально до Т): Сорі мен.
Сара(нарощує голос): Не вибачайся ! Завжди роби так, як я тебе учила.
Іванко( з невеликою охотою): Так точна таваріщь сєржант.
Сара: Генерал !!!
Іванко(тихонько навіть для комара під ніс без «мля»): Нелегал. (І долучається на ліжко до Термінатора, теж собі на бочок і спинкою до Сари).
А Сара у відносній самоті справді по-генеральськи оббиває і без того топтаний паркет номеру строго проти годинникової стрілки по периметру.
Збігає непомітно година, і вони вже розстилаються втрьох на ліжку, всі на лівому бочку, у послідовності від Сари через Івася до Термінатора; втупилися у екран не OLED і не LED старепаного телевізора в робочому триканальному режимі. Відбувається трансляція з Парлементу, де народні повпрЄди всенародно словесно і рукопашно безпощадно чубляться поміж собою, на трибуні, під трибуною і де тільки «санкціоновано» їм на те.
Іванко(до Термінатора меланхолічно): Ми ж не виживемо, так ? Люди, я маю на увазі.
Термінатор(теж безрадісно): У вашій природі закладено знищувати один одного.
Івась пригнічено киває. Сара пригнічено хитає.
Сара(тепер напівобернута до Термінатора): Розкажи більше про Скальпнет.
Івась(нав’ючується): Що воно ? Де воно ?
Сара: Е-грегор. Не сіпайся.
Івась: А звідачком ви знаєте, мамо, яким таким літачком зловили сю вісточку, признавайтесь ?..
Сара: Я теж не найменшим на правій руці пальцем роблена. А про тебе-обраного, хто тобі повідав, забув ?
Івась: Мамо, я люблю вас і пишаюся вами.
Термінатор(незмінно в позі набік): Скальпнет це не лише Е-грегор, це і потужний АнтиЕ-грегор, що його на даний час опанував – частково, на щасний час, Дон Бастард з бастардами, і димить аж прагне Тато-1000.
Івась: Шо ? Він не лишень на мене полює ?
Термінатор: Він Хижак, що і проти Чужих, він полює на все, чого колись раніш торкавсь чи не торкавсь ні разу – зі ще більшим запалом і надривом. Йому мало 4огось одного.
Івась виглядає трохи так, ніби його не помітили на балу чи з кимось переплутали.
Термінатор: Якщо застосувати принципово правильно Егрегор і знищити АнтиЕ-грегор також без значних похибок, разом із Татом-1000, ясно що, то недовго чекати на появу в Славному Краї Кантори КіберІФ Сістемс і Височенної Новенної Гори для всіх жителів У-славленої Землі серед Карпатської Краси. Тому, Іване, ніколи і ніде не сци, а ростси, ростси.
Сара(на межі інсайту якогось): А гора на самому верху з буквою G ?
Термінатор: Абсолютно.
Івась: Звідки, мамо…???
Сара(з тим же враженням): Не пальцєтами тебе робив твій батько, Іванку, не пальцєтами. Може, я в цьому і сумнівалася під час.., та точно не після, зараз.
Термінатор: Найважливіше, шоб Процессор не вмонтував собі мікропроцесор на енергії Скальпнет, до чого він спонукає себе і свою братію давно, веде активно пошуки усюди, не ставши таким чином Макропроцесссором – тоді доведеться попотіти ще зо 100 років. Втім, знаючи Тата-1000, сотнею років Дон Бастард буде вимушений поділитися. Тьфу, тьфу, тьфу, в кого дерев’яна голова ? Та тут є ще один великий ризик, якому треба запобігти: щоб Е-грегор Скальпнет не став самокерованим, залежним лише від себе – тоді він може багато зайвого наробити. Але цього я вам не розповідав, забули миттю до пори до часу.
Івась(надвдоволено): Що не кажи, а рідні техногени даються взнаки, плюс великі-наші – Юрко Тарнавський і Стивко Вознєк. U Молодак.
Термінатор: А біогени Зайця і Плюща ?!
Івась: Ага, ага, і ще Юща !?.. U М-дак.
Сара(порозміркувавши над чимось, повністю обертається до Термінатора): Термінаторе, Термінаторе, а що буде, коли тебе трохи розібрати і трохи навчити рідних звичаїв і ріднесеньких тренддівок. А хочеш не без щедрівок і дівок(спокусливо облизуючись, не зважаючи на Івася) – за мій рахунок, якщо виживемо – даю слово під 100% чесних річних.
Термінатор обмізковує пропозицію.
УВАГА всіх на АВТОНІЖ, що ним Сара розтинає шкірину скальпа Термінатора зовсім поруч основи черепа. Термінатор спокійно собі сидить на стільчику і флегматично інструктує Сару, поки вона робить кривавий надріз на шкірі і визначає місцезнаходження головного порта для процесора в хромованому черепі.
Термінатор: Тепер відкрий кришку, так, як ти відкриваєш слоїк з помідорами чи огірками.
Сара(безпорадно гербує): Я сто років то не робила і ще сто не планую.
Термінатор: Треба все вміти в житті, Саро, бігом клич на поміч Івася.
Сара: Лишнє. Я все сама, я все вмію. (Зупиняє завзятого Івася напівдорозі. Вона похапцем марлею витирає кров в розрізаній довбешці і одним рухом не ключем, а голіруч, випорскує мідну кришку – зяє порожнина голови напівробота, напівлюдини)
З фокуса Термінатора – оцифроване зображення: він спостерігає в дзеркало, перенесене із туалета, за тим як самовіддано, як сумлінно, немов з цибулькою на грядочці в садочку, порається Сара. Руки Сари змочені по лікті в крові, неначе в хірурга. Івась стоїть поряд, з крейдяним обличчям щось ніби молитовно бубнить під носа.
Термінатор(Сарі): Тримай процесор в його основному положенні, і делікатно тягни вертикально до себе.
Вона здавлює кліщами прилад і, як настановив Термінатор, делікатно тягне – вертикально до себе. Статичний розряд, і екран враз ГАСНЕ. Термик більше ніц не vидиt. Типу капут технотипу.
Сара з дивним сліпучим блиском в очах, прискореним диханням і тремтливою рукою, розглядає мікрочіп. Івась дивиться поглядом більш обізнаної істоти в комп’ютерних технологіях, без якогось надзвичайного азарту, проте не без захвату.
Електронний мозок Термінатора це, як не дивно, червоно-коричневий керамічний прямокутник з розфарбованим в різні кольори конектором на кінці. За розміром і формою він нагадує фішку доміно, а за звуком від падіння на кухонний стіл, внаслідок таких як Сара(ГЗК: і не тільки таких, як Сара), ефект доміно. При близькому розгляданні виявляється, що він зроблений із 50-ти і більше щільно притулених один до одного, то раптово не настільки щільно, кубиків(ГЗК: у Тата-1000 значно щільніше, втім і вони сепаративно вібрують).
Івась ледь не навшпиньках обходить Термінатора і зазирає йому у фізію. Очища відкриті, рот розтулений, так ніби той в останній мент не вспів сказати найціннішого. Він цілковито інертний. Мертвий ?
Зненаць Іванко як вперіщить Термика доленею, раз, другий раз, подвійним хуком і потрійним джебом в голову, ногою, головою..
Іванко: О це кайфець, капець ! Він не реагує – роби шо хоч, хоч… Як би, мамо, вас не було тута, я би сего Тата.. ще й не так б розважився…
Сара: Кінчай з варваризмом своїм, Івасю, кінчай, він нам ще стане у пригоді, може...
Івась: Якщо я варвар, то тільки Конон. Ні, не так. Конор Варвар, отак, звіснець. Звучить гордо, правда ?
Тут шалапутний Йвась розвертається вбік матері, і не вірить власним очам: мати намазала весь процесор чорною ікрою, обкропила елітарним вином 2005 року, і вже готова проковтнути чіпа !
Івась: Ні-і-і-і ! Мамо, стійте ! (Кидається до неї, хапає за руку, та Сара, як голодна самиця, не дає себе здолати синкові-дитинці, боряться вони у нерівному поєдинку) Мамо, відріжте й мені трохи, дайте хоч лизну..
Сара(полум’яно): Лизнеш мені два рази, а процесор не віддам, відпусти, кому кажу, бо дам по задниці !..
Волею випадку Йвась вириває з рук процесор, а сам відкочується підлогою у кут задрипаного мотельного номеру. Сара вже готується до нападу «дика чорна кішка-дика сіра мишка».
Івась(страшно захеканий і переляканий): Саро, зупинися, подумай – його задниця ще знадобиться, та й аморально так чинити, не файно, фля..
Сара(остиває, потроху приходить до себе): Правду кажеш, сину, правду. (Винувато на ватяних ногах сідає на крісло, хилить голову долі.) То не я така, то стрес такий у мене приключився, афєкт ефекту, знаєш… – давно не знала я спокою в кріслі – в зручному кріслі(вибиває з-під себе крісло, воно об стіну розлітається на груб друзки). Та й ти, мабуть, вже втомився, бо ж обраний, таки обраний, та ще сопливий – в сухому значенні слова.. Ходи-но обійму тебе, моя дитино люба, як мати-наставниця довго тебе не бачила !
Щось у Івася як кіт наплакав стимулів піти до матері, тим не менше він боязко ступає, кріпко стискаючи в руці «облагороджений» процесор.
Сара лагідно пригортає синочка до грудей, голубить голівоньку його мудрокіндерну, а Івась все рівно дихає не в такт пестощам її. Хап – і Сара простим проворним дивом відібрала мікрочіп. Ха-ха.
Сара(доброю лисичкою): Послухай мене: ми зробимо розумніше і лю-дя-ні-ше – ми ж гуманісти, чи ні ?
Івась(з дрожем в голосі): Взагалі-то я радше трансгуманіст..
Сара: Тим паче.
Сара перш ніж назад вмонтувати чіп в голову Термінатора, лиє в отвір, що утворився внаслідок розпроцесорювання, елітарне вино 2005 року і добавляє порядно чорної ікри, та ще й щось шепоче з характерним виразом обличчя, мовби замовляння якесь інкогніто магічне. Івась на всякий випадок доливає самогоночки в «бачок», так грамів двісті десь.
Івась(з пересторогою): Ви впевнені, що спрацює так, як треба ?.. Я програміст, я кібернетик, я знаю, що не все так, як…
Сара: Та ти не перфекціоніст і не генетик, - мені довірся, моя, малий, спецуха.
Івась(злоститься): Не називайте мене малим, бо шлєк трафліє..
Сара(закручує кришку): Все, тепер він в правильному режимі навчання і існування, він залежний від своїх бажань, відтак від нас, наших повчань.
Дуже швидко Термінатор опритомлюється.
Термінатор(зразу): Як зіграли «Нива» з «Буковинов» ? Скіко платим в цьому місяці за воду ? По чому літра водки ? А сільодки ? А в Куршаві лучші тьолкі, ніж в Варшаві !
Івась: Слухай, а його внатурі поміняло, - нехило, ти, маміта !..(не нарадується Йвась)
Сара: Бери приклад, знай своїх, дітваку. Досвід Людини – це не якась там кібернетична кераміка, яку хочеш вимикаєш, хочеш вимикаєш.
Термінатор(складає розслаблено руки на тилу голови): Ой, ой шось мені так добре, якийсь такий я ситий, рєбята-а, шо просто звіздольот, який там нафік самольот!? Кажись, житушка-тушка удалась.
Івась(стурбовано): Шо значить «удалась» ? Чо ти так, старий, розслабився, не рано ше ? А воювать, а захищать, гоп твою мать ?!
Термінатор: Яке воювать ?! Кого захищать ?! Ти шо, об сосну ударився, пагнал в гараж карову, рамси попутав ?!? Чувак, я тебе прошу...
Термінатор під величенні і зачудовенні дві пари очей ледаче плентається, щоб за мить шубовснути в ліжечко і залізним, як сама його суть, сном заснути.
Сара(дещо розгублена): Якщо його через якийсь час не попустить, то заллємо нафтою і питною водою.
Йвась: Ага, з Дніпра, мля..
Полягали всі спати, поснули. Всі горілиць хропуть, як п’яні дикобрази, Івасик посеред Тата і Мами, і ні в кого жодної образи.
Пані Сара Конор бачить СОН: голубе безкрає небо, поцятковане біленькими хмариноньками-сердечками, що дружно та гармонійно пливуть в одному рядочку, кружма строго за годинничком, пиряють весело чайки та голуби під ними, ідилічно прозоре на тридцять сантиметрів в глубину булькоче Дніперце, мовби трішки глибше засіло десь, якесь безобідне велике, пузате, лускате цабе, пещене рівно-рівнесенько двома братами-берегами, легесенько повіває бархатний вітрець в унісон лоскітливим сонячним проміннячкам; Сарочка напівлежить на шезлонзі-троні, знадливо засмагла в купальничку Вікторія Сікрет з білесенькими і пухнастими крилечками янголяти на спинці, з одної рученьки попиваючи слабоалкогольне Мохіто, іншою макаючи гусяче перо в аперитивчик і підносячи до пергаментових сторінок товстезної, ще не написаної нею і ще не переписаної нею книженьки - з останньою буквонькою «Я» у заголовочку першого слівця (ГЗК: все для людей); лине звідусіль ритмами ламбади на слова авторів гаївочок; побіля неї гомінливо радісно граються в гойдалки, войнушки, брідж, покер і монополію та піщані сніжки в дорогих солідних костюмчиках дяді і тьоті.
Та неждано і негадано погода починає різко мінятися: сердечка у небі розпливаються у броунівському русі, деформуються, трясця-ненастья, звівається вітрюган, Дніперце теж бушує, ой, ще й як, безобідне лускате цабе мечеться, ричить, що Дніперце, то «так» і «нет» ЛОХ-Нессі, а вона програла у сейчик футбольчик, бо точно нє Мессі..; дяді і тьоті ховаються в ближніх і віддалених від Сари альтанках; з дотеперішніх красивих хмаринок серед ясного неба в теперішньому скупченні визріває масивна, м’ясиста подоба МОРДИ Х-чоловічка(ГЗК: добавити ще б ігрика).
Звідкілясь вихілясь у морди, мордяри, що підіймає землю від свого реготу, явствується рученька-рука, неважно яка, а важно, що трансформується вона в манія-ка, котрий, неначе іменем Страшного Суду, спопеляє її і все довкола, крім кількох дядіньків і тьотіньків, що гралися собі близесенько біля моря.
Сара рвучко прокидається. Обливається каністрою поту, ледь не кожен її мускул самовільно тіпається. Важко дихаючи, проводить рукою по вологому волоссю,і натрапляє на шпильку. Розшпилює, якийсь час круть вертить шпилькою в руках, ніби шукаючи якоїсь розгадки у ній з її нашкрябаними сердечками і пташками, а тоді завмирає, вчитуючись у добряче потертий напис поміж сердечками: «ВЛАДИ НЕМА».
Тоді вона затирає остаточно напис підручною шкрябанкою, збирає густо волосся в хвості, зашпилює відповідним предметом, на кілограмів сто легшим в зв’язку.., зривається ракетою з постелі, на якій Іванко і Термінатор ще блукають у товаристві рожевих слоників.
Не на пергаменті і не гусячим пером бере почин писання:
Заява
Прошу зрозуміти Мене правильно, і перевести Мене з призначення Матері Регента Івана Конора та Всія Будущної Київської Русі на Матір Месницю і Володарку Хранительку Землі Стражденної і Кревної на невизначений період. Або надати відпустку за сімейними обставинами.
Додаток: 1. Копія рішення злочинного і абсурдного суду.
2. Трудова книжка.
3. Особливий листок з обліку кадрів-ворогів у 47000000
примірниках.
4.Автобіографія.
5.Довідка з попереднього місця роботи.
6.Довідка з місця проживання/перебування.
7. Улюблена фотокартка.
1648-201? БАТЬКІВЩИНА
Наостанок Сара б’є печаткою - розмите червоне сердечко, на білому паперовому тлі - дуже ніжно цілує в чоло Івася, не так ніжно Термінатора у губи, і скрадливо зі слізьми на очах ретирується з номеру під пригри своєї тезки.
Sarah Connor «From Sarah with love»
.........................
From Sarah with love
She’d got the lover she is dreaming of
She never found the words to say
But I know that today
She’s gonna send her letter to you
From Sarah with love
She took your picture to the stars above
And they told her it is true
She could dare to fall in love with you
So don’t make her blue when she
Writes to you
From Sarah with love
So maybe the chance for romance
Is like a train to catch before it’s gone
And I’ll keep on waiting and dreaming
You’re strong enough
To understand
As long as you’re so far away
I’m sending a letter each day
From Sarah with love…
В обопільних обіймах машини і людини, Івась і Термінатор рівночасно прокидаються. Устидаються мужички, устидаються, хі-хі.., на трьох подушках розпластану помічають записочку з печаткою. Читають, і сонливість випаровується бігом-бігма в обох, бігме.
Івась(потьмарюється): Вона нас покинула чи кинула..? А як же тепер… як же я задію материнську платину без неї-то ??..
Термінатор: Не поділяю песимізму, хоч прирівнюю непослух та самовілля до Великого Відступництва. А відступництво – сестра поразки. Закарбуй собі це там, де видніш тобі дивитися на нього.
Івась: «Сестра»,-рідна, двоюрідна, троюрідна ?
Термінатор: Усиновлена.
Івась: Мама зрадила нас, трясця, хоч то не можна так казать, бо розберуть тя на запчастя..
Термінатор: Нам пора – на Захід, їй пора – на Схід.
Івась: Вона подалась в Центр, я знаю її Хід-Хіт, я ж не когось там кіт.., нам пора – в Обхід.
Термінатор(заспокійно): Вона повернеться, повернеться, кажу тобі.
Івась(нерадісно): Угу, угу.
Термінатор(зривається з ліжка на ноги): Збирай манатки. Time is way.
Івась(зривається ще динамічніше): Готуй канапки. Time is why.
В армійському темпі наперегони вони натягають незмінні екіпіровки.
Служба рісепшн, у військових уніформах, дають їм штурмові гвинтівки КАР-15 – в якості бонусів за ночівлю. Вони покидають мотельне розташування з вітром на мотоциклеті і прапором не проти вітру. І без поцупленої КИМОСЬ у них гармати..
(БГ)
Ми – хлопці з Бандерштадту
Хто гарних панєнок так кохати вміє
Хто разом з колєгою – пара-цвай
Для кого сонце в небі і світе, і гріє
Хто як вже сі здибали, то наливай
Львівські батяри – ціла наша родина
Яблуко від яблуні впало недалеко
Татуні з мамунями скілько ліжок розвалили
Би на Божий світ нас приніс лелека
То ми – хлопці з Бандерштадту
Ходимо до церкви, шануємо батьків
Ніхто та’як ми не вміє фест гуляти
Поки сурми не заграли, барабан не забив
Дехто говоре "Бандити, хулігани
З тої голоти людей не буде"
А ми ся подивим, як потреба стане
Хто полізе в льох, а хто під кулі піде…
***
КРУПНИЙ ПЛАН(лише такий !).Сара кермує білим із затонованими чорним зусібіч вікнами «Ягуаром». Вона обряджена в облягаючий спортивний жовто-блакитний костюмчик, з розтріпаним волоссям на плечах, без міліграму косметики, беззмінно довгим каблуком шалений тиск на газ, і переможно палахкотливі очі, на глибині й поверхні - кольору свіжої і зажданої помсти. Тепер менш акцентуватимемо на тому, що вона «САРА», а частіш називатимемо її «НАРЕЧЕНА В» (ГЗК:ВЛАДІКА).
Уривок з української народної пісні
(не з аудіосистеми «Ягуара»)
«Ой дворянська жона».
Ой дворянськая жона,
Вона з розумом жила, (Двічі)
Медом, вином шинковала,
Кумпанію частувала,
До милого промовляла:
Ой мій милий, милесенький,
Голубчик мій сизесенький,
Продай бички невеличкі,
Купи мені черевички,
Бо я панського роду,
Я дворянського роду,
Не ходила в лаптях зроду,
І, єй-богу, не ходила,
І, далебі, не ходила.
Продай, милий, дві телиці,
Купи мені дві спідниці,
Бо я панського роду,
Я дворянського роду,
Не ходила в плахті зроду,
І, єй-богу, не ходила,
І, далебі, не ходила.
Ой мій милий, милесенький,
Голубчик мій сизесенький!
Продай коня і кобилу,
Справ красило і білило;
Щоб лице я набілила,
Щоб од сонця не згоріла
І од вітру не вчорніла.
Буду ж бо я набілятись,
Буду лице накрашати,
Ти ж на мене поглядати,
Паней мене величати,
Судариней називати…
ОЧИМА САРИ. Малесенький, скромнесенький собі будиночок, на десять кімнат, білий мармур, віконця обрамлені сусальним золотом і сріблом, бронзові скульптурки доби Відродження, садок сакуровий біля хати, хрущі над вишнями не гудуть – бо ніззя – зяконом зяборонено, та й усе, - звичайнісінька традиційно-українська хатинка.
Сара входить в кадр,і ледь не раж, коли доходить до будинку, подолавши кілометраж, ой-йой-ой, зслизай, недруже, у гараж ! Площадка двору безмаль вщерть засипана ляльками Барбі з голочками Вуду в личку(а може то все-таки акупунтура ? може є все-таки якась культура ??) і документами з галузі судової юриспруденції – як тут, браття, без конвенції ?!!
ДУЖЕ КРУПНИЙ ПЛАН. Середній палець Сари з притиском тисне на кнопку дзвінка.
Двері відчиняються, і жінка, одного віку з Сарою, та брюнетка і зросту помітно вищого за Сару, появляється в дверному прочині. Вона у фартушку, пенюарі і, судячи з усього, «полуничному ударі», як би не Сара завчасу на своєму Ягуарі... Вираз обличчя «домогосподарочки» не дає збрехати, що вона не неприємно вражена.
Швидкий наїзд в стилі братів ШОУ на Сарині очі.
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ КАДР – СЦЕНКА ЗІ СПАГЕТТІ-ІСТЕРН(бо ніяк, мля, бла-бла, не «ВЕСТЕРН»..)
А це означає, що наша славна-пре-славна героїня щось пригадує. В такі моменти на її зображення накладається оранжевий фільтр, в принципі, не тільки в такі.. Ми у тісній залі. Сару розтрощують кілька персонажів в класичних костюмах і один в мантії, а ЧОРНОВОЛОСА жінка лупить стосами списаного паперу по обличчі.
Ми ПОВЕРТАЄМОСЯ до жінки/будинку/жінки. Ми різко від’їжджаємо від КРУПНОГО ПЛАНУ очей обох жінок, бо нам ся робить КРУПНО лячно від такої картинки і такого ПЛЯНУ..
Музична тема – народна пісня - «То за борщ, то за каву» - гучно грає в ролі саундтрека(ГЗК: і щоб не чули сусіди…). Кожного разу, коли слухатимо цю тему, знатимемо, браття та сестри, що наступна дія жінки, берегині, матінки, в жовто-блакитному спортивному костюмі, напад на кожного, хто знаходитиметься попереду неї.
То за борщ, то за каву
Кинув мене аж під лаву,
Ще до того кулаками:
Чого кава з буряками?
А ти, милий, не лютуйся,
І так дуже не дивуйся,
Я в голові трошки мала,
Та до кави борщу вляла.
Чекай, милий, не втручайся,
Тільки людей запитайся.
Вони скажуть правду їсту,
Що я ж варю смачно їсти.
В мене кава з буряками,
А капуста з гарбузами,
А капуста з гарбузами,
А пироги з огірками.
А мій милий, як наївся,
Тільки вуса підкрутив си:
Щоб ти, мила, сто літ жила,
Що-сь так смачно наварила…
Поки заливає пісня, в ритм мелодії на лобі жінки пульсує вена, але в тої,іншої жінки, пульсує все тіло, крім хіба що лобу..
Наречена В нападає на Домогосподарку. Дві жінки пролітають вихорем всередину дому. Спочатку вони віртуозно фехтують трубочками задокументованих паперів, які кожна стискає в правій руці, потім їм це діло швидко обридає. Дві дикі кішки отираються підлогою, кусаються, дряпаються, потім на дивані.., підвіконні.., столі.., скочуються на розкішний килимок з пухнастої плоті тигра. Там одна одну намагаються нагодувати тими трубочками.
Переміщення фокусу з жінок(ну їх…) на книжкову шафу – декоративні елементи зі сталі. На полках розставлені сімейні фотографії поряд із сувенірами та іграшками Африканської Культури: щелепи левиць, гієн, шкіра пітонів і хвости скорпіонів, списи, мечі, щити зі слонової кості і фалоімітатори африканських слонів; нижче на полиці – книжечки Великої Європейської Культури.
Воднораз жіночки підриваються з підлоги, секунди паузи і перепідготовки до наступної злапки, з уст обох то парує 500 за Цельсієм, то водує біла пінка, один, два, три – і в хід ідуть мечі; потім списи; потім щити; закінчується все слонячими фалоімітаторами – ні, вибачте, все тільки розпочинається..!
Не жаліють вони одна одну, ой ні. Та фалоси швидко ламаються від такої іскрометності, а замітно розчаровані дами хапаються в атаку з книжками в руках, щонайтовстішими, то найліпше, зносячи все на своєму шляху. Фінал двобою: Чорнокоса їсть з рук Нареченої В – журнальчіки «Ліза» і «Єдінствєнная» за 98 рік. На крилах перемоги йде зі зруйновної хатини Наречена В, прихопивши за пазухою купку глянчиків.
ЗМІНА ПЛАНУ (але не плану..)
В КАДРІ Наречена В КАДРИТЬ іншого КАДРА – молодшу жіночку і теж нівроку. Сидить зверху на ній,лежачій та обеззброєній,грайливо перебирає їй з очка на очко чорну шовкову латку, та й годує журнальчиками «НАТАЛІ». А та, на відміну від попередньої, – супокійніша і вдячливіша, втім лишень у порівнянні.
Інший ПЛАН (той самий..). МАКРОВЕЛИКИЙ ПЛАН – в кадрі ЖАБА на автодорозі – ХРУСЬ – і ЗАДАВИЛО ЖАБУ – КОЛЕСО ЯГУАРА, от млин-блин.
Каблучки Нареченої В тяпають в напрямку стилізованої козацької колиби «У ПАНАСА, НЕ У ДІДАРАСА», а ми слідкуємо за ними і нікуди не задкуємо. Ноги вже всередині колиби. Руки вже на середині барної стійки,гладенькі, доглянені і помальовані десь-не-десь багрянцем, мовби умисно в унісон рум’янця на чиїсь щоці.
Із супротилежної сторони барної стойки випливає бармен, безвусий шкет - на голові із синюватим оселедцем, що більш нагадує недоладний скуйовджений панківський ірокез, у червоних шароварах і довгим неопереним нічим клинком за пазухою у горизонтальному положенні, так ніби той прошив його наскрізь. Заклад порожній.
Бармен(спершу з вогником і перчиком безсоромно озирає її, тоді підлесливо ): Пані хоче щось випити ? Чи поїсти ?
Пані(дуже холодно): Я хочу Панаса.
Бармен(стає спиною до неї і дзвінко без попередньої пристрасності посилає клик в кухню):Дідю-ю ! Дідю Панасе-е !
Голос з кухні: Га-а ? Шо, знов , би тебе качка копнула і срачка сьорбнула, розбив бутлягу ??
Бармен: Та де-е, ді-і-дю, кайтеся !.. Курвуля до вас ! (Півсекунди справи розвертається, аби ласим ревізором глянути на неї) Баба бальзамного віку !
Нам не видно, та той, кого іменують Панасом, гамірно кидає роботу на кухні, судячи, каструльну, та й чеше за покликом молодшого,роздратовано харамаркаючи: Скільки разів тобі, бевзюлоче, повторювати, що не «бальзамна», «бальзакова» ?!?
А поки він долає відстань від кухні до зали, Наречена В тим часом встигає пальчиком-нігтиком поманити до себе парубійка, неситого довго спокушати не потрібно. І коли він біля її ніг – ноги на круглому драбинному табуреті, може і для форми,одначе ширше, ніж для норми – Наречена робить так, як не кожна навіть наречена.., а п’янкий не від хмелю козачок вже впав не на одне коліно, щоби, гадає собі, повпиватися хххмелем начеб Катерини 2. Та не тобі було, козаче: «Катька» чинить жорстоко: хапає молодця за оселедця і трясця його два разця об табуретця – так требця. Непритомним бухається навзнаки, не подаючи життя знаки. Наречена В хапцем конфісковує клинОК.
Вигулькує старший чоловік, у ще червоніших шароварах і з двома клинками за пазухами, на голові така ж спроба оселедця чи то ірокезу, тільки жовтуватого кольору.
Панас(морозно до жінки): Від сердюків чи смердюків ?? Я ж, трясць-хрясць, казав, що не в середу, ну, ніяк не в середу, неміч мені по шредам, немов шведам під Полтавою !…
Наречена В(героїчно): Слава п’ятниці ! Я сама від себе, за себе – і для всіх вас. Нас !
Панас(видається, що впізнав її): Якими доріженьками, висока панянко, моя подолянко ! (Копошиться приготувати частунок, але тут помічає непритомно лежачого півпарубка)
Наречена В(пояснювально): Перепила, на спір.
Панас повільно киває і у ньому читається безмірна повага до неї.
Наречена В в особі лежачого знаходить опору для своїх каблучків. Йому це виявляється іде на користь – у нього відкривається дихання (яке за рахунком ?), хоч очей все ще незмога розімкнути. Він – той старший – за стійкою з позиції кельнера, вона за стійкою з позиції клієнта. Він нарізає одним клинком часник, другим цибулю – приправу до сала. Вона поплакує від часника і облизується від цибулі.
Панас: А що вас привело в мою незначну селитьбу, о хвальносильна пані ?
Наречена В: Мені потрібен Панас Рубайдровабудьздорова.
Панас зрубує кінчики великих пальців, враз холодіє, мабуть, аж ніяк не від пробоїн на руках, смокче півлітрами кров з пальців.
Панас(відчутно нижчим голосом): На йку качелю тобі Панас Рубайдровабудьздорова, жінко ?
Наречена В: Бізнес.
Панас(відчутно вищим голосом): До відома: капіталізм вигадали - козаки,так, так, а Карлюк Марксюк забув оспівати це. Добре, що хоч сизий бородач про демократію згадав, гайда за мною.
Вони сходять на горище. Цілим сонмищем шаблюк всіяна 3х3 територія: на стіні, стелі – геть усюди; усі доброякісної копіткої і,звичайно, ручної роботи з різноманітними візерунками на лезвах і піхвах, різних часів – і ОДНОГО ЛИШЕ НАРОДУ ! Наречена В з неймовірним захопленням обглядає і обмацує холодну зброю, поза витримкою стопанутися.
Панас: Дви-но діво на туя, семисот першуя в ряду зліва, не вишукуй собі гейби довжелезного ...
Наречена В орієнтується миттєво. Потужне продовгувате вигнуте лезо скресає в білорученьках діви; зайчиками білими пускає в Панасову смаглу мармизу, дитинно хіхікаючи при цьому.
Наречена В грайливо та весело тренується то впихаючи, то випихаючи шаблю з піхви в піхву, то брутально, то ласкально. Панасова мармиза охкає завмирально.
Панас(радо підіграючи їй): Це моя у-люблениця. Найдорожча, найвоюща і найтривчуща. Вона така ж пустунка, як і ви, але не з тим, хто її тримає і нею січе. Ні, ніньки, хи-хи..
Наречена В(орієнтує вістря до голови Панаса): А яких воріженьків вона не січе, признавайся, козаченьку, заки мила голівонька твоя правильнойовану мислю січе..?
Панас(безстрашно і більш як впевнено): Нема таких. Зроду не було і дороду не буде ! Нема Вкраїнському Роду переводу, нема акції, то найдеться для трансакції, нема амби, єсть бо альбо !!!
Палкий і холодний гляд Нареченої В весь час доскіпливо блукає руків’ям і металевою півдугою шаблини,без складнощів розпізнаючи стальні на сталі фігури грифонів, орлів, соколів і соловейків,і культову фразу(ГЗК:не однакової сталевості сталі) СВОБОДА РІВНІСТЬ КУМІВСТВО.
«КУМІВСТВО» припадає на найгострішу і відповідно найсмертельнішу ділянку зброї – ДЕРЖак.
Наречена В(дивлячись на козака): Одне слово мені в цій шаблі дуже не подобається.., пропоную змінити. Більше того – все змінити !
Панас(стає в захисну позу): Не вільно нічого міняти. Не можна, ганебно ! Небезпечно для крайни ! Все хай буде, як буде, бо так має бути – бо так було. Не дам я слово рідне замінити, не дам я слово рідне вбити, ніньки вам неньку чіпати !
Наречена В(відводить шаблю від його голови): Я ж хочу якнайкраще для усі-х, я ж трьома гострими руками за всевкраїнський успі-х. Нехай на лезві соловейки літають і надалі, їх ніхто чіпать не буде в аморалі, але від держака до гачка слова кричать і стогнуть, вимагають зміст ТАКА: «КНЯЖНА СЛАВНА І ВИДНА ДОСТОЙНА ВОЛЬНАЯ РОКСОЛАНА Я ВСЕВКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ДЛЯ БЛАГА СЬОГО І ВСЬОГО РОДУ ЗДІЙСНИЛА ВІКОСПРАГЛУ МСТУ НЕ ВЗЯВШИ МЗДУ РОЗПОРОЛА ВОРОГА ЄДИНОГО СОБОРНОГО УСКЛАДНЕНО УНІТАРНОГО ЗОЛОТО УНІТАЗНОГО скорочено ДЕ БІЛА бо коротша шабля бля…ша мене в житті ще НЕ СТРІЧАЛА ЛА-ЛА-ЛА !»
Панас(нервозно): Це вам приверзлося, або ви приверзли сюю сіль не звідсіль, звідкілясь із закордону – у нас ідея не така: якщо нема де взяти триєдного козака, то не обута твоя нога, пуста голова – відрубати, не залишити ні хвоста !
Наречена В(гордо): Та ж я козачка, копнула би вас трички качка. Я козачка ! Я без хвоста !
Панас(ображено, та гордо): То ж піхва вам за шаблю, беріть, дарую.
Наречена В: Беру, життя піхвою тобі я не дарую. Ти бачив коли-небудь, як рубає піхвочка козачка, шаблюка в порівнянні.. - за дурачка..
Панас(тремтять колінки, на землі): Змилуйтесь, панісестро, я ж ціную вашу відвагу і жагу двобою, одначе, давайте, вип’ємо по чарці звіробою, а я вам запропоную іншу зброю.
Наречена В: Фігня ! Онлі піхва, онлі отвір, онлі я, «мілий, я так рєшила, хочу шиншилу» і крота я, да, да, я крута !
Панас(раптома наново обнадіюєься): А може купите шпагу ?
Наречена В: Яку ще в біса шпагу ?!?
Панас: О, це неописанна зброя, це казова, спесіаль від Панаса Рубайдровабудьздорова !
Наречена В: Шпага у піхвочку не влізе, хіба ти скривуляєш трохи, поваляєш, малий ?
Панас: Ви про що ?? А, скривуляю, поваляю, замуляю і під шаблю, і під списа з луком, якщо буде треба..
Наречена В: З відповідною до цієї семантично-фразеологічною облямівкою ?
Панас: З чим, чим ?? Та зі всім, чим хочете, це ж бо шпага не проста, а…
Наречена В: ..Золота ?
Панас: Беріте вище, пані ! З дамаської сталі- або приберемо одну букву, коли волієте Ви – перший і найкріпкіший метал у світі, на нанооснові !
Наречена В: А не міцніший, все-таки, на неняоснові ?..
Панас: То всьо те саме.., бігме.., лиш герої в неї минулі трохшки нові.
Наречена В: Хто такі ?
Панас: Дюма читали ?! Старшого ?! Ну, лєді, як так..!? Ну там, де мілєді безщадно травить всіх добрих за Францию ??
Наречена В: Не знаю я такої, я люблю Канстанцию !!..
Панас: Та хай там як, а шпагу сю, шо в мене, крізь століття сам час мені віддав. Вона не тіки конічна, а й магічна, йнакше як б Партос убив Д’артаньяна, зранив Атоса і захопив Араміса нею !?!
Наречена В: Про це який вас «Дюма» провістив..??
Панас: Воістину провістив, не кепкуйте, того роману ніхто не читав, навіть у Франції, він сущий й секретущий над !
Наречена В:Ну ладняк, все рівно я вже ніколи не стану на лайняк, хай буде шпага, найкрайняк, і оздоблена яхонтами піхва, я ж всепереможна і ще не ветха діхва, оточена архонтами !
Панас(всепереможно): Сто штук без ПДВ.
Наречена В(не менш діловито): Дев’яносто і без б.
Панас: Дев*яносто дев*ять, щоб не було ні Вам, ні мні фе.
Наречена В(зговірливо): Доберман.
Панас(з почуттям національної свідомості): Ей, ти що, я В-країнець !
Наречена В: Я б нізащо не піддала сумніву цю вже не теорію, а аксіому.., я не про те. Проте - $ or Є ?..
Панас: Яке Є!? Глузуєш ?! Фунт=YES of-f course. Oh yeah!
Наречена В: Кешом ?
Панас: Кіш за Кеш.
Вона з ним розраховується там же і відразу. Панас дріб’язково по кілька разів перелічує готівку, жодного разу не збившись з ліку. Потім Наречена В ручкає шпагу, ручкає піхву, ручкається з Панасом,помаленьку відчалює, дорогою спричиняючи свист повітря і непоправні психологічні травми комарам і мушкам.
Панас(вдогін): 100% добротність від Панаса для голови Дідараса, - правда ж ?..
З розвороту Наречена В щомож як бацне шпагою об щит, на щастя (ГЗК: чиє ?) не козацький, проте, на жаль і не москальський, підвісний на стіні, вмить двоїстий на землі.
Наречена В(у відповідь): 99%.
Панас(крихт зобиджений відтак): Тоді додайте в кіш 1000 фунтів кеш.
Жінка напирає на гальма і, з хижою хитринкою в очицях, підступає до Панаска. Той задкує…
Вона, маючи прудкі ніжки, ходою фатал-мадам крокує до «білої кішки», по дорозі викреслюючи олівцем в блокноті з п’ятого десятку жертви. І чутливо-чудливо упивається в машині «Ягуар» музикою «Скорпіонів», а ми з нею, поза машиною.
Time, it needs time
To win back your love again
I will be there, I will be there
Love, only love
Can bring back your love someday
I will be there, I will be there
I'll fight, babe, I'll fight
To win back your love again
I will be there, I will be there
Love, only love
Can break down the wall someday
I will be there, I will be there…
If we'd go again
All the way from the start
I would try to change
The things that killed our love
Your pride has built a wall, so strong
That I can't get through
Is there really no chance
To start once again
I'm loving you…
Try, baby try
To trust in my love again
I will be there, I will be there
Love, our love
Just shouldn't be thrown away
I will be there, I will be there…
Повністю: http://www.proza.ru/2012/08/21/1583"
