Століттями алкоголь посідав почесне місце серед пігулок, мікстур і цілющого зілля британських аптекарів.
У старі часи людям радили вживати по краплі джину, щоб запобігти чумі, по маленькій чарці вина, щоб "захистити тіло від недуг", і по ковтку абсенту, щоб вилікуватись від глистів.
Але зараз усе змінилося.
Ми усвідомили шкоду, яку алкоголь завдає суспільству й окремим людям, і алкоголь зник із лікарських рецептів; медики радять, якщо й вживати його, то дуже обережно.
Виставка у Королівському коледжі лікарів у Лондоні розповідає про історію використання алкоголю медиками, включно з випадками смертельного зловживання у минулому і сьогоднішніми закликами до обмеженого вжитку.
"Забагато питва приносить збитки"
Одним з найстаріших серед багатьох видань у шкіряних палітурках, виставлених у вітринах, є переклад творів Роджера Бекона, англійського філософа ХІІІ ст., що писав зокрема і про алхімію і медицину.
Згідно з перекладом (виданим у 1683 році), Бекон вважає, що вино "береже шлунок, утримує природне тепло, сприяє травленню, захищає тіло від недуг, розчиняє їжу, допоки та не перетвориться на кров".
Втім, він визнає і небезпеку надмірного споживання спиртних напоїв: "Забагато питва, навпаки, завдає збитків: затьмарює мислення, псує мозок, викликає тремтіння кінцівок і слізливість".
Напої та страви на основі вина часто з’являються у рукописних родинних кулінарних книжках XVI-XVIII ст., поряд із загальними порадами з приготування їжі.
Розважливим господарям XVII ст. пропонується, зокрема, рецепт "відмінного напою проти чуми". До його складників входять рута, шавлія та літр вина – набагато більше, ніж та денна норма, яку сьогодні рекомендують лікарі Великої Британії.
"Остання крапля"
Керолайн Фішер, куратор виставки, розповідає: "Впродовж історії, вино рекомендувалось для зміцнення і підвищення тонусу, тоді як міцним напоям відводилась інша роль".
"Вони вважалися ліками самі по собі, а крім того, слугували розчинниками та консервантами інших речовин, які інакше було б важко зберігати, пакувати та продавати".
Наприклад, зафіксовані згадки про те, що абсент, дистильований з полину та інших трав, тривалий час використовуватися як ліки проти глистів та інших кишкових паразитів.
Однак, як стверджує представник дослідницької групи Alcohol Research UK доктор Джеймс Ніколлз, вже у XVIII ст. дедалі більше людей вбачало у міцних напоях (скажімо, таких як джин) основну причину пияцтва, бідності та злочинності.
"Формування шкідливих звичок"
У 1725 році Королівський коледж лікарів зареєстрував першу петицію, що виражає стурбованість членів коледжу "поширенням згубного зловживання міцними напоями".
Англію захопила пристрасть до джину, адже покращені методи дистиляції, разом з відсутністю суворого регулювання (на відміну від вина та пива), зробили цей напій доступним для більшості населення.
Та все ж лише у ХІХ ст. суспільство прийшло до стабільного розуміння того, що зловживання алкоголем є проблемою, каже доктор Вірджинія Беррідж з Лондонської школи гігієни і тропічної медицини.
У Британії активно відбувались індустріалізація та урбанізація, і країна потребувала працівників, які б ефективно використовували час; тому тверезість була зведена до рангу чеснот.
Почали виникати рухи за тверезість – спочатку вони зазвичай виступали лише за обмеження вжитку окремих напоїв, але з часом перетворилися на поборників повного утримання.
У середині ХІХ ст. виступи на підтримку тверезості почалися і серед лікарів.
У 1871 р. Британський медичний журнал опублікував заяву Британського медичного товариства тверезості, в якій зазначалося:
"Оскільки є підстави вважати, що нерозбірливе прописування лікарями великої кількості алкогольних засобів… призвело у багатьох випадках до формування шкідливих звичок, ми, лікарі, що підписалися нижче, хоча й не можемо відмовитись від застосування алкоголю в лікуванні окремих хвороб, все ж переконані, що жоден практик медицини не має права прописувати такі засоби без усвідомлення серйозної власної відповідальності".
Погляди суспільства і медичної спільноти на алкоголь поступово змінювались – частково через те, що на світанку Першої світової війни від людей вимагали ефективної роботи, а також завдяки плідній роботі науковців, що винайшли кращі лікувальні засоби.
"Причина смерті"
Один з найсучасніших експонатів виставки – пляшечка "дитячого антисептика Аткінсона", засобу, що полегшував прорізання зубів і випускався з 1919 по 1941 роки.
Текст на ярлику запевняє батьків, що цей розчин можна давати немовлятам "абсолютно спокійно", адже він не містять наркотичних речовин. Втім, серед його складників є 50-відсотковий спирт.
Джон Беттс, доглядач Музею Королівського фармацевтичного товариства, коментує: "Це видається дивним, враховуючи всі тогочасні дані про дію алкоголю. Втім, лише у 1941 році британські фармацевти були змушені законодавством друкувати на пакуванні ліків повний перелік інгредієнтів".
Королівський коледж лікарів має багатий і давній досвід інформування суспільства про шкоду, яку алкоголь завдає здоров’ю.
Наразі він пропагує цілу низку обмежувальних заходів, зокрема, встановлення мінімальної ціни на алкоголь у розмірі 50 пенсів за одиницю, а також суворіші обмеження на маркетинг і рекламу, особливо якщо її можуть побачити діти.
У заяві коледжу зазначається: "Алкоголь є фактором у більш ніж сорока серйозних медичних станах, включно з хворобами печінки і раком, і однією з основних причин смерті у Великій Британії – причому тих, які можливо усунути".