У сучасному світі більшість країн мають поліетнічний склад населення. Не виняток тут і Україна, мононаціональна держава, корінна державотворча нація якої, - українці складає 78% від усього населення. Але можна сказати що в Україні поліетнічний склад населення, бо громадянами нашої країни є представники більше, ніж 130 інших народів.
Україну на «Євробаченні 2012» буде представляти співачка Гайтана (продюсер Едуард Клім). Співачка виконає пісню «Be My Guest».
Цитата: http://www.wz.lviv.ua/articles/103650 «18-річна співачка з Ужгорода Рената Штіфель, яка у нацвідборі виступала під псевдо Renata таки перемогла – саме їй глядачі віддали найбільшу кількість своїх голосів – понад п’ять тисяч. (Нагадаємо, цьогоріч з одного телефонного номера можна було відправити тільки одне повідомлення). Але, оскільки глядацькі бали додавали до оцінок журі, у загальному підсумку Р.Штіфель стала лише шостою… Гайтані телеглядачі чомусь віддали менше голосів, - понад 3,5 тисячі… Зате журі (у складі гендиректора НТКУ Єгора Бенкендорфа та його заступника Валіда Арфуша, телеведучої Марії Манюк, продюсера Олени Мозгової, поета Юрія Рибчинського, режисера Семена Горова і радіопродюсера Рудольфа Кірноса) свої максимальні бали (усі семеро поставили «десятки») віддало Гайтані».
Гайтана народилася в Києві від шлюбу конголезця і українки. До 5 років жила в Конго і говорила тільки по-французьки і на мові ленгала. Батько співачки досі живе в столиці Конго Браззавілі, де займається транспортним бізнесом, з дочкою бачиться рідко. Ім'я дав їй батько. Повністю воно звучить "Гайта-Лурдес", що в перекладі з ленгала означає "сильна і владна". В документах її записали як Гайтана. Прізвище – Ессамі.
Валід Арфуш заступник генерального директора НТКУ. Член журі національного відбіркового конкурсу на «Євробачення 2012» http://www.wz.lviv.ua/articles/103650 Народився в Тріполі, Ліван. Переїхав в Україну в 1990 році услід за братом Омаром. У 1991-му поступив на журфак Дніпропетровського державного університету, але так його не закінчив. Вищої освіти немає. Громадянин України з 2005 року. Володіє ламаною російською мовою, розуміє українську. Цитата з інтерв’ю з В.Арфушем: http://www.unian.net/ukr/news/370566-pershiy-zastupnik-prezidenta-ntku-arfush-u-mene-nemae-vischoji-osviti-bo-ya-duje-ne-lyublyu-vchitisya.html «У мене поки що немає вищої освіти. Я пробував вчитися на журналістиці і у Франції, і в Дніпропетровську, але ніде не закінчив. Річ у тому, що я не люблю вчитися, мені бракує терпіння».
Довкола того, що Україну на «Євробаченні 2012» буде представляти співачка Гайтана розгорілися гострі дискусії. Так кого в Баку буде представляти Гайтана? Для з’ясування цього питання на шоу Савіка Шустера «Шустер Live» навіть було присвячено окремий розділ. Була висловлена слушна думка, що Україну має представляти її патріот.
Отож, спробуймо відповісти для себе на питання: Ти патріот України, чи не патріот? Ти патріот чи просто мешканець України?
Для знаходження відповіді на поставлене питання звернемося до такого індикатора, як мова. Мова у даному випадку - це «шифр» яким представники певного народу «кодують чи розкодовують» свої думки, мовою спілкуються люди, мовою пишуться закони, твориться культура, записується історія і т.і. Який ти патріот, якщо ти в Україні на українському телевізійному каналі, коли до тебе звертаються українською мовою відповідаєш російською? Так, ти можеш говорити будь-якою мовою, маєш на це право, але…
Якщо ти патріот (чи нейтральна космополітична особа) ти неодмінно будеш відповідати державною мовою, мовою якою до тебе звертаються, показуючи свою повагу до народу серед якого ти живеш, свою мовну толерантність. Так, саме мовну толерантність. Адже про толерантність чомусь говорять маючи на увазі ставлення до національних меншин, а про толерантність національних меншин по відношенню до корінного населення при цьому забувають. Звісно, якщо ти не володієш мовою країни в якій живеш, чи принципово нею не послуговуєшся, то вже інша справа. Але тоді, незважаючи на український паспорт у тебе в кишені, постає питання вже не про те, чи патріот ти чи ні, а про те, ким ти є взагалі, і що ти тут робиш?…
«Я люблю цю країну», - так кажуть усі українські відпочиваючі, котрі відвідують курорти в Єгипті. «Я люблю цей народ», - наприклад, тайців, - вигукують інші туристи повернувшись з подорожі до Таїланду. Ну той що з того?
Дехто б’є себе в груди і каже, що він любить Україну, бо йому тут добре жити. Властиво, сама потреба у фразі «я люблю Україну», виникає у людей щодо котрих виникають сумніви про їх належність до українців, про їх українськість. Значить, щось у цих людей не так, слова розходяться з діями…
Отож, любити Україну, чи країну у котрій ти живеш - це одне. А бути патріотом держави у якій живеш - зовсім інше. Для перших, - це любов до країни проживання, тут їм комфортно, тому вони вибрали цю країну. Сьогодні вони її люблять, а завтра їм стало погано жити (економічна криза, звільнили з роботи, посварились з сусідами, змушують вивчати державну мову і т.і.) чи знайшли якусь іншу кращу країну, і вони розлюблять попередню країну. «Як належиться» обіллють попередню країну і корінне населення брудом, звинуватять її мешканців у націоналізмі, расизмі і т.і. переїдуть в іншу країну. І далі будуть говорити, що вони патріоти вже нової країни.
Бути патріотом, - це вважати цю державу Батьківщиною, мати тут своє генеалогічне коріння, пов’язувати з нею своє майбутнє, бути частинкою суспільства, мати духовний зв'язок з народом, що тут живе. Якщо ти є складовою цього народу, то про якусь любов чи повагу до нього тут зайве говорити. Бо що, я не люблю чи не поважаю самого себе?
Стверджувати на мітингу, що всі люди, що живуть в Україні є її патріотами, що всі, що живуть в Україні – українці, - це похвально і патріотично. Проте, всі розуміють, що це далеко не так, - це обман.
Який ти патріот, якщо ти в Україні на українському телевізійному каналі, коли до тебе звертаються українською мовою, відповідаєш російською? Чому ти не володієш українською мовою? Чому замість того щоб дати на це питання вичерпну відповідь кидаєшся звинуваченнями у ксенофобії і расизмі? Чому б тобі не показати свою двомовність, високоосвіченість і вихованість?
Я - українець, бо у мене в кишені паспорт громадянина України. Це ти сам про себе так вважаєш, що ти складова української політичної нації. А як тільки ти починаєш говорити іноземною мовою, ти підкреслюєш, що ти - чужий. Ось тоді і виникає потреба пояснювати, що у тебе український паспорт, що ти любиш цей народ, цю країну, але ти іншого етнічного походження, в тебе інша рідна мова, тобто цим самим спростовувати, своє попереднє твердження, «я - українець», і самому доводити що ти - чужак, і що ти маєш право … не вчити, не знати державну мову… і не відповідати на такі запитання. Але це вже риторика іноземців. Бо якщо цей не нормальний тип – українець, тоді всі інші мільйони нормальних українців – не українці, одне з двох.
Якщо ти громадянин України, але ти іншого етнічного походження, у тебе інша рідна мова, якщо ти більшу частину часу користуєшся іншою мовою, - на здоров’я залишайся тим, ким ти є. Але показовим є те, чи володієш ти державною мовою, і чи взагалі ти спромігся, чи вважав за потрібне вивчити цю мову? Чи природно для тебе було докласти хоч дещицю зусиль для інтеграції в українське суспільство?
Про те, що в Україні є проблема деколонізації і дерусифікаці знають усі. Те, що на шляхи вирішення цієї проблеми є різні погляди також відомо. От, наприклад, деякі депутати Верховної Ради прикладають надзусилля щоб вбити в голову обивателю думку, що не знати українську мову - це нормально, що українська культура окрім української, може творитися іншими мовами і т.д. Всі розуміють, що це позиція російських фашистів. Постає просте питання, як можна розкодувати українською мовою культурні надбання зашифровані російською? - Ніяк. Бо є абсурдом і маячнею те, що можна бути патріотом держави під назвою Україна, називати себе громадянином цієї держави, - українцем, і не мати головної ознаки українців, тобто не вміти «шифрувати», не знати «коду», - української мови.
Так багато мешканців України не володіють українською мовою, так багато хто в Україні зневажає українську історію і культуру. Але визнавати, що це нормально, вибачте.
Бути етнічним українцем, жити в Україні і бути іншомовним - це не нормально. Бути представником національної меншини, жити в Україні і не знати української мови - це не нормально. А жити в Україні бути депутатом Верховної Ради і боротися проти всього українського, знати українську і демонстративно нею не послуговуватися – це злочинно.
Так, бути патріотом Німеччини чи Польщі і не знати української, можна. А жити в Україні, вперто ігнорувати державну мову, стоячи на позиціях україноненависників, і казати, що я патріот, - це словоблуддя.
Що в тобі українського? Будь собі якого хочеш національного походження, з будь-якою рідною мовою, але на державній службі чи за кордоном ти представляєш не свою національну меншину, а всіх українців. Ти вважаєш себе українцем, а чи вважають тебе українцем інші? Етнічний українець стає українцем автоматично, іншим потрібно це доказати. Такі реалії. Цей процес в усіх цивілізованих країнах називається натуралізацією, його потрібно пройти не формально, а по-справжньому.
Чи є патріотами Голландії емігранти з Бангладеш, які не знають фламандської чи є патріотами Франції переселенці з Камеруна, які не знають французької, чи є патріотами України біженці з В’єтнаму, які не володіють українською?
Чи є патріотом Росії людина, яка народилася, виросла, здобула освіту в Україні, стала тут хорошим спортсменом, а потім здала громадянство України, прийняла російське і виступає за Росію? Для України - це зрадник, чи для Росії - це патріот, сумніваюсь.
Нині в Україні за національні збірні виступають спортсмени, які змінили своє громадянство на українське. То і що з того що вони стоять під українським прапором? Згадаймо антиукраїнські висловлювання футболістів Вороніна чи Мілевського. Чи потрібні нам такі «патріоти» і їхні досягнення?
Насамкінець хочу нагадати. Не забувайте, що Батьківщина, як і матір, може бути тільки одна. Можна бути патріотом тільки однієї держави, не одночасно однієї, а взагалі за все життя тільки однієї. Можна бути патріотом своєї землі навіть тоді, якщо, з тих чи інших причин, у твого народу немає своєї держави.
Cергій Стефанко,
Депутат Івано-Франківськоі міськради,
фракція ВО "Свобода"
