Журналіст Руслан Коцаба, якого звинувачують у зриві мобілізації, уже одинадцять місяців перебуває під арештом. Слідство триває. Лише нещодавно кількість прослуханих свідків зі сторони обвинувачення перетнула половину – 39 з 57. Більшість з них не знайомі з Коцабою, а деякі навіть не бачили його скандального відеозвернення. Адвокати вже говорять про затягування слідства.
Резонанс справи помітно спав.
Якщо раніше місцеві журналісти змагалися в спритності першими написати з суду, то на останньому засіданні преси майже не було. Новини про Коцабу тепер не надто читають навіть у Франківську.
Листівки з-за кордону
За кілька хвилин до судового засідання адвокат Тетяна Монтян радо ділиться з дружиною Руслана Коцаби Уляною згадками про справу в пресі.
– Бачила, Deutsche Welle написали про Руслана? Я давала їм інтерв’ю, нарешті вийшла стаття. І Яник ще згадав його, послухай! "Журналист Руслан Коцаба за свои высказывания против мобилизации уже почти год сидит за решеткой без приговора суда! И никто из журналистов и западных борцов за свободу слова не обращает на это никакого внимания", – читає Тетяна Монтян і роздається реготом.
– І сміх, і гріх, – трохи вимушено посміхаючись каже Уляна Коцаба.
– О, ротвейлер! – раптом вигукує Монтян.
У коридорі з’являється конвой із худим, змарнілим ротвейлером.
– Вони що, їм їсти не дають? Була собака гладка, гарна. А тепер нещасна. Чи це тільки для фасону… Ох! – зітхає мама Коцаби.
Насправді конвой щоразу приходить із іншим собакою. Монтян починає шукати фотографію свого улюбленого "пса правосуддя" на планшеті.
У залі суду Руслан Коцаба чекає в клітці, нервово ходить по її периметру та пильно оглядає присутніх. На ньому різдвяний светр, в руках – купка листівок.
– Ось мені прислали листівки з-за кордону. Шкода, що це не українські діти мені пишуть. За мій пацифістський антивоєнний поступок, за який тільки Україна карає, ніхто не хоче з наших подякувати, тільки з-за кордону дякують.
Згодом Коцаба просить суддів про усне клопотання:
– Уже вкотре із 5-ти викликаних свідків приходить два, максимум три свідка. Щоб це не виглядало як свідоме затягування процесу і політичний театр абсурду, хай прокурор забезпечує примусову явку свідків або ж їх штрафує.
Цього разу свідків прийшло двоє.
В’язень сумління чи агент Путіна
Причиною затримання журналіста Коцаби стало відеозвернення, яке він розмістив на своєму каналі в YouTube. Там він називає війну на сході України громадянською та каже, що на Донбасі майже немає регулярних російських військ.
Коцаба неодноразово відвідував схід України.
За його словами, він об’їздив всю територію від Новоазовська до Краматорська. Крім поїздок із батальйоном "Айдар", у червні 2014 року Коцаба також відвідував Луганськ та мав контакти з керівництвом самопроголошеної республіки.
На відомому відео Коцаба закликає бойкотувати мобілізацію в Україні й каже, що простіше витримати в'язницю, ніж війну.
"Прохання – навіть не надсилати мені повістку про мобілізацію. Мені простіше – а там, здається, від 2 до 5 років карне покарання – відсидіти у в’язниці", – заявив він у відео.
Наврочив.
Тепер Коцабі загрожує від 5 до 15 років ув'язнення. Підсудному інкримінують "державну зраду" та "перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань", стаття 111 та 114-1 Кримінального кодексу України.
Дослідник Amnesty International з прав людини в Молдові, Білорусі та Україні, Красімір Яноков, каже, що організація слідкує за процесом, проте особливих зрушень не бачить.
"Руслан Коцаба аргументовано пояснив, що він виступає проти мобілізації на основі своїх пацифістських переконань. Він не закликав до насилля, тому ми вважаємо, що звинувачення проти нього є порушенням свободи слова", – зазначає Яноков.
З початку арешту Amnesty International визнала Коцабу в'язнем сумління.
"Не смотрел, но осуджаю"
Дві ключові позиції, які хоче довести сторона обвинувачення в цій справі – відеозвернення Руслана Коцаби вплинуло на зрив мобілізації в Україні. Також обвинувачення стверджує, що його заява про те, що на Сході начебто відбувається громадянська війна й майже немає російських військових, не відповідає дійсності.
З першим пунктом складно. Навіть ті свідки, які працюють чи працювали у військовому комісаріаті, не змогли надати фактів відмови від мобілізації саме через вплив відеозвернення Коцаби. Зрештою, навряд чи хтось таку заяву писав. Ще важче уявити людину, яка б добровільно прийшла зізнаватися в тому, що "відкосила" від служби.
Але минулого року Івано-Франківська область дійсно була в аутсайдерах мобілізації. У січні минулого року голова області Олег Гончарук такі низькі показники пояснював якраз спланованою інформаційною кампанією.
Переважна більшість свідків – військові, які повернулися із зони бойових дій та ніяк не знайомі з підсудним. Заклик до відмови від мобілізації не лише їх обурив, а й зачепив особисто – мала кількість новобранців ускладнює ротацію бійців, які вже встигли відслужити.
Натомість сторона захисту завжди запитує військових – чи не було випадків дезертирства, пов’язаних з відеозверненням. Військові майже одноголосно стверджують, що таких випадків не траплялося.
Деякі зі свідків навіть не бачили відео. Коцаба, звісно, не Пастернак, але формула "Не читал, но осуджаю" тут працює.
Війна і цензура
Цього разу на допит свідків прийшов соціальний психолог, який на момент відеозвернення Коцаби працював у відділі інформаційної боротьби Генштабу ЗСУ.
Тоді він переглянув ролик та дав свідчення, чи могло це звернення негативно вплинути на проведення мобілізації.
За його словами, він не має конкретних даних, але оскільки це звернення активно тиражувалося в ЗМІ, особливо в російських, то воно точно впливало.
– Чому звернення Коцаби не могло бути його особистою думкою? – запитує адвокат Коцаби Ігор Сулима.
– Якщо пан Коцаба на кухні чи в колі друзів висловлює свою думку… Я особисто поважаю його думку, мені дуже подобається цей ролик, – раптово зауважує свідок.
– Це приємно, дякую-дякую, – Коцаба не приховує задоволення.
– Але я зараз оцінюю тільки збройні сили, не оцінююполітичну складову цього звернення. Чи вплинуло це на мобілізацію – я скажу так, це вплинуло.
Згодом за допит свідка береться Тетяна Монтян, яка також минулого року мала декілька зустрічей із керівниками самопроголошених республік, брала участь в ефірах російських телеканалів, відома своєю нищівною критикою української влади. Окрім Коцаби вона захищає у судах Віту Заверуху, яку звинувачують у вбивстві двох екс-беркутівців у Києві навесні 2014 року.
"Я казала значно більше, ніж Коцаба, і агітувала значно більше проти мобілізації. Чому не судять мене?", – радше риторично запитує вона. А ще питає свідка, чи не досліджував він позитивний вплив відео Коцаби на мобілізацію, мовляв, багато хто так обурився від цього ролика, що ще дужче захотів воювати з агресором.
Суд дає слово Русланові Коцабі.
Його переповнюють емоції. Він питає, чи має право військовий кореспондент під час громадянської війни з елементом іноземного вторгнення висвітлювати дві точки зору, а не лише позицію Генштабу.
Свідок говорить про потребу цензури в особливий час і необхідність розрізняти особисту позицію від професійної. Коцаба поступово переходить на крик.
– Відчуваєте різницю між Вами, офіцером, який був зобов’язаний виконувати наказ, і мною як військовим кореспондентом, який має акредитацію СБУ?
Суддя просить Коцабу ставити запитання беземоційно. "Які тут емоції? Я одинадцятий місяць в тюрьмі!", – вигукує він.
– Я бачу різницю між речником і військовим кореспондентом. Але якщо в Україні особливий час, то це накладає особливу відповідальність на журналіста, – відповідає свідок.
– Але чи має право цивільний військовий кореспондент на оціночне судження? Згідно статті 34 Конституції? – не вгамовується Коцаба.
– Назвіть, будь ласка, нормативний акт, який передбачає цензурування особистої думки цивільної особи, військового кореспондента? – втручається Тетяна Монтян.
– Я зараз не можу сказати з пам’яті, – розгублено відповідає свідок.
Між Задорновим та мастикою для тортів
Наскільки впливовим міг бути Руслан Коцаба, до нещодавнього часу маловідомий за межами Франківська?
"Користуючись своєю популярністю хочу повідомити, що прошу мені не присилати повістку на мобілізацію", – говорить він у своєму скандальному відеозверненні, яке на цей момент переглянуло трохи більше 400 000 людей.
Хтозна, яке амплуа переважає в Коцаби – блогер, журналіст, громадський діяч чи талановитий провокатор, але справжню популярність він отримав, лише опинившись за ґратами.
Промовистими є дані переглядів та підписок YouTube-каналу Коцаби.
Лише два відео набрали більше переглядів, ніж згадана інтернет-акція. Перше – залите в січні 2014 року відео з радіоефіру, де Михайло Задорнов у властивій йому манері жартує про українців і Євромайдан.
Руслан Коцаба лише додав туди титр "Комік-шовініст Міхаїл Задорнов про Євромайдан" та картинку зі зруйнованим Кремлем.
Друге відео – за 2010 рік, в якому дружина Коцаби показує, як виготовити мастику для торту. Зараз, аби прогодувати сім’ю без чоловіка, вона пече пряники.
Статистика за 2014-2015 рік показує, що популярність відеоблогу Коцаби зросла якраз за рахунок відео із Задорновим та інтернет-акції "Я відмовляюся від мобілізації".
У випадку останнього, інформативною є статистика переглядів – 6000 вподобань і лише 600 дислайків.
Мандрівка російськими каналами
Ситуацію Коцаби ускладнює його співпраця з російськими ЗМІ.
Так, в ухвалі суду зазначається, що він працював на замовлення телеканалу НТВ та намагався отримати провокативні коментарі від жителів Івано-Франківської області.
На своєму YouTube-каналі Коцаба неодноразово публікував відеоролики, в яких ставив перехожим провокативні запитання.
На одному з судових засідань голова села Коршів Михайло Пижук, де Коцаба робив один із своїх репортажів, сказав, що більше за все мешканців його села обурила назва відео – "Готовність вбивати".
"Це було не гуманно так писати про людей, які йшли в АТО, всупереч власним обставинам", – сказав сільський голова.
"Ви готові йти вбивати? Кого ви будете там вбивати?" – запитує Коцаба мешканців Коломийщини.
Також Коцаба брав участь в ефірах російських телеканалів.
За тиждень після відеозвернення, він виступав у програмі "Время покажет" Першого каналу Росії. Коцаба опинився в одній студії з Володимиром Жириновським та навіть намагався спростувати пропагандистський міф про двох рабів в українських військових.
Можна лише здогадуватися про мотиви вчинку Коцаби, оскільки за кілька секунд після того, як він починає розповідати Жириновському про історію України, в нього забирають слово.
Арешт без кінця
У кінці засідання суддя просить прокуратуру забезпечити явку свідків наступного місяця, коли відбудеться чергове слухання справи.
На думку адвокатів Коцаби, суд не має права призначати такі тривалі перерви в суді, проте на це ніяк не можна вплинути.
За словами Монтян, Верховна Рада створила механізм, завдяки якому людину можна тримати в СІЗО роками на законних обставинах – під подібне підпадає не один злочин.
Монтян називає це порушенням державою міжнародних зобов’язань, оскільки згідно з Європейською конвенцією, обвинувачення Коцаби не передбачає утримання його під вартою протягом слідства.
"Якщо нашу нинішню владу не тільки хапати за яйця будуть на трибуні, а ще й повішають, то Коцаба негайно вийде. Проте це якщо до влади прийде хтось притомний. Він визнаний в'язнем сумління організацією Amnesty International, що ще треба? Коцаба натуральний політв'язень, який сидить за ролик на YouTube, в якому висловлює власну думку", – каже Монтян.
З огляду на хід справи, вона вважає, що скоріш за все Коцаба отримає вирок, так що їм доведеться подавати апеляцію до Європейського суду.
Гострі репліки Монтян щодо влади та судового процесу голова Франківського міського суду Тарас Антоняк назває непрофесійною поведінкою.
Другий адвокат Коцаби, Ігор Сулима, зазначає, що взяти на захист Монтян було побажанням підсудного, мабуть для того, щоб додати справі більше розголосу.
Сам він захищав журналіста ще з моменту затримання та винесення запобіжного заходу. Сулима зауважує, що не бачить необхідності дратувати суд та не вважає його заангажованими.
– Чесно кажучи, я не бачу якоїсь заангажованості в справі. Судді навіть не ставлять запитання свідкам. Працює тільки сторона обвинувачення і захисту. Далі вже будемо бачити, – каже адвокат.
Інтерес до справи Коцаби майже вичерпався за 11 місяців судового процесу. І сторона захисту, і сторона обвинувачення, здається, вже ведуть її за інерцією. Усі учасники хочуть скоріше поставити в цій історії крапку.
Євген Гриценко, Юлія Ільченко, Марійка Шелія, для УП