Ми зараз стаємо свідками того, як не вистачає владі повітря, як вона задихаючись, намагається хапатися за кожну можливість вижити, навіть, якщо ця можливість - люди. 

Події. Які сталися 9 років тому для мене особливі. І не тому, що хтось прийшов до влади, не тому, що відбулися вибори (вкотре), а я тому, що там я відчула себе і відчула людей. Як би не гучно не звучало.

Менше, ніж  за добу новина про заборону в’їзду Юркові Барабашу в Україну облетіла інтернет і в першу чергу соціальні мережі.  Юрко людина активна, працює дизайнером у видавництві «Темпора», також він цікавиться фотографією і багато знімає громадських акцій.  І ось мій ранок вчорашнього дня розпочинається із новини, що мій друг, який є за паспортом громадянином Російської Федерації тепер «нев’їздний в Україну». 

Кожна країна має свої святині, має свої особливі точки виходу енергії. Монсеррат довгий час є особливим духовним символом Каталонії і це цілком заслужено.

«Революціонер із примусу»

В цей день в Києві із самого ранку до Аскольдової могили, до хреста героям Крут переходили здається усі урядовці — від влади до опозиції. Вони говорять фразами-кліше, розводять демагогію про героїзм...

Українське телебачення давно вже перестало бути для мислячих людей визначальним засобом масової інформації, але для більшості населення парадоксально залишається найбільш впливовим.

А і дійсно, заради кого ми маємо виходити на вулицю, чи маємо взагалі? І яка ціна нашої свободи?

Днями мені випала честь читати лекцію про новаторство і унікальний шлях Леся Курбаса. Діло відбувалося у Києві в мистецькій республіці Гостинний двір.