В мене дома сталася невелика прикрість: у дружини в руках поламався майже новий стілець – навпіл розламалася ніжка.

Наперед прошу вибачення за часті референції до Канади - надто вже яскраві враження в мене від тамтешнього способу життя.

Пробуючи проїхати по вщент захаращеній центральній частині Бельведерської та ще й так щоб дзеркало не залишилось на дорозі (скільки ж воно коштує при теперішньому курсі!) подумалось: щось тут зовсім вже форма змісту не відповідає. Вулиця явочним порядком перетворена в жахливий паркувальний майданчик.

Мені пощастило в рамках однієї "грантоїдної" програми провести кілька тижнів в українському селі на Заході Канади. Наскільки українському? Ну, коли в місцевій крамниці до мене підійшли четверо чоловіків, троє з них були українцями, а четвертий наполовину українець, наполовину поляк.

Прочитав, тут  на Фіртці, жахливу новину про смерть дівчинки на пішохідному переході під Богородчанами.  На дорогах України продовжується війна. В Лисці, на одному й тому ж переході, за останні роки декілька смертей!

Мова не йтиме про відомий експеримент позаминулого століття з мертвою жабкою, до лапки якої під'єднали електричну напругу, чим раз і назавжди довели, що нерви є електричними провідниками. Мова йтиме про нашого національного звіра, знамениту українську "жабу", про "українську заздрість".

На в’їзді на кільце зі сторони вулиці Мазепи утворились декілька ям, які стрімко ростуть, як і ціна їхнього ремонту. Можу стверджувати, що їх відремонтують десь ближче до Великодня. Є, хоч і невеликі, шанси, що це трапиться швидше. Можливо машина з мером "залетить" в цю яму і з колеса зробиться сердечко, або мер особисто прочитає цей блог.

Багато виборчИх кампанії в місті побудовані на спекуляціях про стан і прекрасне майбутнє доріг Івано-Франківських, проте відчутного результату не видно. Не встигли одну дорогу відремонтувати, як дві інших вже потребують ремонту. Нещодавно відремонтоване дорожнє покриття на вулиці Січових Стрільців вже має численні місця з сітчастими тріщинами, які до весни перетворяться на ями «по коліна».